про залишення позовної заяви без руху
17 жовтня 2025 року справа № 580/11451/25
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаврилюк В.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - В/Ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати належного грошового забезпечення період з 26.03.2022 по 20.05.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців» компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, що підлягає виплаті відповідно до рішення суду у справі № 580/9811/24 за весь час затримки виплати - за період з 26.03.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у не компенсації ОСОБА_1 сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 за період служби з 26.03.2022 по 20.05.2023 у відповідності до рішення суду у справі № 580/9811/24;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України компенсувати ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 за період служби з 26.03.2022 по 20.05.2023 у відповідності до рішення суду у справі № 580/9811/24;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 127836,00 грн.
Під час вивчення позовної заяви, суддя з'ясував, що вона не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон України № 3674-VI).
Стаття 2 вказаного Закону передбачає, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частиною 2 статті 4 Закону України № 3674-VI визначено, що за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру - справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а майнового - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до частини 3 статті 6 цього Закону у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру, а за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня - 3028 грн.
Суддя зауважує, що адміністративний позов містить дві вимоги немайнового характеру (визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у невиплаті компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати належного грошового забезпечення, а також визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у не компенсації сум податку з доходів фізичних осіб), тому за подання позову в цій частині позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 1937,92 грн (3028*0,4*0,8*2).
Також позов містить вимогу майнового характеру (стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 127836,00 грн), тому за подання позову в цій частині позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 1022,69 грн (127836,00/100*0,8).
Загалом за подання цього позову позивач має сплатити судовий збір в розмірі 2960,61 грн.
До сформованого 13.10.2025 в системі “Електронний суд» адміністративного позову (вх. № 51334/25 від 14.10.2025 Черкаського окружного адміністративного суду) представник позивача не додав документ про сплату судового збору у встановленому розмірі.
У адміністративному позові представник позивача зазначив, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір».
Суддя зауважує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати.
У постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, зокрема, що за змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України “Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Також, у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 Велика Палата Верховного Суду сформулювала схожу правову позицію, відповідно до якої середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану робочу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, зокрема, що на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір», не поширюється.
Таким чином, суддя вважає, що позивач не звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір» за подання цього позову.
Крім того, представник позивача у адміністративному позові зазначив, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір».
Суддя зауважує, що відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
З огляду на те, що предметом спору є визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у невиплаті компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати належного грошового забезпечення, визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у не компенсації сум податку з доходів фізичних осіб та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 127836,00 грн, а позивач згідно доданої до позову копії витягу з наказу В/Ч НОМЕР_1 від 03.07.2024 № 153 виключений зі списків особового складу частини у зв'язку зі звільненням з військової служби, суддя вважає, що на позивача не поширюється положення пункту 12 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір», а тому позивач має сплатити судовий збір на загальних підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 160, 169, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали, протягом якого можуть бути усунуті недоліки шляхом надання документу про сплату судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 2960,61 грн.
Ухвала набирає законної сили після її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяВасиль ГАВРИЛЮК