13 жовтня 2025 року справа № 580/8542/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області, Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання дій протиправними та скасування рішень,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач 1), Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - відповідач 2), в якому позивач з урахуванням уточненого позову просить:
- визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління ДПС у Черкаській області щодо не зазначення у наказі від 23.04.2025 №1045-п підстав проведення фактичної перевірки позивача;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області податкове повідомлення-рішення від 29.05.2025 №00064190704, за яким до ФОП ОСОБА_1 було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 681 684,00 грн.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що фактична перевірка позивача призначена незаконно, оскільки в наказі про призначення перевірки не вказано фактичних підстав її проведення, натомість зазначено лише посилання на норми Податкового кодексу України.
За твердженням представника позивача, за місцем реалізації усі запитувані документи були наявні (первинні документи, документи про облік товарних запасів, договір оренди тощо), їх було пред'явлено до перевірки в день її проведення 23.04.2025. Ревізори склали акт про відмову в наданні запитуваних документів з підстав небажання очікування часу для виготовлення копій документів. Позивач надіслав скановані копії документів на вказану ревізорами електронну адресу 25.04.2025. Це на думку представника позивача свідчить про незаконність складення акту про відмову в наданні документів та притягнення позивача до відповідальності за ненадання таких документів.
Представник позивача вважає неправомірним складення ревізорами під час проведення перевірки акту зняття залишків товарних запасів, які зберігаються з метою реалізації на торговельному об'єкті, тому що проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку.
Представник позивача вважає, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої ст.20 Закону України №265/95-ВР.
На підставі наведеного позивач вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач - Головне управління ДПС у Черкаській області у відзиві на адміністративний позов проти його задоволення заперечив, мотивуючи свою позицію тим, що вимоги до оформлення наказу не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки, тому наказ про призначення фактичної перевірки позивача прийнято законно.
Представник відповідач зазначив, що позивач повинен був надати контролюючому органу документи, які підтверджують походження товару, саме на початок проведення перевірки. Оскільки такі документи не надано, тому результатами проведення перевірки встановлено здійснення платником реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надано під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу (господарському об'єкті), на загальну суму вартості товарів за цінами реалізації - 681684,00 грн.
Відповідач звернув увагу, що до 01 січня 2022 року суб'єкт господарювання зобов'язаний надати первинні документи під час проведення перевірки, а після цієї дати, з урахуванням змін внесених Законом №1914-1Х, який набрав чинності 01 січня 2022 року, такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Також відповідач зазначив, що на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР (із змінами, внесеними Законом №1914-ІХ) до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання саме під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Відповідач - Головне управління ДПС у Кіровоградській області у відзиві на адміністративний позов проти його задоволення заперечив, мотивуючи свою позицію тим, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області направлено листом від 29.04.2025 №850/7/23-00-07-07-07 до ГУ ДПС у Кіровоградській області (вхід №1348/7 від 30.04.2025), матеріали фактичної перевірки магазину «xStore», за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 (п.н. НОМЕР_1 ), для розгляду та прийняття відповідних рішень згідно вимог чинного законодавства, за наданим з вищезазначеним листом розрахунком штрафних санкцій.
На підставі отриманих матеріалів відповідач прийняв оскаржене рішення про нарахування штрафних санкцій, яке вважає правомірним.
У відповіді на відзив представник позивача заперечив проти викладених у відзивах аргументів та наполягав на задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області видано наказ від 23.04.2025 року №1045-п, яким на підставі пп. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8-20.1.11 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: АДРЕСА_1 .
Перевірку визначено провести з 23 квітня 2025 року тривалістю три доби.
Перевірку передбачено провести за період діяльності з 07.03.2024 по 25.04.2025 з метою контролю за дотриманням вимог законодавства з питань обліку товарних запасів, відображення обов'язкових реквізитів в розрахункових документах та фіскальних звітах, наявності документів, що підтверджують походження товарів, регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
На підставі направлень на проведення фактичної перевірки №1760/23-00-07-07-01 від 23.04.2025 та №1761/23-00-07-07-01 від 23.04.2025, посадовими особами Головного управління ДПС у Черкаській області 23.04.2025 проведена фактична ФОП ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: АДРЕСА_1 .
Результати перевірки оформлені актом №5557/Ж5/23-00-07-07-01/ НОМЕР_1 від 28.04.2025 (далі - акт перевірки), за яким зроблено висновок про здійснення платником податків реалізації товарів, яку не обліковані у встановленому порядку, та/або не надано під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу, на загальну суму вартості товарів за цінами реалізації - 681 684 грн., чим порушено п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Головне управління ДПС у Черкаській області розглянуло заперечення позивача на акт перевірки та листом №11957/6/23-00-07-07-06 від 26.05.2025 повідомило платника про результати їх розгляду. Зокрема, зазначено, що платник на виконання запиту про надання документів та у зазначений термін надав податковому органу всі первинні документи. Однак, відповідач вважає, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надати документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, саме на початок проведення перевірки., тому вирішено подані позивачем заперечення не враховувати.
В подальшому, Головним управлінням ДПС у Черкаській області, відповідно до п.1.6.3.4. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів ДПС при організації, проведені та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДПСУ від 04.09.2020 №470 (в редакції наказу ДПСУ від 04.09.2021 №729), направлено, листом від 29.04.2025 №850/7/23-00-07-07-07, до ГУ ДПС у Кіровоградській області (вхід №1348/7 від 30.04.2025), матеріали фактичної перевірки магазину «xStore», за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 (п.н. НОМЕР_1 ), для розгляду та прийняття відповідних рішень згідно вимог чинного законодавства, за наданим з вищезазначеним листом розрахунком штрафних санкцій.
В подальшому, ГУ ДПС у Кіровоградській області, у встановлений законодавством термін, відповідно до розрахунку штрафної санкції, наданого вищезазначеним листом, за порушення ФОП ОСОБА_1 (п.н. НОМЕР_1 ) вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон України №265), а саме: порушення ведення, в порядку встановленому законодавством, обліку товарних запасів на загальну суму за цінами реалізації - 681 684,00 грн., за яке передбачено відповідальність відповідно до ст.20 Законом України №265, прийняте податкове повідомлення - рішення від 29.05.2025 №00064190704, яким застосовано фінансову санкцію у розмірі вартості необлікованих товарів за цінами реалізації.
Рішенням ДПС України від 01.07.2025 подана скарга залишена без розгляду.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.
Перевіряючи правомірність нарахування штрафних санкцій, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України.
Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, визначений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.
У справі, що розглядається основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України (правова підстава).
У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
Зазначені правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
В силу положень підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Зі змісту системного аналізу виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.
Відповідно до висновків Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладену у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
Встановлюючи наявність підстав для застосування наведених висновків Верховного Суду до спірних у цій справі правовідносин, та питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, суд виходить з того, що інформацією, у зв'язку з якою прийнято спірний наказ, стала підготовлена начальником відділу фактичних перевірок Головного управління ДПС у Черкаській області доповідна записка № 1467/23-00-07-0702 від 22 квітня 2025 року.
Дослідивши зміст наведеної доповідної записки, суд зазначає про відсутність у ній істотних недоліків та наявність інформації, яка в установленому законодавством порядку надійшла від державного органу, що може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, тому могла слугувати підставою та достатнім обґрунтуванням для призначення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача були наявні достатні підстави для призначення фактичної перевірки позивача, тому позовні вимоги в частині визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління ДПС у Черкаській області щодо не зазначення у наказі від 23.04.2025 №1045-п підстав проведення фактичної перевірки позивача, задоволенню не підлягають.
Перевіряючи правомірність нарахування штрафних санкцій та застосування до позивача відповідальності згідно податкового повідомлення-рішення за порушення п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР, суд зазначає наступне.
Розділ ІІ Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР) врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб'єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов'язків, які висуваються законодавцем до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
До 01 січня 2022 року пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачав, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Законом України від 30 листопада 2021 року №1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» (далі - Закон №1914-IX), який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР викладено в наступній редакції: «Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті)».
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Разом з тим, відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.
Стаття 20 Закону №265/95-ВР (із змінами, внесеними Законом №1914-IX) передбачає, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
До 01 січня 2022 року зазначена норма передбачала, що фінансова санкція має застосовуватись у подвійному розмірі вартості товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Законом №1914-IX у статті 20 слово «подвійної» було виключено.
Таким чином, за змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Отже, з огляду на вимоги наведених приписів Закону №265/95-ВР, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.
В той же час, диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22.
Суд звертає увагу, що позивачу в день проведення перевірки 28.04.2025 вручено письмове звернення, яке містило вимоги про надання документів, в тому числі передбачених пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Позивач надіслав скановані копії документів на вказану в письмовому зверненні електронну адресу 25.04.2025.
Згідно з висновком №11957/6/23-00-07-07-06 від 26.05.2025 про результати розгляду заперечень вказані документи визнано такими, що надані у повному обсязі. Отже, податковий орган не заперечує, що під час проведення перевірки, в межах строків позивач надав належні документи, які підтверджують походження та облік товарних запасів, які на момент проведення перевірки знаходились у місці продажу.
В контексті встановлених судом обставин у справі, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22.
В акті перевірки та висновку про результати розгляду заперечень вказано, що порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР полягає фактично у несвоєчасному наданні (не на початок перевірки) документів про походження підакцизних товарів.
Однак, диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Отже, несвоєчасне надання документів не може прирівнюватись до ненадання документів взагалі, відповідно не може бути кваліфіковано як правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 20 Закону №265/95-ВР.
Більш того, відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
За змістом положень п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
З аналізу наведених норм Податкового кодексу України слідує висновок, що під повною відсутністю у платника податків документів слід розуміти їх ненадання на дату прийняття рішення контролюючого органу. Якщо ж платник податків до заперечень на акт перевірки приєднав документи, які підтверджують походження та облік товарних запасів за місцем здійснення торгівлі, то такий платник податків не може вважатись правопорушником в розумінні положень ст. 20 Закону №265/95-ВР, оскільки діяв у відповідності до норм Податкового кодексу України. Надані ним документи є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
За таких обставин, відповідач дійшов помилкового висновку щодо притягнення позивача до фінансової відповідальності на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР та висновку про наявність у діях позивача податкового правопорушення, відповідальність за яке передбачена зазначеною нормою, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.
Щодо решти доводів сторін суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Судом задоволено позовні вимоги позивача на суму майнових вимог до Головного управління ДПС у Кіровоградській області у розмірі 681684 грн. При цьому, позивачем сплачено судовий збір в сумі 6816,84 грн., що становить 1% ціни позову, тому на користь позивача підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Кіровоградській області судовий збір в сумі 6816,84 грн. Однак, суд враховує, що в задоволенні заявлених немайнових вимог до Головного управління ДПС у Черкаській області відмовлено, тому судовий збір сплачений позивачем у сумі 3028 грн. компенсації не підлягає.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 29.05.2025 №00064190704.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25006, код ЄДРПОУ 43995486) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6816 (шість тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 84 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО