17 жовтня 2025 року справа № 580/673/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії,
21.01.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач 2), в якому позивач з урахуванням уточнення просить:
визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області від 26 грудня 2024 року про відмову в перерахунку мого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. виходячи з розміру 66 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмеження розміру відповідно до стажу роботи 28 років 11 місяців і 9 днів;
зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату довічного грошового утримання в розмірі 66 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді з урахуванням фактично виплачених сум з 19.02.2020 по теперішній час.
Додатково позивач просила рішення допустити до негайного виконання.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач безпідставно не врахував позивачу половину періоду навчання та період роботи прокурором до стажу судді, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66% суддівської винагороди.
Ухвалою суду від 27.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.
07.02.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та 13.02.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшли подібні за змістом відзиви на позовну заяву, в яких відповідачі просять суд у задоволенні позову відмовити. Вказано, що відповідно до статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Частиною 2 статті 137 Закону №1402-VIII, якою доповнено статтю 137 на підставі Закону України від 12.07.2018 №2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд»», який набрав чинності 05.08.2018, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж роботи (професійної діяльності), вимоги щодо якого визначено законом та надає право для призначення на посаду судді.
Згідно з частиною 6 статті 69 Закону №1402-VIII стажем професійної діяльності у сфері права вважається стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти, а вищою юридичною освітою - є вища юридична освіта ступеня магістра (або прирівняна до неї вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста), здобута в Україні, а також вища юридична освіта відповідного ступеня, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому порядку.
Частиною 3 статті 142 та абзацом 2 пункту 25 розділу ХІІ Закону №1402-VIII, стаж роботи судді, що визначений відповідно до статті 137 Закону №1402-VIII, дає право судді подати заяву про відставку.
Застосування норм статті 137 Закону №1402-VIII при обчисленні збільшення відсотка грошового утримання суддів у відставці не передбачено.
Отже, підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці немає.
Ухвалою від 24.02.2025 суд залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 19.02.2020 до 20.07.2024.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.02.2024, що залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2025, позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 26.12.2024 №971010129242 про відмову у перерахунку ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, буд.3, код ЄДРПОУ 14035769) здійснити з 21.07.2024 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді з урахуванням виплачених сум.
Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2025 скасовано ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог (за період з 19.02.2020 до 20.07.2024), а справу направлено до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою від 21.08.2025 суд прийняв до свого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 20.02.2020 до 20.07.2024 та вирішив її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в змішаній (паперовій та електронній) формі.
01.09.2025 та 01.10.2025 відповідачі подали суду відзиви на позовну заяву, що за змістом подібні відзивам, які подавались під час первинного розгляду справи.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог за період з 19.02.2020 до 20.07.2024, суд зазначає таке.
Суд встановив, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.01.2006 №3332-ІV у зв'язку з поданням заяви про відставку позивача звільнено з посади судді апеляційного суду Черкаської області.
З 01.01.2007 позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI.
На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №580/2180/20, позивачу здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 відповідно до довідки Черкаського апеляційного суду від 20.02.2020 №04-24/58/2020 у розмірі 50% суддівської винагороди.
03.11.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66% суддівської винагороди.
На вказане звернення, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 26.12.2024 №971010129242 відмовлено у перерахунку позивачу довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66% суддівської винагороди.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 ст.137 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), чинного з 30 вересня 2016 року, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Отже, наведеною нормою права, яка була чинна на час звернення позивача за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання (19.12.2024), не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді половини періоду навчання на денному відділенні у вищому навчальному закладі та на посаді прокурора.
Однак, до 30 вересня 2016 року чинним був Закон України від 07.07.2010 №2453-VI “Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №2453-VI), п.11 Перехідних положень якого було передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо зарахування половини періоду навчання у вищому навчальному закладі до стажу, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді, викладену у постанові від 19.06.2018 (справа №243/4458/17), яка обов'язкова для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
Так, Верховний Суд у вказаному рішенні, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування у тому числі періодів навчання до суддівського стажу, зазначив, що підлягають застосуванню норми законодавства, чинні на час призначення позивача на посаду судді.
Про необхідність застосування саме такого порядку визначення суддівського стажу свідчать також і наступні зміни, внесені до Закону №1402-VIII, зокрема, Законом України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, яким пункт 34 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».
Відповідно до ч.4 ст.43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-XII «Про статус суддів», який був чинним на час роботи позивача на посаді судді, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року №865 було встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
З аналізу викладених норм Верховний Суд у рішенні від 13 лютого 2020 року у справі №592/5433/17 дійшов висновку, що невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Отже, законодавством, чинним на час призначення позивача суддею, передбачалося безумовне зарахування до стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, а також на посадах прокурорів, у випадку роботи особи на посаді судді не менш як 10 років.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27.02.2018 у справі №127/20301/17, від 11.11.2020 у справі №243/4501/17, від 14.12.2020 у справі №592/4591/17, від 31.03.2021 у справі №419/356/17, від 23.06.2022 у справі №420/1987/21.
Відповідно до диплому серії НОМЕР_2 , позивач у 1973 році вступила в Алтайський державний університет. У 1978 рокі позивач закінчила Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка.
З даних трудової книжки позивача від 04.09.1979 суд встановив, що у період з 16.08.1978 до 05.07.1993 позивач працювала на різних посадах в органах прокуратури.
Також, відповідно до довідки ДСА України від 11.05.2006 №17-2817/06, стаж роботи позивача на посаді судді станом на 31.01.2006 становить 12 років 21 день.
До стажу роботи відповідно до Закону України «Про статус суддів», Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 зараховується: робота на посаді прокурора - 14 років 5 місяців 18 днів; половина терміну навчання у вищому навчальному закладі - 2 роки 5 місяців.
За таких обставин суд дійшов висновку, що половина періоду навчання позивача за денною формою 2 роки 5 місяців та період роботи прокурором 14 років 5 місяців 18 днів підлягає зарахуванню до стажу, що дає право на одержання та визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Крім того, як установлено судом, позивач працювала суддею 12 років 21 день. Отже, у сукупності, стаж позивача, що дає право на одержання та визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 28 років 11 місяців та 9 днів.
Відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Отже, з урахуванням стажу позивача її щомісячне довічне грошове утримання має становити 66% грошового утримання судді.
Тому спірне рішення про відмову у перерахунку позивачу довічного грошового утримання у розмірі 66% суддівської винагороди за період з 19.02.2020 до 20.07.2024, суд вважає протиправним.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» («Doran v. Ireland», заява № 50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» («Salah Sheekh v The Netherlands»; заява № 1948/04), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країни) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя (пункт 62).
Згідно з частиною другою статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність. Забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.145 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частиною 3 ст.245 КАС України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Тому для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що належним і ефективним способом повного захисту порушеного права позивача (з урахуванням постанови ШААС від 07.08.2025) є зобов'язання ГУ ПФУ в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату довічного грошового утримання в розмірі 66% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді з урахуванням фактично виплачених сум за період з 19.02.2020 до 20.07.2024.
Отже, позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо клопотання рішення суду допустити до негайного виконання, суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Згідно з ч.2 ст.371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
Отже, негайному виконанню підлягає рішення суду про присудження виплати, зокрема, періодичних платежів з Державного бюджету України у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки у цій справі суд не приймав рішення про присудження виплати (стягнення з відповідача на користь позивача) сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та не визначав розмір такого стягнення, підстави для допущення рішення суду до негайного виконання згідно з п.2 ч.1 ст.371 КАС України відсутні.
Враховуючи, що розподіл судових витрат здійснений судом під час ухвалення рішення від 24.02.2025, яке залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції, відсутні підстави для повторного стягнення з відповідачів сплаченого позивачем судового збору.
Керуючись ст.ст. 6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 26.12.2024 №971010129242 про відмову у перерахунку ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 до 20.07.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23, код ЄДРПОУ 21366538) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді за період з 19.02.2020 до 20.07.2024 з урахуванням виплачених сум.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ