17 жовтня 2025 року м. Рівне №460/6551/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2), військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач-3), у якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 15.02.2025 № 47 в частині призову ОСОБА_1 для поставки до військової частини НОМЕР_1 ;
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо включення до поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.02.2025 № 5/393 ОСОБА_1 для відправлення його у розпорядження командира військової частин НОМЕР_1 у складі команди " НОМЕР_3 НБ ТРО", його підписання начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 та подання до військової частини НОМЕР_1 ;
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.02.2025 № 59/нст в частині прийняття ОСОБА_1 на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних Сил України;
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.03.2025 № 101/нст в частині зарахування ОСОБА_1 у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 ;
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 12.03.2025 № 26-РС в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключити його із списків особового складу військової частини.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що протоколом № 192 від 13.02.2025 засіданням комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період йому було погоджено відповідну відстрочку до 08.05.2025 та 14.02.2025 другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_4 оформлено довідку № 138 про надання відстрочки від призову. Однак, незважаючи на це, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) № 47 від 15.02.2025 позивача було призвано за загальною мобілізацією на військову службу та наказом командира військової частини НОМЕР_1 зараховано до списків особового складу цієї військової частини. За позицією позивача, мобілізуючи його до Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_2 не врахував, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої вищої освіти, які навчаються за денною та або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Зауважує, що всупереч наданих документів про відстрочку, відповідачами були прийняті спірні накази, які на думку позивача, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на що, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
12.05.2025 через підсистему «Електронний суд» від ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що ОСОБА_1 було проведено військово-лікарською комісією медичний огляд, за результатами якого він визнаний придатний до військової служби, при цьому станом на дату призову у позивача була наявна відстрочка від призову, як у особи що навчається, однак, він відмовився від здійснення такого права про що власноруч написав заяву від 14.02.2025. Зауважує, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу, відтак просить суд відмовити у задоволенні позову.
13.05.2025 через підсистему «Електронний суд» від військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-3 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення № 1153 зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі, якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про подальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі. Тобто, застосування даної норми можливе, зокрема, у разі відсутності військовослужбовця понад десять діб без поважних причин та неприйняття іншого рішення про подальше проходження ними військової служби, а тому в якості підстави для зарахування у розпорядження у спірному наказі зазначено підпункт 14 пункт 116 Положення № 1153. Звертає увагу суду на постанову Верховного Суду від 05.02.2025 № 160/2592/23 у якій зазначено що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. На думку відповідача-3, наказ начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (по особовому складу) № 26-РС від 12.03.2025 прийнято правомірно, в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.
16.05.2025 позивачем подано до суду відповідь на відзив військової частини НОМЕР_2 , у якій більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наведено аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача-3. Зокрема, у відповіді на відзив акцентовано увагу на тому, що протиправність первинного наказу № 47 від 15.02.2025 та включення позивача до поіменного списку № 5/393 від 15.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 спричиняє незаконність всіх подальших дій та наказів, виданих на їх підставі.
02.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що оспорюваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 59/нст від 15.02.2025 було видано відповідно до статей 23, 29 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», на підставі указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», на підставі поіменного списку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 № 5/393 від 15.02.2025. Звертає увагу суду на рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 в № 1-10/2008, у пункті 5 якого зазначено, що при визначенні природи правового акта індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру стосуються окремих осіб, розраховані на персональне застосування і після реалізації вичерпують свою дію. Відтак, оспорюваний позивачем наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 59/нст від 15.02.2025 в частині, що стосується ОСОБА_1 було реалізовано, а його дію було вичерпано в момент його підписання, що у свою чергу є наслідком відмови у задоволенні позову. Також зауважує, що статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено вичерпний перелік підстав, які надають право військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, для звільнення з військової служби. З огляду на вищенаведене, накази командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 59/нст від 15.02.2025 та № 101/нст від 19.03.2025 в частині що стосуються прав та обов'язків ОСОБА_1 прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, відтак просить суд відмовити у задоволенні позову.
08.06.2025 позивачем подано до суду відповідь на відзив військової частини НОМЕР_1 , у якій більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наведено аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача-2. Зокрема, у відповіді на відзив акцентовано увагу на тому, що подальше прийняття ОСОБА_1 на військову службу за призовом під час мобілізації до збройних Сил України, зарахування його до списків частини та подальше зарахування у розпорядження начальника РУ сил ТРО « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (наказ № 26-РС) відбулись на підставі попереднього протиправного включення позивача до поіменного списку, тому, наказ № 59/ нст від 15.02.2025 та наказ № 101/нст від 19.03.2025 також не можуть бути законними. Правові наслідки визнання протиправним або скасування незаконного адміністративного акта передбачають відновлення прав та законних інтересів особи, порушених цим актом. У даному випадку, визнання протиправними та скасування наказів про зарахування до списків особового складу військової частини є необхідним для відновлення правового становища позивача, яке існувало до видання протиправного наказу про призов.
16.06.2025 відповідачем-2 подано до суду заперечення, в яких наведено аргументи та мотиви відхилення пояснень наведених позивачем у відповіді на відзив. Зокрема зазначено, що Верховний Суд висловив свою позицію щодо застосування правової норми в незалежності від обставин справи, а в цілому сформував правову позицію про те, що процедура призову військовозобов'язаного на війську службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. З огляду на наведене, позивачу необхідно для поновлення порушених прав скористатися положеннями статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу».
17.06.2025 позивачем подано до суду додаткові пояснення з окремих питань у порядку ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою суду від 14.04.2025 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.
18.04.2025 через від представника позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 30.04.2023 заяву представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій та поновлено такий строк. Позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у військової частини НОМЕР_2 належним чином засвідчену копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 12.03.2025 № 26-РС в частині, що стосується ОСОБА_1
02.05.2025 представником позивача до суду подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою суду від 05.05.2025 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
08.05.2025 представником позивача подано клопотання про поновлення строку для подання доказів та долучення їх до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 09.05.2025 задоволено клопотання про поновлення процесуального строку для подання доказів в адміністративній справі № 460/6551/25. Визнано поважними причини пропуску позивачем строку для подання доказів та поновлено такий строк. Прийнято до розгляду докази, долучені позивачем до клопотання за вх. № 29864/25 від 08.05.2025 та приєднано їх до матеріалів справи № 460/6551/25.
13.05.2025 представником позивача подано клопотання про поновлення строку для подання доказів та долучення їх до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 19.05.2025 задоволено клопотання про поновлення процесуального строку для подання доказів в адміністративній справі № 460/6551/25. Визнано поважними причини пропуску позивачем строку для подання доказів та поновлено такий строк. Прийнято до розгляду докази, долучені позивачем до клопотання за вх. № 31043/25 від 13.05.2025 та приєднано їх до матеріалів справи № 460/6551/25 .
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебував на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_7 з 17.09.2024.
14.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 оформлено довідку № 138 про надання відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» згідно Протоколу № 192 від 13.02.2025 комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 з розгляду питань надання відстрочки військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період до 08.05.2025.
14.02.2025 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 було внесено до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» інформацію про надану позивачу відстрочку.
Надалі, згідно з інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», наданої ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_1 15.02.2025 був знятий з військового обліку на підставі абз. 3 п. 2 ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як призваний на військову службу та прийнятий на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 за військово-обліковою спеціальністю № 790037.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 47 від 15.02.2025 ОСОБА_1 призвано з 15.02.2025 на військову службу по мобілізації для поставки до військової частини НОМЕР_1 .
15.02.2025 відповідно до поіменного списку військовозобов'язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_2 у складі команди « ІНФОРМАЦІЯ_9 » № 5/399 від 15.02.2025, ОСОБА_1 відправлено в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.02.2025 по стройовій частині № 59/нст, солдата ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_5 прийнято на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних Сил України на строк до закінчення воєнного стану або оголошення Указу Президента України про демобілізацію та зараховано до списків цієї військової частини. Підстава: поіменний список № 5/399 від 15.02.2025.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) № 26-РС від 12.06.2025 ОСОБА_1 , відповідно до пп.14 п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, зараховано у розпорядження військової частини НОМЕР_4 з 03.03.2025.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 101/нст від 19.03.2025 ОСОБА_1 зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 . Підстава: витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) № 26-РС від 12.03.2025.
Не погоджуючись з діями відповідачів щодо призову на військову службу під час мобілізації та про зарахування до списків особового складу військової частини, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 "Про введення воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації" в Україні введений воєнний стан.
В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 Про загальну мобілізацію оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (на момент винесення оскаржуваних наказів діяв у редакції від 01.01.2025, далі - Закон № 3543-XII).
У статті 1 Закону № 3543-XII містяться визначення понять мобілізація та особливий період, відповідно до яких:
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Загальна мобілізація, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 3543-XII, проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Так, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону №3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
За правилами частини четвертої статті статті 23 Закону №3543-ХІІ особи, зазначені у пунктах 1-5 частини третьої цієї статті, у зазначений період можуть бути прийняті на військову службу за контрактом.
Водночас, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 далі - Порядок № 560).
Відповідно до п. 56 Порядку № 560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з п. 57 Порядку № 560, для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.
За змістом п. 58 Порядку № 560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно з п. 59 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
Разом з тим, в Додатку № 5 до Порядку № 560, наведений перелік документів, що подаються військовозобов'язаними для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За змістом пункту 62 Порядку № 560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.
Водночас, абзацом третім пункту 63 Порядку № 560 передбачено, що військовозобов'язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов'язані приймаються на військову службу за контрактом або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
Наявною в матеріалах справи довідкою про здобувача освіти № 488721 від 05.11.2024, що сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти підтверджується, що ОСОБА_1 навчається у відокремленому підрозділі «Рокитнівський фаховий медичний коледж» комунального закладу вищої освіти «Рівненська медична академія Рівненської обласної ради» за ступенем фаховий молодший бакалавр, форма здобуття освіти - денна. Дата завершення здобуття освіти 30.06.2027. У довідці зазначено, що на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовність, визначену частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».
З матеріалів справи слідує, що 14.02.2025 другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 оформлено довідку № 138 про надання відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» згідно Протоколу № 192 від 13.02.2025 комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 з розгляду питань надання відстрочки військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період до 08.05.2025.
Отже, позивач як здобувач освіти, на якого поширюється дія пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», скористався правом на продовження відстрочки шляхом подання заяви.
Як вже зазначав суд, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури, тому позивач мав певні сподівання та легітимні очікування на відповідне застосування цієї норми.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154, на момент отримання повідомлення щодо зарахування позивача на спеціальний військовий облік діяв у редакції від 18.05.2024), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відповідно до покладених на них завдань (серед іншого):
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», «;Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «;Про захист персональних даних» та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України;
взаємодіють з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування з питань військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час;
здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час.
За змістом пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (на момент отримання повідомлення щодо зарахування позивача на спеціальний військовий облік діяв у редакції від 11.07.2024, далі - Порядок № 1487).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 1487 для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
В силу положень пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого: виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 80 Порядку № 1487 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до затверджених розпорядженнями голів відповідних районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів планів щороку (у тому числі позапланово) перевіряють стан військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях, в яких працюють військовозобов'язані, які заброньовані за цими органами, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, а також військовозобов'язані, яким видані мобілізаційні розпорядження. Решта державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій перевіряються один раз на чотири роки.
Відповідно до частини п'ятої, частини восьмої статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII) органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев'ята статті 5 Закону № 1951-VIII).
При цьому, статтею 14 Закону № 1951-VIII визначено, що ведення Реєстру включає: внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним; внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами.
З огляду на наведені норми законодавства, суд зауважує, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та саме на них покладено обов'язок, в тому числі, здійснювати контроль бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час, тобто перевіряти та володіти інформацією з приводу заброньованих осіб з метою недопущення щодо них протиправних дій.
Як вже зазначав суд, абзацом третім пункту 63 Порядку № 560 передбачено, що військовозобов'язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов'язані приймаються на військову службу за контрактом або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
Однак, всупереч наведеній нормі, ОСОБА_1 було направлено на медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби та визнано придатним до військової служби, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Військово-лікарської комісії № 613 від 15.02.2025.
Таким чином, зважаючи на пряму законодавчу заборону призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період для таких категорій військовозобов'язаних як позивач (п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), його прийняття на військову службу можливе лише в добровільному порядку шляхом укладення контракту (ч. 4 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), однак у спірних правовідносинах згоду на проходження військової служби в добровільному порядку позивач не надавав.
В аспекті наведеного суд зазначає, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 , у порушення вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 було прийнято рішення щодо направлення військовозобов'язаного для проходження ВЛК без його особистої письмової згоди на проходження військової служби за контрактом.
При цьому, доводи ІНФОРМАЦІЯ_5 з приводу того, що позивач відмовився від здійснення права на відстрочку, про що власноруч написав заяву від 14.02.2025, судом відхиляються як такі, що не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, оскільки матеріали справи такої заяви не містять.
Суд констатує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 приймаючи наказ про призов позивача на військову службу під час мобілізації, був обізнаний (повинен бути обізнаний з огляду на наведені вище судом положення підзаконних нормативно-правових актів) про наявність у позивача права на відстрочку. У свою чергу, довідка № 138 від 14.02.2025 і є тим документом, який підтверджує надання військовозобов'язаному відстрочки від призову, тому позивач відповідно до вимог статті 23 Закону № 3543-XII не підлягав призову на військову службу під час мобілізації і як наслідок, безпідставно з 15.02.2025 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
На переконання суду, відповідачем-1 у порядку статті 77 КАС України не доведено правомірності наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) № 47 від 15.02.2025, яким призвано ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації, за таких обставин права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень.
З огляду на очевидну незаконність оскаржуваного позивачем акта індивідуальної дії, який хоч і вичерпує дію фактом виконання, його скасування не порушить стабільності публічно-правових відносин та принцип правової визначеності, а навпаки вказуватиме на неприпустимість допущення неправомірних дій центром комплектування та соціальної підтримки під час мобілізації військовозобов'язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову.
Відтак, твердження відповідачів про те, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 15.02.2025 № 47 в частині призову ОСОБА_1 для поставки до військової частини НОМЕР_1 є індивідуальним правовим актом, який вичерпав свою дію фактом призову позивача на військову службу та зарахування останнього до складу військової частини є помилковими та відхиляються судом.
Варто також зауважити, що наведений відповідачем правовий висновок Верховного Суду у справі № 160/2592/23 не є таким, що сформований у подібних правовідносинах та підтверджує позицію відповідача у даній справі, а тому суд не приймає його до уваги з огляду на таке.
Так, у справі № 160/2592/23, основний акцент позивача-військовослужбовця був на тому, що він не проходив ВЛК, при цьому в названій справі позивач оскаржував не акт індивідуальної дії (наказ начальника районного ТЦК та СП про мобілізацію), а дії територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо порушення, допущені під час процедури проведення Військово-лікарської комісії. У свою чергу, предметом судового розгляду у цій справі не є дослідження процедури проведення ВЛК та/ або інших дій (бездіяльності) районного ТЦК та СП, тобто справи не є тотожними.
Зокрема, висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2028 у справі № 373/1281/16-ц, від 16.05.2018 у справі № 760/21151/15-ц, від 29.05.2018 у справах № 305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц, від 22.03.2023 по справі № 154/3029/14-ц тощо).
Отже, висновки, викладені у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв'язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.
З приводу позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 59/нст від 15.02.2025 в частині прийняття ОСОБА_1 на військову службу, наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 101/нст від 19.03.2025 в частині зарахування ОСОБА_1 у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) № 26-РС від 12.03.2025 в частині, що стосується ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Згідно із частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII, одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону № 2232-XII).
Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008 визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі (далі - Положення № 1153/2008, в редакції від 01.01.2025).
Громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом (пункт 2 Положення № 1153/2008).
За змістом пункту 5 Положення № 1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 за № 280, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за № 1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Інструкція № 280, в редакції від 20.11.2024).
Відповідно до пункту 2 Розділу ХІІ Інструкції № 280 військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.
Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.
За змістом пункту 32 розділу ІІ Інструкції № 280 підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є:
1) для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
Водночас, як зарахування до списків особового складу військової частини так і виключення із списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині (п. 33 розділу ІІ Інструкції № 280).
Суд зауважує, що відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.
Відповідно до пункту 6 Положення № 1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Тобто для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов'язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.
У свою чергу, визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками:
зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов'язаного;
протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), що пов'язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.
Зазначений підхід передбачає автоматичну оцінку наступних рішень суб'єктів по всьому ланцюгу правовідносин безпосередньо пов'язаних між собою, як похідних від первинного рішення, з якого слідують всі наступні, незважаючи навіть на правомірну поведінку учасників відносин, залучених на реалізацію такого протиправного рішення.
Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб'єкта владних повноважень, породжує необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.
В контексті наведеного, оскільки судом встановлено, що наказ № 47 від 15.02.2025 є протиправним, відповідно прийняті на підставі такого наказу рішення командира військової частини НОМЕР_1 № 59/нст від 15.02.2025 в частині призначення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини також є протиправним та підлягає скасуванню, не зважаючи на те, що командир військової частини фактично не вчиняв протиправних дій щодо позивача при прийнятті даного наказу.
З наведених вище мотивів, також є протиправними та підлягають скасуванню накази командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) № 26-РС від 12.03.2025 та № 101/нст від 19.03.2025 в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Тому, визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, а також враховуючи висновок суду про відсутність законних підстав для його мобілізації, суд зобов'язує військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини, а відтак позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо включення до поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.02.2025 № 5/393 ОСОБА_1 для відправлення його у розпорядження командира військової частин НОМЕР_1 у складі команди " НОМЕР_3 НБ ТРО", підписання цього поіменного списку начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 та подання до військової частини НОМЕР_1 , яку позивач обґрунтовує тим, що у керівника ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутні повноваження на видання та підписання поіменного списку від імені іншого ТЦК та СП ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ), а тому поіменний список ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15.02.2025 № 5/393 підписано не уповноваженою особою, що в свою чергу спричиняє його недійсність, то суд зазначає, що жодних доказів на підтвердження такої обставини позивач суду не надає та судом в ході розгляду справи такі докази не здобуті, а відтак відповідна позовна вимога задоволенню не підлягає.
Водночас, застосування судом способу захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправними та скасування спірних наказів у цій справі є ефективним та належним відновленням порушених прав, який відновить становище позивача до стану, який існував до їх порушення.
При цьому, суд враховує, що за правилами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку що вони не відповідають наведеним у частині другій статті 2 КАС України критеріям та принципу належного урядування, який, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі Москаль проти Польщі(Moskal v. Poland), пункт 73).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі Лелас проти Хорватії(Lelas v. Croatia), пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на встановлені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити частково.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 6056,00 грн, що підтверджується квитанцією від 09.04.2025 вказану суму.
Водночас, за правилами пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Враховуючи наведене, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі названої норми, отже не повинен був його платити. Такої ж позиції дотримується Восьмий апеляційний адміністративний суд, про що зазначив у постанові від 18.09.2025 по справі № 460/1771/25.
За таких обставин, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 8 липня 2011 року сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 15.02.2025 № 47 в частині призову ОСОБА_1 для поставки до військової частини НОМЕР_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.02.2025 № 59/нст в частині прийняття ОСОБА_1 на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних Сил України.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.03.2025 № 101/нст в частині зарахування ОСОБА_1 у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 12.03.2025 № 26-РС в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 прийняти рішення про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 17 жовтня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_11 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_8 )
Суддя Ольга ПОЛІЩУК