Справа № 420/30770/25
17 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород_Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Лебеденко Ірини Валеріївни № ВП 78249932 від 01.09.2025 р. про накладення штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01 вересня 2025 року в особистий кабінет Військової частини НОМЕР_1 в підсистемі «ЕЛЕКТРОННИЙ СУД» доставлено постанову ВП № 78249932 від 01.09.2025 р. старшого державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебеденко Ірини Валеріївни, про повторне накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн. на військову частину НОМЕР_1 за невиконання у встановлений строк виконавчого листу 420/36850/23 від 29.04.2025, виданого Одеським окружним адміністративним судом на виконання рішення №420/20450/24, яким зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити розрахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 17.09.2021 по 19.05.2023 та грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вищевказаного рішення боржником в добровільному порядку було проведено розрахунок належних до виплати сум, підготовлено клопотання до розпорядника коштів - командування Сил підтримки на погодження сум для виконання рішення суду, направлено заявки на фінансування за цією статтею витрат до Департаменту соціального забезпечення МО України.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а саме відповідно до ст.2 під дію цього Закону підпадають рішення суду, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Військова частина НОМЕР_1 є державною установою, що фінансується виключно за рахунок державного бюджету. Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.
На адреси військових частини надійшов лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України «Щодо фінансування видатків для виконання судових рішень по КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки» зі замісту якого вбачається, що до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (далі - Департамент) з військових частин та органів військового управління надходять численні листи щодо виділення бюджетних призначень для виконання рішень судів з окремих питань виплати грошового забезпечення та індексації військовослужбовцям Збройних Сил України. У зв'язку з цим повідомляється, що у Міністерстві оборони України триває робота щодо пошуку додаткового фінансового ресурсу для забезпечення виконання судових рішень по КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки», оскільки виділені асигнування на 2024 рік вичерпано. Міністерством оборони України, з метою своєчасного забезпечення у 2024 році належних виплат військовослужбовцям Збройних Сил України, порушено питання перед Міністерством фінансів України, зокрема, щодо збільшення видатків на виконання судових рішень. Міністерство фінансів України листами від 19.06.2024 № 10010-27-5/18577 та від 18.07.2024 № 10010-27-5/21266 повідомило, що Кабінет Міністрів України доручив органам сектору безпеки і оборони вжити заходів, зокрема стосовно призупинення внесення пропозицій щодо перерозподілу асигнувань за рахунок скорочення видатків на грошове забезпечення військовослужбовців (доручення від 10.07.2024 № 16515/0/2-24). Генеральним штабом Збройних Сил України, за пропозиціями Центрального управління оборонних ресурсів Генерального штабу Збройних Сил України та Департаменту, поінформовано Міністра оборони України щодо зазначених проблемних питань (вих. № 300/1/С/30031 від 08.10.2024) та відповідно до доручення Міністра оборони України від 08.10.2024 № 34679/з в Міноборони вживаються заходи щодо пошуку додаткового фінансового ресурсу для забезпечення вищезгаданої потреби.
Після збільшення бюджетних асигнувань Міністерству оборони України будуть відкриті відповідні бюджетні призначення для повного забезпечення потреби, відповідно до наданих заявок.
З викладеного вбачається, що боржником добровільно виконано рішення в межах повноважень командування військової частини НОМЕР_1 , а саме: в частині проведення перерахунку та підготування заявок на виділення коштів, проте питання видалення коштів на фінансування виконання судових рішень по даній категорії справ цілком залежить від Міністерства оборони України.
За викладених обставин позивач вважав постанову про накладення штрафу протиправною.
Ухвалою від 29.09.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 16.10.2025 року об 11:00 год. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 . Витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 78249932.
У судове засідання, призначене на 16.10.2025 року об 11:00 год., учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст.268 КАС України.
Позивач про причини неявки суд не повідомив.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив розглядати справу за його відсутності.
03.10.2025 року (вхід. від 06.10.2025 року) представник третьої особи подав клопотання про розгляд справи за відсутності третьої особи та її представника.
Частиною 3 ст.268 КАС України визначено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження.
08.10.2025 року (вхід. від 09.10.2025 року) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зазначивши, зокрема, таке.
На примусовому виконанні у Білгород-Дністровському відділі державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Відділ) в період з 03.06.2025 року по 01.09.2025 року перебувало виконавче провадження ВП № 78249932 з примусового виконання виконавчого листа № № 420/36850/23 виданого 29.04.2025 Одеським окружним адміністративним судом про зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити розрахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 17.09.2021 по 19.05.2023 та грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум
Відсутність коштів у кошторисі на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ з причини не забезпечення надходження коштів на виконання рішень судів та видатків за КЕКВ2800 «Інші поточні видатки», як це зазначено у листі-відповіді Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, не є поважною причиною та не звільняє Військову частину НОМЕР_1 від обов'язків здійснити відповідні виплати. Обґрунтування щодо неможливості здійснити виплату нарахованого грошового забезпечення не ґрунтується на нормах закону та не підтверджено належними доказами.
Здійснення розрахунку на виплату грошового забезпечення є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду, згідно вимог виконавчого документа у повному обсязі. Також, Військовою частиною НОМЕР_1 не надано жодних доказів на підтвердження відсутності коштів, які спрямовуються для погашення заборгованості, а також не зазначено, які заходи вживаються для вирішення питання щодо виділення коштів.
Відсутність коштів в кошторисі Міністерства оборони України не звільняє виконання рішення в повному обсязі, оскільки саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до вимог Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
На адресу Відділу з моменту відкриття, а саме з 03.06.2025 р., по 01.09.2025 р., жодних повідомлень про виконання рішення в повному обсязі не надходило, окрім повідомлення про часткове виконання рішення, яке надійшло на адресу Відділу 18.06.2025 року від Військової частини НОМЕР_3 про те, що направлена заявка до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України на виділення грошових коштів на виконання рішення суду.
Станом на 07.10.2025 року на адресу Відділу від Військової частини НОМЕР_3 не надходило жодного повідомлення про розгляд вищезазначеної заявки та виділення коштів на виконання рішення суду в повному обсязі.
30.09.2025 року (вхід. від 01.10.2025 року) третьою особою ОСОБА_1 подано пояснення, відповідно до яких остання підтримує позов в цій справі та вважає, що є всі підстави для визнання протиправною та скасування постанови Відповідача від 01.09.2025 у ВП № 78249932 про накладення штрафу на позивача. На думку третьої особи, відповідач необґрунтовано застосував до позивача приписи ч.2, 3 ст.63, ч.1 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки проігнорував наявність у боржника об'єктивних та поважних причин для несвоєчасного виконання судового рішення, хоча й був про них повідомленим.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 року у справі № 420/36850/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення розрахунків сум складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 17 вересня 2021 року по 19 травня 2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 17 вересня 2021 року по 19 травня 2023 року включно, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний календарний рік (на 01.01.2021 року - 2270 грн., на 01.01.2022 року - 2481 грн., на 01.01.2023 року - 2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, що відповідав у цей період займаній посаді та військовому званню ОСОБА_1 згідно з додатками постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та здійснити нарахування та виплату з відрахуванням обов'язкових утримань ОСОБА_1 за період з 17 вересня 2021 року по 01 червня 2023 року: посадового окладу в сумі 40925,03 грн (сорок тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень 03 копійки); окладу за військовим званням в сумі 9265,61 грн (дев'ять тисяч двісті шістдесят п'ять гривень 61 копійка); надбавки за вислугу років в сумі 15057,18 грн (п'ятнадцять тисяч п'ятдесят сім гривень 18 копійок); надбавки за особливості проходження служби в сумі 42411,09 грн (сорок дві тисячі чотириста одинадцять гривень 09 копійки); надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці - 3343,82 грн (три тисячі триста сорок три гривні 82 копійки); премії - в сумі 85650,19 грн. (вісімдесят п'ять тисяч шістсот п'ятдесят гривень 19 копійок); допомоги на оздоровлення в сумі 25574,30 грн (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сімдесят чотири гривня 30 копійок).
03.06.2025 року старшим державним виконавцем Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебеденко І.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 78249932 за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду № 420/36850/23, виданим 29.04.2025 року, про зобов'язання військову частину НОМЕР_1 здійснити розрахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 17.09.2021 по 19.05.2023 та грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Боржника зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів з моменту винесення постанови.
Цією ж постановою стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 32000 грн.
Позивач 07.05.2025 року звернувся до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України щодо збільшення кошторисного призначення «грошове забезпечення» для виплати коштів за рішеннями судів.
На вказане звернення отримано відповідь Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 09.06.2025 року №657/5930 про те, що наразі наявні рішення судів на суму 1,4 млрд.грн. та Міністерство оборони України звернулось до Кабінету міністрів України щодо збільшення фінансування на ці виплати, та поки це питання не вирішено.
Позивач звернувся також із клопотанням до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо виділення додаткових коштів для виконання рішення суду по справі №420/36850/23 на яке отримано відповідь вих. №343/10911 від 11.05.205 року про погодження клопотання згідно наданих розрахунків в сумі 265475,90 грн.
15.08.2025 року постановою старшого державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебеденко І.В. за невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений виконавцем строк на військову частину НОМЕР_1 було накладено штраф у розмірі 5100 грн.
Також листом від 25.08.2025 № 220/13/ НОМЕР_4 «Щодо фінансування видатків для виконання судових рішень по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки»» Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України повідомив військову частину НОМЕР_1 , що виконання рішень судів чи судових наказів у Міноборони організовано відповідно до процесуального законодавства України, Закону України “Про виконавче провадження» та інших нормативно-правових актів, а фінансування видатків на виконання судових рішень в 2025 році в Міноборони здійснюється в межах наявного фінансового ресурсу та затвердженого помісячного плану асигнувань. Після збільшення відповідних бюджетних призначень Міністерству оборони України будуть підготовлені пропозиції щодо відкриття асигнувань розпорядникам коштів нижчого рівня.
01.09.2025 року постановою старшого державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебеденко І.В. за невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений виконавцем строк на військову частину НОМЕР_1 було накладено штраф у розмірі 10200 грн.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч.ч. 1-2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404-VIII від 02.06.2016 року “Про виконавче провадження» (далі за текстом - Закон №1404-VIII).
Так, статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону №1404-VIII встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до абз.1 ч.6 ст.26 Закону України №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч.2 вказаної статті у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною 3 ст.63 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналізуючи вказані норми, суд зазначає, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.
При цьому, законодавцем визначено, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.
Надаючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 по справі № 812/1813/18 зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Відтак, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставою прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу у розмірі 10200 грн., є невиконання боржником, військовою частиною НОМЕР_1 виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 року у справі № 420/36850/23 виключно в частині невиплати суми донарахованого грошового забезпечення стягувачу.
Слід зазначити, що можливість реалізації даного обов'язку військовою частиною перебуває у залежності від його фінансового забезпечення, яке є обмеженим.
Суд погоджується з такими доводами позивача та звертає увагу, що накладення штрафу у даному випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Таким чином, на думку суду, під час прийняття оскаржуваної постанови відповідачем помилково не враховано наявність поважних причин невиконання позивачем рішення суду в частині здійснення виплати нарахованої заборгованості, яка обліковується у позивача, що свідчить про відсутність підстав для накладення на нього штрафу за оскаржуваною постановою.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов військової частини НОМЕР_1 підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат у справі не здійснюється, оскільки за правилами статті 139 КАС України всі судові витрати відшкодовуються лише при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, 268, 269, 287 КАС України, суд,
Позов військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса: 67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, 30, код ЄДРПОУ 34890175), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_5 ) - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебеденко І.В. від 01.09.2025 року ВП № 78249932 про накладення штрафу в розмірі 10200 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів