Справа № 420/11798/25
17 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно зі ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
18 квітня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 06.03.2023 року по 14.02.2025 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 06.03.2023 року по 14.02.2025 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 06.03.2023 року по 28.02.2024 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування надбавки за вислугу років;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 06.03.2023 року по 28.02.2024 року та грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік з врахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків посадового окладу та окладу за військовим званням, враховуючи раніше виплачені суми.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він з 06.03.2023 до 14.02.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
На думку позивача, військова частина у період з 06.03.2023 року по 14.02.2025 року нараховувала та виплачувала грошове забезпечення, інші відповідні суми при звільненні у неналежному розмірі, зокрема військова частина НОМЕР_2 у період з 06.03.2023 року по 14.02.2025 року посадовий оклад та оклад за військовим званням розраховувала шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнта на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
На переконання позивача, в редакції Постанови №704 до 20.05.2023 року відповідач повинен був здійснити перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням позивача станом на 1 січня 2023 року шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2023 року (2 684,00) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 i 14 Постанови №704 та виплачувати перераховані посадовий оклад та оклад за військовим звання протягом 2023 - 2025 років у сталому розмірі.
Позивач зауважує, що 20.05.2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 481 від 12.05.2023 року "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704", відповідно до пункту 4 якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні.
Водночас, на переконання позивача, жодним із положень Постанови № 481 не надано зворотної дії в часі застосування її приписів, зокрема й у період з 29.01.2020 дня ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі №826/6453/18, якою залишено в силі рішення суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за № 103, яким внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, положення цієї Постанови №481 не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки такі виникли до її прийняття, а саме у січні 2023 року, відповідно (у період з 01.01.2023 року по 14.02.2025 року).
Суттєве зменшення грошового забезпечення позивача з 20.05.2023 року по 14.02.2025 не є можливим, оскільки жодних змін істотних умов праці працівника не відбулося. Також, Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19, від 11 серпня 2023 року у справі №380/103/22).
Позивач вважає, що з 20.05.2023 року по 14.02.2025 року у позивача виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
У позовній заяві також вказано, що з військового квитка позивача вбачається, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 з 05.07.1997 року по листопад 1997 року, у військовій частині НОМЕР_4 з 11.12.1997 року по 25.05.1998 року та у військовій частині НОМЕР_5 з 25.06.1998 року по 20.10.1998 року. Тому, на переконання позивача, календарна вислуга років позивача на дату зарахування у списки військової частини НОМЕР_1 складає більше 1 календарного року.
Позивач зауважує, відповідно до довідки про нараховане грошове забезпечення вбачається, відповідач виплачував позивачу грошове забезпечення у період з березня 2023 року по лютий 2024 року без урахування надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків посадового окладу та окладу за військовим званням. Таким чином, на переконання позивача, відповідач протиправно не нараховував щомісячне грошове забезпечення позивачу з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 25 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням у період з березня 2023 року по лютий 2024 року.
Враховуючи наведене у позовній заяві, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Суд ухвалою суду від 23.04.2025 відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, витребував в порядку ст. 80 КАС України у відповідача - Військової частини НОМЕР_1 :
докази проходження ОСОБА_1 військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 (копії наказів (по стройовій частині) про зарахування до списків військової частини та виключення зі списків військової частини, тощо);
інформацію про розмір нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення (із зазначенням усіх його складових) включаючи грошову допомогу на оздоровлення, за періоди з 06.03.2023 року до 14.02.2025 року, та за період з 06.03.2023 року по 28.02.2024 року, із обов'язковим зазначенням інформації з якого розміру прожиткового мінімуму вони були розраховані.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 24.04.2025, ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження від 23.04.2025 по справі №420/11798/25 надіслано Військовій частині НОМЕР_1 та доставлено до електронного кабінету 23.04.25 о 18 год. 44 хв.
У зв'язку з тим, що відповідач не надав до суду витребувані докази та відзив на позовну заяву, суд надіслав запит від 16.09.2025 до Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просив вжити заходи щодо надання Військовою частиною НОМЕР_1 витребуваних ухвалою суду від 23.04.2025 доказів по справі №420/11798/25 у визначений судом строк, а також надання відзиву на позов.
19 вересня 2025 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву разом з витребуваними доказами.
Суд ухвалою від 17.10.2025 продовжив відповідачу строк для подання відзиву та прийняв відзив до розгляду.
Відповідач вважає позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з таких ключових аргументів.
Відповідач вказує, що Постановою №704, зокрема затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.
Пунктом 4 Постанови КМУ № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103), яка набрала чинності 24.02.2018 до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких п. 4 даної постанови було викладено у новій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Згодом постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020р. №1038, яка застосовується з 01.10.2020р., примітки в додатках 1, 12, 13 і 14 до ПКМУ №704 викладені в новій редакції, відповідно до якої посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017р. №704.
На переконання представника відповідача, згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Крім того, як вказує представник відповідача, 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481, що набрала законної сили 20.05.2023, якою скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов КМУ, затверджених постановою №103, та внесено зміни до пункту 4 постанови №704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з дня набрання чинності Постановою № 481 [20.05.2023] Кабінетом Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.
Слід зазначити, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 залишено без змін.
Виходячи зі змісту приписів частини другої статті 245 КАС України в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача, а саме: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.
При цьому скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Отже, у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.
З огляду на наведене, постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 є нечинною та не підлягає застосуванню до спірних правовідносин лише з 18 червня 2025. Таким чином, з 20.05.2023 по 18.06.2025 відсутні правові підстави для обчислення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців з іншого ніж 1762 грн. розміру розрахункової величини.
15 жовтня 2025 року представник відповідача подав до суду додаткові пояснення щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача про перерахунок та виплату грошового забезпечення з урахуванням надбавки за вислугу років за період з березня 2023 року по лютий 2024 року.
Так, за твердженням представника відповідача, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 67 від 06.02.2023 року старшого сержанта ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу військової частини.
Військовою частиною НОМЕР_1 для обліку особового складу 09.03.2023 року за вих. №350 до ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено запит про надання особової справи ОСОБА_1 .
Утім, особової справи ОСОБА_1 на вказаний запит отримано не було, у зв'язку із чим, вислуга років на момент зарахування позивача до списків особового складу становила 0 років 0 днів, підстави для її перерахунку не було. Від позивача рапортів про перерахунок надбавки за вислугу років з березня 2023 року не надходило, що свідчить про його згоду із вказаною вислугою років. Відомості військового квитка відповідно до Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України не є підставою для перерахунку вислуги років.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 не звертався із рапортами про перерахунок надбавки за вислугу років з 2023 року, особова справа ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 не надходила, на думку представника відповідача, підстави для її перерахунку у відповідача відсутні.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача та наданими доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи.
Так, згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.03.2023 №67, старшого сержанта ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації з 06 березня 2023 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, призначено на посаду командира відділення інженерної техніки інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти з посадовим окладом за тарифним розрядом 7 у сумі 3000 грн. Означеним наказом передбачено виплату премії у розмірі 505% посадового окладу, надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років.
В подальшому, згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.02.2025 №45, старшого сержанта ОСОБА_1 з 14.02.2025 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з вибуттям до нового місця служби - до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».
Суд встановив, що протягом періоду проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 06.03.2023 до 14.02.2025 позивачу нараховувалось грошове забезпечення та додаткові види грошового забезпечення з рахуванням прожиткового мінімуму у розмірі 1762 грн, що підтверджується довідкою про нараховане грошове забезпечення від 25.05.2025, а також визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до означеної довідки, ОСОБА_1 отримав грошову допомогу на оздоровлення у 2023 році та у 2024 році.
Відповідно до записів військового квитка позивача, він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 з 05.07.1997 до листопада 1997 року, у військовій частині НОМЕР_4 з 11.12.1997 до 25.05.1998 та у військовій частині НОМЕР_5 з 25.06.1998 до 20.10.1998.
Згідно з довідкою про нараховане грошове забезпечення від 25.05.2025, позивачу у період з березня 2023 року до лютого 2024 року не виплачувалась надбавка за вислугу років.
Надбавку за вислугу років виплачено позивачу у період з березня 2024 року до лютого 2025 року.
Вважаючи протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 06.03.2023 року по 14.02.2025 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року, а також щодо виплати грошового забезпечення з 06.03.2023 року по 28.02.2024 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування надбавки за вислугу років, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення, окрім іншого, входять посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців (далі - Постанова №704).
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103).
Пунктом 6 постанови №103 внесено зміни до постанови №704, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704.
Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін.
Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №420/6572/22.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 встановлено у сумі 1762,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 встановлено у сумі 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 встановлено в сумі 2270,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 встановлено в сумі 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 встановлено в сумі 2684 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача стосовно обчислення та виплати грошового забезпечення за спірний період без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року, є протиправними.
Крім того, суд звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, зокрема, допомоги на оздоровлення, премії, інших надбавок і доплат.
А тому відповідача слід зобов'язати здійснити перерахунок та виплату спірних грошових виплат, з урахуванням вже виплачених сум.
Відповідно до п.2 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260), грошове забезпечення військовослужбовців включає щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, які обчислюються з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання.
Пунктом 3 Розділу І Порядку №260 передбачено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);
накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження.
Згідно з п.14 Розділу 1 Порядку №260, грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 06.03.2023 до 14.02.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Суд встановив, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у 2023 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року - 2684 гривні, в той час коли Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум встановлювався у розмірі 1762 грн.
Водночас, 20.05.2023 року набрали чинності внесені Постановою Кабінету Міністрів №481 від 12.05.2023 року зміни до пункту 4 Постанови №704 та абзац 1 вказаного пункту викладено у редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, на підставі викладеного, суд доходить висновку, що саме з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18, та до 20.05.2023 - дня набрання чинності Постанови КМУ №481 від 12.05.2023 року, наявні правові підстави для перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Проте, оскільки з 20.05.2023 розмір посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званнями розраховувався виходячи з розміру 1762 гривні, відтак права на перерахунок грошового забезпечення (щомісячних та одноразових видів) за період з 20.05.2023 виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відсутнє.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року у справі №320/29450/24 залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24, яким у свою чергу визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Згідно вимог ч.2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
За вказаних обставин, пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», втратив чинність лише 18.06.2025 року.
Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для підвищення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а тому визначення розміру грошового забезпечення позивача у період з 06.03.2023 до 19.05.2023 мало здійснюватись відповідачем з урахуванням відповідного прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Натомість, відповідачем грошове забезпечення позивача розраховано з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, що не відповідає вимогам законодавства, висновки про що також сформував Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, зазначивши, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Зазначена правова позиція також узгоджується із постановами Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 06.02.2023 у справі №160/2775/22, від 24.05.2023 у справі №380/19539/21.
Відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відтак, з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом:
визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 06.03.2023 до 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 06.03.2023 до 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.
Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 06.03.2023 до 28.02.2024 та грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування надбавки за вислугу років, суд виходить з такого.
Частиною третю статті 9 Закону №2011 встановлено, що до щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
Абзац перший пункту 1 розділу IV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 передбачає, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах, зокрема від 1 до 5 років - 25 відсотків.
Пунктом 6 розділу IV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 передбачено, що для виплати надбавки за вислугу років командир військової частини щорічно станом на 01 січня оголошує наказом вислугу років військовослужбовців.
Наказ видається на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів (за їх наявності), що підтверджують проходження військової служби. Календарна та пільгова вислуга років зазначаються окремо.
Відповідно до записів військового квитка, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 з 05.07.1997 до листопада 1997 року, у військовій частині НОМЕР_4 з 11.12.1997 до 25.05.1998 та у військовій частині НОМЕР_5 з 25.06.1998 до 20.10.1998.
Вказане також не заперечується відповідачем у відзиві, що, в силу приписів ч.1 ст.78 КАС України, не потребує доказування.
Водночас, суд встановив, що, згідно з довідкою про нараховане грошове забезпечення від 25.05.2025, позивачу у період з березня 2023 року до лютого 2024 року не виплачувалась надбавка за вислугу років.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими.
У додаткових поясненнях відповідач зазначає, що на дату зарахування позивача до списків військової частини НОМЕР_1 , обліково-послужна карта або особова справа для підтвердження військової служби не надходили. У подальшому військова частина направляла запит щодо отримання особової справи, однак матеріали особової справи позивача до Військової частини НОМЕР_1 так і не надійшли. Відповідач також наголосив, що позивач не подавав рапортів з питань незарахування строку військової служби до вислуги років.
Суд зазначає, що до обов'язків позивача не входить подання рапортів про виправлення помилок, а той факт, що у військовій частині була відсутня обліково-послужна карта або особова справа для підтвердження військової служби позивача у військовій частині НОМЕР_3 з 05.07.1997 до листопада 1997 року, у військовій частині НОМЕР_4 з 11.12.1997 до 25.05.1998 та у військовій частині НОМЕР_5 з 25.06.1998 до 20.10.1998 - не може мати негативних наслідків для можливості судового захисту прав позивача, оскільки період його військової служби підтверджено військовим квитком, що узгоджується з пунктом 6 розділу IV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.
Отже, відсутність належних дій відповідача щодо встановлення дійсної вислуги позивача та не видання необхідних наказів призвело порушення права позивача на належний розмір грошового забезпечення.
Суд також зазначає, що, відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, надбавка за вислугу років враховується при обчисленні надбавки за особливості проходження військової служби та при виплаті грошової допомоги на оздоровлення.
Водночас, у зв'язку з не нарахуванням та невиплатою позивачу надбавки за вислугу років за період з березня 2023 року до лютого 2024 року, розрахунок надбавки за особливості проходження служби та грошової допомоги на оздоровлення у 2023 році здійснено без урахування надбавки за вислугу років, що порушує беззаперечне право позивача на отримання грошового забезпечення у повному обсязі.
Відтак, з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом:
визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років відповідно до положень Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України» за період з 06.03.2023 до 28.02.2024;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років відповідно до положень Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України» за період з 06.03.2023 до 28.02.2024, здійснити за період з 06.03.2023 до 28.02.2024 перерахунок та виплату грошового забезпечення, в тому числі грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням надбавки за вислугу років та раніше проведених виплат.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
Інші доводи відповідача по суті спірних правовідносин суд вважає спростованими вищенаведеними висновками.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 06.03.2023 до 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 06.03.2023 до 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років відповідно до положень Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України» за період з 06.03.2023 до 28.02.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років відповідно до положень Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України» за період з 06.03.2023 до 28.02.2024, здійснити за період з 06.03.2023 до 28.02.2024 перерахунок та виплату грошового забезпечення, в тому числі грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням надбавки за вислугу років та раніше проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Дмитро БАБЕНКО