Справа № 420/28636/24
17 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю
У проваджені Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Від представника позивача надійшла заява, в якій просить, встановити судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 року у справі №420/28636/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/14438/23.
Заява обґрунтована тим, що рішення суду виконано не в повному обсязі. З отриманого розрахунку вбачається, що після перерахунку грошового забезпечення по рішенню суду по справі № 420/28636/24 розмір суми премії було зменшено, замість застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023. Також виплати інших складових грошового забезпечення не вказані до виплати.
Від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) надійшла заява, в якій зазначено, що відповідачем рішення виконано в повному обсязі.
До заяви додано перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Розглянувши заяву представника позивача, суд дійшов такого.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами частин 2, 3 статті 14 КАС України, згідно яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення щодо обов'язковості судових рішень містять норми статті 370 КАС України.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 382-1 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.
Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, вказаними положеннями КАС України регламентовано право суду зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови, а саме - невиконання рішення суду.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява №60750/00, від 20липня 2004року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС України.
Фактичне (не у повному обсязі) не виконання рішення суду, що набрало законної сили, є достатньою правовою обставиною для застосування судом заходів судового контролю.
Разом з тим, згідно з ч.4 ст.372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
З огляду на вищенаведені норми законодавства, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2025 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №420/28636/24 щодо:
зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року та встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Разом з тим, в заяві про встановлення судового контролю представник позивача зазначив, що суми премії було зменшено, замість застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 Також виплати інших складових грошового забезпечення не вказані до виплати інших складових грошового забезпечення не вказані до виплати.
Однак, представником позивача не зазначено які саме інші складові грошового забезпечення не вказані до виплати.
Між тим, відповідно до матеріалів справи, а саме листа ІНФОРМАЦІЯ_3 про надання відповіді ОСОБА_2 на запит від 20.05.2024, ОСОБА_1 виплачувалось грошове забезпечення з урахуванням таких складових:
Станом на 01.01.2020 року:
- посадовий оклад (30-ий тарифний розряд) - 5920,00 грн.;
- оклад за військове звання «полковник" - 1480,00 грн.;
- надбавка за вислугу років (45%) - 3330,00 грн.;
- надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 5365,00 грн.;
- надбавка за кваліфікацію (5%) - 296,00 грн.;
- надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%) - 592,00 грн.;
щомісячна премія у розмірі 60% від посадового окладу - 3552,00 грн.
Станом на 01.01.2021 року:
- посадовий оклад (30-ий тарифний розряд) - 5920,00 грн.;
- оклад за військове звання «полковник" - 1480,00 грн.;
надбавка за вислугу років (45%) - 3330,00 грн.;
надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 5365,00 грн.;
- надбавка за кваліфікацію (5%) - 296,00 грн.;
надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%) - 592,00 грн.;
щомісячна премія у розмірі 60% від посадового окладу - 3552,00 грн.
Станом на 01.01.2022 року:
- посадовий оклад (30-ий тарифний розряд) - 5920,00 грн.;
- оклад за військове звання «полковник" - 1480,00 грн.;
надбавка за вислугу років (50%) - 3700,00 грн.;
- надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 5550,00;
- надбавка за кваліфікацію (5%) - 296,00 грн.;
- надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%) - 592,00 грн.;
- щомісячна премія у розмірі 95% від посадового окладу - 5624,00 грн.
Станом на 01.01.2023 року:
- посадовий оклад (30-ий тарифний розряд) - 5920,00 грн.;
- оклад за військове звання «полковник» - 1480,00 грн.;
- надбавка за вислугу років (50%) - 3700,00 грн.;
- надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 5550,00 грн.;
- надбавка за кваліфікацію (5%) - 296,00 грн.;
- надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%) - 592,00 грн.;
- щомісячна премія у розмірі 165% від посадового окладу - 9768,00 грн.
На підтвердження виконання рішення суду, представником відповідача надано перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, з якого вбачається, що відповідачем здійснено перерахунок таких складових:
посадовий оклад (тарифний розряд 30);
надбавка за військове звання (полковник, тарифний коефіцієнт - 0,84);
надбавка за вислугу років (з 29.01.2020 по 04.2021 - 45%, 05.2021 - 48,7%, 06.2021 - 19.05.2023 - 50%);
таємність (10%) (в довідці №71 від 26.09.2024 надбавка за службу в умовах режимних обмежень);
класність (5%);
надбавка за особливості проходження служби (50%).
В зазначеній частині грошове забезпечення ОСОБА_1 розраховано відповідно до мотивувальної та резолютивної частини рішення суду.
Однак, судом встановлено, що премія позивачу розрахована у зменшеному розмірі. При цьому, жодних підстав для вчинення таких дій ані рішенням суду, ані чинними нормативно-правовими актами не встановлено. Окрім того, не зазначено обґрунтувань щодо таких дій і в заяві про виконання рішення суду.
Так, у 2020 та 2021 році премія позивачу виплачувалась в розмірі 60%, у 2022 - 95%, а у 2023 - 165%.
Між тим, під час здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача на виконання рішення суду, розмір премії в період з 29.01.2020 по 01.2023 встановлено в розмірах від 9% до 56%, що є значно меншим.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що рішення суду виконано не в повному обсязі, у зв'язку із чим, факт не виконання у повному обсязі рішення суду на момент звернення представника позивача із заявою в порядку статті 382 КАС України підтверджує обставини для встановлення судом судового контролю в адміністративній справі.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №420/28636/24.
Згідно з частинами другою, третьою, шостою статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає.
За правилами частини десятої статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Згідно з до ч.5 ст.382-3 КАС України суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
На підставі викладеного, беручи до уваги не повне виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 р. у справі № 420/28636/24, керуючись ст.382-382№ КАС України, суд
Заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 р. у справі № 420/28636/24 задовольнити.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) подати протягом одного місяця з дати отримання копії даної ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 р. у справі № 420/28636/24.
Попередити ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя П.П.Марин