Справа № 420/26202/25
17 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000017/1 від 03.02.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час переміщення товару через митний кордон України декларантом до Одеської митниці подана митна декларація з визначеною декларантом вартістю товару. Однак за результатами митного оформлення митним органом прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості № UA500110/2025/000017/1 від 03.02.2025. Позивач з даним рішенням не погоджується та вважає його протиправним та таким, що порушує його права та інтереси. Документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару були відсутні. Подані позивачем (декларантом) документи містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих товарів, відомості щодо ціни та не містять розбіжностей. Відповідачем неправомірно застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів. У зв'язку із прийняттям оскаржуваного рішення про коригування та картки відмови на позивача було покладено додаткові фінансові зобов'язання у вигляді митних і інших пов'язаних платежів, що призвело до порушення майнових прав позивача
Ухвалою судді від 07.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
21.08.2025 до суду від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що за митною декларацією (МД) № 25UA500110000858U8 від 03.02.2025 автоматизованою системою управління ризиками були встановлені наступні форми обов'язкового контролю: 000 Інформаційне повідомлення. На виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 25UA500110000858U8 від 03.02.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000017/1 від 03.02.2025, а саме: 1) відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням для ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі,) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) відповідно до п. 1.3 зовнішньоекономічного контракту від 25.05.2022 № 25/05/22-94 зазначено, що до товаросупровідних документів на кожну партію постачальник повинен надати пакувальний лист та якісний сертифікат виробника, проте до митного оформлення не наданого цих документів; 3) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МКУ) подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Але у наданих до митного оформлення документах відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг. На підставі ч.3 статті 53 МКУ, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) рахунки про здійснення платежів за перевезення; 2) виписку з бухгалтерської документації, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) копію митної декларації країни відправлення; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів. Декларантом надіслано лист ТОВ "Інтертранс" від 03.02.2025, в якому він повідомив , що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде. Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ.
27.08.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» надійшла відповідь на відзив, згідно з якою все обґрунтування доводів Відповідача ґрунтується виключно на тому, що Позивачем в ході митного оформлення товарів за ЕМД №25UA500110000858U8 надано до митного оформлення не повний пакет документів, а тому не було підтверджено належним чином митну вартість товару заявленого до розмитнення. Позивач стверджує, що подав до митного органу під час розмитнення товару повний пакет документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів та правомірно обраний метод її визначення, як того вимагає ч.2 ст.53, ст.57 Митного Кодексу України (далі за текстом - МК України). Крім того, Позивач керуючись ч.3, ч.6 ст.53, ст.335 МК України разом з митною декларацією надав додаткові документи (перелік всіх наданих документів міститься в адміністративному позові та підтверджується наданими додатками що містяться в матеріалах справи). Всі ці документи Позивачем було надано під час митного оформлення, про що зазначено Відповідачем в картці відмови №UA500110/2025/000040 від 03.02.2025 року, тому Позивачу не зрозуміло з яких підстав Відповідач вимагав від Позивача додаткові документи і які саме документи Позивач повинен був надати до вже переданих співробітникам Відповідача документів. Проте, посадові особи Відповідача під час проведення процедури митного оформлення товарів не проаналізували та не надали належну оцінку змісту наданих Позивачем документів. Натомість, співробітниками митниці безпідставно вимагались додаткові документи від Позивача, якими він повинен був підтвердити митну вартість товару, а саме: рахунки про здійснення платежів за перевезення; виписку з бухгалтерської документації, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, цим самим порушуючи імперативні норми ст.ст. 53, 54 МК України. Позивач наголошує на тому, що всі кількісні та вартісні показники в наданих ним документа є тотожними, не є підробними, жодний із доданих документів не містить будь яких розбіжностей у числових значеннях та підтверджує це наданими з позовом додатками.
02.09.2025 до суду від Одеської митниці надійшли заперечення, згідно з якими твердження Позивача не відповідає дійсності та є безпідставним, так як Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000017/1 від 03.02.2025 складені посадовою особою митного органу відповідно до чинного законодавства України та відповідно до рекомендацій Державної митної служби України; щодо своєї форми - Рішення повністю відповідає Наказу № 598 від 24.05.2012 Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», в графі 33 Рішення детально розписані фактичні обставини справи, наведено належні пояснення щодо розбіжностей в наданих ТОВ «АКВАФРОСТ» до митного оформлення документах, наведено повну інформацію щодо джерел, які використовувалися при визначені митної вартості оцінюваних товарів, отриману за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор», та також обґрунтовано позицію митного органу посилаючись на відповідні норми митного законодавства України.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, 25.05.2022 року між Компанією «YASHASWI FISH MEAL AND OIL COMPANY» (Мангалур, Індія) (Постачальник) та ТОВ «Аквафрост» (Покупець) був укладений Контракт №25/05/22-94. Відповідно до умов вказаного контракту Постачальник зобов'язується передати Покупцю Товар, зазначений в Інвойсі до цього Контракту, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та своєчасно оплатити його вартість в термін і на умовах, передбачених цим Контрактом (п.1.1. Контракту). У відповідності до п.1.2. Контракту поставка здійснюється на адресу Покупця. Покупець приймає Товар і бере на себе зобов'язання за розрахунками з Постачальником.
В межах Контракту №25/05/22-94 від 25.05.2022 року ТОВ «Аквафрост» (надалі за текстом «Позивач») імпортував на митну територію України в лютому 2025 року товар №1 - заморожене сурими з риби мікс, глазуроване сорт А (odonus niger, sau rida tumbil, epinephelus diacanthus, lepturacanthus savala) у вигляді фаршу без харчових добавок та приправ, без теплової кулінарної обробки, без кісток, шкіри та плавців, неконсервоване, для промислової переробки, дата виготовлення 10.2023, 05.2024 р., термін придатності - 2 роки. В кількості 20 000 кг.
Поставка товару здійснювалась на умовах FCA («Франко перевізник»), згідно із Інкотермс 2010, зазначене означає: що продавець передасть товар, випущений в митному режимі експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.
03.02.2025 року уповноважена Позивачем особа (ТОВ «Інтертранс») звернулося до відділу митного оформлення № 1 м/п «Чорноморськ» UA500110 з електронною митною декларацією (ЕМД) №25UA500110000858U8 та пакетом документів для митного оформлення товару.
До митної декларації Позивачем було надано наступні документи: рахунок-фактура (Іnvoice) (Commercial invoice) №YSM/EXI089/24-25 від 13.08.2024р.; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 09.01.2025р.; сертифікат про походження товару (Certificate of origin form А) №EIC/2024/006/0713212A/00660083 від 16.08.2024р.; міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) №LT0365656/38 від 09.01.2025р.; декларація виробника (Declaration of producer) б/н від 13.08.2024р.; довідка, що підтверджує вартість перевезення товару №13/3 від 13.01.2025р.; договір про перевезення ФОП ОСОБА_1 №22/11/2024 від 22.11.2024 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 25/05/22- 94 від 25.05.2022р.; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. органами № 12358224 від 13.01.2025 р.
На підставі ч.3 статті 53 МКУ, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) рахунки про здійснення платежів за перевезення; 2) виписку з бухгалтерської документації, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) копію митної декларації країни відправлення; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.
Декларантом надіслано лист ТОВ "Інтертранс" від 03.02.2025, в якому він повідомив , що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде.
В подальшому оформленні зазначеної електронної митної декларації Відповідачем було відмовлено, в зв'язку із незгодою співробітників Відповідача із заявленою митною вартістю Товару, про що 03.02.2025 було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2025/000040 та ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000017/1. Митну вартість товару Відповідачем було визначено на підставі резервного методу.
В картці відмови №UA500110/2025/000040 у якості причин відмови у прийнятті митної декларації Відповідачем було зазначено наступне: Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості UA500110/2025/000017/1 від 03.02.2025, Рішення про відмову у митному оформленні може бути оскаржено у порядку передбаченому гл. 4 Закону України від 13.03.2012 №4495-VI «ПРО МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ» Роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Подання нової МД з урахуванням вимог рішення про коригування митної вартості UA500110/2025/000017/1 від 03.02.2025. Рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до статті 24 Митного кодексу України може бути оскаржене у митному органі вищого рівня Державна митна служба України, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г або в суді.
Так, підставою для ухвалення рішення про коригування митної вартості слугувало наступне формулювання, що зазначено в рішенні про коригування митної вартості №UA500110/2025/000017/1 від 03.02.2025р.: «Керуючись положеннями частини п'ятої статті 54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості товару. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди). Відповідно до частини 2 статті 58 МКУ та у відповідності з пунктом 2 частини 2 статті 52 МКУ, декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Однією з форм митного контролю відповідно до частини першої статті 336 МКУ, є перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 МКУ надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України. За оцінюваною партією товарів, згідно документів, наданих декларантом до митного оформлення товару, поставка товару здійснюється на підставі зовнішньоекономічного контракту від 25.05.2022 №25/05/22-94 (далі - Контракт), інвойсу від 13.08.2024 №YSM/EXI089/24-25, довідки про транспортні витрати від 13.01.2025 №13/3. За результатом аналізу встановлено наступні розбіжності та невідповідності:
1) відповідно до п.6 ч.10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням для ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі,) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) відповідно до п. 1.3 зовнішньоекономічного контракту від 25.05.2022 №25/05/22-94 зазначено, що до товаросупровідних документів на кожну партію постачальник повинен надати пакувальний лист та якісний сертифікат виробника, проте до митного оформлення не надано цих документів;
3) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МКУ) подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Але у наданих до митного оформлення документах відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг.
З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄAIC Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим та становить: по товару №1 - 2,2664 дол. США/кг (МД від 22.12.2023 №UA100390/2023/719824), ніж заявлено декларантом 1,6827 дол. США/кг/.
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) №25UA500110000868U2 від 03.02.2025 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ.
Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 97 425,63 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
Зважаючи на безпідставну відмову митного органу в розмитнені товару за митною вартістю, визначеною декларантом, та на підставі повного пакету документів для митного оформлення товару, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 5 ст. 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідачем згідно ч. 5 ст. 54 МК України витребувані митна декларація країни експорту, документи, що містять відомості про вартість страхування, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також було повідомлено, що відповідно до п. 6 ст. 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14, від 20.10.2020 у справі №809/1056/16 та ін.
Розглядаючи даний спір, суд встановив, що позивачем як при декларуванні товарів, так і на вимогу митниці, надано всі наявні у нього документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем при митному оформленні товару надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару. Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, зважаючи на наступне.
Щодо зауважень митного органу про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі,) відсутні дані щодо складової митної вартості товару - витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням для ввезення на митну територію України, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Згідно матеріалів справи, вартість партії зазначалась в Рахунку-фактурі (Invoice) (Commercial invoice) №YSM/EXI089/24-25 від 13.08.2024р. Вартість товару було визначено в розмірі 1,60 дол. США/кг., зазначене підтверджується всіма наданими до митного оформлення товару документами.
Відповідно до п.3.2. зовнішньоекономічного контракту №25/05/22-94 від 25.05.2022, поставка товарів за цим Договором повинна здійснюватися Покупцеві.
Терміни та умови поставки (відповідно до «ІНКОТЕРМС-2010») обумовлюються в Інвойсах до цього Контракту.
Відповідно до Інвойсу №YSM/EXI089/24-25 від 13.08.2024 сторони погодили поставку товару на умовах FCA (Клайпеда, Литва). Те ж саме вбачається зі змісту ЕМД №25UA500110000858U8 від 03.02.2025 - поставка товару здійснювалась на умовах FCA Інкотермс 2010 (згідно з офіційним тлумаченням торговельних термінів Міжнародних правил торгівлі Інкотермс термін FCA, або Франко перевізник (Клайпеда, Литва).
Згідно Правил Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів. в національній та міжнародній торгівлі) FCA (...named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (назва місця) термін, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. При FCA поставка вважається здійсненою, а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем, нерозвантаженим з транспортного засобу продавця. Продавець зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки.
Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов'язання по завантаженню на продавця, а також продавець зобов'язаний сплатити експортні витрати. Тож, продавець зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки. А тому, така складова митної вартості товару, що був поставлений, як витрати на навантаження у даному конкретному випадку не потребують додаткового підтвердження.
В зв'язку з введенням дії воєнного стану на території України, порт міста Одеса не використовується, тому Постачальник організовує поставку використовуючи змішані види перевезень, відповідно в інвойсі вказано FСА Клайпеда, Литва. Постачальник поставив товар в порт Клайпеди, але фактично цим його зобов'язання з поставки товару перед Покупцем (Позивачем) не виконані, адже Литва є країною експорту, виходячи зі змісту супровідних документів і митної декларації №25UA500110000858U8 (графа 15).
Крім того, Позивачем зазначено, що ним понесені витрати, виключно з самого перевезення партії товару автомобільним шляхом та включені такі витрати до митної вартості товару. Відносини між перевізником та Позивачем врегульовані умовами Договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/ або міжнародному сполученнях №22/11/2024 від 22.11.2024 року. Перевізник надав послуги з міжнародного перевезення вантажів автомобілем, що підтверджується змістом та описом послуг вказаних в довідці про транспортні витрати №13/3 від 13.01.2025року. Крім того, в зазначеній довідці вказано, що навантажувальні роботи проводились за рахунок відправника.
Отже, з наведеного вбачається, що Позивачем не понесено будь-яких додаткових витрати, крім визначених при декларуванні, а тому такі витрати не підлягають додаванню у якості складової митної вартості.
Щодо зауважень митного органу про те, що відповідно до п. 1.3 зовнішньоекономічного контракту від 25.05.2022 № 25/05/22-94 до товаросупровідних документів на кожну партію постачальник повинен надати пакувальний лист та якісний сертифікат виробника проте до митного оформлення не надано цих документів, проте до митного оформлення не наданого цих документів.
Сертифікат якості (виробника) - це документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості продукції виробника, отримані в результаті лабораторних випробувань, а також інформацію про їх відповідність вимогам нормативних документів. Таким чином, сертифікат якості жодним чином не впливає на вартість товару, адже не містить вартісних показників.
Пакувальний лист за своєю формою є документом, який містить інформацію про кількість товару, рід пакування, вагу брутто і нетто, кількості пакувальних місць. Це документ, у якому відображаються всі види й сорти товару, наявного в кожному товарному місці (наприклад, у контейнері, ящику, коробці), тобто він дає інформацію про кількість кожного сорту (число одиниць в упаковці) і номер упаковки (місця). Зазвичай, такий лист видається в разі наявності декількох категорій товарів в транспортному засобі для їх ідентифікації. Разом з цим, на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) пакувального листа. Затвердженої форми пакувального листа та вимог щодо його заповнення законодавством України та міжнародним законодавством не передбачено, з огляду на що, жодна інформація, викладена в пакувальному листі, не суперечить його суті та не може слугувати підставами для сумніву. Таким чином, пакувальний лист - це довільної форми документ, який не містить відомостей числових значень товару та не може слугувати підтвердженням даних складової вартості товару.
Отже, згідно ч.2 ст.53 МКУ пакувальний лист та якісний сертифікат не є первинними документами, що підтверджують митну вартість товарів, та можуть бути прийняти до уваги виключно як додаткова інформація.
Тож, наявність чи відсутність вказаних документів (пакувального листа та сертифіката якості) жодним чином не впливає на вартість товару, оскільки не містить вартісних показників.
Крім того, під час подання документів до митного оформлення, Позивачем надавалися митному органу сертифікат про походження товару форми А (Certificate of origin form А) №EIC/2024/006/0713212A/00660083 від 16.08.2024 та міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) №LT0365656/38 від 09.01.2025, про що Відповідачем зазначено в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2025/000040 від 03.02.2025.
Щодо зауважень митного органу про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг.
В картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2025/000040 від 03.02.2025, серед документів, наданих позивачем відповідно до митного оформлення, містяться: документ, що підтверджує вартість перевезення товару - Довідка про транспортні витрати №13/3 від 13.01.2025, а також договір (контракт) про перевезення №22/11/2024 від 22.11.2024 - Договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях №22/11/2024 від 22.11.2024, укладений між ТОВ «Аквафрост» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
Зазначені документи у повній мірі підтверджують понесені позивачем витрати на транспортування.
Отже у відповідача були всі необхідні та достатні відомості та документи, для того щоб пересвідчитись у правильності та достовірності вказаних позивачем числових значень складових митної вартості товару.
Відповідно до умов п.3.2. Зовнішньоекономічного контракту №25/05/22-94 від 25.05.2022, поставка товарів за цим Договором повинна здійснюватися Покупцеві. Терміни та умови поставки (відповідно до «ІНКОТЕРМС-2010») обумовлюються в Інвойсах до цього Контракту. Відповідно до Інвойсу (Іnvoice) (Commercial invoice) №YSM/EXI089/24-25 від 13.08.2024 сторони погодили поставку товару на умовах FCA (Клайпеда, Литва).
Згідно Правил Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі) FCA (...named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (назва місця) термін, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. При FCA поставка вважається здійсненою, а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем, нерозвантаженим з транспортного засобу продавця. Продавець зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки.
В зв'язку з введенням дії воєнного стану на території України, порт міста Одеса не використовується, тому Постачальник організовує поставку використовуючи змішані види перевезень, відповідно в інвойсі вказано FСА Клайпеда, Литва. Це свідчить про те, що Покупець повинен був сплатити за доставку товару тільки із м. Клайпеда (Литва) до м. Чорноморськ (Україна).
До митного оформлення декларантом надано довідку №13/3 від 13.01.2025 року, видану ФОП ОСОБА_1 в якій зазначено, що автопоїзд Вольво держ. № НОМЕР_1 / АС0434ХF здійснює міжнародне перевезення, згідно договору №22/11/2024 від 22.11.2024 за маршрутом: Клайпеда (Литва) - м/п Ягодин (Україна) - Чорноморськ (Україна).
Транспортні витрати по перевезенню вантажу Клайпеда (Литва) - м/п Ягодин (Україна) складають 69 000,00 гривень. Страхування вантажу не проводилось. Вартість навантажувальних робіт за рахунок відправника.
Водночас з копії доданої до декларації CMR б/н від 09.01.2025р. вбачається, що вказаний реєстраційний номер автопоїзду яким здійснювалось перевезення товару за інвойсом №YSM/EXI089/24-25 від 13.08.2024 - VOLVO НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , тобто такий самий що й у довідці про вартість перевезення.
Також в CMR перевізником вказано ФОП ОСОБА_1 , тобто той самий суб'єкт господарювання, що видав довідку про вартість перевезення.
Однак, митним органом не прийнято до уваги вказані документи, та неправомірно зазначено, що на його думку документом, що підтверджує вартість перевезення може бути: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Тобто зазначений нормативно-правовий акт не містить вичерпний перелік документів, якими повинна підтверджуватись вартість перевезення, на що вказує мовний зворот «можуть належати», і, як вбачається з обставин справи позивач надав документ, що містить відомості про вартість перевезення, а саме - довідку №13/3 від 13.01.2025 року, яка містить інформацію щодо числового значення (вартості) перевезення, в тому числі - вартості перевезення до пункту перетину кордону, що є складовою митної вартості у визначенні положень Митного кодексу, а також інформацію щодо маршруту, транспортного засобу та державних номерних знаків автомобіля який здійснював перевезення що повністю кореспондується з даними зазначеними в наданій CMR б/н від 09.01.2025 року та дає змогу митному органу ідентифікувати зазначені дані та підтвердити їх належність до відповідної операції, тому позивач зазначає, що вартість перевезення фактично підтверджена довідкою про транспортні витрати, оскільки цей документ містить всі необхідні дані для визначення вартості доставки товару, що сплачувалась позивачем і саме ця сума була включена до складу митної вартості і зазначена в ЕМД уповноваженим представником Позивача.
Згідно п. 11, 12 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
Отже відповідач неправомірно наголошує, що такими документами мають бути лише рахунки-фактури, акти виконаних робіт (наданих послуг) та банківські і платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
До того ж, як рахунок-фактура, так і акт виконаних робіт (надання послуг) формується по завершенню господарської операції, і в даному випадку - операції з перевезення, відповідно здачі-приймання такого вантажу сторонами та відсутності будь-яких зауважень щодо належного виконання таких зобов'язань. А тому, визначені документи щодо правовідносин між позивачем та перевізником (ФОП ОСОБА_1 ), які підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, не можуть надаватись на момент декларування товару, оскільки момент виконання зобов'язань сторін на момент декларування щодо перевезення (здачі вантажу) та оплати не настав.
Відповідно, на момент декларування не можуть надаватися банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, оскільки виходячи з умов оплати, визначених п. 6.2 Договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях №22/11/2024 від 22.11.2024 року, укладеного між Позивачем (ТОВ «Аквафрост») та перевізником ФОП ОСОБА_1 , розрахунки за виконані послуги проводяться в національній валюті України по безготівковому розрахунку на умовах відтермінування платежу, а саме шляхом перерахування на поточний рахунок перевізника протягом 21 (двадцять одного) календарних днів з моменту одержання Замовником від перевізника рахунку-фактури та документів, що підтверджують факт надання послуг з перевезення належним чином: акту виконаних робіт, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних з відміткою про прийняття вантажу за підписом вантажоодержувача, що скріплено печаткою вантажоодержувача. За таких обставин, декларант фізично не міг надати банківських та платіжних документів, адже відповідно до умов Договору на транспортно-експедиційне обслуговування строк оплати послуг на момент митного оформлення товару ще не настав.
Зазначений договір надавався декларантом під час здійснення декларування, а тому митний орган мав би з ним ознайомитись та належним чином проаналізувати його зміст. Крім того, факт оплати за перевезення може свідчити лише про виконання господарського зобов'язання щодо оплати за надану послугу.
Відтак, довідка про транспортування є належним доказом понесених Позивачем витрат на транспортування. Вказана довідка у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» детально відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Отже, позивачем надано повний відповідний перелік документів, які за своїм змістом дають змогу підтвердження заявленої митної вартості та всіх її складових. А тому, всі визначені підстави відповідача є протиправними, необґрунтованими та підлягають спростуванню.
Вирішуючи спір, суд враховує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.
З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу стосовного того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо цієї складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є необґрунтованими.
Зазначивши у оскаржуваному рішенні про виявлені розбіжності, митний орган не зазначає яким чином це вплинуло на митну вартість товару та чому це є перешкодою до її визначення за першим методом.
Тобто, за встановленими у цій справі обставинами, суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення є кінцевими та позбавляють декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.
Такий підхід відповідача суперечить нормам статті 53 МК України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 у справі № 1.380.2019.000724 (адміністративне провадження №К/9901/25406/19).
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що витребовуючи перелік документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що для митного оформлення позивачем були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Згідно зі ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.
Таким чином, суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).
При цьому суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Під час розгляду справи митний орган не довів належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів.
Згідно рішення п. 71 Європейського суду з прав людини у справі "Звежинський проти Польщі" позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.
Під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі "Pressos Compania Naviera S. A." та інші проти Бельгії". Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.
При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
Крім цього, згідно п. 17 рішення ЄСПЛ у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про недотримання позивачем вимог митного законодавства і не довів правомірності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, у зв'язку із чим останнє підлягає скасуванню.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, будинок 1-Е; ЄДРПОУ 33798852) до Одеської митниці (65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, будинок 21А; ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000017/1 від 03.02.2025.
Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» судові витрати в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк