Справа № 420/18136/25
17 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства “ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА “АЛЬФА-ГРАНТ» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства “ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА “АЛЬФА-ГРАНТ» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500090/2025/000029/2 від 28.05.2025 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2025/000068 від 28.05.2025 року.
Ухвалою суду від 13.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування наявності підстав для задоволення позовних вимог позивач у позовній заяві вказав, що не погоджується із прийняттям оскаржуваного рішення Одеської митниці і просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Як вказав позивач, у відповідача були наявні всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) згідно статей 53, 58 МК України. Як зазначив позивач, більшість документів, які було запропоновано надати позивачу митним органом, вже були надані разом з поданою митною декларацію, що свідчить про формальний підхід відповідача до виконання митних формальностей, бажання створити штучні перепони позивачу в його законній господарській діяльності. При цьому, відповідачем не зазначено які саме виявлені розбіжності призвели до неможливості перевірити правильність визначення митної вартості товарів. Позивач, посилаючись на обставини справи, надані до митного органу документи, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
28.06.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Так, відповідач зазначив, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 25UA500090006149U9 від 27.05.2025 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю
30.06.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Зокрема, представника наголосив на тому, що відповідач визначив митну вартість товару за резервним методом подібних (аналогічних) товарів на підставі лише однієї митної декларації не порівнявши, при цьому, характеристики оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. N4495-VI митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
ч.1 ст.54 МКУ визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
ч.2 ст.53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Судом встановлено, що між Приватним підприємством “ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА “АЛЬФА-ГРАНТ» та ENERGY EG CO укладено контракт №05/12 від 05.12.2024, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити харчову сіль згідно рахунків.
З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом було подано митну декларацію № 25UA500090006149U9 від 27.05.2025.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 25UA500090006149U9 від 27.05.2025 позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД, зокрема, пакувальний лист (Packing list) № EN05-2025 від 19.05.2025; - рахунок-проформа (Proforma invoice) № INV-2025-2001 від 20.01.2025; - рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № EN05-2025 від 19.05.2025; - коносамент (Bill of lading) № 1 від 19.05.2025; - вантажна вiдомiсть (Cargo Manifest) Б/н від 18.05.2025; - сертифiкат про походження товару форми A (Certificate of origin form A (GSP)) № А240066410 від 19.05.2025; - статус особи, яка подає митну декларацію № 2; - загальна декларація прибуття № 25UA141000563756Z5 від 24.04.2025; - банківський платіжний документ, що стосується товару № 280 від 31.01.2025; - банківський платіжний документ, що стосується товару № 291 від 11.03.2025; - банківський платіжний документ, що стосується товару № 306 від 28.04.2025; - банківський платіжний документ, що стосується товару № 320 від 26.05.2025; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 05/12 від 05.12.2024; - договір про надання послуг митного брокера № 1/23-25 від 23.04.2025; - копія митної декларації країни відправлення № 1358-1-653-2025 від 11.05.2025.
Одеською митницею (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500090/2025/000029/2 від 28.05.2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2025/000068 від 28.05.2025 року.
Так, було встановленні наступні розбіжності по митній декларації:
1) у поданому коносаменті від 19.05.2024 № 1 у якості умов оплати фрахту зазначено: «freight payable as per Charter-Party dated 06/05/2025». Проте, зазначений документ до митного оформлення не надавався, що унеможливлює здійснення перевірки оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та відповідно перевірки правильності виконання та додержання умов поставки CІF Чорноморськ (Україна);
2) до митного оформлення надана копія митної декларації країни відправлення (Єгипет) без перекладу на українську мову або іншу іноземну мову міжнародного спілкування;
3) вартість за товар в декларації країни відправлення від 11.05.2025 № 1358-1-653-2025 не відповідає заявленій вартості в інвойсі від 19.05.2025 №EN05-2025;
4) згідно з правилами Інкотермс 2010 умови поставки CIF означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Крім того, на продавця покладається обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товарів під час перевезення. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Кодексу документами, які підтверджують митну вартість товарів є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак до митного оформлення декларантом такі документи не надано.
Згідно з ч.4 ст.54 МКУ орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 МК встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається з оскаржуваного рішення Одеською митницею встановлено, що надані декларантом документи містять вищевказані розбіжності.
Разом з тим, як встановлено судом, між Приватним підприємством “ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА “АЛЬФА-ГРАНТ» та ENERGY EG CO укладено контракт №05/12 від 05.12.2024, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити харчову сіль згідно рахунків.
Пунктом 6.3. контракту визначено документи, які мають бути надані покупцю з вантажем, серед яких відсутній такий документ, як Charter-Party (договір фрахтування).
Враховуючи викладене та те, що відповідальність за організацію перевезення та оплату фрахту покладається на продавця, в також те, що в документах, надання яких передбачено контрактом, та на підставі яких розраховувалась митна вартість, зокрема рахунку-проформі №INV-2025-2001 від 20.01.2025, комерційному рахунку (Commercial Invoice) №EN05-2025 від 19.05.2025, вказана ціна товару з урахуванням умов поставки СIF/Чорноморськ, суд вважає безпідставним посилання митного органу на те, що відсутність договору фрахтування унеможливлює здійснення перевірки оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та відповідно перевірки правильності виконання та додержання умов поставки CІF Чорноморськ (Україна).
Поряд з цим, суд враховує посилання позивача на те, що твердження відповідача про відсутність перекладу митної декларації країни відправлення (Єгипет) на українську мову або іншу іноземну мову міжнародного спілкування не відповідає дійсності, оскільки відповідно до посвідчувального напису нотаріуса на перекладі експортної митної декларації, переклад документу було посвідчено 26.05.2025 року, що передує даті розмитненні.
Суд критично ставиться до посилання митного органу на те, що вартість за товар в декларації країни відправлення від 11.05.2025 № 1358-1-653-2025 не відповідає заявленій вартості в інвойсі від 19.05.2025 №EN05 2025, оскільки декларант не несе відповідальності за правильність заповнення митної декларації країни відправлення.
Щодо посилання митного органу на те, що згідно з правилами Інкотермс 2010 умови поставки CIF означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Крім того, на продавця покладається обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товарів під час перевезення. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Кодексу документами, які підтверджують митну вартість товарів є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак до митного оформлення декларантом такі документи не надано, суд зазначає наступне.
У відповідності до п. 4.1. контракту, товари поставляються окремими партіями згідно інвойсів. Умови поставки CIF або FOB згідно з Інкотермс-2010 (конкретні умови вказуються в інвойсі та/або в інших товаросупровідних документах).
Відповідно до рахунку-проформи №INV-2025-2001 від 20.01.2025 та комерційного рахунку (Commercial Invoice) №EN05-2025 від 19.05.2025 поставка здійснювалась на умовах CIF.
У відповідності до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), введених в дію Міжнародною торговою палатою, за умовами терміну CIF, (COST, INSURANCE AND FREIGHT (... named port of destination), (ВАРТІСТЬ, СТРАХУВАННЯ ТА ФРАХТ (... назва порту призначення) на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського фрахту товару. За умовами поставки CIF (Інкотермс 2010) продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Згідно з базисними умовами поставки CIF продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи пошкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять, з продавця на покупця.
Таким чином, у разі поставки товару на умовах CІF витрати, пов'язані з доставкою товару до місця його призначення та його страхуванням, здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару, а покупцем (тобто позивачем) додатково не сплачуються, що не враховано відповідачем.
Тобто, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару та умови контракту. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем надано до митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Разом з тим, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п..п.2,4 ч.2 ст.55 МКУ.
Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару, підставою для коригування митної вартості товару слугувала інформація з електронної бази даних АСМО "Інспектор" та ЄАІС. При цьому, відповідач посилається в рішенні на іншу МД не зазначаючи особливостей щодо товару, виробника, умов поставки.
Оцінюючи вказані рішення відповідача, суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх правових висновках на тому, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є достатньою підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд також неодноразово зауважував, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також, одночасно слід врахувати й те, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25.02.2020р. справа №260/718/19; 27.04.2020р. справа №140/804/19).
В постанові від 30.04.2020 по справі №820/231/16 Верховний Суд, зокрема також вказує на й те, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МКУ до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано.
Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятих Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA500090/2025/000029/2 від 28.05.2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2025/000068 від 28.05.2025 року.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Одеської митниці сплаченого позивачем судового збору у розмірі 22 574,01 грн, з урахуванням ціни позову.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства “ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА “АЛЬФА-ГРАНТ» - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати прийняті Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA500090/2025/000029/2 від 28.05.2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2025/000068 від 28.05.2025 року.
Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631; м.Одеса, вул. Лип Івана та Юрія 21-А) на користь Приватного підприємства “ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА “АЛЬФА-ГРАНТ» (код ЄДРПОУ 36344509, м.Одеса, Французький бульвар 22, корпус 3, приміщення 8Н) судовий збір у розмірі 22 574,01 грн( двадцять дві тисячі п'ятсот сімдесят чотири гривні одна копійка).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра