16 жовтня 2025 р. № 400/1929/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ), АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - Відповідач) з вимогами про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо не складання довідки за формою згідно додатку 6 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413;
- зобов'язання видати довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та Інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413, про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти У країни.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем прийнято рішення, що викладене у листі від 30.01.2025 №633/533, яким відмовлено у видачі позивачу довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України за формою згідно додатку 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413. Вважаючи рішення командира військової частини НОМЕР_1 про відмову видачи довідки ф.6 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 11.032025 р. Миколаївським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі.
14.03.2025 р. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, де зазначено, що після внесення змін до Порядку 413, постановою №887 від 22.08.2023, довідку форми 6 викладено у новій редакції, також вказаний порядок врегульовує лише питання надання/позбавлення статусу особі учасника бойових дій, водночас передбачена Додатком 6 Порядку №413 довідка є підставою для надання особі як статусу учасника бойових дій, так і особи з інвалідністю внаслідок війни. Однак, у запиті не зазначено саме за яких обставини необхідності отримання відповідної довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, яка є підставою для надання особі статусу, у тому числі, особи з інвалідністю внаслідок війни, позивач звертався до відповідача. 30.09.2022 Позивач виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , особова справа військовослужбовця з відповідними відмітками про його участь у бойових діях та копіями відповідних підтверджуючих документів направлена за належністю за місцем подальшого проходження військової служби позивача до військової частини НОМЕР_3 за вих.№633/388дск від 17.02.2023. У 2019 році позивачу наданий статус учасника бойових дій 10.01.2019 видано посвідчення. Листом від 30.01.2025 року військова частина НОМЕР_1 повідомила про відсутність підстав для видачі довідки, саме додатку 6 до Порядку 413, позивачу у зв'язку з тим, що останній має статус учасника бойових дій. Разом з тим, позивачем у позовній заяві зазначено що 20.07.2023 йому вже була видана довідка за №978 за формою визначеною додатком 6 до Порядку №413.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
ОСОБА_1 з 20.09.2021 по 30.09.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивачу у 2019 році присвоєно статус учасника бойових дій, про що 10.01.2019 видано посвідчення серія НОМЕР_4 .
Відповідачем прийнято рішення, що викладене у листі від 30.01.2025 №633/533, яким відмовлено у видачі позивачу довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України за формою згідно додатку 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413.
Вважаючи рішення командира військової частини НОМЕР_1 про відмову видачи довідки ф.6 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У свою чергу постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі-Порядок № 413).
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1193 від 21.10.2022, Порядок № 413 доповнено додатком 6 «Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України».
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 р. № 887 внесено зміни до Порядку № 413, зокрема, Додаток 6 до Порядку, який передбачає форму довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, викладено в іншій редакції.
Так, із змісту Додатку 6 до Порядку № 413 у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 р. № 887 слідує, що у довідці має бути зазначена підстава - з документів, які підтверджують безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, бойових донесень, журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтових журналів, польотних листів, книг служби, наказів про залучення до таких заходів, відомостей про виконання розвідувальних заходів, або довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
Зазначено, що ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).
Аналізуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову, позивач звертаючись до військової частини, подав заяву у якій просив надати довідку про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України без зазначення періоду та обґрунтувань запиту. Разом з тим позивачем у позовній заяві указано, що аналогічна довідка була видана йому 20.07.2023 за №978.
Позивач на теперішній час не перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , особова справа позивача, з відповідними відмітками у розділі (участь у бойових діях) направлена за належністю до військової частини НОМЕР_3 , після виключення зі списків особового складу у військовій частині НОМЕР_1 .
Суд звертає увагу на те, що завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Разом з цим обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.
Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Як зазначалось вище, в силу вимог частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
З огляду на вимоги статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.
Для визначення інтересу, як об'єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені Кодексом адміністративного судочинства України.
Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об'єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово застосовував критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб'єктивного права; пов'язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб'єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику.
Крім цього, особа, яка звертається до суду з позовом повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені і в результаті визнання тих чи інших дій та/або бездіяльності майнові права чи інтерес заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Тобто позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом, зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином така перевірка порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Отже, за вищезазначеними правовими нормами обов'язковою умовою звернення до суду передбачено наявність порушеного права, що, на думку суду, є самостійною підставою для відмови у позові, у разі відсутності такої умови. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Такої ж позиції дотримується Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17.
Разом з тим, позивачем у позовній заяві зазначено що 20.07.2023 йому вже була видана довідка за №978 за формою визначеною додатком 6 до Порядку №413.
Так, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.09.2022 №259 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 30.09.2022 зв'язку з призначенням його наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 30.09.2022 №66-РС на посаду старшого оператора групи військової частини НОМЕР_3 . На день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з відповідачем проведено повний розрахунок. Зазначене не оспорюється, а лише підтверджується позивачем доданою до позовної заяви копією витягу із наказу.
Після 30.09.2022, виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 відповідач не має підстав надати довідку за додатком 6 до Порядку 413 в редакції постанови від 22.08.2023 №887. Довідка яку просить надати позивач встановлена (стала передбачена) після дати виключення останнього зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Разом з тим, Позивачем додано до позовної заяви довідку про нарахування додаткової винагороди від 29.01.2025 за №240 за період з 20.09.2021 по 30.09.2022. Зазначена довідка підтверджує належну нараховану та виплачену додаткової винагороди позивачу на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , що не оспорюється позивачем.
Судовому захисту підлягає порушене право.
З огляду на викладене, позовні вимоги не належать задоволенню.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_7 ) - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 16.10.2025 р.
Суддя Н. В. Лісовська