16 жовтня 2025 р. № 160/7596/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , , АДРЕСА_1
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - Відповідач) з вимогами про:
- визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо реєстрації рапорта та не звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 ч. 4 ст. 26 абзацу 15 п. 3 ч. 12 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу»;
- зобов'язання військову частину НОМЕР_1 зареєструвати рапорт та прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 ч. 4 ст. 26 та абзацу 15 п. З ч. 12 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу».
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що позивач має підстави для звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 ч. 4 ст. 26 абзацу 15 п. 3 ч. 12 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з загибеллю рідного брата. В позові зазначено, що 24.12.2024 командиру військової частини НОМЕР_1 через МОУ та ГШ ЗСУ засобами електронної пошти направлено адвокатський запит з проханням підготувати необхідні документи для звільнення Позивача, на який отримав відповідь, де було повідомлено, що Відповідач не може задовольнити даний запит, оскільки рапорт подається по команді. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, просить позов задовольнити.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 відкрито провадження у справі № 160/7596/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
20.03.2025 р. . Відповідачем подано відзив на позовну заяву, де зазначає, що ОСОБА_1 жодних рапортів щодо свого звільнення не подавав та не направляв на розгляд. Той рапорт, який долучив представник позивача, не має жодної юридичної сили, так як він навіть не підписаний ОСОБА_1 та представником позивача не долучаються докази його відправлення на адресу військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 справу № 160/7596/25 передано за підсудністю на розгляд Миколаївського окружного адміністративного суду
Згідно протоколу автоматизованого розподілу адміністративну справу передано судді Лісовській Н.В.
Ухвалою від 17.06.2025 р. суд постановив прийняти адміністративну справу до свого провадження.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .
Рідний брат ОСОБА_1 - радіотелеграфіст розвідувального відділення розвідувального взводу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_2 (1983 р.н.), призваний на військову службу по мобілізації в 2014 році ІНФОРМАЦІЯ_1 , відданий військовій присязі, виконуючи бойове завдання, виявивши стійкість та мудрість, загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується сповіщенням про смерть (загибель) від військової частини НОМЕР_2 № 32 від 08.10.2014 року, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 08 жовтня 2014 року, витягом з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 211 від 09.10.2014 року.
ОСОБА_1 є рідним братом загиблого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 16.03.1985 року та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 21.05.1983 року.
24.12.2024 року представник позивача подав до командира військової частини НОМЕР_1 через МОУ та ГІД ЗСУ засобами електронної пошти адвокатський запит з проханням підготувати всі необхідні документи для звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 ч. 4 ст. 26 та абзацу 15 п. З ч. 12 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу».
Листом від 28.12.2024 року №182/13666 Відповідачем надано відповідь на адвокатський запит, де повідомлено, що командування військової частини НОМЕР_1 не може задовольнити прохання представника позивача, оскільки відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби в ЗСУ, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. Запропоновано військовослужбовцю ОСОБА_1 подати встановленим порядком рапорт на звільнення з військової служби до якого додати належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують підстави для звільнення з військової служби.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено воєнний стан на території України з 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому, воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч.1, 3, 5 ст.1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає проходження військової служби.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Частинами 1, 4, 14 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п.4 ч.1 та ч.2 ст.24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п'ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Порядок та умови призупинення та продовження військової служби визначаються положеннями про проходження військової служби.
Підстави для звільнення з військової служби визначені ст.26 Закону №2232-XII, відповідно до пп. «г» п.2 ч.4 та п.3 ч.12 якої, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:
- під час дії воєнного стану - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з пунктом 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 (надалі Інструкція №1153).
Згідно з пунктами 12.1. та 12.11. Інструкції №1153, в редакції чинній на час виникнення спірних відносин, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Пунктом 5 Додатку 19 до Інструкції №1153 визначено, що при поданні до звільнення з військової служби за підставами - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Відповідно до п. 14.10 Інструкції №1153 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
З наведених положень вбачається, що проходження військової служби є обов'язком громадян України та безпосередньо передбачає захист Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності.
В той же час, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» закріплює право військовослужбовців на звільнення з військової служби за наявності підстав, виключний перелік яких визначений ст. 26 вказаного Закону.
Порядок звільнення з військової служби, перелік документів, які необхідно подати, та форма їх подання передбачені Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, якими визначено, що військовослужбовець, який бажає звільнитися з військової служби, подає по команді рапорт та оригінали документів, які підтверджують підстави звільнення.
В той же час, обов'язковою умовою для звільнення військовослужбовця є подання по команді рапорту про звільнення та оригіналів документів, які підтверджують підстави для звільнення.
У позовній заяві Позивач зазначає, що починаючи з 28.12.2024 р. позивач намагається подати відповідний рапорт до свого командира, але його відмовляються реєструвати та розглядати.
Проте, дані обставини не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Позивачем до суду не надано доказів подання (направлення) рапорту із додатками прямому командиру для його подальшого передання для вирішення питання про звільнення, а також до суду не надано копії таких рапортів.
До матеріалів позову додано Адвокатський запит від 15.02.2025 р., однак зі змісту опису додатків не вбачається подання оригіналів (нотаріально завірених копій) додатків до рапорту, для підтвердження наявності підстав для звільнення, та відсутній перелік документів, що були доєднані до адвокатського запиту.
Відповідач заперечує факт подання рапорту на звільнення із долученими оригіналами (нотаріально посвідченими копіями) документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення, відтак дана обставина підлягала доведенню позивачем.
Втім, позивачем не надано до суду належних доказів, що підтверджують його звернення до командира військової частини із рапортом на звільнення, зміст якого відповідає вимогам 233 Положення №1153/2008, та з долученими документами (в оригіналах чи нотаріально-посвідчених копіях), які підтверджують підстави для звільнення.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується представником позивача в тексті позовної заяви ОСОБА_1 сам не звертався з Рапортом від 24.12.2024.
Рапорт, що міститься в матеріалах справи (а.с. 18), був доданий адвокатом Соловйовим Д.І. до свого адвокатського запиту від 15.02.2025. Однак Рапорт не містить дати та не підписаний Позивачем.
Оскільки обставина звернення позивача до командира військової частини із рапортом на звільнення встановленої форми та оригіналами документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення, не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи, суд не вбачає протиправності в діях (бездіяльності) відповідача, а відтак і не знаходить підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо реєстрації рапорта та не звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 ч. 4 ст. 26 абзацу 15 п. 3 ч. 12 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу»; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 зареєструвати рапорт та прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 ч. 4 ст. 26 та абзацу 15 п. З ч. 12 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу».
Отже, у спірних правовідносинах судом не встановлено протиправних дій відповідача.
Незважаючи на те, що частиною другою статті 77 КАС України тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову, зазначене положення поширюється на доказування лише правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності), а не будь-яких обставин. У свою чергу, відповідно до частини першої наведеної статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, покладений на суб'єктів владних повноважень тягар доказування правомірності їхніх рішень, дій чи бездіяльності не звільняє позивача від обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Проте у спірних правовідносинах позивачем не було доведено обґрунтованості позовних вимог, а відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 16.10.2025 р.
Суддя Н.В. Лісовська