17 жовтня 2025 рокусправа № 380/15438/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), у якому просить:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 30590,00 грн (тридцять тисяч п'ятсот дев'яносто гривень), сплаченого згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН 3320876 від 28.03.2025.
Позовні вимоги мотивовані тим, що під час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна позивачка сплатив 30590,00 грн збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, що становить 1% від його вартості. Констатує, що придбала житло вперше, а тому звільнена від сплати збору на підставі п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Стверджує, що зверталася до відповідача із заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, проте їй відмовлено у формуванні подання на повернення коштів. Вважаючи таку поведінку відповідача протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 04.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
18.08.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачкою обставин і правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що п. 15-3 порядку №1740 передбачено, що саме на нотаріусів покладено обов'язок щодо звільнення громадян від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Тому питання стосовно звільнення від сплати цього збору осіб, які придбавають нерухомість вперше, вирішується під час нотаріального посвідчення договору. При цьому, обов'язок надання нотаріусу відомостей та документів, що необхідні для звільнення від сплати збору покладається на покупця. Констатує, що позивачка не надала документів, які б підтверджували факт придбання нерухомості вперше, а тому відсутні правові відстави для задоволення заяви про повернення коштів. З урахуванням викладеного, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Частиною 5 ст. 262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
28.03.2025 між ОСОБА_1 (покупець) та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ГЕРМЕС», від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «КОНСТАНТА ВЕНЧУР ІНВЕСТ» (продавець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Цей правочин посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Махніцькою Г. М. та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №985. За змістом п. 4 договору продаж квартири вчинено за 3059000,00 грн.
При укладенні договору позивачка сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості квартири в сумі 30590,00 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН3320876 від 28.03.2025.
16.05.2025 позивачка звернулася до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплаченого судового збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, у якій просила сформувати подання про повернення суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 30590,00 грн згідно з квитанцією від 28.03.2025, з тих підстав, що придбання житла здійснювалось нею вперше.
Як вбачається зі змісту заяви, позивачка додала такі документи:
- копію договору купівлі-продажу від 28.03.2025;
- копію квитанції від 28.03.2025;
- копію довідки №187 від 08.04.2025 АТ «Ощадбанк» про невикористання житлових чеків;
- копію інформаційної довідки від 22.04.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно);
- копію паспорта;
- копію реєстраційного номера облікової карти платників податків;
- копію витягу з реєстру територіальної громади від 02.05.2025;
- копію довідки з виконавчого комітету Моршинської міської ради від 06.05.2025.
Заяву скеровано на адресу відповідача засобами поштового зв'язку листом з оголошеною цінністю з описом вкладення, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, інформацією про відправлення Укрпошта № 7902600269162.
Проте листом від 27.05.2025 №1300-5504-8/70838 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило про відсутність підстав для формування подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, оскільки позивачка не долучила відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло та даних про невикористання житлових чеків для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду, що охоплюють період з 1992 року та мають бути надані з усіх місць проживання з 1992 року по дату укладення договору купівлі-продажу.
Вважаючи поведінку відповідача протиправною, тобто такою, що порушує її право на повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, позивачка пред'явила цей позов.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з поверненням помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Тобто суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, є Закон України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР).
Відповідно до абз. 1-2 п. 9 ст. 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 Закону №400/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
За правилами п. 10 ст. 4 Закону №400/97 для платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, встановлюється ставка збору в розмірі 1 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно з Законом №400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - порядок №1740).
Згідно з п. 15-1 порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 15-2 порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Приписами п. 15-3 порядку №1740 унормовано, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Із системного аналізу наведених нормативних приписів вбачається, що на законодавчому рівні закріплено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше, не сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.
Так, з метою звільнення від сплати збору фізична особа подає нотаріусу:
1) заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
2) відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло,
3) дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
За умови отримання від фізичної особи перелічених документів нотаріус на підставі абз. 4 п. 15-3 порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Якщо особа не реалізувала право на подання документів, що посвідчують її право на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна під час укладення договору купівлі-продажу, тобто не подала нотаріусу відповідні документи, це не позбавляє її права на звернення до органу Пенсійного фонду із заявою щодо повернення помилково сплаченої суми збору.
Аналогічний правовий підхід щодо правозастосування норм права при вирішенні аналогічних спірних правовідносин викладено Верховним Судом у постанові від 25.11.2021 року у справі №280/9714/20, в якій зазначено: «Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду».
У розглядуваній справі позивачка під час укладення договору купівлі-продажу квартири не скористався механізмом, визначеним порядком №1740, та звернувся до відповідача із заявою про повернення помилково сплачених коштів збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Судом встановлено, що факт придбання позивачкою нерухомого майна вперше підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 423620339 від 22.04.2025. З інформаційної довідки вбачається, що позивачка є власником квартири загальною площею 48,8 кв. м, житлової площі 17,9 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Підставою набуття права власності є договір купівлі-продажу квартири від 28.03.2025 посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Махніцькою Г. М. Відомості про придбання позивачкою інших об'єктів житлової нерухомості відсутні.
Факт невикористання позивачкою житлових чеків на приватизацію житла підтверджується довідкою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 08.04.2025 №187.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Моршинської міської ради від 06.05.2025 №323 ОСОБА_1 не перебуває на обліку громадян, які потребують покращення житлових умов при виконавчому комітеті Моршинської міської ради.
З огляду на наведене суд виснував, що позивачка 28.03.2025 вперше придбала нерухоме майно (квартиру) за договором купівлі-продажу і під час його нотаріального посвідчення сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості в сумі 30590,00 грн
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивачки про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №819/1249/17.
Придбання позивачкою житла вперше зумовлює наявність права на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу такого житла.
Доводи ГУ ПФУ у Львівській області, викладені у відзиві, про відсутність інформації стосовно прав власності громадян на нерухоме майно і неможливість встановлення придбавання житла конкретною особою вперше є безпідставними, оскільки відповідач наділений правом подання у встановленому законом порядку запиту на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому такі доводи суд не враховує.
Тобто, після сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири, позивачка набула право на повернення помилково сплачених коштів до бюджету.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - порядок №787).
Пунктом 5 порядку №787 визначено, що повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо формування подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи поведінку відповідача, яка зумовила пред'явлення позивачкою цього позову, а також застосовуючи наведений вище правовий висновок Верховного Суду до спірних відносин, які склалися між сторонами цієї справи, суд виснував, що поведінка відповідача не відповідає визначеним п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям законності та обґрунтованості та порушує право позивачки на повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (квартири).
Отже, вимоги адміністративного позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача сформувати у Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області подання про повернення позивачці збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 30590 (тридцять тисяч п'ятсот дев'яносто) гривень 00 копійок.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів правомірність поведінки щодо відмови у поверненні помилково сплаченого позивачкою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України унормовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду з цим позовом позивачка сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Отже, понесені позивачкою документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати у Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 30590 (тридцять тисяч п'ятсот дев'яносто) гривень 00 копійок, сплаченого згідно з квитанцією до платіжної інструкції №ПН3320876 від 28.03.2025.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивачка - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна