справа № 380/902/25
ПРО ПОВЕРНЕННЯ ЗАЯВИ, ПОДАНОЇ В ПОРЯДКУ, ПЕРЕДБАЧНОМУ СТАТТЕЮ 383 КАС УКРАЇНИ, ЗАЯВНИКУ
16 жовтня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., перевіривши заяву позивача від 06 жовтня 2025 року про визнання протиправними дій відповідача, вчинених на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року у справі № 380/902/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
У січні 2025 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження ОСОБА_1 виплати з 01 січня 2025 року встановленого мені з 01 жовтня 2024 року розміру пенсії шляхом застосування обмежуючих коефіцієнтів до розмірів пенсії, які перевищують 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених постановою КМ України № 1 від 03 січня 2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 01 січня 2025 року поновити виплату ОСОБА_1 встановленого з 01 жовтня 2024 року розміру пенсії без застосування обмежуючих коефіцієнтів до розмірів пенсії, які перевищують 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених постановою КМ України № 1 від 03 січня 2025 року в повному обсязі без будь-яких обмежень максимальним розміром, а також виплатити різницю між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії з 01 січня 2025 року по день проведення повного фактичного розрахунку у цьому розмірі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року, позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 у спосіб застосування обмежувальних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з 01 січня 2025 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року перерахунок та виплату пенсії без застосування обмежувальних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», виплату здійснити з урахуванням виплачених сум.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
06 жовтня 2025 року позивач подав до суду заяву від 06 жовтня 2025 року про визнання протиправними дій відповідача, вчинених на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року у справі № 380/902/25, яка мотивована тим, що на підставі вказаного рішення суду, яке набрало законної сили 11 вересня 2025 року, позивачу перераховано з 01 січня 2025 року пенсію (без застосування обмежувальних коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 № 1), яку визначено в розмірі 44865,53 грн, однак виплачено таку в жовтні 2025 року в розмірі 30458,74 грн, тобто із застосуванням згаданих обмежувальних коефіцієнтів. Отже, на день звернення із цією заявою пенсія позивача всупереч рішенню суду у справі № 380/902/25 продовжує виплачуватися у заниженому розмірі, а рішення суду залишається невиконаним.
Просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року у справі № 380/902/25 про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року перерахунок та виплату пенсії без застосування обмежувальних коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 № 1.
Постановляючи цю ухвалу, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України.
Так, стаття 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Таким законом в Україні є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Абзац перший частини першої статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Так, норми статті 287 КАС регулюють особливості провадження у справах щодо рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; норми статей 382-382-3 визначають порядок подання та розгляду заяви про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення; норми статті 383 КАС України унормовують особливості визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Тобто наведеними нормами законодавець установив різні види (правові форми) здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, які мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача у спосіб подання позову.
Визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, врегульовано приписами статті 383 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частинами першою, другою статті 383 КАС України передбачено, що у такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
У постанові від 08 листопада 2024 року у справі № 340/222/20 Верховний Суд зауважив, що вказаний вище перелік не містить виключень та не передбачає альтернативних вимог до заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку, передбаченому статтею 383 КАС України.
Частинами четвертою та п'ятою статті 383 КАС України установлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
За усталеною судовою практикою звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви в порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду (постанови Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 805/1458/17-а, від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18; аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05 липня 2021 року у справі № 260/636/19, від 18 грудня 2020 року у справі № 200/5793/20-а).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/235/20 зазначила, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.
Указана стаття (383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.
Вказане свідчить про те, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.
Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення.
Так, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень його виконати. У разі, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України № 1404-VIII і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається невиконаним, в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку, передбаченому статтею 383 КАС України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/235/20 також сформувала висновок про те, що звернення позивача до суду із заявою в порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, коли заявник не використав можливості виконання рішення суду на підставі Закону № 1404-VIII, є передчасним.
У зазначеній вище постанові також вказано, що, зважаючи на відсутність такої інформації (про хід виконавчого провадження), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення заяви відповідно до абзацу другого частини п'ятої 5 статті 383 КАС України.
Водночас Велика Палата Верховного Суду не погодилася з доводами про те, що суд першої інстанції обмежив право на доступ до правосуддя, оскільки рішення суду першої інстанції про повернення заяви зумовлене не відсутністю бажання суду з якихось причин не розглядати подану заяву, а недотриманням автором заяви обов'язкових вимог частини другої статті 383 КАС України щодо надання інформації про хід виконавчого провадження.
Згідно з частиною третьою статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадку, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема підстави заяви (клопотання, заперечення).
Отже, якщо заява подана на стадії виконання судового рішення, зокрема заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, суд оцінює її відповідність встановленим вимогам, зокрема наявність підстав заяви. Відсутність зазначених елементів може бути підставою для залишення заяви без руху або її повернення.
На відміну від позовних заяв чи апеляційних скарг, для яких КАС України передбачає можливість залишення без руху у разі недотримання вимог щодо форми та змісту (статті 169, 298 КАС України), стаття 383 не містить прямої вказівки на застосування такого механізму до заяв, поданих у її порядку.
Суд звертає увагу на те, що частина п'ята статті 383 КАС України є імперативною нормою, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви у разі невідповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху.
У постанові від 08 листопада 2024 року у справі № 340/222/20 Верховний Суд також дійшов висновку, що, ураховуючи положення частини п'ятої статті 383 КАС України судом не може бути ухвалено іншого, альтернативного рішення ніж повернення заяви.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 340/5977/22.
Перевіривши подану позивачем заяву від 06 жовтня 2025 року, суд встановив, що на виконання вимог пунктів 7, 8 частини другої статті 383 КАС України позивач у своїй заяві не зазначив інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, тобто не повною мірою дотримався вимог процесуального закону стосовно змісту заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, передбаченої статтею 383 КАС України.
Суд констатує, що виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому така повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
У своїй заяві позивач повідомляє, що 19 вересня 2025 року він подав до Львівського окружного адміністративного суду заяву про видачу засвідченої копії рішення суду у справі № 380/902/25 з відміткою про набрання законної сили та виконавчого листа. У зв'язку з тим, що з технічних причин виконавчий лист станом на 06 жовтня 2025 року судом не виготовлений, відповідно він не отриманий та не пред'являвся до виконання у виконавчу службу.
Щодо цього суд, окрім написаного вище, зазначає, що у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 640/1364/19 Верховний Суд дійшов таких висновків: «Аналіз зазначених вище норм свідчить, що подання до суду заяви у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби».
Тобто під час здійснення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов'язково підлягають з'ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку, а не обставини невиконання відповідачем судового рішення в добровільному порядку. Звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України.
Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18, від 21 березня 2019 року у справі № 805/1458/17, в ухвалах від 05 липня 2021 року у справі № 260/636/19, від 18 грудня 2020 року у справі № 200/5793/20-а, позаяк повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Утім як свідчать матеріали справи позивач до заяви від 06 жовтня 2025 року не надав доказів звернення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року у справі № 380/902/25 до примусового виконання до органів державної виконавчої служби.
Хронологія та послідовність дій позивача не дають підстав виснувати, що він в повному обсязі виконав вимоги частини другої статті 383 КАС України, які б зобов'язували Львівський окружний адміністративний суд прийняти до розгляду подану ним заяву та за наслідками її розгляду ухвалити відповідне рішення.
Ураховуючи викладене, суд резюмує, що звернення позивача до суду з заявою в порядку статті 383 КАС України, коли він не використав можливість виконання рішення суду на підставі Закону № 1404-VIII, є передчасним.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2024 року у справі № 340/222/20.
Суд також зауважує, що враховані судом висновки Верховного Суду, висловлені у зазначених вище постановах, не втратили своєї актуальності у зв'язку із набранням чинності Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (19 грудня 2024 року), оскільки після набрання чинності зазначеним нормативно-правовим актом, який вніс суттєві зміни до КАС України в частині інституту судового контролю за виконанням судового рішенням, норми статті 383 КАС України, зокрема щодо змісту заяви та її процесуального сенсу змін не зазнали.
Отже, враховані судом висновки Верховного Суду є релевантними до обставин поданої позивачем заяви.
Беручи до уваги викладене, суд робить висновок про те, що позивач, звертаючись із заявою від 06 жовтня 2025 року про визнання протиправними дій відповідача, вчинених на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року у справі № 380/902/25, не дотримався вимог пунктів 7, 8 частини другої статті 383 КАС України щодо змісту цієї заяви, звернення позивача до суду із такою заявою є передчасним, з огляду на що вказану заяву належить повернути заявнику.
Водночас суд зазначає, що позивач не позбавлений процесуального права повторно звернутися до суду із належно оформленою заявою відповідно до вимог статті 383 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 248, 378, 383 КАС України, суд, -
Заяву позивача від 06 жовтня 2025 року про визнання протиправними дій відповідача, вчинених на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року у справі № 380/902/25 повернути заявнику.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повний текст ухвали складено 16 жовтня 2025 року.
Суддя Клименко О.М.