17 жовтня 2025 рокусправа № 380/10847/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 , про визнання протиправними і скасування постанов, -
Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Драгоманова, 25, м. Львів, 79005; код ЄДРПОУ 26306742) звернулося з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: пл. Шашкевича, 1, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 43316386), за участю в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), в якій просить суд:
- визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павліва Д.Й. від 21.05.2025 ВП №78138292 щодо стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області виконавчого збору та витрат виконавчого провадження на загальну суму 32426,95 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 у справі №380/22582/23 зобов'язано територіальне управління здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», в сумі 211134,00 грн, з відрахуванням обов'язкових платежів; зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити територіальному управлінню кошти для виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно.
На виконання вищезазначеного судового рішення, 06.08.2024 територіальне управління звернулося до Державної судової адміністрації України з листом щодо виділення додаткових бюджетних асигнувань в розмірі 211134, 00 грн. Однак, станом на день надання відповіді, вищевказані кошти Державною судовою адміністрацією України не виділені. Державна судова адміністрація України листом від 15.08.2024 № 11-16313/24 повідомила, що всі затверджені за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» видатки в розмірі 10,0 млн грн розподілені між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, ДСА України наразі не має можливості виділити додаткові бюджетні асигнування на зазначені в листі цілі.
Також ДСА України повідомило, що листом від 22.07.2024 № 11-14862/24 повторно звернулася до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» на суму 1 428,43 млн гривень. Однак, Міністерством фінансів України зазначені пропозиції не були підтримані, так як у період дії воєнного стану пріоритетом використання фінансового ресурсу держави залишається виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення.
Звертає увагу, що рішення щодо зобов'язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-V1, а тому виконавчий збір на підставі п.3 ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується. Відтак, вважає, що постанови відповідача про стягнення з позивача виконавчого збору та витрат виконавчого провадження на загальну суму 32426,95 грн є безпідставними та підлягають скасуванню.
Ухвалою судді від 16.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Зобов'язано відповідача надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №78138292 протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що на адресу Відділу надійшла заява стягувача від 02.05.2026 року зареєстрована за вхідним №6926 - ОСОБА_1 про прийняття до виконання виконавчого листа № 380/22582/23 , виданого 03 квітня 2025 року Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області (ЄДРПОУ 26306742) здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», в сумі 211134 (двісті одинадцять тисяч сто тридцять чотири) грн. 00 коп., з відрахуванням обов'язкових платежів. 21.05.2025 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку скеровано сторонам до відома та виконання. 21.05.2025 державним виконавцем, керуючись статтею 42 Закону, винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. 21.05.2025 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону, винесено постанову про стягнення виконавчого збору.
Частиною 4 статті 4 Закону встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди. Державним виконавцем не встановлено жодної з вищенаведених підстав для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, а отже, керуючись нормами Закону, відкрито виконавче провадження.
Враховуючи вищенаведене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі №380/22582/23 визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 із застосуванням щомісячного обмеження згідно з ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», в сумі 211134 (двісті одинадцять тисяч сто тридцять чотири) грн. 00 коп., з відрахуванням обов'язкових платежів. Зобов'язно Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України у Львівській області кошти для виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно.
Рішення суду набрало законної сили 18.07.2024.
03 квітня 2025 року Львівським окружним судом видано два виконавчі листи №380/22582/23 про зобов'язання вчинити дії, які ОСОБА_1 звернено до примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 21.05.2025 відкрито виконавче провадження №78138292 з примусового виконання виконавчого листа №380/22582/23 від 03 квітня 2025 року про зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», в сумі 211134 (двісті одинадцять тисяч сто тридцять чотири) грн. 00 коп., з відрахуванням обов'язкових платежів.
Також, 21.05.2025 в межах ВП №78138292 відповідачем винесено постанову про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 426,95 грн.
Вважаючи постанови від 21.05.2025 ВП №78138292 про стягнення з ТУ ДСА України у Львівській області виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов'язковими до виконання.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ), відповідно до ст.2 якого виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ).
Також примусовому виконанню підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження (п.5 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ).
Частиною 1 ст.5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону (ч.5 ст.26 Закону №1404-VІІІ).
Згідно з ч.1-3 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Таким чином, виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення суду, початком якого є відкриття виконавчого провадження у справі.
Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
Отже, стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Поряд з цим частинами п'ятою та дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII визначений вичерпний перелік підстав за наявності яких виконавчий збір не стягується.
Зокрема, згідно з п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом №1404-VIII, та особливості їх виконання встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI (далі - Закон №4901-VI).
Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі юридична особа) (ч.1 ст.2 Закону №4901-VI).
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №4901-VI виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом №1404-VIII, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У цій справі позивач, який є боржником у виконавчому провадженні, за організаційно-правовою формою є державним органом влади, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з ч.1 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.
При цьому, у головного розпорядника бюджетних коштів - Державної судової адміністрації України наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду «КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів». Паспорт бюджетної програми на 2024 рік, затверджений наказом ДСА України від 12.02.2024 №61, а на 2025 рік, затверджений наказом ДСА України від 11.02.2025 №53.
Отже, у цьому випадку виконання рішення щодо зобов'язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом №4901-VI.
За таких обставин, у цій справі виконання рішення щодо зобов'язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом №4901-VI, а на підставі п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павліва Д.Й. від 21.05.2025 ВП №78138292 про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області виконавчого збору на суму 32000,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
Водночас, щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 21.05.2025 ВП №78138292 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 426,95 грн, суд зазначає наступне.
Пунктом 3 частини 1 статті 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються зі стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Частинами 2, 3 статті 42 Закону № 1404-VІІІ визначено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Пунктом 2 розділу VІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) передбачено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про:
відкриття виконавчого провадження;
стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);
стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);
стягнення витрат виконавчого провадження;
закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:
виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);
пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-18, 19-1-21 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.
Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Системний аналіз наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» та приписів Інструкції № 512/5, свідчить про наявність чітко визначеного обов'язку державного виконавця одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винести постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів, тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника безвідносно до того, чи виконано рішення боржником у добровільному порядку. При цьому при прийнятті постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження державним виконавцем не вирішується питання про стягнення таких витрат. Лише у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, виконавцем виноситься постанова про їх стягнення на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження.
Отже, мінімальні витрати виконавчого провадження та виконавчий збір не є тотожними поняттями. Мінімальні витрати виконавчого провадження - це обов'язкові витрати, які понесені виконавцем у зв'язку з наявністю виконавчого провадження (плата за користування виконавцем реєстром виконавчих проваджень, витрати на друкування, папір, послуги поштового зв'язку, пов'язані з прийняттям постанов, тощо).
Натомість виконавчий збір за примусове виконання рішення справляється окремо від мінімальних витрат у розмірі встановленому законом, крім передбачених випадків. Кошти виконавчого збору, на відміну від мінімальних витрат, стягуються з боржників для виплати державним виконавцям винагороди у порядку, встановленому постановою Кабінету міністрів України від 08.09.2016 № 643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця».
З оскаржуваної постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем визначені такі витрати, із відповідним розрахунком на загальну суму 426,95 грн. Позивач не оскаржує правильність розрахунку витрат, а вважає, що такі витрати не стягуються оскільки, виконання рішення суду у справі №380/22582/23 здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI.
Разом з цим, суд зазначає що, ані норми Законів № 1404-VІІІ, № 4901-VI, ані норми Інструкції № 512/5 не звільняють боржника від обов'язку сплати мінімальних витрат виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду, навіть у разі коли виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI.
При цьому постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №78138292 від 21.05.2025 не оскаржується позивачем у цій справі.
За таких обставин, постанова державного виконавця від 21.05.2025 ВП №78138292 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 426,95 грн є такою, що прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом, а тому скасуванню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павліва Д.Й. від 21.05.2025 ВП №78138292 про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області виконавчого збору на суму 32000,00 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна