17 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1852/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу без виклику сторін адміністративну справу за позовом Олександрійської окружної прокуратури (вул. Чижевського, 1А, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000; ЄДРПОУ 0291002524) до відповідача-1 - Управління житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради (вул. Бульварна, 25, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000; ЄДРПОУ 30327520),
відповідача-2 - Виконавчого комітету Олександрійської міської ради (пр. Соборний, 59, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000; ЄДРПОУ 04055209),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика Смаків» (вул. Руслана Слободянюка, 215, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25014; ЄДРПОУ 44778278) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Олександрійська окружна прокуратура, через свого представника - Моргая Артема Сергійовича, звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить суд:
- визнати бездіяльність управління житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради (код ЄДРПОУ: 30327520) щодо організації та вжиття заходів до демонтажу тимчасової споруди, розміщеної суміжно із райпобуткомбінатом в м. Олександрії Кіровоградської області на земельній ділянці з кадастровим номером 3510300000:10:565:0002, протиправною та зобов'язати управління житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради вжити заходів з організації демонтажу вказаної тимчасової споруди;
- визнати бездіяльність виконавчого комітету Олександрійської міської ради (код ЄДРПОУ: 04055209) щодо організації та вжиття заходів до демонтажу тимчасової споруди, розміщеної суміжно із райпобутомбінатом в м. Олександрії Кіровоградської області на земельній ділянці з кадастровим номером 3510300000:10:565:0002, протиправною та зобов'язати виконавчий комітет Олександрійської міської ради розглянути питання про демонтаж вказаної тимчасової споруди.
Ухвалою судді від 31.03.2025 відкрито провадження у даній справі. Вирішено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, залучено до участі у страві третю особу; сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що у 2011 році ПП ''Ірина і К'' отримало дозвіл на розміщення тимчасової споруди - кіоску, який був фактично розміщений у період з 16.04.1999 по 13.11.2000 на земельній ділянці з кадастровим номером 3510300000:10:565:0002, яка перебувала на підставі договорів оренди від 13.11.2000 та від 26.02.2019 року у ТОВ ''ВКФ ''Ірина і К'' (для встановлення кіоску). За договору оренди від 26.02.2019 року орендарю передано в оренду строком на 5 років земельну ділянку з кадастровим номером 3510300000:10:565:0002, на земельній ділянці розміщена тимчасова споруда (кіоск). Відповідно до п.п. 17 та 27 Договору передбачено обов'язок орендаря після припинення дії договору (закінчення терміну дії) привести земельну ділянку у стан придатний для подальшого використання та повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду протягом 15 діб після спливу строку його дії. Вказаних дій проведено не було, оскільки на вказаній земельній ділянці продовжує знаходитись тимчасова споруда (кіоск), яка, як встановлено окружною прокуратурою під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024122030000139 було встановлено, що на вищевказаній земельній ділянці станом на 26.02.2025 фактично розташована тимчасова споруда з розміщеною на ній вивіскою «Фабрика заморожених продуктів», у якій здійснює торговельну діяльність ТОВ «ФАБРИКА СМАКІВ».
Прокурором зазначено про відсутність у ТОВ «ВКФ «ІРИНА І К» та ТОВ «ФАБРИКА СМАКІВ» необхідних дозвільних документів для встановлення тимчасової споруди. Таким чином, на вказаній земельній ділянці розміщується тимчасова споруда без оформленого паспорту прив'язки та без оформлення права користування земельною ділянкою, але при цьому жодних заходів щодо її демонтажу у порядку, передбаченому рішенням Олександрійської міської ради від 05.10.2021 №293 «Про порядок демонтажу тимчасових (некапітальних) споруд та засобів зовнішньої реклами в Олександрійській територіальній громаді» не вжито.
Управління житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради (надалі - відповідач 1) не визнаючи позовних вимог подало відзив на позов (а.с.17-128), у якому вказано про відсутність підстав представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду. Також зазначено про те, що згідно Положення про Управління ЖКГ у відповдача-1 відсутні будь які повноваження у сфері державного архітектурно-будівельного контролю. Натомість, в Олександрійській міській раді утворений відділ державного архітектурно-будівельного контролю Олександрійського міської ради. Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Олександрійської міської ради, згідно його Положення не є юридичною особою, є підзвітним і підконтрольним Олександрійській міській раді, а тому саме Олександрійська міська рада у відповідності до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», як власник земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:10:565:0002, яка знаходиться по просп. Соборному та перебуває у комунальній власності, а також як Орендодавець за Договором - є представницьким органом місцевого самоврядування та наділена правом на звернення до адміністративного суду з відповідним позовом, а не прокурор.
Виконавчий комітет Олександрійської міської ради (надалі - відповідач 2) також подав відзив на позов, у якому наголошує про відсутність підстав прокурора з даним позов, оскільки прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду. Зазначає про помилковість покликання прокурора на порушення інтересів держави у сфері належного забезпечення виконання рішення Олександрійської міської ради від 05.10.2021 року №293, в частині вживання заходів по демонтажу спірної тимчасової спору. Зазначає, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особи, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення визначенням рядка для добровільного виконання припису. Якщо особа у встановленні строки добровільно не виконала вимог у разі якщо особа у встановленні строки добровільно не виконала вимог, встановлених у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до адміністративного суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням. Зміст же поданої прокурором позовної заяви, не дозволяє стверджувати про те, що у цьому випадку, відповідачі, за наявності відповідного права та можливості, уникають обов'язку вжиття заходів щодо демонтажу тимчасової споруди (а.с.105-116).
ТОВ ''Фабрика смаків'', як третя особа у даній справі, не надало письмових пояснень щодо доводів позову.
Прокурором подана відповідь на позов виконкому Олександрійської міської ради (відповідача-2), у якій зазначено про те, твердження відповідача-2 про відсутність факту на цей час протиправної бездіяльності виконкому, оскільки рішення про демонтаж тимчасової споруди розглядається ним після складення Управлінням ЖКГ акт про розміщення ТС з порушенням законодавства і подання на розгляд виконавчого комітету проекту відповідного рішення. Проте, з цим не можна погодитися, оскільки управління житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради та виконавчий комітет Олександрійської міської ради мають діяти скоординовано в порядку, передбаченому рішенням Олександрійської міської ради від 05.10.2021 №293 «Про порядок демонтажу тимчасових (некапітальних) споруд та засобів зовнішньої реклами в Олександрійській територіальній громаді». Зазначає, що відповідно до п. 4 Положення про управління житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради, Управління є підзвітним та підконтрольним виконавчому комітету. Вказує на помилковість доводів відповідача-2 з огляду на те, що підставою даного адміністративного позову є правовідносини, які виникли із факту розміщення тимчасової споруди. На незаконно розміщенні тимчасові споруди не поширюються норми права щодо здійснення самочинного будівництва. Рішенням Олександрійської міської ради від 05.10.2021 №293 затверджений Порядок демонтажу тимчасових (некапітальних) споруд та засобів зовнішньої реклами в Олександрійській територіальній громаді, яким детально регламентовано процедуру, яку мають здійснити управління житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради, а також виконавчий комітет міської ради для демонтажу тимчасової споруди. Зокрема, демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд може здійснюватися в примусовому порядку на підставі відповідного рішення виконавчого комітету міської ради і відповідальним за організацію робіт з демонтажу є якраз Управління ЖКГ.
Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд, -
Відповідно до п. 30 рішення Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 16.04.1999 за № 138 «Про розгляд клопотань підприємств, організацій, установ та приватних підприємців міста та внесення змін в рішення виконкому» вирішено надати в тимчасове користування на умовах оренди терміном на 1 рік за рахунок земель загального користування земельні ділянки для встановлення кіосків, зокрема ПП «ІРИНА І К», площею 12 кв. м по пр. Леніна біля райпобуткомбінату (а.с. 44-51).
Пунктом 42 зазначеного рішення передбачено, що приватним підприємствам та підприємцям, яким надані земельні ділянки, для встановлення кіосків необхідно: - в місячний термін оформити договір на право тимчасового користування землею та зареєструвати землекористування в Олександрійському міському відділі земельних ресурсів; в 20-ти денний термін з моменту укладення договору зареєструватись в Олександрійській об'єднаній державній податковій інспекції; - погодити зовнішній вигляд кіоску та благоустрій прилеглої території; взяти дозвіл на розміщення об'єкту торгівлі.
Рішенням Олександрійської міської ради від 05.09.2000 №380 продовжено ТОВ ''ВКФ ''Ірина і К'' строк оренди вказаної земельної ділянки (п. 8.7 рішення).
На підставі вказаного рішення 13.11.2000 між Олександрійською міською радою та ТОВ ''ВКФ ''Ірина і К'' укладено договір оренди земельної ділянки (який в подальшому неодноразово поновлювався, зокрема, останній раз в 2019 році), яким передано в оренду земельну ділянку площею 12 кв. м із земель загального користування населеного пункту, яка знаходиться на пр. Леніна, біля райпобуткомбінату (а.с.52-54).
Рішенням Олександрійської міської ради від 01.02.2019 №665 ''Про оренду земельних ділянок'' поновлено ТОВ ''ВКФ ''Ірина і К'' строк оренди вказаної земельної ділянки на п'ять років (п. 43 рішення).
На підставі вказаного рішення, 26.02.2019 між Олександрійською міською радою та ТОВ ''ВКФ ''Ірина і К'' укладено договір оренди земельної ділянки на п'ять років, яким передано в оренду земельну ділянку площею 12 кв. м із земель загального користування населеного пункту, яка знаходиться на пр. Леніна, біля райпобуткомбінату (а.с.56-58).
Предметом вказаного договору визначена земельна ділянка з кадастровим номером 3510300000:10:565:0002, на земельній ділянці розміщена тимчасова споруда (кіоск).
У розділі 2 Договору зафіксовано, що на земельній ділянці знаходиться тимчасова споруда - кіоск.
Отже, слід зробити висновок, що відповідачем розміщено кіоск у період з 16.04.1999 по 13.11.2000.
Відповідно до пунктів 17 та 27 вказаного договору передбачено обов'язок орендаря після припинення дії договору (закінчення терміну дії) привести земельну ділянку у стан придатний для подальшого використання та повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду протягом 15 діб після спливу строку його дії.
Згідно з пунктом 31 договору його дія припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.
Отже, останнім днем строку дії Договору є 26.02.2024.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером 3510300000:10:565:0002 площею 0,0012 га, зареєстровано право власності територіальної громади м. Олександрії в особі Олександрійської міської ради.
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.02.2019 проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право: 30548231), що підтверджується витягом з ДРРПНМ від 01.03.2024 року; 27.02.2024 проведено державну реєстрацію припинення даного речового права.
Незважаючи на закінчення дії Договору та припинення речового права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відсутність оформлених в установленому законом порядку документів на розміщення тимчасової споруди, станом на цей час на вказаній земельній ділянці продовжує знаходитись тимчасова споруда (кіоск).
Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024122030000139 було встановлено, що на вищевказаній земельній ділянці станом на 26.02.2025 фактично розташована тимчасова споруда з розміщеною на ній вивіскою «Фабрика заморожених продуктів», в якій на цей час здійснює торговельну діяльність ТОВ «ФАБРИКА СМАКІВ», що підтверджується інформацією з куточка споживача, розміщеному всередині павільйону (а.с.33-38).
Сторонами у даній справі не заперечується факт, що на вказаній земельній ділянці на цей час розміщується тимчасова споруда без оформленого паспорту прив'язки та без оформлення права користування земельною ділянкою, яка не демонтована.
Отже, наявність протиправної бездіяльності стосовно невжиття заходів щодо демонтажу тимчасової є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.
Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України Про прокуратуру та статтею 53 КАС України.
Згідно із положеннями статті 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави.
Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.
В частині четвертій статті 53 КАС України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб'єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).
Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України Про прокуратуру.
Отже, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 28.01.2021 у справі №380/3398/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 у справі №320/10736/20, від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18 та від 01.06.2022 у справі №260/1815/21.
Участь прокурора у судовому провадженні поза межами кримінального процесу є винятком; така участь можлива лише за умови спрямованості на захист суспільних або важливих державних потреб, відсутності конфлікту інтересів, гарантованої незалежності органів прокуратури, а також дотриманні права усіх сторін процесу на справедливий суд як елементу принципу верховенства права.
Тому прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №810/3164/18, від 05.03.2019 у справі №806/602/18, від 13.03.2019 у справі №815/1139/18, від 17.10.2019 у справі №569/4123/16-а та від 05.11.2019 у справі №804/4585/18.
Частина третя статті 23 Закону України Про прокуратуру наділяє прокурора можливістю представляти інтереси держави в суді лише у двох виключних випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу
Тому, подаючи позов до адміністративного суду в порядку, передбаченому частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру, відповідний прокурор повинен мотивувати та довести допустимими та достатніми доказами наявність:
- суб'єктної складової: відсутність жодного суб'єкта владних повноважень, який має законодавчо визначену компетенцію подати відповідний позов, або відмову чи бездіяльність цього суб'єкта щодо звернення з таким позовом (цьому повинно передувати офіційне звернення прокурора до такого суб'єкта з проханням подати позов); суд вирішує питання щодо доцільності залучення такого суб'єкта, зокрема, як третьої особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору);
- об'єктивної складової: наявність порушення законних інтересів держави або загрози порушення інтересів держави; загроза порушення інтересів держави (часткова відсутність предмету позову на момент звернення до суду при встановленні судом факту того, що дії або бездіяльність відповідача у справі дають підстави стверджувати про реальну загрозу вчинення порушення у майбутньому) та дозволяє прокурору звертатися з таким превентивним позовом, зокрема, для запобігання у майбутньому вчинення відповідними суб'єктами порушень вимог законодавства.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №260/1815/21.
З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що інтереси держави, зважаючи на визначені у Конституції України основні завдання та головні напрямки її діяльності, охоплюють у тому числі й інтереси мешканців відповідної територіальної громади, зокрема у такій важливій сфері суспільних відносин як містобудування, під час затвердження містобудівної документації на місцевому рівні, у тому числі продовження паспорту прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.
У постанові Верховного Суду від 01.09.2022 у справі №440/7210/21 зверталась увага на правові позиції, викладені у постанові цього ж суду від 31.03.2021 у справі №922/3272/18, згідно з якими захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна місцева рада, проте у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування прийняв рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем; іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.
Висновок про відсутність органу, уповноваженого здійснювати контроль за діяльністю органу місцевого самоврядування, зокрема шляхом звернення до суду з позовом до такого органу про оскарження його рішень, дій або бездіяльності у разі порушення останнім інтересів територіальної громади, міститься й у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №260/1815/21.
Отже, як свідчать матеріали справи, керівник Олександрійської окружної прокуратури, звертаючись із цим позовом до суду, обґрунтовував своє звернення саме відсутністю державного органу, до повноважень якого належить контроль за законністю рішень селищних рад у сфері благоустрою та містобудування, зокрема надання дозволу на продовження терміну дії паспорта прив'язки щодо тимчасової споруди, та який наділений повноваженнями щодо звернення до суду із відповідною категорією спорів.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.07.2024 у справі №240/7161/21.
У зв'язку із зазначеним, суд відхиляє доводи відповідачів щодо відсутності підстав для звернення до суду в даній справі прокурором.
Стосовно наявність протиправної бездіяльності стосовно невжиття заходів з демонтажу, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Як зазначено вище, сторони не заперечують факту, що оскільки у рішеннях Олександрійської міської ради №138 від 16.04.1999, № 380 від 05.09.2000 та №665 від 01.02.2019 про поновлення договору оренди землі, наданої для обслуговування кіоску, слід зробити висновок, що відповідачем розміщено кіоск у період з 16.04.1999 по 13.11.2000.
Тобто, тимчасова споруда була установлена до 2000 року та згідно протоколу огляду від 26.02.2025 року та фотографій, ця тимчасова споруда продовжує знаходиться на тому ж місці.
У листі Олександрійської міської ради від 13.12.2024 за № 448/9/07/2 зазначено, що міською радою надано копії всієї наявної документації стосовно вказаної тимчасової споруди, зокрема копію договору оренди землі, будь-яка інша документація щодо розміщення вказаної тимчасової споруди у розпорядженні міської ради відсутня.
Листом Олександрійської міської ради від 15.11.2024 №410/9/07/2 зазначено, що договір оренди земельної ділянки від 26.02.2019, укладений з ТОВ «ВКФ «ІРИНА І К», не поновлювався, тож термін його дії сплив, та з позовом до орендаря про усунення перешкод в користуванні вищевказаною земельною ділянкою міська рада не зверталася.
У листі від 04.02.2025 №36/9/07/2 міська рада додатково повідомила, що ТОВ ''ВКФ ''Ірина і К'' з питань оформлення або продовження паспорту прив'язки з часу встановлення ним тимчасової споруди до міської ради не звертався.
Крім того, листом від 13.03.2025 №07-185 Управління ЖКГ також повідомило, що і ТОВ ''Фабрика смаків'' паспорт прив'язки на дану тимчасову споруду також не оформлювався, оскільки тимчасова споруда встановлена до 2011 року згідно схеми прив'язки.
Цим же листом Управління ЖКГ повідомило, що ТОВ ''Фабрика смаків'' також не уклало договір сервітуту на земельну ділянку під тимчасовою спорудою.
Відповідно статті 28 Закону України ''Про регулювання містобудівної діяльності'' тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, яким є Порядок затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 за № 244, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1330/20068 (далі - Порядок №244).
Згідно пунктом 1.4 Порядку №244 паспорт прив'язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1 : 500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та
напрям підприємницької діяльності.
Підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС (п. 2.1 Порядку №244).
Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС (п. 2.2 Порядку №244).
Відповідно пункту 2.3 Порядку №244 до заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1 : 500 кресленнями контурів ТС з прив'язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування/прізвище, ім'я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напрям підприємницької діяльності.
Отже, розміщення тимчасової споруди, з 26.04.2024 року (після закінчення строку договору оренди земельної ділянки з ТОВ ''ВКФ ''Ірина і К'') без укладення договору оренди земельної ділянки на якій розташована тимчасова споруда та оформлення паспортів прив'язки, знаходиться у позазаконному полі.
У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки ТС, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу (п. 2.29 Порядку №244).
Згідно пункту 2.30 Порядку №244 розміщення ТС самовільно забороняється.
У пункті 2.20 Порядку №244 зазначено, що встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив'язки ТС.
Відхилення від паспорта прив'язки ТС не допускається (п. 2.21 Порядку №244).
Відновлення благоустрою замовником є обов'язковим (п. 2.22 Порядку №244).
Відповідно п. 2.29 Порядку №244 у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки ТС, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу.
Аналогічні за змістом норми містять Правила розміщення та функціонування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території Олександрійської територіальної громади, затверджені рішенням Олександрійської міської ради від 03.11.2023 №715 (надалі Правила, а.с.75-78).
Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Правил розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності здійснюється замовником відповідно до паспорта прив'язки ТС на території Олександрійської територіальної громади.
Згідно пунктом 1 Розділу ІІІ Правил підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС.
Відповідно до п. 1 Розділу VII Правил забороняється самовільне розміщення ТС та розміщення ТС без оформлення паспорта прив'язки.
Інформації про звернення ТОВ ''ВКФ ''Ірина і К'' та ТОВ ''Фабрика смаків'' до Олександрійської міської ради із заявами щодо оформлення/продовження паспорта прив'язки тимчасової споруди, матеріали справи не містять.
Таким чином, суд погоджується із доводами прокурора, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3510300000:10:565:0002, площею 0,0012 га, розміщується тимчасова споруда без оформленого паспорту прив'язки та без оформлення права користування земельною ділянкою, яка не демонтована в порядку, передбаченому рішенням Олександрійської міської ради від 05.10.2021 №293 «Про порядок демонтажу тимчасових (некапітальних) споруд та засобів зовнішньої реклами в Олександрійській територіальній громаді».
Ці обставини по суті не заперечуються відповідачами, отже в силу статті 78 КАС України не підлягають додатковому доказуванню.
Принагідно, суд зазначає про те, що ТОВ ''Фабрика смаків'' як третя особа в даній справі не надала також жодної інформації на спростування доводів позову.
Водночас, за наявності тимчасової споруди, яка підлягає демонтажу, слід визначити відповідача, який був зобов'язаний вчинити дії щодо демонтажу, але не вчинив.
Відповідач-1 та відповідач-2 заперечували, що є належними суб'єктом щодо вжиття необхідних заходів. Проте, такі доводи судом відхилені за їх безпідставністю.
Законом, який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, транспортних, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об'єктів; встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об'єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; проведення моніторингу забудови; ведення містобудівного кадастру; здійснення контролю у сфері містобудування.
За змістом частини 2 статті 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.
За змістом висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.10.2019 у справі 705/6569/16-а демонтажу підлягають тимчасові споруди, ознаки яких визначено частиною другою статті 28 Закону № 3038-VI та Порядком № 244. Натомість споруди, які вказаним ознакам не відповідають і побудовані самочинно, підлягають знесенню за процедурами, встановленими статтею 38 зазначеного вище Закону як самочинне будівництво за рішенням суду.
Таким чином, враховуючи, суд погоджується, що з 27.02.2024 тимчасова споруда, що встановлена ТОВ ''ВКФ ''Ірина і К'' по провулку Соборному (суміжно з райпобуткомбінатом), підлягала та, у зв'язку із відсутністю паспортів прив'язки, підлягає демонтажу.
Згідно статті 1 Закону України ''Про благоустрій населених пунктів'' благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Відповідно до статті 12 Закону України ''Про благоустрій населених пунктів'' суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Згідно із статтею 20 Закону України ''Про благоустрій населених пунктів'' організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
За приписом пункту 5 частини першої статті 16 Закону України ''Про благоустрій населених пунктів'' на об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.
Статтею 13 Закону України ''Про благоустрій населених пунктів'' передбачено, що до об'єктів благоустрою населених пунктів серед іншого належать території загального користування, в тому числі вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; інші території загального користування; прибудинкові території тощо.
Частиною першою статті 40 Закону України ''Про благоустрій населених пунктів'' визначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.
Таким чином, Закону України ''Про благоустрій населених пунктів'' наділяє повноваженнями селищні ради та їх виконавчі органи на здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 25.06.2019 у справі №914/1092/18.
При цьому, у розумінні Закону України ''Про благоустрій населених пунктів'' дії з демонтажу елементів благоустрою є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту.
Питання щодо благоустрою, в тому числі і щодо здійснення демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд та порядку його проведення відноситься до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Наведене узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі №2а-72/12.
Враховуючи наведене, суд погоджується із позицією прокуратури, що саме на виконавчий комітет Олександрійської міської ради (як орган місцевого самоврядування) покладено повноваження із вжиття заходів щодо відновлення благоустрою міста Олександрія, зокрема, шляхом демонтажу тимчасової споруди, розташованої по провулку Соборному (суміжно з райпобуткомбінатом).
Верховний Суд у своїй постанові від 25.05.2022 у справі № 560/1651/19 зазначив, що демонтажу підлягають лише самочинно зведені тимчасові споруди у тому випадку, якщо власник такої споруди самостійно не демонтував споруду у встановлений у вимозі строк або якщо власник невідомий. При цьому, самочинно зведеною тимчасова споруда вважається у тому разі, якщо відсутні дозвільні документи, визначені законом.
Дотепер вказана тимчасова споруда всупереч вимогам законодавства самовільно розміщена на земельній ділянці комунальної власності внаслідок протиправної бездіяльності виконавчого комітету Олександрійської міської ради, що є триваючим правопорушенням, оскільки до цього часу демонтаж незаконно розміщеної тимчасової споруди не проведено.
Невжиття заходів, спрямованих на демонтаж самовільно розміщеної тимчасової споруди протягом тривалого часу (понад 1 рік), суперечить засадам містобудівної діяльності в Україні та земельному законодавству, є перешкодою у розв'язанні питань прогнозування розвитку, планування і забудови населених пунктів, регулювання земельних відносин, створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктури селища та призводить до порушення майнових інтересів територіальної громади.
У постанові від 15.05.2019 у справі № 688/4324/16-а Верховний Суд зазначив, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Відсутність активних дій виконавчого комітету Олександрійської міської ради відносно самовільного розміщення тимчасової споруди порушує умови благоустрою на території селища, може створювати у громадян враження бездіяльності влади селища у вирішенні завдань, які прямо віднесені до їх компетенції.
У розділі ІІ ''Порядок демонтажу'' Порядку демонтажу тимчасових (некапітальних) споруд та засобів зовнішньої реклами в Олександрійській територіальній громаді (а.с.79-82) визначено, що виявлення ТС, які підлягають демонтажу, здійснюється управлінням житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування міської ради.
За наявності підстав для демонтажу ТС, передбачених пунктом 1 розділу ІІ цього Порядку, спеціалісти управління житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування міської ради складають акт про розміщення ТС з порушенням законодавства.
На підставі акта про розміщення ТС з порушенням законодавства управліня житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування міської ради в 10-денний термін готує і подає на розгляд виконавчого комітету Олександрійської міської ради проект рішення виконавчого комітету про демонтаж ТС, яка встановлена з порушенням вимог чинного законодавства України.
У пункті 3 розділі ІІ ''Порядок демонтажу'' Порядку демонтажу тимчасових (некапітальних) споруд та засобів зовнішньої реклами в Олександрійській територіальній громаді на підставі прийнятого виконавчого комітету про демонтаж ТС управління житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування міської ради готує попередження про проведення добровільного демонтажу ТС.
Як свідчить листування прокурора, відповідачі у цій справі обізнані із ситуацією щодо незаконного розміщення тимчасової споруди, проте, станом на день розгляду справи в суді, жодного акта, припису чи рішення щодо процедури демонтажу, вчинено не було.
При цьому, суд зазначає, що демонтаж тимчасової споруди це певна процедура, результатом якої є все ж такі відповідне рішення саме виконавчого комітету Олександрійської міської ради.
Тобто, судом підтверджена протиправна бездіяльність відповідачів щодо невжиття дієвих заходів до демонтажу незаконно розміщеної тимчасової споруди, що є підставою для визнання такої бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідачів вжити заходів до її демонтажу тимчасової споруди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Принагідно, суд зазначає, що управління житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради та виконавчий комітет Олександрійської міської ради мають діяти скоординовано в порядку, передбаченому рішенням Олександрійської міської ради від 05.10.2021 №293 «Про порядок демонтажу тимчасових (некапітальних) споруд та засобів зовнішньої реклами в Олександрійській територіальній громаді».
Крім того, відповідно до пункту 4 Положення про управління житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради, Управління є підзвітним та підконтрольним виконавчому комітету.
Метою цього позову є необхідність вжиття дій щодо демонтажу тимчасової споруди, яка незаконно знаходиться на земельній ділянці, яке реалізується саме на підставі рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради.
За обставин цієї справи та на підставі положень законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов переконання, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо невжиття заходів з відновлення благоустрою міста Олександрія, а саме не проведення демонтажу тимчасової споруди по провулку Соборному, а тому виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідачів щодо невжиття заходів з відновлення благоустрою та зобов'язання вжити заходи щодо відновлення благоустрою, шляхом демонтажу тимчасової споруди.
Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Такі витрати позивачем не понесені.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 142, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов Олександрійської окружної прокуратури (вул. Чижевського, 1А, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000; ЄДРПОУ 0291002524) до Управління житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради (вул. Бульварна, 25, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000; ЄДРПОУ 30327520), Виконавчого комітету Олександрійської міської ради (пр. Соборний, 59, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000; ЄДРПОУ 04055209), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика Смаків» (вул. Руслана Слободянюка, 215, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25014; ЄДРПОУ 44778278) задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність управління житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради щодо організації та вжиття заходів по демонтажу тимчасової споруди, розміщеної суміжно із райпобуткомбінатом в м. Олександрії Кіровоградської області на земельній ділянці з кадастровим номером 3510300000:10:565:0002.
Зобов'язати управління житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Олександрійської міської ради вжити заходів з організації демонтажу вказаної тимчасової споруди, розміщеної суміжно із райпобуткомбінатом в м. Олександрії Кіровоградської області на земельній ділянці з кадастровим номером 3510300000:10:565:0002.
Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Олександрійської міської ради щодо організації та вжиття заходів до демонтажу тимчасової споруди, розміщеної суміжно із райпобутомбінатом в м. Олександрії Кіровоградської області на земельній ділянці з кадастровим номером 3510300000:10:565:0002.
Зобов'язати виконавчий комітет Олександрійської міської ради прийняти рішення про демонтаж тимчасової споруди, розміщеної суміжно із райпобутомбінатом в м. Олександрії Кіровоградської області на земельній ділянці з кадастровим номером 3510300000:10:565:0002.
Рішення суду направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК