17 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/4929/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОЛИНСЬКІ ЛАНИ» до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 00051660705 від 07 травня 2025 року, яким на ТОВ “ДОЛИНСЬКІ ЛАНИ» накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30 009,32 грн.
В обґрунтування вимог зазначено, що Товариство не заперечує сам факт затримки надходження частини валютної виручки. Однак категорично не погоджується з висновком про наявність вини підприємства у цьому порушенні, оскільки затримка виникла внаслідок обставин, що не залежали від волі Товариства, а для їх врегулювання існувала пряма законодавча заборона. Вважає винесене податкове повідомлення-рішення протиправним, що й обумовило необхідність звернення до суду з цим позовом.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову (а.с.59-62), мотивований тим, що податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 07.05.2025 року № 00051660705, винесеного на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 11.04.2025 № 4419/11-28-07-05/38141140 є правомірним.
У період з 18.08.2025 по 07.09.2025 суддя Сагун А.В. тимчасово не здійснював правосуддя у зв'язку з перебуванням у відпустці.
Фактичні обставин справи, встановлені судом.
ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі наказу Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 25.02.2025 року № 211-п, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Долинські лани» (код ЄДРПОУ 38141140) з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій по контракту від 04.04.2024 року № FW04042024_C, за період з 04.04.2024 по 04.04.2025 року.
За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт від 11.04.2025 № 4419/11-28-07-05/38141140 та встановлено наступні порушення:
- ч. 1, ч. 2 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (зі змінами та доповненнями), з урахуванням п. 1 прим. 2 Постанови Правління НБУ від 14.05.2019 № 67 «Про встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (із змінами та доповненнями), у частині дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків по експортному контракту від 04.04.2024 року № FW04042024_C укладеному з компанією - нерезидентом AbudanceLand (США), в сумі 11 512,35дол. США - із порушенням законодавчо встановлених граничних строків розрахунків на 21 день.
Відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 07.05.2025 форми «С» № 00051660705, яким позивачу донараховано пені за порушення строків розрахунків по експортному контракту від 04.04.2024 року № FW04042024_C укладеному з компанією - нерезидентом AbudanceLand (США) в розмірі 30 009,32 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі - Закон №2473).
Статтею 13 вказаного Закону врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Зокрема частиною першої статті 13 встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Пунктом 14-2 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Відповідно до наявних матеріалів справи, зокрема, Акту перевірки, спірного податкового повідомлення-рішення, розрахунку пені за несвоєчасне надходження валютної виручки, судом встановлено, що пеня за спірним податковим повідомленням-рішенням нарахована за контрактом від 04.04.2024 року № FW04042024_C укладеному з компанією - нерезидентом AbudanceLand (США), в сумі 11 512,35дол. США . Період нарахування пені - 21 день.
Суд наголошує, що дати та суми розрахунків за вказаними експортними операціями, як і будь-які інші обставини здійснення таких операцій, сторонами не оспорюються.
Згідно частини другої статті 13 Закону №2473, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків, а саме порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України встановлено відповідальність у вигляді пені.
Суд звертає увагу, що відповідальність за своєчасність розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, відповідно до вимог Закону, покладається саме на резидента, а отже суд не приймає доводів позивача про те, що оскільки порушення строків розрахунку допущено компанією-нерезидентом, та наявний господарський спір, позивач не може нести за це відповідальність. Такі доводи позивача прямо суперечать змісту наведених положень Закону.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.
Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (частина четверта статті 11 Закону №2473-VIII).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства (частина шоста статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції»).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою цієї статті (часина восьма статті 13 Закону №2473-VIII).
Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.
Слід зазначити, що положеннями Закону № 2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно - господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, такий порядок унормований положеннями Податкового кодексу України.
Водночас, підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону № 2473-VIII) - відсутні.
Так, частинами першою - третьою статті 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.
У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.
Отже, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону, а не ПК України, підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо відсутності вини з посиланням на положення ст. 109, ст. 112 ПК України, є помилковими.
Отже судом встановлено, що за наведеною в Акті перевірки та спірному ППР операцією щодо експорту товару, розрахунок між позивачем та іноземним контрагентом проведений у строки, що перевищують граничні строки, встановлені НБУ, а відтак суд приходить до висновку про наявність факту порушення позивачем граничного строку розрахунку за зовнішньоекономічним контрактам, встановлених НБУ, та як наслідок - обґрунтованість застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді пені.
Надаючи оцінку доводам позивача про те, що неведені порушення стались внаслідок випадку або непереробної сили, суд зазначає наступне.
Згідно частини 6 статті 13 Закону №2473, у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Визначення поняття «форс-мажорні обставини» надано у п. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 01.01.2016 р. № 671/97-ВР (далі - Закон № 671).
Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабміном, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Верховний Суд у своїй практиці виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; а також унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності (Постанова ВС від 25.01.2022 № 904/3886/21).
Тобто форс-мажор розглядається як обставина непереборної сили, запобігти якій зобов'язана сторона не має змоги. Відповідно, неналежне виконання договору не є наслідком її неправомірних дій і виключає наявність вини, яка є обов'язковою умовою для настання відповідальності за порушення зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом. Така законодавча дефініція убезпечує особу від відповідальності за порушення без вини, і є однією з основоположних в цивільному праві.
Верховний Суд у своїх Постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21 встановив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Отже, форс-мажор як обставина непереборної сили потребує доведення і належного правового оформлення сторонами в судовому процесі. Саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону № 671 Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Суд зазначає, що регламентований законодавством і загальноприйнятий документ, який підтверджує факт настання форс-мажорних обставин - сертифікат про форс-мажорні обставини або ж аналогічний за значенням документ, виданий компетентним органом іноземної держави.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які відомості стосовно інформування податкового органу під час проведення спірної перевірки щодо наявності у позивача чи його контрагента форс-мажорних обставин стосовно можливості проведення відповідних розрахунків; такі відомості жодним чином не відображені ані в Акті перевірки, ані в поданих позивачем запереченнях до Акту, відсутні будь-які докази їх надання до податкового органу у порядку та строки, визначені п. 44.6, 44.7 статті 44 ПК України.
Суб'єкт господарювання не отримував у Центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, Висновки щодо продовження граничних строків розрахунків, за операцією з експорту товарів по контракту від 04.04.2024 року № FW04042024_C.
Довідки (сертифікати) щодо наявності форс-мажорних обставин, видані уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 04.04.2024 року № FW04042024_C не надавались.
Суб'єкт господарювання не звертався до судових органів про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання умов зовнішньоекономічного контракту від 04.04.2024 року № FW04042024_C.
Отже, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях податкового органу під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги щодо визнання його протиправним та скасування є такими, що задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОЛИНСЬКІ ЛАНИ» (вул. Чкалова, буд. 126, м. Долинська, Кропивницький район, Кіровоградська область, адреса 28500, ЄДРПОУ 38141140) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. Велика, Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ ВП 43995486) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН