17 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5709/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач), через представника Байду О.С., звернувся до суду з позовом до ГУ ПФУ в Кіровоградській області (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження з 01.03.2024 максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та невиплати пенсії по інвалідності у повному розмірі;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01.03.2024 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності без обмежень десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених раніше виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи, призначену згідно із Законом № 2262-ХІІ. З 01.03.2024 року відповідач здійснив позивачу індексацію пенсії на виконання постанови КМУ від 23.02.2024 року № 185, поряд з тим, обмежив пенсію позивача десятьма прожитковими мінімумами установленими для осіб, які втратили працездатність. На думку позивача, відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у не вчиненні активних дій для перерахунку його пенсії та відмові провести перерахунок пенсії без обмеження її десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених раніше виплат. Враховуючи вищевказане, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 25.08.2025 відкрито провадження, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.15).
Представник відповідача подав відзив, у якому просив у задоволенні позову відмовити, оскільки розмір пенсії позивача (станом на 01.01.2025 - 27909,15 грн, 01.03.2025 - 29784,15 грн, 01.07.2025 - 29784,15 грн) перевищує максимальний розмір (23610,00 грн), тому виплата пенсії проводиться в розмірі 23610,00 грн. З огляду на викладене, виплата здійснюється в межах максимального розміру пенсії, таким чином заявлені вимоги є безпідставними (а.с.18-20).
Дослідивши подані сторонами документи, судом встановлено таке.
Матеріалами пенсійної справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та з 26.05.2020 отримує пенсію за вислугою років (не по інвалідності ІІІ групи, як зазначає представник позивача), призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Розмір пенсії позивача, з урахуванням індексації, підвищень та надбавок до пенсії, станом на 01.03.2024 склав всього 27909,15 грн. Оскільки розмір пенсії станом на 01.03.2024 (27909,15 грн) перевищував максимальний розмір (23610,00 грн), виплата пенсії проводилась в розмірі - 23610,00 грн (а.с.11).
Розмір пенсії позивача, з урахуванням індексації, підвищень та надбавок до пенсії, станом на 01.03.2025 склав всього 29784,15 грн. Оскільки розмір пенсії станом на 01.03.2025 (29784,15 грн) перевищував максимальний розмір (23610,00 грн), виплата пенсії проводиться в розмірі - 23610,00 грн (а.с.11зв.).
У заяві від 23.06.2025 позивач просив відповідача здійснити з 01.03.2024 перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, за результатами розгляду якої такий перерахунок не проведено.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За змістом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Вирішуючи даний спір по суті, суд виходив з того, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-XII).
Як встановлено, виплата пенсії позивача у спірний період проводиться в розмірі десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Так, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 1 жовтня 2011 року.
Так, частиною 7 статті 43 Закону № 2262-XII, в редакції Закону № 3668-VI, із змінами, внесеними Законом України від 24 грудня 2015 р. № 911-VIІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 р. по 31 грудня 2016 р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740,00 грн.
Конституційним Судом України рішенням від 20 грудня 2016 р. у справі №1-38/2016 №7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту, а обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 р. № 1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 р., у частині 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та в частині 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2016 р." замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 р.".
Водночас, внесені Законом № 1774-VIII зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У пункті 2 резолютивної частини цього Рішення зазначено, що приписи статті 2 Закону № 3668-VI втрачають чинність через шість місяців з дня ухвалення цього Рішення.
Тобто, лише до 12 квітня 2023 року була наявна колізія між приписами частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 і статтею 2 Закону № 3668-VI, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022, в частині обмеження пенсії максимальним розміром.
Таким чином, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Водночас, суд наголошує, що право громадян на отримання пенсії в належному розмірі не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини 1-2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Питання про застосування строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі за № 240/12017/19 (постанова від 31.03.2021 року), де Суд висловив наступну правову позицію щодо строків звернення до суду:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо".
Отже, отримання позивачем листа відповідача, у відповідь на його звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Слід також зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми статті 87 Закону № 1788-ХІІ, статті 46 Закону № 1058-ІV та статей 51, 55 Закону № 2262-ХІІ (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Положеннями частин 3, 4 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи наведене, а також те, що позивач звернувся до суду з цим позовом 19.08.2025, його права можуть бути захищені судом з 19.02.2025 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України, а не з 01.03.2024. В іншій частині вимог позов підлягає залишенню без розгляду.
Підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні.
Керуючись статями 132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 19.02.2025 та 01.03.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Позовну заяву в частині вимог за період з 01.03.2024 по 18.02.2025 включно - залишити без розгляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК