17 жовтня 2025 року м. Київ № 320/34121/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСА-ПЛЮС» до Головного управління ДПС у м.Києві та Державної податкової служби України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АСА-ПЛЮС» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України та просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) № 2711/26-15-04-16-14 від 10.11.2023 про анулювання реєстрації платником ПДВ ТОВ «АСА-ПЛЮС»;
зобов'язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «АСА-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39468807) платником податку на додану вартість з 01.04.2017 шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників податку на додану вартість з збереженням індивідуального податкового номера 394688026548;
зобов'язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) відновити товариству з обмеженою відповідальністю «АСА-ПЛЮС» реєстраційну суму (суму ліміту) в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в розмірі 4 233 572,59 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковий орган прийняв Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, яким анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість позивача. Підставою прийняття такого рішення стало нібито те, що позивач протягом 12 останніх календарних місяців подає та/або не подає декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту та відповідно до пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Позивач вважає, що зазначене Рішення не відповідає дійсності.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 провадження відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
07.08.2024 засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив на адміністративний позов відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані учасниками справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АСА-ПЛЮС» (ідентифікаційний код 39468807) є юридичною особою, суб'єктом господарювання, про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб здійснено відповідний запис.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 01.04.2017 позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість.
12.10.2023 податковий орган прийняв Рішення № 2674/26-15-04-16-14 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, яким анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість позивача.
Підставою прийняття такого рішення стало те, що позивач протягом 12 останніх календарних місяців подає та/або не подає декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту та відповідно до пп. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України.
При цьому позивач за період жовтень 2022 року - вересень 2023 року здійснював господарську діяльність, придбавав товари та послуги в результаті чого формував податковий кредит з ПДВ, що підтверджується податковими накладними: ПН №17816 від 31.07.2023 на загальну суму 18850 грн, в т.ч. 3141,67 грн. ПДВ; ПН №18028 від 31.08.2023 на загальну суму 39500 грн, в т.ч. 6583,33 грн. ПДВ; ПН №17451 від 30.04.2023 на загальну суму 45619,80 грн, в т.ч. 7603,3 грн ПДВ; ПН №16636 від 28.02.2023 на загальну суму 14800 грн, в т.ч. 2466,67 грн. ПДВ; ПН №1060 від 28.02.2023 на загальну суму 37,08 грн, в т.ч. 6,18 грн. ПДВ; ПН №206 від 30.09.2022 на загальну суму 136,50 грн, в т.ч. 22,75 грн. ПДВ; ПН №253 від 31.10.2022.2023 на загальну суму 253 грн, в т.ч. 141,05 грн. ПДВ.
Таким чином, мали місце операції, які свідчить про наявність придбання товарів/ послуг, здійснених з метою формування податкового кредиту.
Отже, з урахуванням абз. 3, 4 ч. 6 ст. 198 ПК України, перебіг строку протягом якого платник податку може включити до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних фактично тривав до липня 2024 року.
В той же час, податковий орган, приймаючи рішення № 2674/26-15-04-16-14 від 12.10.2023, врахував лише періоди з жовтня 2022 року - вересень 2023 року, що випливає з самого рішення.
Вважаючи, що податковий орган передчасно прийняв спірне рішення з підстав подання та/або не подання декларації з податку на додану вартість протягом 12 останніх календарних місяців, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.
Згідно з пп. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України 184.1, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/ придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Аналіз наведеної норми права дає можливість дійти висновку, що обов'язковою умовою для прийняття контролюючим органом рішення щодо анулювання реєстрації платника податків є не здійснення платником податків господарської діяльності щодо укладання правочинів, які оподатковуються ПДВ, що тягне за собою не подання відповідних декларацій або їх подання з нульовими відомостями.
Тобто, в даному випадку повинна мати місце пасивна поведінка суб'єкта господарювання щодо ведення протягом 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності.
Відповідно до абз. 3 п. 198.6 ч. 6 ст. 198 ПК України, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до абз. 4 п. 198.6 ч. 6 ст. 198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач за період жовтень 2022 року - вересень 2023 року здійснював господарську діяльність, придбавав товари та послуги в результаті чого формував податковий кредит з ПДВ, що підтверджується податковими накладними: ПН №17816 від 31.07.2023 на загальну суму 18850 грн, в т.ч. 3141,67 грн ПДВ; ПН №18028 від 31.08.2023 на загальну суму 39500 грн, в т.ч. 6583,33 грн ПДВ; ПН №17451 від 30.04.2023 на загальну суму 45619,80 грн, в т.ч. 7603,3 грн ПДВ; ПН №16636 від 28.02.2023 на загальну суму 14800 грн, в т.ч. 2466,67 грн. ПДВ; ПН №1060 від 28.02.2023 на загальну суму 37,08 грн, в т.ч. 6,18 грн. ПДВ; ПН № 206 від 30.09.2022 на загальну суму 136,50 грн, в т.ч. 22,75 грн. ПДВ; ПН №253 від 31.10.2022.2023 на загальну суму 253 грн, в т.ч. 141,05 грн ПДВ.
Таким чином, мали місце операції, які свідчить про наявність придбання товарів/ послуг, здійснених з метою формування податкового кредиту.
Отже, з урахуванням абз. 3, 4 ч. 6 ст. 198 ПК України, перебіг строку протягом якого платник податку може включити до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних фактично тривав до липня 2024 року.
Таким чином, станом на день прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, останнім протиправно не враховано, що ще не сплинув строк протягом якого платник податку має право включити до податкового кредиту, і відповідно відобразити у податкових деклараціях, суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних за відповідний період.
Отже, аналіз наведеної вище норми ПК України свідчить про те, що оскільки податковим органом зареєстровано вказані вище податкові накладні, то за платником податку залишилось право сформувати податковий кредит протягом часу, наведеного у вказаній вище нормі закону, відтак у податкового органу були відсутні підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача.
Відповідно до абз. 3 п.5.5. Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, що затверджене Наказом Міністерства фінансів України за № 1130 від 14.11.2014 (далі - Положення № 1130), рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема, довідка про подання/ неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - пп. «г» п. 184.1 ст. 184 розділу V ПК України).
В той же час, відповідачем жодної довідки позивачу надано/надіслано не було.
Таким чином, вищезазначене спростовує твердження податкового органу, викладене у резолютивній частині спірного рішення про відсутність у позивача постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, а отже й відсутність підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ, визначених підп. «Г» п.184.1. ст.184 ПК України та підп. «г» п.5.1. розд. V Положення № 1130 та, в подальшому, винесення оскаржуваного рішення.
Згідно з п. 203.1. ст. 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Окрім того, відповідно до п. 184.10 ст. 184 ПК України, контролюючий орган, який прийняв самостійне рішення про анулювання реєстрації платника податку, зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.
Відповідно до абз. 2 п. 5.6 Положення № 1130, контролюючий орган, який прийняв самостійне рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації та одночасно відобразити в електронному кабінеті.
Відповідно до п. 5.7 Положення № 1130 протягом трьох робочих днів після дня анулювання один примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ надсилається контролюючим органом особі, реєстрацію якої анульовано, за місцезнаходженням або місцем проживання такої особи або за наявності відомостей про комісію з припинення (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію) або ліквідатора такої особи - за місцезнаходженням комісії. Примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано листом з повідомленням про вручення або передано під розписку самому платнику податків - фізичній особі або відповідальній особі платника податків - юридичної особи чи будь якій особі за наявності належним чином оформленої довіреності від платника податків (далі - Представник платника). Особа, яка отримує рішення, має пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що анулювання статусу платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу щодо позивача, оформлене оскаржуваним рішенням про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість без врахування того, що останній здійснював господарську діяльність відповідно до зареєстрованих податкових накладних строк подачі звітності щодо яких ще не закінчився, свідчить про неправомірність такого рішення та визнання його таким, що підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку позовній вимогі про зобов'язання поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи зі збереженням податкових показників в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи, суд виходить з того, що згідно з пунктом 3.1. Положення № 1130, реєстрація осіб платниками ПДВ, перереєстрація платників ПДВ проводяться шляхом внесення записів до Реєстру із формуванням за кожним таким записом окремого ідентифікатора.
Відповідно до норм п. 5.10. Положення № 1130 рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог ст. 56 Кодексу або до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 826/11485/15.
Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності такого рішення актам законодавства, а також у разі скасування судових рішень чи записів у Єдиному державному реєстрі, на підставі яких було прийняте рішення про анулювання реєстрації.
Підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Якщо анулювання реєстрації платника ПДВ було здійснене згідно з рішенням про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість за формою № 7-РПДВ, то скасування анулювання реєстрації платника ПДВ проводиться шляхом скасування запису про такого платника у Переліку.
З аналізу наведених правових норм слідує, що внесення відповідних змін до реєстру платників податку на додану вартість є компетенцією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, що здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, контролюючий орган зобов'язаний на вчинення таких дій, як внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, на підставі рішення суду про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.
А тому, суд доходить висновку, що зазначена вище позовна вказана вимога є належним способом правового захисту та підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог щодо зобов'язання Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) відновити товариству з обмеженою відповідальністю «АСА-ПЛЮС» реєстраційну суму (суму ліміту) в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в розмірі 4 233 572,59 грн, суд зазначає наступне.
Реєстраційний ліміт суми податку, на яку позивач як платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних станом на дату прийняття оскаржуваного рішення складав 3 907 753,00 грн, що підтверджується даними квитанції 2 про прийняття звітної податкової декларації з ПДВ за вересень 2022 року.
Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків регламентується Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 569 від 16.10.2014 (далі - Порядок № 569).
Як вбачається зі змісту вищевказаного Порядку № 569, система електронного адміністрування податку на додану вартість організована на централізованому рівні, а саме на рівні Державної податкової служби України. Відтак, на цьому ж рівні відбуваються і усі дії пов'язані з перенесенням, відображенням (збільшенням) та автоматичним обчисленням реєстраційної суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складання податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків визначено Порядком № 569.
Пунктом 3 Порядку № 569 визначено, що періодичність, структура та формат обміну інформацією і реєстрами платників податку, необхідними для функціонування системи електронного адміністрування податку, визначаються ДПС та Казначейством.
Згідно з п. 5 цього Порядку, електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників податку, який ДПС надсилає Казначейству не раніше ніж за один робочий день до дати реєстрації особи платником податку.
Казначейство, відповідно до вимог ст. 69 ПК України, надсилає ДПС повідомлення про відкриття електронного рахунка в день його відкриття. Після надходження такого повідомлення ДПС інформує платника податку про реквізити його електронного рахунка (п. 6 цього Порядку).
У разі анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його електронному рахунку перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається (п. 7 Порядку).
У разі повторної реєстрації особи платником податку йому відкривається новий електронний рахунок (п. 8 Порядку).
Згідно з п. 13 Порядку, платник податку має право отримувати у ДПС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.
Абзацами 1-3 п. 5.10. розділу V Положення № 1130, встановлюється, що Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог ст. 56 Кодексу або до суду. Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності такого рішення актам законодавства, а також у разі скасування судових рішень чи записів у Єдиному державному реєстрі, на підставі яких було прийняте рішення про анулювання реєстрації. Підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.
Згідно абз .6 п. 5.10. розділу V Положення № 1130, у разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням таких особливостей:
1) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи відсутня наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється;
2) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована платником ПДВ повторно, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ;
3) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, дата анулювання реєстрації відповідає даті, що передує дню переходу особи до застосування відповідної ставки єдиного податку, а причина анулювання - підпункту «в» п. 184.1 ст. 184 розділу V Кодексу. Анулювання реєстрації проводиться за заявою про анулювання реєстрації платника ПДВ або за рішенням контролюючого органу;
4) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи є анульованою наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ, а дата та причина анулювання реєстрації - даті та причині анулювання повторної реєстрації.
Отже, відновлення показників в обліковій картці на рахунку платника податку у системі електронного адміністрування ПДВ (в тому числі реєстраційного ліміту) належить до повноважень ДПС України. При цьому, такі повноваження контролюючого органу здійснюються у певній послідовності після дослідження питання стосовно правомірності процедури включення до облікових карток певної інформації щодо стану розрахунків платника за податками, зборами.
Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом в постановах від 21.07.2020 у справі № 820/1053/16 та від 22.07.2020 у справі № 520/5627/19.
Враховуючи, що податковий кредит у позивача згідно податкових декларацій становить саме 3 907 753,00 грн то відповідно у такому розмірі він повинен бути поновлений, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.
Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленого у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади/рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl.
Європейським судом з прав людини у справах «Інтерсплав проти України», «Булвес АД проти Болгарії» і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» було зазначено, що затримки у відшкодуванні ПДВ можна вважати втручанням у право на мирне володіння своїм майном, а постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів, порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном».
Така позиція Європейського суду з прав людини свідчить на користь висновку, що в контексті податкових спорів позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит чи бюджетне відшкодування ПДВ) розглядається як позбавлення власності.
Таким чином, створення перешкод чи встановлення обмежень, що не ґрунтуються на вимогах закону у праві вільно розпоряджатись накопиченим за наслідками розрахунків з бюджетом від'ємним значенням з податку на додану вартість є формою втручанням у право на мирне володіння своїм майном.
Вказана правова позиція також підтверджується практикою Верховного Суду з подібних правовідносин, викладеною в постанові від 24.01.2019 у справі № 805/2554/16-а.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача до податкових органів, про визнання протиправними та скасування рішення є правомірними, документально підтвердженими, базуються на положеннях чинного податкового законодавства, а отже підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 9 084,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 22.08.2024 № 1496.
Враховуючи наведене, суми у розмірі 9 084,00 грн у вигляді судових витрат щодо сплати судового збору, підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача - 1, оскільки спірні рішення саме комісії регіонального рівня призвели до спірних правовідносин.
Доказів понесення позивачем інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.
Керуючись ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) № 2711/26-15-04-16-14 від 10.11.2023 про анулювання реєстрації платником ПДВ ТОВ «АСА-ПЛЮС».
Зобов'язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «АСА-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39468807) платником податку на додану вартість з 01.04.2017 шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників податку на додану вартість з збереженням індивідуального податкового номера 394688026548;.
Зобов'язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) відновити товариству з обмеженою відповідальністю «АСА-ПЛЮС» реєстраційну суму (суму ліміту) в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в розмірі 3 907 753,00 грн.
У задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСА-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39468807) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) судовий збір у розмірі 9 084,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.