ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у забезпеченні позову
"17" жовтня 2025 р. Справа № 300/7492/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Іванів-Магльована Ірина Романівна, про забезпечення позову до Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» про визнання протиправним та скасування рішення № ЦО-17244 від 01.10.2025, -
17.10.2025 ОСОБА_1 (далі - заявник, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє представник адвокат Іванів-Магльована Ірина Романівна, до пред'явлення позову, подав заяву про забезпечення позову шляхом: шляхом зупинення дії Рішення Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» № ЦО-17244 від 01.10.2025, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що рішенням № ЦО-17244 від 01.10.2025 було скасовано попереднє рішення медико-соціальної експертної комісії щодо встановлення групи і терміну інвалідності особі. Група інвалідності скасована з 01.10.2025 року. При чому, дане рішення прийнято, у зв'язку із неприбуттям особи в ЦОФСО та відсутності у ОСОБА_1 виключних підстав для перенесення строків медичних обстежень. Так, на думку заявника Центром оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» було прийнято безпідставне рішення з процедурними порушеннями, оскільки: оцінювання повсякденного функціонування щодо осіб із діагнозом інфаркт проводиться заочно та були наявні підстави для перенесення строків медичних обстежень, про які ОСОБА_1 своєчасно повідомив Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України». Наведене свідчить про протиправність рішення № ЦО-17244 від 01.10.2025, прийняття якого спричинило втрату матеріального, соціально-побутового і медичного забезпечення осіб з інвалідністю у вигляді грошових виплат, забезпечення медикаментами, надання послуг по медичній, соціальній реабілітації, право при амбулаторному лікуванні на придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків їх вартості. Відтак, на думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії Рішення № ЦО-17244 від 01.10.2025 року, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши подані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, зазначає наступне.
Приписами пунктів 2, 3 статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Водночас, оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін.
Відтак, розгляд поданої заяви про забезпечення позову проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Частина 1 статті 150 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Так, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.
Стаття 151 КАС України визначає види забезпечення позову.
Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 23.01.2014 року, №19336/04 Справа/West Alliance Limited проти України вказав на те, що межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (див., серед інших джерел, вищезазначене рішення у справі "Аксой проти Туреччини", п. 95, та рішення у справі "Кудла проти Польщі" [ВП], заява N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI) (пункт 227).
Таким чином, під час вирішення питання про забезпечення позову, слід врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб.
Відтак, суд у кожному випадку повинен встановити чи є захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, таким, що відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Заявник, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову просить суд зупинити дію рішення Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» № ЦО-17244 від 01.10.2025 про скасування попереднього рішення щодо встановлення групи і терміну інвалідності ОСОБА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Так, статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено такі види забезпечення позову як: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта та заборона відповідачу вчиняти певні дії.
Необхідність вжиття таких заходів забезпечення позову, заявник мотивує протиправністю рішення № ЦО-17244 від 01.10.2025. Крім того, на думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення № ЦО-17244 від 01.10.2025, унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав.
Разом з цим, обґрунтування вимог заявника щодо невідповідності оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства становить предмет доказування і має досліджуватись під час розгляду справи по суті.
При цьому, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Поряд із цим, позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи порушує права та інтереси позивача.
Таким чином, сам собою факт прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, які стосуються прав та інтересів заявника, та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Аналогічний висновок містяться у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі №640/10883/22.
Крім того, сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Таким чином, посилання позивача на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача, є безпідставними, оскільки на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності такого рішення відповідача без дослідження доказів та заслуховування позиції сторін. Зокрема, оцінка діям та рішенням відповідача може бути надана тільки з урахуванням всіх належних та допустимих доказів у їх сукупності та при дотриманні принципу змагальності сторін у наданні до суду доказів.
Стосовно доводів позивача, що стабільне порушення стану здоров'я, спричиняє необхідність у постійному придбанні медикаментів, реабілітації, перебуванні на стаціонарному лікуванні, позбавлення ОСОБА_1 прав, визначених ЗУ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" значно погіршить його становище, суд зазначає наступне.
Рішення чи дії суб'єктів владних повноважень безумовно мають певний вплив на права та інтереси особи щодо якої вони прийняті/вчинені. Такі рішення можуть мати негативний вплив на права та обов'язки особи, тим більше якщо це рішення, прийняте уповноваженим органом, спрямоване позбавлення статусу особи з інвалідністю.
Водночас, такі обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Забезпечення позову у визначений позивачем спосіб призводить до продовження дії рішення медико-соціальної експертної комісії щодо встановлення групи і терміну інвалідності особі на противагу спірному рішенню відповідача, який є компетентним органами щодо перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.
При цьому, суд також звертає увагу на те, що позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправним і скасування рішення № ЦО-17244 від 01.10.2025 яким було скасовано попереднє рішення медико-соціальної експертної комісії щодо встановлення групи і терміну інвалідності особі.
Таким чином, рішення суду за такими позовами не потребують виконання, їх значення полягає у констатації факту правомірності/неправомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування.
Відтак, на переконання суду, надання правової оцінки оскаржуваному рішенню № ЦО-17244 від 01.10.2025 має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб фактично призводить до вирішення спору по суті.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 03.08.2023 у справі №600/2304/22-а, від 24 травня 2023 року у справі №640/10883/22.
Враховуючи вказане, твердження заявника про безпідставне прийняття рішення № ЦО-17244 від 01.10.2025 яким було скасовано попереднє рішення медико-соціальної експертної комісії щодо встановлення групи і терміну інвалідності особі не є беззаперечною обставиною, наявність якої є підставою для вжиття заходів до забезпечення адміністративного позову.
Крім того, суд не виявив існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Таким чином, аналіз змісту поданої заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку про не наведення позивачем обґрунтованих та переконливих доводів й, відповідно, не надання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити: 1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи; 2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Відтак, заявником не наведено переконливих підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, з наданням відповідних обґрунтувань та доказів на їх підтвердження.
Інших підстав для забезпечення позову в заяві не наведено.
Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, при цьому, наведені позивачами обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених статтею 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що: невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.
Відповідно до статті 154 частини 5 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В зв'язку із вищенаведеним, суд не вбачає наявності обставин для застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову, а тому приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі наведеного, керуючись статтями 150, 151, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Іванів-Магльована Ірина Романівна, від 16.10.2025 про забезпечення позову до Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» про визнання протиправним та скасування рішення № ЦО-17244 від 01.10.2025, - відмовити.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення або проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Микитин Н.М.