ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"17" жовтня 2025 р. Справа № 300/7400/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (надалі, також - відповідач 1, ВЧ НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 (надалі, також - відповідач 2, ВЧ НОМЕР_2 ) в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.03.2022 по 05.05.2024 (в тому числі матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2022 по 06.05.2024 (в тому числі матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 відповідно та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 06.05.2024 по 28.05.2025 (в тому числі матеріальну допомогу на оздоровлення за 2025 рік) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 06.05.2024 по 28.05.2025 (в тому числі матеріальну допомогу на оздоровлення за 2025 рік) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 та 01.01.2025 відповідно та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.03.2022 по 05.05.2024 та з 06.05.2024 по 28.05.2025 відповідно, без врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.03.2003;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.03.2022 по 05.05.2024 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.03.2003, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 06.05.2024 по 28.05.2025 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.03.2003, з урахуванням раніше виплачених сум.
Підставою звернення до суду слугувала протиправна, на думку позивача, бездіяльність відповідачів щодо належного нарахування грошового забезпечення та індексації його грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву, суд вважає, що вона підлягає залишенню без руху у зв'язку з наявними в ній недоліками.
Пунктом 4 частини 5 статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Позивачем у прохальній частині позовної заяви заявлено наступні позовні вимоги:
"- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2022 по 06.05.2024 (в тому числі матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 відповідно та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 06.05.2024 по 28.05.2025 (в тому числі матеріальну допомогу на оздоровлення за 2025 рік) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 та 01.01.2025 відповідно та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум".
Суд звертає увагу позивача, що період заявлених позовних вимог до різних відповідачів накладається на дату 06.05.2024, що не відповідає вимогам КАС України. Тому позивачу слід уточнити зміст даних позовних вимог
Відповідно до статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Дана редакція набрала чинності з 19.07.2022 року.
Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 651 від 27.06.2023 р. на всій території України відмінено карантин з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року. Відповідно строки, передбачені частиною 1 статті 233 в силу пункту 1 Прикінцевих положень КЗпП починають обчислюватися з 1 липня 2023. Таким чином, строк на звернення за захистом таких порушених прав закінчувався 1 жовтня 2023 року.
Позивач звернувся до суду із заявою, в якій серед позовних вимог до відповідача 1 визначив:
"- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.03.2022 по 05.05.2024 (в тому числі матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2022 по 06.05.2024 (в тому числі матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 відповідно та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.03.2022 по 05.05.2024 та з 06.05.2024 по 28.05.2025 відповідно, без врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.03.2003;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.03.2022 по 05.05.2024 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.03.2003, з урахуванням раніше виплачених сум".
Тобто позовні вимоги у цій частині стосуються періоду, коли діяла норма Кодексу законів про працю як до, так і після внесення до неї змін 19.07.2022.
Суд зазначає, що до 19.07.2022 діяла норма статті 233 Кодексу законів про працю, яка встановлювала необмежений строк звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав з питань оплати праці. Натомість, як вказувалося вище, з 19.07.2022 діє норма, яка встановлює тримісячний строк звернення до суду за захистом своїх порушених трудових прав, в т.ч. прав у сфері оплати праці.
Таким чином, строк звернення до суду із вимогою щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача грошове забезпечення та індексацію грошового забезпечення в частині строку з 01.03.2022 по 18.07.2022 не є пропущеним, оскільки в силу закону, який діяв на той час даний строк не обмежувався. Натомість строк звернення до суду з даною вимогою за період з 19.07.2022 по 05.05.2024 є таким, що обмежений тримісячним періодом звернення до суду.
Щодо позовних вимог до відповідача 2, то позивач у позовній заяві визначив наступні вимоги:
"- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 06.05.2024 по 28.05.2025 (в тому числі матеріальну допомогу на оздоровлення за 2025 рік) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 06.05.2024 по 28.05.2025 (в тому числі матеріальну допомогу на оздоровлення за 2025 рік) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 та 01.01.2025 відповідно та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.03.2022 по 05.05.2024 та з 06.05.2024 по 28.05.2025 відповідно, без врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.03.2003;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 06.05.2024 по 28.05.2025 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.03.2003, з урахуванням раніше виплачених сум".
Тобто позовні вимоги у цій частині стосуються періоду, коли діяла норма Кодексу законів про працю після внесення до неї змін 19.07.2022.
Суд звертає увагу, що строк звернення до суду з даною вимогою за період з 06.05.2024 по 28.05.2025 є таким, що обмежений тримісячним періодом звернення до суду.
Виходячи з наявних у суду матеріалів, неможливо встановити, коли позивач дізнався про порушення його права. Виходячи із змісту позовної заяви, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 01.03.2022 по 05.05.2024, у військовій частині НОМЕР_3 - з 06.05.2024 по 28.05.2025. Таким чином, 05.05.2024 року відповідач 1 мав видати наказ про виключення позивача з особових списків військової частини НОМЕР_1 . Щодо відповідача 2, то в матеріалах справи наявний тільки наказ № 152 від 27.05.2025 про виключення позивача з особових списків військової частини НОМЕР_2 .
У правовій позиції Великої палати Верховного суду у постанові від 21.03.2025 р. справі № 460/21394/23 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю грошового забезпечення у належному розмірі суд зазначає, що "слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні)". Натомість, у суду відсутні відомості про вручення позивачу грошового атестату і дату його можливого отримання позивачем.
Позивач у позовній заяві не зазначає, чи було ним отримано грошовий атестат. Крім того, до матеріалів справи не додано жодних доказів, які б підтверджували факт отримання позивачем грошового атестата, відповідно до дати отримання якого відбувається прив'язка перебігу строку позовної давності.
До позовної заяви позивачем додано копії заяв (звернень) до відповідачів із запитом щодо надання інформації про нараховане йому грошове забезпечення та про проведення перерахунку його грошового забезпечення та нарахування індексації його грошового забезпечення. Однак, відомості про порядок розрахунку розміру грошового забезпечення містяться у грошовому атестаті, який позивач мав отримати при переведенні на військову службу в іншу військову частину та звільненні з військової служби. Натомість із заявою про видачу відповідачем відповідних довідок та інформації позивач звернувся 10.09.2025, тобто через більш ніж рік після переведення до іншої військової частини НОМЕР_1 те через більше ніж 3 місяці з дня звільнення його з військової служби та виключення із списків військової частини НОМЕР_2 .
В досліджуваному випадку суд вважає за необхідне звернути увагу на останні правові висновки, визначені Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних справ Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 (адміністративне провадження № К9901/15971/20):
"32. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
33. Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
35. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені".
Грошове забезпечення є щомісячною виплатою, її розмір щомісяця відомий особі, яка її отримує, та отримуючи її у неналежному, на думку особи, розмірі вона має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Водночас, заробітна плата (грошове забезпечення) виплачувалася позивачу щомісячно, а тому про ймовірне порушення свого права за вказаний ним період позивач повинен був дізнатися при отриманні грошового забезпечення за кожний місяць.
Надалі, позивач був обізнаний кожного місяця про розмір свого грошового забезпечення, за кожний попередній місяць окремо.
Отже, з дня отримання певної виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до уповноваженої особи із заявою про надання відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.
Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
В матеріалах справи наявні докази надсилання позивачем запитів до відповідачів, однак суду не надано пояснення щодо причин пропуску позивачем періоду з моменту, коли він дізнався чи мав дізнатися про порушення свого права, а саме з 05.05.2024 по 10.09.2025 та з 27.05.2025 по 10.09.2025, тобто дня, коли почав вчиняти активні дії щодо отримання інформації про нарахування його грошового забезпечення, в т.ч. шляхом звернення до відповідачів з відповідними запитами. Також суд звертає увагу на заявлені позивачем клопотання до відповідачів здійснити перерахунок його грошового забезпечення, виходячи із розміру прожиткових мінімумів, встановлених на 1 січня календарного року та здійснити нарахування індексації його грошового забезпечення. Дані обставини свідчать про можливу обізнаність позивача із нарахованим йому грошовим забезпеченням та його складовими, оскільки заявлення таких вимог відповідачам без належної інформації є передчасним. Крім того, заявлення таких вимог поряд із запитами про надання інформації нівелює подання таких запитів. У своїх зверненнях позивач констатує нарахування йому грошового забезпечення у заниженому розмірі, тобто стверджує про таке занижене нарахування поряд із запитом на отримання інформації від відповідачів, до чого суд ставиться критично.
Таким чином, задля усунення недоліків даної позовної заяви, позивачу слід звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку, у якій зазначити інформацію щодо дати отримання позивачем грошового атестата чи неотримання такого, чи будь-якого іншого документального підтвердження нарахування позивачу грошового забезпечення за періоди проходження ним військової служби у військових частинах НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , чітко вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску, а також навести аргументацію, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" №28249/95).
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, КАС України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі. Позаяк, законодавством чітко встановлено наслідки невиконання таких вимог, а саме постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку із вищевикладеним, відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк, достатній для усунення вищевказаних недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до встановлених частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України вимог.
На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 171, частинами 1, 2 статті 169 та статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду:
позовної заяви з уточненим змістом позовних вимог;
заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, у якій зазначити інформацію щодо дати отримання позивачем грошового атестата чи неотримання такого, чи будь-якого іншого документального підтвердження нарахування позивачу грошового забезпечення за періоди проходження ним військової служби у військових частинах НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , чітко вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску, а також навести аргументацію, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Роз'яснити, що в разі неусунення недоліку у визначений строк позовна заява буде повернена в частині позовних вимог, строк звернення за захистом яких пропущений.
Копію цієї ухвали надіслати позивачу.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Главач І.А.