17 жовтня 2025 року Справа № 280/5648/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 75, оф. 226, код ЄДРПОУ 20508338)
до ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОВАРИСТВА ЧЕРВНОГО ХРЕСТА УКРАЇНИ (69063, м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 4-А; код ЄДРПОУ 02940196)
про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач, Фонд) до ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОВАРИСТВА ЧЕРВНОГО ХРЕСТА УКРАЇНИ (далі - відповідач, ЗООТ Червоного Хреста України), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році у розмірі 205 216,53 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 21 особа, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII) повинна складати 1 особа. Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб, що є менше встановленого нормативу, внаслідок чого до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та нараховано пеню в загальному розмірі 205 216,53 грн. Вказує, що суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць з працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році відповідачем не сплачено. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 07.07.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 04.08.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
19.08.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами та зазначає, що позивачем не наведено належного обґрунтування сум адміністративно-господарських санкцій та пені, в той час як його твердження про середньооблікову чисельність штатних працівників відповідача, яка є основою для розрахунку, не відповідає дійсності. Вказує, що відповідач є неприбутковою громадською організацією, яка виконує виключно соціальні функції. У 2024 році відповідно до Штатного розпису відповідача, штатна чисельність працівників складала: - з 01.01.2024 року - 2 посади; - з 01.04.2024 року - 3 посади; - з 01.09.2024 року - 4 посади; - з 01.10.2024 року - 8 посад. Вважає, що позивач безпідставно врахував у середньооблікову чисельність штатних працівників відповідача 16 осіб, направлених Центром зайнятості для тимчасового працевлаштування. Вказує, що ці особи були працевлаштовані тимчасово і не в рамках штатного розпису відповідача, а їх праця на посаді підсобного робітника, відсутній у штатній структурі, має тимчасовий та специфічний характер і не підлягає врахуванню в середньообліковій чисельності штатних працівників. При поданні звітності до податкової та пенсійної служб відображається вся чисельність працівників, які працюють за трудовою книжкою, включаючи і тих, хто залучений на тимчасові роботи. Саме тому в отриманій позивачем звітності з'явилась завищена та некоректна середньооблікова чисельність працівників відповідача, яка не відповідає фактичній середньообліковій чисельності в штатному розкладі організації, що створює розбіжність між даними звітності та реальним штатним складом. Вважає, що ця помилка була б виявлена позивачем при перевірці отриманої ним інформації, проте така перевірка не проводилась, тому позивач не врахував, що станом на 31.12.2024 реальна середньооблікова чисельність працівників, які фактично перебували у штатному розписі відповідача, становила 5 осіб. З посиланням на правову позицію, наведену в постанові Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 400/3957/21, зазначає, що саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов'язок перевірки суб'єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб'єкта господарювання виникає обов'язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Вказує, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що до або після формування розрахунку територіальному органу Держпраці повідомлялась інформація про порушення відповідачем законодавства щодо дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також докази того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, за результатами якої встановлено факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік. Вважає, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про вчинення відповідачем правопорушення у сфері законодавства про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні, невжиття відповідачем заходів для недопущення господарського правопорушення, наявності правових підстав для господарсько-правової відповідальності та, відповідно, підстав здійснення Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік відносно відповідача. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 08.10.2025 витребувано у відповідача докази по справі, а саме: копії Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (звітний) за 1 - 4 квартали 2024 року.
14.10.2025 відповідач подав витребувані докази та додаткові пояснення, в яких зазначив, що до відзиву на позовну заяву для доведення фактичної середньооблікової кількості штатних працівників надавались письмові докази - Штатний розпис ЗООТ Червоного Хреста України за 2024 рік, а також Звітність форми 1-ПВ за 1-4 квартали 2024 року, які є належними первинними, а не похідними документами, що доводять даний факт, оскільки містять достовірні дані про дійсну фактичну чисельність штатних працівників організації. На відміну від цих документів, Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску є перш за все податковим звітом і містить значно більш широкий обсяг інформації з різних аспектів діяльності організації, а в частині визначення середньооблікової кількості штатних працівників - дані в цих звітах враховують всіх без виключання осіб, за яких організацією сплачувався ЄСВ, в тому числі і тимчасових працівників, направлених на суспільно корисні роботи Центрами зайнятості, які не є штатними працівниками і не підлягають врахуванню при визначенні середньооблікової кількості штатних працівників. Оскільки тимчасові працівники на суспільно-корисних роботах, направлені Центром зайнятості, приймаються на тимчасову роботу на посади підсобних робітників, які не передбачені штатним розкладом організації і яким не створюються робочі місця (але при цьому видається наказ про прийом і звільнення та робиться запис в трудову книжку), в даному випадку у «Податковому звіті…» таким працівникам зазначається категорія ЗО - 1(найманий працівник на загальних підставах), оскільки під інші категорії ЗО такі особи не підпадають. З посиланням на положення Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722 (далі - Інструкція №286), зазначає, що інформація щодо осіб, які залучені до виконання громадських робіт за направленням територіальних органів Державної служби зайнятості, не включається до показника щодо середньооблікової кількості штатних працівників підприємства (рядок 1040 форми №1-ПВ (місячна) «звіт із праці»). На переконання відповідача, використання позивачем даних Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, без їх додаткової перевірки і об'єктивного встановлення даних, що стали підставою нарахування адміністративно-господарських санкцій, є передчасним і необґрунтованим.
На підставі матеріалів справи, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік становить 21 особа, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників 4159798,75 грн; середня річна заробітна плата штатного працівника 198085,65 грн; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, 0,00 одиниць; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 198085,65 грн.
Розрахунок направлено відповідачу шляхом розміщення в електронному кабінеті роботодавця на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04.03.2025.
У зв'язку із несплатою відповідачем у встановлений строк адміністративно-господарських санкції, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII).
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону №875-XII (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, особи з інвалідністю визнаються соціально незахищеною категорією, а держава Законом № 875-XII створює механізми для їхньої трудової інтеграції, що є ключовим аспектом соціального захисту такої категорії працівників.
Як встановлено положеннями ст. 19 Закону №875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об'єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
про працевлаштованих осіб з інвалідністю;
про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.
Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, та надсилає інформацію про таких осіб до Державного центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування.
Порядок визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, форма та порядок надсилання інформації про таких осіб визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
У відповідності до статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред'являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати, встановленого частиною четвертою цієї статті.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді (ч. 10 ст. 20 Закону № 875-XII).
На виконання вимог статей 19, 20 Закону № 875-XII постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31 липня 2007 року затверджено, зокрема, Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю (далі Порядок №70).
На момент прийняття вказаного правового акта, зазначений Порядок визначав механізм проведення відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів перевірок роботодавців, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону № 875-ХІІ. Предметом проведення таких перевірок були: реєстрація роботодавців у відділеннях Фонду; подання роботодавцями до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; сплата роботодавцями суми адміністративно-господарських санкцій та пені.
Постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року № 466 було внесено зміни до постанови від 31 січня 2007 року № 70, якими Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, викладено в новій редакції.
Відповідно до вказаних змін, перевірки суб'єктів господарювання, що використовують найману на предмет дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону № 875-ХІІ проводять Держпраці та її територіальні органи.
Тобто, факт невиконання суб'єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлений під час такої перевірки, має наслідком вжиття Держпраці заходів щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності (пункт 16 Порядку №70).
Таким чином, перевірки на основі інформації від Пенсійного фонду України, передбачені частинами сьомою та дев'ятою статті 19 Закону № 875-XII, є заходом проактивного контролю, який проводить Держпраці для виявлення порушень у дотриманні нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Разом з тим, з 06 листопада 2022 року, з набранням чинності Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю (4% від середньооблікової чисельності штатних працівників або одне місце для підприємств із 8- 25 працівниками) на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 280/3642/23.
З цих підстав суд відхиляє посилання відповідача на правову позицію, наведену в постанові Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 400/3957/21, оскільки така сформована щодо застосування норм права в іншій редакції, проте, у спірних правовідносинах актуальною є саме позиція Верховного Суду, висловлена в постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 280/3642/23.
У згаданій постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 280/3642/23 Верховний Суд також зазначив, що автоматизоване виявлення Фондом соціального захисту осіб з інвалідності роботодавців-порушників до 10 березня на основі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності є реактивним заходом контролю, що відбувається після завершення звітного року. За результатами такого заходу Фонд може накласти на роботодавця адміністративно-господарські санкції та пеню відповідно до Порядку № 70.
Заходи контролю Держпраці та Фонду у питанні виявлення порушень у дотриманні нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не підміняють один одного - проактивний контроль дає змогу Держпраці оперативно реагувати на потенційні порушення та притягувати посадових осіб до адміністративної відповідальності, а реактивний контроль у випадку встановлення порушення має наслідком для роботодавця сплату відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суми адміністративно-господарських санкцій та пені, у разі порушення такої сплати санкції.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі №280/3642/23 звернуто увагу на те, що з 06 листопада 2022 року Фонд не проводить власних розрахунків, а покладається на дані автоматизованого аналізу Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, які формуються до 10 березня відповідного року зі звітності роботодавця, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю лише виявляє роботодавців-порушників нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та накладає адміністративно-господарські санкції відповідно до формули обрахунку, передбаченої статтею 20 Закону № 875-XII.
Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 16 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).
Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону (абзац 1 частини першої статті 20 Закону № 2464-VI).
Закон № 2464-VI встановлює обов'язки платників єдиного внеску (роботодавця), зокрема подавати достовірну звітність до Пенсійного фонду України, яка включає відомості про працівників, у тому числі осіб з інвалідністю (стаття 6); визначає порядок нарахування та сплати єдиного внеску, що передбачає подання відповідної звітності (стаття 7).
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України (абзац 3 частини першої статті 20 Закону № 2464-VI), в якому обліковує дані про застрахованих осіб, сплату єдиного внеску та інших цілей соціального страхування (частини друга та третя статті 20 Закону № 2464-VI).
Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 121, у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2023 року № 307, що застосовується з 10 березня 2023 року, передбачає, що до центрального банку даних з проблем інвалідності вносяться, зокрема, відомості про створення роботодавцями робочих місць для осіб з інвалідністю, зайнятість та працевлаштування таких осіб, відомості, необхідні для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавцями відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Пунктом 2 Порядку обміну інформацією з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 вересня 2021 року № 26-1, у редакції, від 11 грудня 2023 року, визначено щомісячне (не пізніше ніж до 28 числа місяця, наступного за звітним) надання Пенсійним фондом України інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю страхувальниками, в яких кількість працюючих перевищує 8 осіб, Міністерству соціальної політики України для внесення до Централізованого банку даних з проблем інвалідності.
Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1 (далі - Положення № 10-1), визначає, що:
- реєстр застрахованих осіб забезпечує накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац 3 пункту 5 Розділу I “Загальні положення»);
- відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі, зокрема, звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України (пункт 3 Розділу IV “Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них»).
Такі дані автоматично потрапляють до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.
Роботодавець, що виявив помилку в поданій звітності, має право подати уточнюючу звітність до Пенсійного фонду України відповідно до Положення № 10-1. Проте, якщо роботодавець подав звітність з неправильною середньообліковою чисельністю штатних працівників або не вказав у звітності працівника з інвалідністю (через помилку чи незнання про наявність у працівника статусу інвалідності) та не уточнив звітність до 10 березня, Фонд має всі підстави вважати, що норматив не виконано, і накласти санкції відповідно до статті 20 Закону № 875-XII.
Верховний Суд в постанові від 24.04.2025 у справі №280/3642/23 підкреслив, що з набранням чинності Законом № 2682-IX (з 06 листопада 2022 року) Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю здійснює визначення факту невиконання нормативу робочих місць та розрахунок адміністративно-господарських санкцій в автоматизованому режимі, виключно на підставі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, зафіксованих станом на контрольну дату - до 10 березня року, наступного за звітним.
Відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до зазначених реєстрів покладається на роботодавця як джерело такої інформації. Несвоєчасне виправлення помилок у звітності до настання контрольної дати є ризиком роботодавця і не звільняє його від сплати адміністративно-господарської санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 875-XII, навіть якщо фактичні обставини не відповідали поданій звітності.
Суд зазначає, що посилання представника відповідача на те, що висновки Верховного Суду в постанові від 24.04.2025 у справі №280/3642/23 є нерелевантними до обставин даної справи, є помилковими, оскільки у згаданій справі вірне визначення середньооблікової чисельності штатних працівників в частині врахування в ній осіб, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, було не єдиним питанням, яке знайшло оцінку Верховного Суду.
За змістом пункту 1 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 р. за № 111/26556 (в редакції, чинній на дату подання відповідної податкової звітності: далі - Порядок №4), заголовна частина Розрахунку містить інформацію щодо обраного платником типу Розрахунку, інформацію про податкового агента та платника єдиного внеску, а також інформацію про додатки, що є невід'ємною частиною Розрахунку.
У рядках цієї частини зазначається, крім іншого, рядок 101 - середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період; рядок 102 - працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб.
Додатком №1 до Порядку №4 затверджено Таблицю відповідності кодів категорій застрахованих осіб та кодів бази нарахування і розмірів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до якої до коду категорії застрахованих осіб «1» відносяться наймані працівники на загальних підставах, до коду категорії застрахованих осіб «2» відносяться працюючі особи з інвалідністю на підприємствах, в установах і організаціях.
Відповідачем надано до матеріалів справи податкову звітність про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і суми утриманого з них податку, а також суми нарахованого єдиного внеску за 1 та 4 квартал 2024 року, з якої встановлено, що відповідач звітував про такі показники середньооблікової кількості штатних працівників за звітний період (рядок 101 заголовної частини):
- 1 квартал 2024 року (звітність подано 14.04.2024): січень - 2 особи, лютий - 2 особи, березень - 2 особи;
- 2 квартал 2024 року (звітність подано 07.08.2024): квітень - 3 особи, травень - 3 особи, червень - 27 осіб;
- 3 квартал 2024 року (звітність подана 04.11.2024): липень - 33 особи, серпень - 34 особи, вересень- 33 особи;
- 4 квартал 2024 року (звітність подана 31.01.2025): жовтень - 38 осіб; листопад - 39 осіб; грудень- 37 осіб.
Слід зазначити, що аналогічні показники задекларовані відповідачем у відповідній звітності також у рядку 104 «Облікова кількість штатних працівників», що спростовує доводи відповідача про те, що кількість штатних працівників у відповідних періодах була іншою (з 01.01.2024 року - 2 посади; з 01.04.2024 року - 3 посади; з 01.09.2024 року - 4 посади; з 01.10.2024 року - 8 посад).
Таким чином, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача у 2024 році, з урахуванням задекларованих ним показників, становить: (2+2+2+3+3+27+33+34+33+38+39+37)/12 = 21 особа, що відповідає даним Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік.
З урахуванням середньооблікової чисельності штатних працівників у 2024 році в кількості 21 особа, відповідно до нормативу, передбаченого ст. 19 Закону №875-ХІІ, відповідач був зобов'язаний створити 1 робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю
Проте, у рядку 102 Податкових розрахунків про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і суми утриманого з них податку, а також суми нарахованого єдиного внеску за 1 та 4 квартал 2024 року, відповідач декларував працевлаштування осіб з інвалідністю лише у жовтні - грудні 2024 року у кількості по 1 особі в кожному з місяців, тобто (0+0+0+0+0+0+0+0+0+1+1+1) / 12 = 0,25 (заокруглюється до 0), що не підтверджує виконання відповідачем встановленого Законом нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році в кількості 1 особа.
При цьому, посилання відповідача на те, що ним залучались працівники на умовах виконання суспільно корисних робіт, є неспроможними, оскільки не спростовують той факт, що станом на 10 березня 2025 року відповідач самостійно задекларував у поданій ним податковій звітності, за рахунок показників якої формуються дані Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, середньооблікову чисельність штатних працівників у кількості 21 особа.
Крім того, суд зазначає, що до матеріалів справи відповідачем надано 3 копії трудових договорів на участь в оплачуваних суспільно корисних роботах: - від 23.04.2025, укладений з ОСОБА_1 , строк дії з 24.04.2025 по 08.05.2025; - від 04.04.2025, укладений з ОСОБА_2 , строк дії з 07.07.2025 по 18.04.2025; - від 20.11.2024, укладений з ОСОБА_3 , строк дії з 21.11.2024 по 15.12.2024.
Водночас, перші два договори не стосуються періоду 2024 року, оскільки укладені у 2025 році, а надання третього договору від 20.11.2024 жодним чином не пояснює різницю між задекларованими позивачем показниками облікової чисельності штатних працівників в Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 та 4 квартал 2024 року, та наданими до матеріалів справи копіями штатних розписів, у яких штатна чисельність визначена з 01.01.2024 року - 2 посади; з 01.04.2024 року - 3 посади; з 01.09.2024 року - 4 посади; з 01.10.2024 року - 8 посад.
Отже твердження відповідача про те, що 16 осіб із загальної середньооблікової чисельності у кількості 21 осіб є працівниками, направленими через Центр зайнятості для тимчасового виконання суспільно корисних робіт, є недоведеним.
Крім того, не впливає на обов'язок відповідача виконувати вимоги Закону №875-ХІІ і той факт, що відповідач є неприбутковою громадською організацією, оскільки відповідно до ч.1 ст.20 Закону № 875-XII положення цієї частини не поширюється лише на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, водночас, за змістом Статуту ЗООТ Червоного Хреста України відповідач має право на кошти та інше майно, крім іншого, передане їй членами організації, набуте від вступних і членських внесків, пожертвуване чи передане фізичними і юридичними особами (резидентами та нерезидентами), громадськими, релігійними й міжнародними організаціями, іноземними державами (розділ XV Статуту).
Доречним буде звернути увагу на те, що наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.05.2022 за № 65/37901) затверджено порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», який визначає механізм подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - форма № 3-ПН).
Згідно з пункту 1.4 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 № 827-22 (далі Порядок), форма звітності № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).
Відповідно до пункту 1.5 вказаного Порядку форма звітності № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Форма № 3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника/фізичної особи-підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).
За приписами пункту 1.6 зазначеного Порядку роботодавець визначає вид форми №3-ПН - первинна або уточнювальна.
Первинна форма № 3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).
Уточнювальна форма № 3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата (ів) тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади).
Згідно з пунктом 1.7 цього Порядку актуальність зазначеної(их) у поданій формі № 3-ПН вакансії(й) уточняється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв'язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також таке уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця.
Пунктом 1.8 згаданого Порядку передбачено, що роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й) шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним або фіксованим зв'язком, надсилання повідомлення електронною поштою, а також під час особистої зустрічі з фахівцем центру зайнятості.
Отже, на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Тобто, звіт за формою № 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство осіб з інвалідністю для працевлаштування.
Разом з тим, до суду не надано доказів того, що протягом 2024 року відповідач звертався до центру зайнятості зі Звітами за формою 3-ПН про попит на робочу силу (вакансії) щодо пошуку осіб з інвалідністю, а також доказів вчинення відповідачем заходів, спрямованих на створення та виділення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Таким чином, встановлені судом обставини дають підстави для висновку про невиконання відповідачем у 2024 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого статтею 19 Закону №875-XІI, що має наслідком сплату ним адміністративно-господарських санкцій.
Судом встановлено, що розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, надісланий відповідачу у встановленому порядку.
Механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом №875-XII, регулює Порядок нарахування пені та її сплати, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 №223 (далі - Порядок №223).
Відповідно до положень п.3.1, п.3.4, п.3.5, п.3.7 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Одноденний розмір пені при розрахунку округлюється до другого знака після коми в загальному порядку арифметичного округлення.
Відповідно до формули нарахування пені, зазначеної у Порядку №223, розрахунковий розмір пені у спірних правовідносинах становить: 15,5x120:100:365=0,05 % де:
15,5 - облікова ставка Національного банку України станом на дату подання позову (за посиланням: https://bank.gov.ua/ua/monetary/stages/archive-rish);
365 - кількість днів у поточному році;
120 - відсотки від ставки НБУ, законодавчо встановлені для розрахунку розміру пені;
Сума пені за один день прострочення становить: 198085,65 грн (сума адміністративно-господарських санкцій) х 0,05 % (розрахунковий розмір пені) = 99,04 грн.
Таким чином, сума пені, що підлягає сплаті у спірних правовідносинах, становить: 99,04 грн (сума пені за один день) х 72 (кількість днів прострочення по день подання позову) = 7130,88 грн.
Суду не надано доказів сплати відповідачем суми заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 205 216,53 грн, як не надано і доказів, які б свідчили про виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Інші доводи сторін не є визначальними для правильного вирішення спору з огляду на правові позиції Верховного Суду у побідних правовідносинах, посилання на які наведено вище.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки позивачем не надано доказів понесення витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОВАРИСТВА ЧЕРВНОГО ХРЕСТА УКРАЇНИ на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році у розмірі 205 216,53 грн (двісті п'ять тисяч двісті шістнадцять гривень 53 коп.).
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 17.10.2025.
Суддя М.О. Семененко