Рішення від 15.10.2025 по справі 280/1848/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 жовтня 2025 року Справа № 280/1848/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Іорової К.Я.,

за участі

представника позивача - Заболотної Р.В.

представника відповідача - Бобровник К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу в частині,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати п. 8, абз. 4 п. 9 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02.03.2025 № 194, в частині, що стосується ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що військовою частиною НОМЕР_2 було проведено службове розслідування щодо безпідставного нарахування додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_4 , яким встановлено вину позивача у формі службової недбалості, як відповідальної особи з перевірки відповідних відомостей у журналі бойових дій, щодо виконання завдань військовослужбовцями в поданих рапортах до виплати додаткової винагороди та термінів безпосередньої участі в бойових діях з даними бойових розпоряджень, що призвело до безпідставного нарахування деяким військовослужбовцям військової частини НОМЕР_4 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн та спричинило надлишкову виплату у розмірі 835332,10 грн, що призвело до прямої дійсної шкоди державі.

Зазначені висновки позивач вважає протиправними, оскільки вони зроблені на підставі невірного тлумачення норм чинного законодавства, що регулює порядок виплати додаткової грошової допомоги військовослужбовцям та без врахування правових висновків, зроблених під час судового розгляду адміністративних справ за позовами військовослужбовців військової частині НОМЕР_4 , яким не було нараховано додаткову винагороду у розмірі 100000 грн. За результатами розгляду вищезазначених справ, судовими рішеннями, що набрали законної сили, відповідача було зобов'язано нарахувати та виплатити додаткову винагороду у розмірі 100000 грн за спірний період.

Вважає, що відповідачем вчинені процедурні порушення порядку проведення службового розслідування, а саме: невстановлення під час його призначення кола осіб, стосовно яких воно проводиться; залучення до участі в його проведенні осіб, які є підлеглими до особи, стосовно якої воно проводитися; проведення одночасно двох окремих службових розслідувань за одним випадком; безпідставне встановлення матеріальної відповідальності позивача. Зазначені порушення, на думку позивача, свідчать про проведення службового розслідування без повного та всебічного дослідження обставин, додержання норм чинного законодавства.

Ухвалою суду від 17.03.2025 заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, викладеної у абзаці третьому прохальної частини позовної заяви повернуто без розгляду.

Ухвалою від 19.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою суду від 21.03.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Військовою частиною НОМЕР_2 01.04.2025 подано відзив на позовну заяву. Так відповідача посилається на наступні обставини.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 28.12.2024 № 1154, наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 24.01.2025 № 84 "Про продовження службового розслідування", наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 17.02.2025 № 184 "Про продовження службового розслідування", наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22.02.2025 № 208 "Про продовження службового розслідування", було проведено службове розслідування за фактом безпідставного нарахування додаткової грошової винагороди фінансово-економічними службами у військових частинах НОМЕР_5 , НОМЕР_4 за квітень 2024 року у розмірі 100000,00 грн.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (з адміністративно-господарської діяльності) № 210 від 03.05.2024 та додатку 2 до цього наказу, в якому перелічувались військовослужбовці, яким нараховано додаткову винагороду із розрахунку 100000,00 грн, які брали безпосередню участь в бойових діях, або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у період здійснення зазначених заходів та виконували бойові (спеціальні) завдання за період з 01 квітня по 30 квітня 2024 року відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (зі змінами) зазначені військовослужбовці, особового складу взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_4 , які були включені в вищезазначений наказ, на підставі рапорту № 2874 від 03.05.2024 року, тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу матеріально - технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 старшого сержанта ОСОБА_1 .

Ці данні підтверджуються довідкою, стосовно нарахувань додаткової винагороди із розрахунку 100000 військовослужбовцям військової частини НОМЕР_4 від 11.01.2025 № 1564/289.

Відповідач зазначає, що в журналах ведення бойових дій військової частини НОМЕР_4 № 48/дск від 27.11.2023, № 48/дск від 23.04.2024 відомості про безпосередню участь військовослужбовців взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 у бойових діях або виконанні завдання на лінії бойового зіткнення першого ешелону оборони відсутні та будь-яких документальних підтверджень про участь у бойових зіткненнях, застосуванні зброї, виконання завдань на лінії зіткнення першого ешелону оборони не виявлено.

В бойовому розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 від 17.04.2024 від 1186/127дск були визначені завдання взводу матеріально-технічного забезпечення - всебічне забезпечення підрозділів військової частини НОМЕР_4 . Завдання брати безпосередню участь у бойових діях відсутні та будь-яких документальних підтверджень про участь у бойових зіткненнях, застосуванні зброї, виконання завдань на лінії зіткнення першого ешелону оборони не виявлено.

В рапорті старшого сержанта ОСОБА_2 , тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 № 2874 від 03.05.2024, зазначено підстави, на які він посилався та керувався при поданні кожного військовослужбовця на додаткову винагороду з розрахунку 100000 грн, саме: бойове розпорядженням командира військової частини НОМЕР_6 від 13.04.2024 від 472/ТРО, бойове розпорядженням командира військової частини НОМЕР_4 від 17.04.2024 від 1186/127дск, підсумкове бойове донесенням командира матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 № 59/дск від 01.05.2024.

Враховуючі підсумкове бойове донесення колишнього тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 № 59/дск від 01.05.2024 та відомості, які містяться в журналі ведення бойових дій військової частини НОМЕР_4 № 48/дск від 27.11.2023, № 48/дск від 23.04.2024 вказані в рапорті завдання не відповідають переліку завдань, які дають підстави для виплати додаткової винагорода у розмірі 100000 грн, які чітко визначені наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260.

За змістом завдання, які виконували військовослужбовці підпадають під виплату додаткової винагороди "із розрахунку 30 000 гривень.

За сукупні 358 днів нарахувань додаткової винагороди особовому складу взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 із розрахунку 30000 грн мало б бути нараховано сукупно 358000,00 грн (фактично нараховано 1193332,10 грн).

Внаслідок протиправної поведінки старшого сержанта ОСОБА_3 , колишнього тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 , враховуючи обставини та факти, які було встановлено під час службового розслідування, призвело до завдання прямої дійсної шкоди державі в розмірі 835332,10 грн.

За результатами проведеного службового розслідування було встановлено вину позивача у завданні прямої дійсної шкоди, виражається у формі службової недбалості, та призвела до безпідставного нарахування додаткової грошової винагороди у військовій частині НОМЕР_4 .

Вважає, що спірне службове розслідування проведено без порушень визначеного наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України.

Вважає хибним твердження позивача стосовно неврахування правових висновків, зроблених в судових рішеннях за позовами військовослужбовців військової частині НОМЕР_4 , яким присуджено виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за спірні періоди, оскільки в якості підстави для задоволення таких вимог стала відсутність у військовослужбовців відповідальності за правильність їх оформлення та заповнення документів, що є підставою для виплати додаткової винагороди. В якості документальних доказів, що свідчать про наявність підстав для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн, судом у вищезазначених справах приймались документи, відповідальність за перевірку яких, ніс зокрема позивач, та які були предметом спірного службового розслідування.

Також вказує, що службове розслідування призначене наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.12.2024 року № 1154 "Про призначення службового розслідування за фактом безпідставного нарахування додаткової грошової винагороди у військових частинах НОМЕР_5 , НОМЕР_4 " проводилось відносно військовослужбовців підпорядкованих військових частин НОМЕР_5 та НОМЕР_4 , натомість майор ОСОБА_4 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , як і молодший сержант ОСОБА_5 . Отже молодший сержант ОСОБА_5 не є підлеглим будь кого з військовослужбовців військових частин НОМЕР_5 та НОМЕР_4 , і як наслідок цього осіб, які брали участь у правопорушенні, особиста зацікавленість молодшого сержанта ОСОБА_6 в результатах розслідування відсутня.

Зазначає, що аналіз положень Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» дає підстави зробити висновок, що надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків відносяться до прямої дійсної шкоди. Якщо вони завдані неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, наявні підстави для притягнення до матеріальної відповідальності.

30.04.2025 позивачем надано відповідь на відзив, в якому він заперечує проти позиції відповідача. Зазначає, що висновки спірного службового розслідування суперечать висновкам, викладених у судових рішеннях за позовами військовослужбовців військової частині НОМЕР_4 про нарахування додаткову винагороду у розмірі 100000 грн. В наведених справах доведено законність та правомірність дій посадових осіб, відповідальних за нарахування додаткової винагороди.

Наполягає, що військовослужбовці військової частині НОМЕР_4 , зазначені в рапортах та підсумкових бойових донесеннях командирів підрозділів, протягом квітня 2024 року дійсно забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, а тому мають право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких заходах. Такі обставини підтверджуються бойовими наказами, журналами бойових дій, рапортами командирів підрозділів, на підставі яких винесено наказ командира військової частини НОМЕР_4 від 03.05.2024 №210 (в первинній редакції).

Вважає неналежними доказами відповідача стосовно внесених змін в наказ командира військової частини НОМЕР_4 від 03.05.2024 №210, оскільки вони були внесені під дисциплінарним впливом командира військової частини НОМЕР_2 .

Ухвалою від 19.05.2025 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 16.06.2025.

Ухвалою від 16.06.2025 підготовче засідання було відкладено на 18.08.2025.

Ухвалою суду від 18.08.2025 витребувано у відповідача докази по справі та відкладено підготовче засідання на 17.09.2025.

Протокольною ухвалою від 17.09.2025 підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті на 15.10.2025.

Представник позивача в судовому засіданні 15.10.2025 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.10.2025 проти задоволення позовних вимог заперечив та просив у їх задоволенні відмовити.

Суд, заслухавши думку представника позивача, представника відповідача, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив таке.

Судом встановлено, що згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 29.11.2023 № 337 сержанта ОСОБА_1 , начальника контрольно-технічного пункту військової частини НОМЕР_4 , допустити до тимчасового виконання обовязків за невакантною посадою командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 .

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.12.2024 № 1154 "Про призначення службового розслідування за фактом безпідставного нарахування додаткової грошової винагороди у військових частинах НОМЕР_5 , НОМЕР_4 " було проведено службове розслідування, з метою встановлення причин безпідставного нарахування додаткової винагороди за квітень 2024 року у розмірі 100000,00 грн. фінансово-економічною службами військовими частинами НОМЕР_5 та НОМЕР_4 , а також порушення нормативно-правових актів, інших актів законодавства, причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення. Визначено строк проведення до 29.01.2025.

Наказами командира військової частини НОМЕР_2 від 24.01.2025 №84, від 17.02.2025 №184, від 22.02.2025 № 208 строк службового розслідування було продовжено до 25.02.2025 року включно.

За результатами службового розслідування складено акт, зареєстрований 24.02.2025 за номером 7738 та наданий на розгляд командира військової частини НОМЕР_2 .

Пунктом 3.2 Акту службового розслідування стосовно позивача було встановлено наступні обставини: «Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (з адміністративно-господарської діяльності) № 210 від 03.05.2024 та додатку 2 до цього наказу, в якому перелічувались військовослужбовці, яким нараховано додаткову винагороду в розмірі 100000 грн, які брали безпосередню участь в бойових діях, або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у період здійснення зазначених заходів та виконували бойові (спеціальні) завдання за період з 01 квітня по 30 квітня 2024 року відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (зі змінами).

Так серед перелічених військовослужбовців у додатку 2 до наказу № 210 від 03.05.2024 з № 317 по № 345 з періодами виконання цих задач перелічений особовий склад взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_4 , згідно рапорту тимчасово виконуючого обовязки командира взводу матеріально - технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 № 2874 від 03.05.2024, яким було призупинено виплату додаткової винагороди із розрахунку 100000 грн, що підтверджується поясненням № 2 від 10.01.2025 начальника фінансово-економічної служби головного бухгалтера військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_7 , а саме: водій-електрик, солдат ОСОБА_8 - 13 днів; командир відділення, ст. сержант ОСОБА_9 - 13 днів; старший водій, майстер сержант ОСОБА_10 - 6 днів; водій-заправник, солдат ОСОБА_11 - 12 днів; водій-заправник, солдат ОСОБА_12 - 13 днів; водій, солдат ОСОБА_13 - 13 днів; водій, мол. сержант ОСОБА_14 - 13 днів; водій, штаб сержант ОСОБА_15 - 13 днів; водій, сержант ОСОБА_16 - 2 дні; водій, мол. сержант ОСОБА_17 - 13 днів; водій, солдат ОСОБА_18 - 13 днів; водій, мол. сержант ОСОБА_19 - 13 днів; командир відділення, ст. сержант ОСОБА_20 - 13 днів; начальник електростанції, мол. сержант ОСОБА_21 - 13 днів; старший механік, ст. солдат ОСОБА_22 - 13 днів; механік, мол. сержант ОСОБА_23 - 13 днів; водій-механік, солдат ОСОБА_24 - 13 днів; начальник їдальні, мол. сержант ОСОБА_25 - 13 днів; старший кухар, мол. сержант ОСОБА_26 - 13 днів; кухар, солдат ОСОБА_27 - 13 днів; кухар, солдат ОСОБА_28 - 13 днів; кухар, солдат ОСОБА_29 - 13 днів; кухар, солдат ОСОБА_30 - 13 днів; начальник лазні, мол. сержант ОСОБА_31 - 13 днів; водій-електрик, солдат ОСОБА_32 - 13 днів; начальник складу, сержант ОСОБА_33 - 13 днів; начальник складу, ст. сержант ОСОБА_34 - 13 днів; начальник складу, мол. сержант ОСОБА_35 - 13 днів; начальник складу, штаб сержант ОСОБА_36 - 13 днів.

Сукупна кількість днів у особового складу взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 відповідно до додатку 2 до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (з адміністративно-господарської діяльності) № 210 від 03.05.2024, за яким нараховувалася додаткова винагорода із розрахунку 100000 грн становить 358 днів.

Додаткова винагорода із розрахунку 100000 грн в квітні 2024 за 1 день складала 3333,33 грн.

Таким чином є те, що особовому складу взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 , не рахуючи командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 та тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 , який не зазначений в цьому переліку, за квітень 2024 року, сукупно нараховано 1193332,10 грн.

В журналах ведення бойових дій військової частини НОМЕР_4 том 4 № 48/дск від 27.11.2023, том 5 № 48/дск від 23.04.2024, відомості про безпосередню участь військовослужбовців взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 у бойових діях або виконанні завдання на лінії бойового зіткнення першого ешелону оборони відсутні та будь-яких документальних підтверджень про участь у бойових зіткненнях, застосуванні зброї, виконання завдань на лінії зіткнення першого ешелону оборони не виявлено.

В підсумковому бойовому донесенні старшого сержанта ОСОБА_2 , колишнього тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу матеріальнотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 № 59/дск від 01.05.2024 вказано, що військовослужбовці взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 з 18.04.2024 по 30.04.2024 виконували бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, проведення всебічного забезпечення бойових дій першого ешелону оборони до батальйону включно, безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій на території Курилівської СТГ Куп'янського району Харківської області, а саме: цілодобовому та безперебійному матеріально-технічному забезпеченню, всебічне забезпечення бойових дій.

За змістом завдання які визначені в бойовому розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 від 17.04.2024 № 1186/127дск та які виконував взвод матеріальнотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 , підпадають під підставу для виплати із розрахунку 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (зі змінами).

Згідно рапорту старшого сержанта ОСОБА_2 , колишнього тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 № 2874 від 03.05.2024, ним подано військовослужбовців взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 на виплату додаткової винагороди саме із розрахунку 100 000 гривень, а саме військовослужбовцям, які виконували бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, проведення всебічного забезпечення бойових дій першого ешелону оборони до батальйону включно, безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій на території Курилівської СТГ Куп'янського району Харківської області".

Враховуючі підсумкове бойове донесення колишнього тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 № 59/дск від 01.05.2024 та відомості, які містяться в журналі ведення бойових дій військової частини НОМЕР_4 том 4 № 48/дск від 27.11.2023, том 5 № 48/дск від 23.04.2024 вказані в рапорті завдання не відповідають переліку завдань, які дають підстави для виплати додаткової винагорода у розмірі 100000 грн, які чітко визначені наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (зі змінами), що є порушення фінансової та військової дисципліни….

Різниця між коректним та некоректним нарахуванням сукупно складає 835 332,10 грн., що є сумою посягання на нанесення матеріальної шкоди, яка могла бути нанесена державі з причин порушення законодавства.

Старший сержант ОСОБА_37 , колишній тимчасово виконуючий обов'язки командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 відмовився надавати пояснення відповідно подання рапорту на виплату додаткової винагороди про підлеглий особовий склад.

Відповідно до витягу з бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 від 17.04.2024 № 1186/127дск, яке зазначене як в рапорті колишнього тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу матеріально-технічного забезпечення, так і в наказі командира військової частини НОМЕР_4 (з адміністративно-господарської діяльності) № 210 від 03.05.2024 та додатку 2 до даного наказу, завдання, які визначені до виконання, є завданнями для підрозділу забезпечення, а саме матеріально-технічне забезпечення, що фактично було здійснено взводом матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 , тобто всебічне забезпечення ведення бойових дій, а також здійснювали всебічну допомогу командиру військової частини під час забезпечення підрозділів за напрямками діяльності.»

У п. 4.2 Акту службового розслідування стосовно позивача зазначено наступне: «Старший сержант ОСОБА_3 , колишній тимчасово виконуючий обов'язки командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 , був призначений відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 29.11.2023 № 337, з 29.11.2023 року. Функціональні обов'язки командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 , затверджені командиром військової частини НОМЕР_4 28.02.2024 та підписані особисто старшим сержантом ОСОБА_38 . Старший сержант ОСОБА_3 у зв'язку зі звільненням був виключений із списків військової частини НОМЕР_4 у запас за підпунктом “б» (за станом здоров'я: за наявності інвалідності) відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 14.09.2024 № 268.

Старший сержант ОСОБА_3 , колишній тимчасово виконуючий обов'язки командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 , своїм рапортом від 03.05.2024 № 2874, зазначив данні, які не відповідають критеріям виплати додаткової винагороди із розрахунку 100000 грн згідно пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (з змінами) стосовно підлеглого особового складу, що свідчить про вчинення ним протиправної поведінки у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків в частині дотримання вимог чинного законодавства.

Таким чином в наслідок протиправної поведінки старшого сержанта ОСОБА_3 , колишнього тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 , враховуючи обставини та факти, які було встановлено під час службового розслідування, призвело до завдання прямої дійсної шкоди державі в розмірі 835332,10 грн., що підтверджується зібраними матеріалами в ході службового розслідування.

Виходячи з матеріалів службового розслідування вина в завданні прямої дійсної шкоди старшого сержанта ОСОБА_3 , колишнього тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 , виражається у формі службової недбалості. Своїми діями старший сержант ОСОБА_3 , колишній тимчасово виконуючий обов'язки командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 , порушив вимоги: ст. 1, ст. 2, ст. 3, ст. 4 Дисціплінарного статуту Збройних Сил України, а також ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Також вбачаються ознаки кримінального правопорушення визначеного ч.1, 2 ст. 15, ч.1 ст. 28, ч.1 ст. 367 Кримінального Кодексу України. Причинами та умовами, що сприяли правопорушенню є неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що могло завдати тяжких наслідків охоронюваним законом правам, свободам та інтересам державним у наслідок можливої недостатньої обізнаності з правових норм при визначенні підстав з нарахування додаткової винагороди».

Акт перевірки законності виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військовій частині НОМЕР_4 за квітень 2024 року без заперечень та пропозицій підписаний тільки майором ОСОБА_39 , колишнім заступником командира батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 та затверджений командиром військової частини НОМЕР_4 підполковником ОСОБА_40 .

В ході службового розслідування було досліджено документи, що стосуються безпідставного нарахування військовою частиною НОМЕР_4 додаткової грошової допомоги, а саме: журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_4 № 48/дск в період ведення з 27.11.2023 по 22.04.2024; копія наказу командира військової частини НОМЕР_4 (з адміністративно-господарської діяльності) № 210 від 03.05.2024; копія додатку 2 до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (з адміністративно-господарської діяльності) № 210 від 03.05.2024; копії з бойових розпоряджень (ДСК документи (№1186/127дск, 1277/127дск) військової частини НОМЕР_4 , які передані до військової частини НОМЕР_2 для проведення службового розслідування; копія рапорту командира взводу зв'язку військової частини НОМЕР_4 № 2875 від 03.05.2024; копія підсумкового бойового донесення командира взводу зв'язку військової частини НОМЕР_4 № 60/дск від 01.05.2024; копія рапорту командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 № 2874 від 03.05.2024; копія підсумкового бойового донесення командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 № 59/дск від 01.05.2024; копія рапорту начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_4 № 2879 від 03.05.2024; копія підсумкового бойового донесення начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_4 № 64/дск від 01.05.2024; копія рапорту начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_4 № 2873 від 02.05.2024; копія підсумкового бойового донесення начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_4 № 58/дск від 01.05.2024; копія рапорту начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_4 № 2872 від 02.05.2024; копія підсумкового бойового донесення начальника медичної служби -начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_4 № 57/дск від 01.05.2024 та інші.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 02.03.2025 №194 про результати службового розслідування за фактом безпідставного нарахування додаткової грошової винагороди у військових частинах НОМЕР_5 , НОМЕР_4 службове розслідування завершено.

П. 8 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02.03.2025 №194 передбачено, що у звязку з тим, що на час завершення службового розслідування посадові особи, а саме лейтенант ОСОБА_41 , який на той час займав посаду начальника фінансово - економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_4 та старший сержант ОСОБА_3 , колишній тимчасово виконуючий обовязки командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 , відносно яких в тому числі проводилось дане службове розслідування, звільнились з військової служби, не притягувати їх до дисциплінарної відповідальності, оскільки командир військової частини НОМЕР_2 не має дисциплінарного впливу накладати дисциплінарні стягнення, оскільки вже не є прямим командиром. Питання щодо притягнення їх до матеріальної відповідальності згідно ст.ст. 1, 3, 4, 6, 7, 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» помічнику командира з правової роботи - начальнику юридичної служби військової частини НОМЕР_2 вжити шляхом пред'явлення військовою частиною цивільного позову, у тому числі в рамках кримінального провадження в порядку, встановленому законом.

П. 9 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02.03.2025 №194 за порушення вимог ст. 1, ст. 2, ст. 3, ст. 4 Дисціплінарного статуту Збройних Сил України, а також ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, наказано направити до Державного бюро розслідувань повідомлення відносно позивача про кримінальне порушення, визначеного ч. 1, 2 ст. 15, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України.

Вважаючи окремі пункти наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 02.03.2025 № 194 незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до п.п. 1, 4 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини визначені Статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999.

Положення Статуту Збройних Сил України поширюються на військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів.

Відповідно статті 11 Статуту Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до статті 16 Статуту Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі по тексту - Дисциплінарний статут).

За приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (ч.3 ст.5 Дисциплінарного статуту).

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності (ч.2 ст.45 Дисциплінарного статуту). Порядок накладення дисциплінарних стягнень встановлено статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.

Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Згідно статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до вимог статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок № 608).

Згідно з пунктом 1 розділу II Порядку № 608, службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України “Про запобігання корупції», а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.

З рапорту начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_42 від 27.05.2024 вх. № 13004 вбачається неналежне виконання службових обов'язків військовослужбовцями військової частини НОМЕР_4 , що заподіяло матеріальну шкоду державі, що відповідає підставам призначення службового розслідування визначеними абз.15 п.1 розділу ІІ Порядку № 608.

Особливості проведення службового розслідування за фактами завдання державі матеріальної шкоди визначені у положеннях Розділу VIІІ Порядку №608, де указано, що у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (п.1 Розділу VIІІ Порядку №608).

Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з'ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду (п.3 Розділу VIІІ Порядку №608).

До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини (п.3 Розділу VIІІ Порядку №608).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

Притягненню військовослужбовця до матеріальної відповідальності повинно передувати саме службове розслідування, призначене на підставі відповідного наказу, у ході якого встановлюються обставини причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Таким чином, Порядком №608 не визначено обов'язку перед проведенням службового розслідування за фактами завдання державі матеріальної шкоди проводити попередню службову перевірку та встановлювати коло осіб, стосовно яких буде проводитися службове розслідування, а тому доводи позивача в частині протиправності підстав прийняття окремих пунктів спірних наказів суд відхиляє.

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Порядку №608 до участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування.

Позивач стверджує, що включений до складу комісії з проведення службового розслідування молодший сержант ОСОБА_43 , начальник розрахункової групи фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 , який є підлеглим майора ОСОБА_44 , начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 , якого було залучено до участі в службовому розслідуванні. Вказує на обставину особистої зацікавленості факт непритягнення ОСОБА_44 , начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 , до матеріальної відповідальності.

Судом встановлено, що службове розслідування було ініційовано, зокрема, на підставі рапорту начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_42 від 27.05.2024 вх. № 13004, в якому повідомлено про надання відповідальними особами військових частин НОМЕР_5 , НОМЕР_4 недостовірних відомостей про участь військовослужбовців в бойових діях та підстав для виплати їм додаткової грошової винагороди у розмірі 100000,00 грн.

Сторонами не заперечується пряма підлеглість молодшого сержанта ОСОБА_6 , начальника розрахункової групи фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 , до ОСОБА_44 , начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 .

Комісією встановлено спричинення головним бухгалтером військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_45 надлишкової виплати додаткової винагороди окремим військовослужбовцям військових частин НОМЕР_5 у сукупності з урахуванням ПДФО та ЄСВ у розмірі 369133,29 грн, що привело до завдання прямої дійсної шкоди державі.

Комісією було запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності та оголосити догану начальнику фінансово-економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_2 майору ОСОБА_46 , за порушення вимог ст. 1, ст. 2, ст. З, ст. 4 Дисціплінарного статуту Збройних Сил України, а також ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 1.10 наказу Міністерства Оборони України від 22.04.2021 № 104 “Про внесення змін до наказу Міністерства Оборони України від 22.05.2017 № 280» та вчинення протиправної поведінки у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків в частині дотримання вимог чинного законодавства в наслідок чого було здійснено надлишкову виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_4 , що привело до завдання прямої дійсної шкоди державі та запропоновано повернути суму надлишкової виплати додаткової винагороди з урахуванням ПДФО та ЄСВ у розмірі 369133,29 грн.

Аналіз матеріалів службового розслідування дає підстави зробити висновок, що воно було проведено з порушенням вимог пункту 12 розділу ІІІ Порядку №608 в частині заборони залучати до участі підлеглих військовослужбовця, відносно якого проводилось службове розслідування.

В пункті 39 постанови по справі №400/4409/21 від 16.03.2023 Верховний Суд дійшов висновку, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення"; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Спірне службове розслідування проводилось комісією у складі голови комісії лейтенанта Юрія ЛЕЖЕНКА, начальника групи безпеки військової служби військової частини НОМЕР_2 ; членів комісії: капітана ОСОБА_47 , старшого офіцера відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 ; лейтенанта ОСОБА_48 , начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 ; молодшого лейтенанта ОСОБА_49 , начальника служби інженерно-інфраструктурного забезпечення логістики військової частини НОМЕР_2 ; молодшого сержанта ОСОБА_50 , начальника розрахункової групи фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 .

На переконання суду, зазначене порушення не мало суттєвого впливу на проведення службового розслідування, а тому не може бути окремою підставою для скасування окремих пунктів наказів, що стосується позивача. До комісії з проведення службового розслідування були залучені інші військовослужбовці, що не зацікавлені особисто у результатах розслідування та не є підлеглими інших військовослужбовців, стосовно яких проводилось службове розслідування.

Крім того, фактичні обставини справи вказують на те, що начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_42 було притягнуто до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, що може свідчити про неупередженість висновків комісії з проведення службового розслідування відносно зазначеного учасника.

Відповідно до пункту 13 розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.

Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Враховуючи, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.12.2024 № 1154 визначено строк проведення службового розслідування до 29.01.2025, який був продовжений наказами командира військової частини НОМЕР_2 від 24.01.2025 №84, від 17.02.2025 №184, від 22.02.2025 № 208 до 25.02.2025 включно, акт службового розслідування був зареєстрований 24.02.2025, строк проведення службового розслідування не порушено.

Таким чином, судом не встановлено суттєвих порушень процедури призначення та проведення спірного службового розслідування, що в сукупності можуть бути підставою для скасування зроблених висновків стосовно позивача.

При цьому суд зазначає, що оспорюваний наказ в частині не містить положень, відповідно до яких позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та/або матеріальної відповідальності.

Суд також наголошує, що незгода позивача з ним пов'язана із висновками комісії з проведення службового розслідування про відсутність підстав у відповідальних осіб за нарахування додаткової винагороди військової частини НОМЕР_4 у квітні 2024 року нараховувати військовослужбовцям, зазначеним в рапортах та підсумкових бойових донесеннях командирів підрозділів військової частини НОМЕР_4 , додаткову грошову допомогу у розмірі 100000 грн.

Розглянувши зазначені обставини, судом взято до уваги наступне.

Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.

Відповідно до частини 1 статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова КМУ №704), яка набрала чинності з 01.03.2018 року.

Пунктом 2 постанови КМУ №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 постанови КМУ №704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Пунктом 8 постанови КМУ №704 установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

На виконання постанови КМУ №704 наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (надалі - Порядок №260), який застосовується з дня набрання чинності постановою КМУ №704.

Згідно з пунктом 2 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пунктом 8 розділу I Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується:

щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;

одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

Згідно з положеннями пункту 14 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування приписано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні» та №69 “Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», (далі - Постанова №168) пунктом 1 якої, в редакції від 16.04.2024 було установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до пункту 1-1 Постанови №168 в редакції від 16.04.2024, установлено, що на період воєнного стану:

військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Порядок №260 (в редакції від 29.09.2023, чинній під час виникнення спірних правовідносин) доповнено новим розділом XXXIV (Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану) згідно з Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023 (застосовується з 01 лютого 2023 року; в редакції Наказу Міністерства оборони № 566 від 26.09.2023).

Відповідно до пункту другого цього розділу, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

1) 100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

- під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

- у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

- із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;

- у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;

- на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

- з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;

- з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

- кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

- у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;

- з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

2) 30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

- у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);

- з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;

- із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.

Згідно з положеннями пунктів 3, 4 цього розділу Порядку №260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Службовим розслідуванням було встановлено, що за змістом бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 від 17.04.2024 №1186/127дск та журналом ведення бойових дій військової частини НОМЕР_4 № 48/дск в період ведення з 27.11.2023 по 22.04.2024 військовослужбовці взводу зв'язку, взводу матеріального забезпечення, служби логістики, особового складу управління та штабу військової частини НОМЕР_4 у квітні 2024 виконували завдання, що підпадають під виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 грн, а саме бойові завдання із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій" відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260.

Позивач на обґрунтування безпідставності такого висновку наводить ухвалені рішення Запорізьким окружним адміністративним судом, що набрали законної сили, стосовно позовних заяв військовослужбовців військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправної бездіяльності військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_4 у ненарахуванні та невиплаті додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 гривень на місяць за участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно у період з 18.04.2024 по 30.04.2024.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі. Отже, якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 522/7758/14-ц.

Водночас преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до ст. 2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у п. 32 постанови від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

У вищезазначених судових рішеннях було дійсно встановлено обсяг документів, на підставі яких військовослужбовцям було здійснено нарахування додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. Факт наявності та чинності зазначених документів сторонами у даній справі не заперечується, а службовим розслідуванням досліджується їх зміст та робиться правовий висновок про безпідставність нарахування додаткової винагороди у розмірі 100000 грн.

Таким чином, зазначені обставини уможливлюють суд робити правові висновки у даній справі, відмінні від зроблених у вищезазначених судових рішеннях, з урахуванням встановлених у цих справах фактичних обставин.

Повертаючись до встановлення спірних правових підстав для нарахування у квітні 2024 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_4 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., судом досліджено наступні копії документів, наданих відповідачем: журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_4 № 48/дск в період ведення з 27.11.2023 по 22.04.2024; копія наказу командира військової частини НОМЕР_4 (з адміністративно-господарської діяльності) № 210 від 03.05.2024; копія додатку 2 до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (з адміністративно-господарської діяльності) № 210 від 03.05.2024; копії з бойових розпоряджень (ДСК документи (№1186/127дск, 1277/127дск) військової частини НОМЕР_4 , які передані до військової частини НОМЕР_2 для проведення службового розслідування; копія рапорту командира взводу зв'язку військової частини НОМЕР_4 № 2875 від 03.05.2024; копія підсумкового бойового донесення командира взводу зв'язку військової частини НОМЕР_4 № 60/дск від 01.05.2024; копія рапорту командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 № 2874 від 03.05.2024; копія підсумкового бойового донесення командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 № 59/дск від 01.05.2024; копія рапорту начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_4 № 2879 від 03.05.2024; копія підсумкового бойового донесення начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_4 № 64/дск від 01.05.2024; копія рапорту начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_4 № 2873 від 02.05.2024; копія підсумкового бойового донесення начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_4 № 58/дск від 01.05.2024; копія рапорту начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_4 № 2872 від 02.05.2024; копія підсумкового бойового донесення начальника медичної служби -начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_4 № 57/дск від 01.05.2024 та інші.

Згідно з витягом з Підсумкового бойового донесенні командиру Військової частини НОМЕР_4 за вх. № 59дск від 01.05.2024 у період з 18.04.2024 по 30.04.2024 особовий склад взводу матеріально-технічного забезпечення виконували бойові завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, проведення всебічного забезпечення бойових дій першого ешелону оборони до батальйону включно, безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій на території Харківської області, а саме здійснення заходів по цілодобовому та безперебійному забезпеченню основних підрозділів батальйону в БРО, своєчасне поповнення боєприпасів, доставка паливно-мастильних матеріалів, приготування та доставка їжі на позиції підрозділів, всебічне забезпечення речовим майном та засобами індивідуального захисту, проведення поточного ремонту АТТ та ОВТ на позиціях підрозділів, забезпечення чергового тягового транспорту для евакуації пошкодженої техніки з позицій підрозділу до місця збору пошкодженої техніки, її обслуговування та поточний ремонт своїми зусиллями, всебічний постійний контроль за станом військової техніки та робота по ремонту техніки та озброєння.

В наявних матеріалах справи копії журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_4 № 48/дск відсутній детальний опис діяльності підрозділів. Однак, наявні посилання на бойові розпорядження командирів, згідно яких виконується поставлене завдання та стислий опис подій.

Водночас суд зазначає, що Розділом ІV “Порядок ведення Журналу бойових дій» Інструкції з ведення Історичного формуляра, Історичної довідки та Журналу бойових дій, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 363 від 06.10.2020 не визначено прямого обов'язку здійснювати детальний опис в журналі бойових дій діяльності кожного підрозділу військової частини. Пунктом 4 зазначеного Порядку визначено обов'язкові складові журналу бойових дій, а саме: дата запису; загальна обстановка перед початком операції (бою); бойовий склад та угруповання своїх військ та військ противника; співвідношення сил і засобів; коротке викладення завдання військовій частині (підрозділу); рішення командира та бойові завдання, поставлені підпорядкованим частинам (підрозділам); уточнені рішення та розпорядження, які віддавалися командирами (начальниками) чи були отримані від старших начальників; дані про захоплення полонених та трофеї; втрати своїх військ і противника; можливі висновки та пропозиції щодо тактики застосування військ (сил).

У підсумкових бойових донесеннях командирів підрозділів наведено перелік військовослужбовців, що в період з 18.04.2024 по 30.04.2024 виконували бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, проведення всебічного забезпечення бойових дій першого ешелону оборони до батальйону включно, безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Основним спірним питанням у даній справі є характер виконання бойових (спеціальних) завдань військовослужбовцями медичної служби військової частини НОМЕР_4 в період з 18.04.2024 по 30.04.2024, а саме їх безпосередня участь в районах ведення воєнних (бойових) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони.

На переконання суду, службовим розслідуванням не було всебічно та у повному обсязі доведено належним чином характер виконання бойових (спеціальних) завдань військовослужбовцями даного підрозділу військової частини НОМЕР_4 . По суті, доказовою базою вищезазначених висновків є лише оформлені документи щодо виплати додаткової винагороди (бойові розпорядження, журнали бойових дій, підсумкові бойові донесення) та пояснення відповідальних осіб за складення таких документів. Зазначені докази поставлено під сумнів, однак в спростування наведено лише суб'єктивне судження щодо характеру виконуваних бойових (спеціальних) завдань.

На думку суду, обсяг поставлених бойових (спеціальних) завдань в підсумковому бойовому донесенні командиру Військової частини НОМЕР_4 від 01.05.2024 № 59дск взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 , міг включати в себе безпосередню участь в районах ведення воєнних (бойових) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною.

Суд вважає недостатнім формальне дослідження документів, що стали підставою для виплати додаткової винагороди та зроблений на цьому висновок щодо фактичного виконання військовослужбовцями взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 .

У випадку обґрунтованого сумніву щодо правдивості зазначених відомостей в досліджених документах, комісія з службового розслідування не була позбавлена права здійснити опитування військовослужбовців, що безпосередньо перебували під час виконання бойових завдань у період з 18.04.2024 по 30.04.2024 у складі військової частини НОМЕР_4 та/або суміжних підрозділів, з метою підтвердити або спростувати зазначений командирами вищезазначених підрозділів військової частини НОМЕР_4 характер виконання бойових (спеціальних) завдань.

Встановлення фактичних обставин щодо виконання військовослужбовцями взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_4 є основоположним фактором у прийнятті рішення щодо притягнення до відповідальності відповідальних осіб за нарахування та виплату додаткової винагороди.

У відповідності до п.1,2 розділу IV Порядку №608, особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.

Однак суд в контексті предмету позову та характеру спірних правовідносин вважає за необхідне зазначити таке.

Так п. 1 Розділу VІ Порядку № 608 передбачено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Згідно із пунктом 6 Розділу VІ Порядку № 608 якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Як було вже зазначено вище наказ № 194 від 02.03.2025 не містить в собі відомостей про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Не містить він також і відомостей про притягнення позивача і до матеріальної відповідальності, види якої передбачені Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» та яким передбачено, що у разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред'явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.

Тобто з аналізу вказаних норм судом встановлено, що командир відповідача мав відповідні повноваження та підстави для призначення службового розслідування та, оскільки вбачав в діях позивача протиправність, враховав наявність шкоди, а тому повідомлення про можливий злочин, як і можливість у випадку доведення вини позивача пред'явити цивільний позов є обов'язком, а не правом командира. Саме під час кримінального провадження може бути встановлено наявність чи відсутність складу злочину та заподіяння шкоди державі.

Суд зазначає, що самі по собі оспорювані пункти наказу № 194 від 02.03.2025 не є видом ні дисциплінарної, ні матеріальної відповідальності.

Суд наголошує, право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або охоронюваний законом інтерес якої порушені такою діяльністю.

В контексті завдань адміністративного судочинства звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав (свобод, інтересів) осіб у сфері публічно-правових відносин, а матеріальне право на позов в адміністративному судочинстві щодо оскарження бездіяльності, дій чи рішення суб'єкта владних повноважень визнається саме за тими особами, яких вони безпосередньо стосуються, тобто тих, для кого вони породжують, змінюють або припиняють певні правовідносини.

У теорії права загальновизнано, що індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.

Індивідуальні акти стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє ці акти від нормативних, є їх правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їх конкретність, а саме чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративних правовідносин, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. А гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Проте, саме по собі порушення вимог закону діями (бездіяльністю) або рішеннями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх незаконними є доведеність позивачем порушення цими діями або рішенням безпосередньо його прав та охоронюваних законом інтересів.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача з боку відповідача, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення. Отже, для задоволення позову в адміністративній справі суд повинен встановити передусім, що у зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущенням бездіяльності) суб'єктом владних повноважень безпосередньо порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача й що прийняте судом рішення може призвести до ефективного поновлення таких прав, свобод чи інтересів позивача (тобто, повинна бути встановлена існуюча матеріально-правова заінтересованість позивача).

У той же час, відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) оспорюваними бездіяльністю, діями чи рішеннями або невідповідність обраного способу його захисту способам, визначеним чинним законодавством, чи неможливість ефективного порушення такого права, є підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд зазначає, що дійсне порушення певних прав та інтересів особи, як передумова для судового захисту, а також необхідність його ефективності (тобто, забезпечення внаслідок цього реального поновлення порушеного права), кореспондує положенням ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб'єктом владних повноважень поза межами визначено законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку (постанови Верховного Суду від 18.10.2019 у справі №813/38/16, від 27.02.2020 у справі №440/569/19).

Отже, право на оскарження бездіяльності, дій чи рішень суб'єкта владних повноважень надано тій особі, прав, свобод та інтересів якої вони безпосередньо стосуються. В іншому разі, вимога, звернена до адміністративного суду, є безпідставною, а її задоволення не може призвести до ефективного відновлення прав та інтересів позивача.

Суд звертає увагу, що цей спір стосується оскарження не рішення суб'єкта владних повноважень, яке може мати вплив на права і обов'язки позивача, а фактично оспорюються дії посадової особи відповідача, які він повинен вчинити за певних обставин та при наявності наслідків. При цьому ці наслідки на момент розгляду справи ще не настали. Звертаючись до суду з вимогою скасувати акт суб'єкта владних повноважень, позивач має обґрунтувати, яким чином цей акт порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011 р.; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015 р.; п. 52 рішення у справі “Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р.).

Інші доводи і аргументи сторін викладені ними в заявах по суті справи, не впливають на оцінку спірних правовідносин судом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування п. 8 та абз. 4 п. 9 наказу командира Військової частини НОМЕР_7 № 194 від 02.03.2025 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу в частині, - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 17 жовтня 2025 року.

Суддя А.В. Сіпака

Попередній документ

131078719

Наступний документ

131078721

Інформація про рішення:

№ рішення:	131078720
№ справи:	280/1848/25
Дата рішення:	15.10.2025
Дата публікації:	20.10.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Запорізький окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них; військової служби

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (04.12.2025)
Дата надходження:	12.11.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (4)

16.06.2025 11:00	Запорізький окружний адміністративний суд
18.08.2025 10:00	Запорізький окружний адміністративний суд
17.09.2025 11:00	Запорізький окружний адміністративний суд
15.10.2025 11:00	Запорізький окружний адміністративний суд

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

ЧЕРЕДНИЧЕНКО В Є

суддя-доповідач:

СІПАКА АНДРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

ЧЕРЕДНИЧЕНКО В Є

суддя-учасник колегії:

ІВАНОВ С М

ШАЛЬЄВА В А