16 жовтня 2025 року Справа № 280/8573/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Татаринов Д.В., перевіривши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69068, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Брюллова, будинок 5; ЄДРПОУ 44993352) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відмову у знятті арешту та припинення обтяження;
- зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт та припинити обтяження відомості про яке внесене в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження: 7760228, зареєстровано: 18 серпня 2008 року за №7760228 реєстратором: Запорізька філія державного підприємства «Інформаційний центр «Міністерства юстиції України; підстава обтяження: постанова №131 від 18 серпня 2008 року, Жовтневий відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, державний виконавець ОСОБА_2 ; об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; власник: ОСОБА_3 , код: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ; заявник: Жовтневий відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (код: 35037521).
Ухвалою суду від 06 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку із пропуском строку звернення до суду із даним позовом.
Вказаною ухвалою судді позивача зобов'язано надати до суду у десятиденний строк, з дня її отримання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали судді 15 жовтня 2025 року представником позивача до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовом в адміністративній справі № 280/8573/25 в обґрунтування якої вказано наступне. У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався та триває до цього часу. Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», вся територія Запорізького району, куди входить місто Запоріжжя, віднесено до території, на яких ведуться (велися) бойові дії, території можливих бойових дій. На території міста Запоріжжя, з 24 лютого 2022 року по час подання позову, загалом було оголошено 6523 повітряних тривог; загальний час тривог складає 295 д. 22 год. 44 хв. Місто Запоріжжя неодноразово обстрілюється російською федерацією з різних видів зброї, у тому числі балістичної, що призводили до неодноразових смертей. Вказане негативно впливає на свідомість позивача, у тому числі на фізичний та психологічний стан здоров'я. Позивач є особою похилого віку. Тобто, постійні тривоги які періодично супроводжується обстрілами, у першу чергу, призводять до необхідності збереження життя, а потім вже вирішення побутових особистих питань, у тому числі оформленні спадщини. Офіційно невідомо скільки буде тривати воєнний стан та які будуть наслідки для м. Запоріжжя. Позивач з 17 квітня 2025 року по 20 вересня 2025 року виїздила за межі Запорізької області, а саме до міста Львова, де тимчасово мешкала. Всі документи пов'язані із спадкуванням позивач із собою не брала, лише необхідні речі та документи що посвідчують особу. Повернувшись у місто Запоріжжя, позивач вирішила продовжити займатися оформленням спадщини, однак через неправомірні дії відповідача це здійснити неможливо. Тому, позивач ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини внаслідок воєнного стану в Україні та обстрілами міста Запоріжжя. З огляду на вказане, просить поновити строк звернення до суду ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відмову у знятті арешту та припинення обтяження.
Надаючи оцінку доводам представника позивача щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду, слід зазначити наступне.
Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
З урахуванням вищенаведених обставин та доводів представника позивача наведених у заяві про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає, що питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. При цьому, причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Частиною 2 статті 122 КАС України визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Як встановлено судом, позивач оскаржує дії Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відмову у знятті арешту та припинення обтяження, у зв'язку із чим просить суд зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт та припинити обтяження відомості про яке внесене в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження: 7760228, зареєстровано: 18 серпня 2008 року за №7760228 реєстратором: Запорізька філія державного підприємства «Інформаційний центр «Міністерства юстиції України; підстава обтяження: постанова №131 від18 серпня 2008 року, Жовтневий відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, державний виконавець Сінгур Оксана Віталіївна; об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; власник: ОСОБА_3 , код: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ; заявник: Жовтневий відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (35037521).
Згідно мотивувальної частини позову позивачу стало відомо під час оформлення спадщини померлого ОСОБА_4 у 2022 році.
Окрім того, згідно доданого до позову листа Південного МУЮ (м. Одеса) Центрального ВДВС у місті Запоріжжі від 05 травня 2025 року за № 55222/2926-36/6, надано позивачу у відповідь на заяву від 14 квітня 2025 року, про існування оскаржуваного в межах даної справи арешту, позивачу відомо принаймні у квітні 2025 року.
Однак, до суду з цим позовом позивач звернулась шляхом його надіслання через систему "Електронний суд" 26 вересня 2025 року засобами поштового зв'язку, тобто з пропуском десятиденного строку звернення до суду, встановленого статтею 287 КАС України.
У заяві про поновлення строку звернення до суду із позовом представник позивача вказує, що позивач у період з 17 квітня 2025 року по 20 вересня 2025 року виїздила за межі Запорізької області, а саме до міста Львова, де тимчасово мешкала. Всі документи пов'язані із спадкуванням позивач із собою не брала, лише необхідні речі та документи що посвідчують особу. Повернувшись додому у місто Запоріжжя, позивач вирішила продовжити займатися оформленням спадщини, однак через неправомірні дії відповідача це здійснити неможливо. В той же час, жодних документів на підтвердження факту виїзду позивачем до міста Львова та перебування там у період з 17 квітня 2025 року по 20 вересня 2025 року, що перешкоджало б останній своєчасно звернутись до суду із позовом.
Також, суд враховує, що з урахуванням мотивувальної частини позову про існування оскаржуваного в межах даної справи арешту позивачу стало відомо за довго до виїзду за межі міста Запоріжжя (17 квітня 2025 року) під час оформлення спадщини 22 грудня 2022 року.
Окрім того, до позову представником позивача надано листування між позивачем та органом державної виконавчої служби, зі змісту якого вбачається, що позивач у період з грудня 2022 року по квітень 2025 року зверталась до органів державної виконавчої служби із заявами, що стосувались питання оскаржуваного в межах даної справи арешту, що свідчить не тільки про обізнаність позивача щодо існування такого арешту а і про наявність у неї можливості звернутись не тільки до органів державної виконавчої служби, а і до суду із позовом про скасування арешту.
Також, суд враховує, що в позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення з даним позовом до суду, представником позивача не заперечується факт того, що позивач знав про накладення арешту майно, яке приймається у спадщину, за та не заперечується і факт пропуску строку звернення до суду щодо їх оскарження, але не надано жодного доказу поважності порушення строку звернення до суду, окрім пояснень відсутності позивача у місті Запоріжжя з квітня 20205 року по вересень 2025 року.
Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд повинен звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.
Зважаючи на вищевикладене, суд зазначає, що посилання позивача перебування у іншому місті та області жодним чином не обґрунтують поважності причин пропуску звернення до суду з даним позовом.
При цьому, посилання представника позивача на те, що в Україні військовий стан та обстріли міста Запоріжжя, що унеможливило своєчасне звернення до суду із позовом, суд зазначає наступне.
У пункті 47 постанови від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 Верховний Суд сформував правову позицію, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Отже, сам факт введення в Україні воєнного стану, де проживає представник позивача, не є самостійними обставинами, що унеможливлюють подання позову до адміністративного суду в строки, встановлені КАС України.
Відповідно не можуть бути визнаними поважними причинами пропуску строку звернення до суду більш чим на три календарних роки такі обставини як повітряні тривоги, періодичні обстріли міста Запоріжжя, відключення електропостачання та інші обставини, що обумовлені введенням на території України воєнних дій.
Зміст заяви не містить доказів про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного подання позовної заяви до суду в межах встановлених законом строків, які б були об'єктивними та не залежали від волевиявлення сторони.
Доказів на підтвердження факту існування обставин, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до суду із позовом, до заяви про поновлення строку звернення також не надано.
Суд звертає увагу, що строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і впорядкованим. Також, суд зазначає, що без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Слід також зазначити, що дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При цьому необхідно враховувати, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року (справа Мельник проти України) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Звернення до суду з позовною заявою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на подання позову, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Зазначені правові висновки викладено в ухвалі Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі №520/6827/22.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наведені представником позивача обставини не підтверджуються належними доказами та не свідчать про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами пропущеного строку на подання позовної заяви, не виправдовують зволікання у вчиненні процесуальних дій.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Згідно з частинами 1, 2 вказаної статті, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 8 статті 169 КАС України визначено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Тобто, представник позивача не позбавлений права звернення до суду даною позовною заявою за умови надання належних доказів, належних обґрунтувань поважності порушення строку звернення до суду, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 КАС України.
За таких обставин, враховуючи пропуск встановленого законом строку звернення до суду з вищевказаними вимогами та відсутність обґрунтованих причин пропуску такого строку, суд приходить висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, а саме повернення позовної заяви.
Керуючись стаття 123, 169, 248 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Визнати неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, вказані у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду (вх.№ 51670 від 15 жовтня 2025 року).
Адміністративний позов ОСОБА_1 повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу/представнику позивача.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви, згідно частиною 8 статті 169 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її постановлення.
Ухвалу виготовлено та підписано 16 жовтня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов