17 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/4401/24
категорія 111060000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Житомирській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати:
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.08.2023 №Ф-5255-0630 на суму 34210,43 грн.;
- податкову вимогу від 24.07.2023 №0009352-1307-0630 з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, штрафних санкцій та пені на загальну суму 75746,28 грн.;
- рішення про застосування штрафних санкцій від 11.08.2023 №0145322406 на суму 12718,71 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ГУ ДПС у Житомирській області проведено перевірку, за результатами якої складено акт від 03.04.2023 №4217/06-30-24-06/ НОМЕР_1 та прийнято оскаржувані вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій. Даною перевіркою неправомірно донараховано зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що призвело до збільшення бази нарахування єдиного внеску. Також, відповідачем не були враховані положення п.102.2 ст.102 Податкового кодексу України, згідно яких, контролюючий орган має право проводити перевірку та самостійно визначати суму грошових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 днів.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду прийнято подану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки дії податкового органу вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені нормами чинного законодавства.
Крім того, ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Житомирській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебувала на обліку в Баранівській ОДПІ, дата реєстрації платником 06.06.2017, реєстраційний номер 060217156733. Фактичне місцезнаходження (податкова адреса) згідно реєстраційних даних: АДРЕСА_1 . В період з 06.06.2017 по 09.11.2021 ФОП ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування.
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.7 п.78.1, ст.78, ст.79, ст.82 та пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідних положень» Податкового кодексу України, ст.13 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", наказу Головного управління ДПС у Житомирській області від 08.02.2023 №315-п, контролюючим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за період з 06.06.2017 по 09.11.2021.
Копію наказу від 08.02.2023 №315-п "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 ", письмове повідомлення від 08.02.2023 №61/06-30-24-06 відповідачем направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням та вручено ОСОБА_1 16.02.2023.
Відповідно до висновків акту перевірки встановлено такі порушення позивачем:
За результатами вказаної перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідач склав акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 03.04.2023 №4217/06-30-24-06/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки) в якому встановив такі порушення позивачем:
- пп."а" п.176.1 ст.176, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами і доповненнями, пп.5, пп.6, пп.7, пп.8, пп.9 п.6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 зі змінами і доповненнями в ході перевірки встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат в періоді з 06.06.2017 по 09.11.2021, а саме неналежне ведення Книг обліку доходів та витрат в даному періоді: не вірно заповнювалися графи 5, 6, 7, 8, 9 Книг обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, за період з 06.06.2017 по 09.11.2021;
- пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п.177.2, пп.177.4.4, пп.177.4.5, п.177.4, п.177.10 ст.177 ПКУ, пп.5, пп.6 п.6 Порядку №481 ФОП ОСОБА_1 в періоді з 06.06.2017 по 09.11.2021 завищено витрати безпосередньо пов'язані з отриманим доходом, на загальну суму 372 175,78 грн., що призвело до заниження в даному періоді чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 372 175,78 грн., в результаті чого було занижено податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 59 595,88 грн.;
- п.46.1 ст.46, п.51.1 ст.51, "б" п.176.2, ст.176 ПКУ та п.3.2, п.3.3, п.3.6 р.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і утриманого з них податку (форма №1-ДФ), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 (із змінами та доповненнями), встановлено не подання податкових розрахунків (форми №1-ДФ), ФОП ОСОБА_1 III - IV квартали 2017 року, за І - II квартали 2018 року, IV квартал 2018 року, І квартал 2019 року, II квартал 2020 року, фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) під ознакою доходу « 157»;
- п.4 ч.2 ст.6 Закону України від 08 липня 2010 №2464- VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями), та п.11, п.3 III розділу Наказу Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 "Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905, а саме: не своєчасно подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2021 рік (граничний термін подання - 09.12.2021);
- п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (із змінами та доповненнями) встановлено заниження за період з 06.06.2017 по 09.11.2021 суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 22,00% на загальну суму 34 551,55 грн.;
- пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, пп.1.1 та пп.1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, ФОП ОСОБА_1 в періоді з 06.06.2017 по 09.11.2021 занижено чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 372 175,78 грн., що призвело до заниження в даному періоді військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами звітного року, в сумі 4 966,33 грн.;
- п.177.10 ст.177, п.44.3 та п.44.5 ст.44, п.85.2 ст. 85 ПКУ, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 для проведення документальної перевірки надано не в повному обсязі документи, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у Житомирській області прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 01.06.2023 №0097032406 про застосування штрафної санкції за ненадання в повному обсязі документів, що підтверджують дані податкових декларацій у розмірі 1020 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 01.06.2023 №0096982406 про застосування штрафної санкції за неподання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форми 1-ДФ) за III-IV квартали 2017 року, за І-II квартали 2018 року, IV квартал 2018 року, І квартал 2019 року, II квартал 2020 року, фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 під ознакою доходу « 157» у розмірі 1020 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 01.06.2023 №0096892406 про донарахування військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами звітного року в розмірі 4966,33 грн. із застосуванням штрафної санкції у розмірі 339,12 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 01.06.2023 №0096812406 про донарахування податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 59 595,88 грн із застосуванням штрафної санкції у розмірі 4069,29 грн.;
- вимогу від 01.06.2023 №0096942406 зі сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 34 551,55 грн.;
- податкову вимогу від 24.07.2023 №0009352-1307-0630 з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, штрафних санкцій та пені на загальну суму 75746,28 грн.
- рішення від 11.08.2023 року №0145322406 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 12 718,71 грн.;
- вимогу від 22.08.2023 року №5255-0630 зі сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 34210,43 грн.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що у відповідача, як стверджує позивач, були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних вимог та рішення. Вважаючи, у зв'язку із цим, свої права порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.08.2023 №Ф-5255-0630 на суму 34210,43 грн., податкової вимоги від 24.07.2023 №0009352-1307-0630 з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, штрафних санкцій та пені на загальну суму 75746,28 грн., рішення про застосування штрафних санкцій від 11.08.2023 №0145322406 на суму 12718,71 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Приписами п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 01 січня 2011 року, зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2464-VI), визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Частиною 1 ст.4 Закону №2464-VI визначено, що платником єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).
Відповідно до зазначених норм, позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Відповідно до п 2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 (зокрема, для фізичних осіб - підприємців, що працюють на загальній системі оподаткування), нараховуються на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (ч.3 ст.7 Закону №2464-VI).
Згідно ч.5 ст.8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або, які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.2 ст.9 Закону №2464-VI ).
Згідно ч.3 ст.9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску.
Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч.8 ст.9 Закону №2464-VI, у редакції, що діяла до 01.01.2018).
Платники єдиного внеску, зазначені у п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч.8 ст.9 Закону №2464-VI, у редакції, що діє з 01.01.2018).
Згідно ч.12 ст.9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI, обчислена органом доходів і зборів у випадках передбачених цим Законом, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Пунктом 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, зі змінами та доповненнями (далі Інструкція), вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції ( для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї інструкції (для платника - фізичної особи).
Згідно п.3 ч. 11 ст.25 Закону №2464-VI за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми, за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахування єдиного внеску.
Відповідно до пп.3 п.2 розділу VII Інструкції, при цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за формою згідно з додатком 13 до цієї Інструкції.
Відповідно до ч.15 ст. 25 Закону №2464 рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.
Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Зі змісту пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України вбачається, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За вимогами пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 24.07.2023 №0009352-1307-0630, суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 06.06.2017 по 09.11.2021, проведена відповідно до п.п.102.2.1 п.102.2 ст.102 ПК України, яким визначено, що грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.
Матеріалами справи підтверджено, що Позивачем до позовної заяви не надано доказів подання декларації за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, що унеможливлює застосування п.102.1 ст. 102 ПК України.
Як вже зазначалося, ОСОБА_1 у своїх позовних вимогах просить визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.08.2023 №Ф-5255-0630, податкову вимогу від 24.07.2023 №0009352-1307-0630 та рішення про застосування штрафних санкцій від 11.08.2023 №0145322406.
Підставою для формування оскаржуваних документів став акт від 03.04.2023 №4217/06-30-24-06/ НОМЕР_1 документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з підстав отримання контролюючим органом повідомлення про припинення підприємницької діяльності.
За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 встановлені такі порушення:
1) в ході доперевірочного аналізу та до початку проведення перевірки, ФОП ОСОБА_1 було направлено запит про надання інформації та документів від 09.02.2023 №2242/6/06-30-24-06 (засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням 09.02.2023), щодо «надання інформації та її документального підтвердження», в якому зазначено, що відповідно до пункту 85.2 статті 85 розділу II ПКУ перевіряємому суб'єкту господарювання слід, починаючи із зазначеного терміну, забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.
Станом на дату проведення перевірки, ФОП ОСОБА_1 вищезазначені документи до ГУ ДПС у Житомирській області не надано в повному обсязі, про що складено акт про ненадання документів під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 27.03.2023 №210/06-30-24-06/ НОМЕР_1 .
Згідно з п.85.4 ст.85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Пунктом 44.1 ст.44 ПКУ встановлені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності відповідно яких для цілей оподаткування платники зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, зокрема, на підставі первинних документів, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
При цьому платникам забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених такими документами. Обов'язок зі збереження цих документів, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у відповідності з пп.16.1.12 п.16.1 ст.16 та п.44.3 ст.44 ПКУ покладено на платників, які зобов'язані забезпечити зберігання документів не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються такі документи.
Пунктом 6 ст.128 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІV визначено обов'язки суб'єкта стосовно ведення обліку результатів своєї діяльності відповідно до вимог законодавства, а також своєчасного надання податкових декларацій, інших необхідних відомостей для нарахування податків (обов'язкових платежів), сплати податків (обов'язкових платежів), в порядку і в розмірах встановлених законом.
Фізичні особи - підприємці, які обрали загальну систему оподаткування, у відповідності з п.177.10 ст.177 ПКУ зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
В порушення п.177.10 ст.177, п.44.3 та п.44.5 ст.44, п.85.2 ст. 85 ПКУ, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 для проведення документальної перевірки надано не в повному обсязі документи, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
2) В перевіряємому періоді основними платниками податків-контрагентами, з якими ФОП ОСОБА_1 перебувала у господарських відносинах, серед інших був ФОП ОСОБА_2 .
Перевіркою дотримання ФОП ОСОБА_1 обов'язків щодо подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми №1-ДФ встановлено, що Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми №1-ДФ не подавалися до Баранівської ДПІ, відповідно вимог передбачених чинним законодавством за кожний квартал окремо.
За результатами перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не подавалися до Баранівської ДПІ, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також не відображалися суми нарахованого, виплаченого доходу та утриманого з них податку форми №1-ДФ за III - IV квартали 2017 року, за І - II квартали 2018 року, IV квартал 2018 року, І квартал 2019 року, II квартал 2020 року, а саме фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 під ознакою доходу « 157».
Отже, в порушення п.46.1 ст.46, п.51.1 ст.51, "б" п.176.2, ст.176 ПКУ та п.3.2, п.3.3, п.3.6 р. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і утриманого з них податку (форма №1-ДФ), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 (із змінами та доповненнями), встановлено не подання податкових розрахунків (форми №1-ДФ), ФОП ОСОБА_1 III - IV квартали 2017 року, за І - II квартали 2018 року, IV квартал 2018 року, І квартал 2019 року, II квартал 2020 року, фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 під ознакою доходу « 157».
3) Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності та відображених у колонках 5, 7, рядка 1 розділу додатку Ф2 до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017-2021 роки «Вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю» встановлено їх завищення на загальну суму 372 175,78 грн.
На формування цих показників основний вплив мало здійснення операцій з придбанням товарно-матеріальних цінностей (алкогольних напоїв та тютюнових виробів), оренда магазину - кафе, послуги ринку, нарахування ЄСВ, комунальні послуги, послуги банку, оплата яких не підтверджена документально.
Відповідно пп.16.1.2 п.16.1 ст.16 ПКУ платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Відповідно до п.177.2 ст.177 ПКУ об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.
В порушення пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п.177.2, пп.177.4.4, пп.177.4.5, п.177.4, п.177.10 ст.177 ПКУ, пп.5, пп.6 п.6 Порядку №481 ФОП ОСОБА_1 завищено витрати безпосередньо пов'язані з отриманим доходом, на загальну суму 372 175,78 грн., що призвело до заниження, в перевіряємому періоді, чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 372 175,78 грн., в результаті чого було занижено податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 59 595,88 грн.
4) ФОП ОСОБА_1 є платником військового збору відповідно до вимог п.162.1 ст.162 ПКУ до Закону України від 31.07.2013 №1621-УІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» ПКУ в розмірі 1,5 відсотків бази оподаткування до суми чистого доходу.
В порушення пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, пп.1.1 та пп.1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, ФОП ОСОБА_1 в перевіряємому періоді з занижено чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 372 175,78 грн., що призвело відповідно до заниження військового збору, що підлягав сплаті до бюджету за результатами звітного року, в сумі 4 966,33 грн.
5) У зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, обліку та звітності, тому згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №2464) є платником єдиного внеску, що зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується дохід та підлягає сплаті.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (дана норма законодавства діє з 01.01.2017).
База оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, регламентується розділом IV ПКУ. Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПКУ чистий річний оподатковуваний дохід визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПКУ, згідно з яким оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю.
Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб (з урахуванням відображених сум у звіті по ЄСВ в 2017-2021 роках) встановлено заниження сум доходу у період з 06.06.2017 по 09.11.2021 на загальну суму 157 052,49 грн., за рахунок документально непідтверджених витрат.
Згідно ч.2 ст.9 Закону №2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
В порушення п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7,ч.2 ст.9 Закону №2464-VІ встановлено заниження за період з 06.06.2017 по 09.11.2021 суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 22,00% на загальну суму 34 551,55 грн.
Відповідно до встановлених порушень, ГУ ДПС у Житомирській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) та податкові повідомлення-рішення від 01.06.2023:
- податкове повідомлення-рішення №0097032406 про застосування штрафної санкції за ненадання в повному обсязі документів, що підтверджують дані податкових декларацій у розмірі 1020 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0096982406 про застосування штрафної санкції за неподання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форми 1-ДФ) за III-IV квартали 2017 року, за І-II квартали 2018 року, IV квартал 2018 року, І квартал 2019 року, II квартал 2020 року, фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 під ознакою доходу « 157» у розмірі 1020 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0096892406 про донарахування військового збору що підлягає сплаті до бюджету за результатами звітного року в розмірі 4966,33 грн. із застосуванням штрафної санкції у розмірі 339,12 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0096812406 про донарахування податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 59 595,88 грн із застосуванням штрафної санкції у розмірі 4069,29 грн.;
- вимога №0096942406 зі сплати боргу (недоїмки) єдиного внеску згідно статті 25 Закону №2464-VІ.
Зазначені податкові повідомлення-рішення та вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Житомирській області листом від 01.06.2023 №12614/6/06-30-24-06 направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення, яке повернулося за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до положень пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі ПК України) податкове повідомлення рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй. особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику), (пункт 42.2 статті 42 ПК України).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.4 статті 42 Податкового кодексу України).
Зазначена норма кореспондується і з абзацом 3 пункту 58.3 статті 58 ПК України, яким передбачено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення рішення вважається врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомлену про вручення із зазначенням причин невручення.
З вищенаведених норм закону вбачається, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків (за зареєстрованим місцем проживання) вважається врученим у тому числі і у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
Враховуючи викладені вище обставини, аналізуючи норми чинного законодавства та використовуючи логічно-змістовне тлумачення пункту 56.18 статті 56, пункту 58.3 статті 58 ПК України, суд зауважує, що контролюючий орган, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №826/17798/18, від 23 вересня 2021 року у справі №640/8096/19.
Також слід зазначити, що Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі №810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.
Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПКУ, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 ст. 16 ПКУ, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами статтею 19 Конституції України щодо обов'язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, встановлено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Суми нарахованих зобов'язань відповідно до податкових повідомлень-рішень та вимоги від 01.06.2023 підлягали сплаті протягом 60 днів з дня вручення особі податкового повідомлення-рішення, що передбачено п.п.266.10.1 пункту 266.10 ст.266 Податкового кодексу України.
Згідно пп.14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За приписами підпунктів 19-1.1.22, 19-1.34 п.19-1 статті 19-1 ПКУ, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого , покладено на контролюючі органи.
Пунктом 58.2 статті 58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Оскільки ОСОБА_1 не сплачено у визначені строки податкове зобов'язання, тому у зв'язку з наявною податковою заборгованістю згідно акту позапланової документальної невиїзної перевірки від 03.04.2023 №4217/06-30-24-06/ НОМЕР_1 , контролюючим органом правомірно винесено податкову вимогу від 24 липня 2023 року №0009352-1307-0630 про сплату боргу в сумі 75746,28 грн.
Щодо визнання протиправним та скасування рішення від 11.08.2023 року №0145322406 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, суд зазначає наступне.
Згідно з п.6 частини першої ст.1 Закону №2464-VІ суми єдиного внеску своєчасно не нараховані та/або не сплачені у строки, є недоїмкою.
За донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більше як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску (п.3 частини одинадцятої ст.25 Закону №2464-VІ).
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 на донараховані суми єдиного внеску за результатами перевірки (акт від 03.04.2023 №4217/06-30-24-06/ НОМЕР_1 ) застосовано штрафну санкцію з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 12 718,71 грн.
Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання розповсюдження цієї хвороби.
Законом України від 30 червня 2023 року №3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» внесено зміни до Закону №2464-VІ «зокрема, викладено у новій редакції пп.9 прим.21 та 9 прим.22 розд.VIII «Прикінцеві та перехідні положення».
Таким чином, зважаючи на Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», яким визначено, що воєнний стан в Україні введено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та, враховуючи положення пп.9 прим.21 та 9 прим. 22 розд.VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VІ, якими встановлено кінцеву дату незастосування контролюючим органом штрафних санкцій - 01.08.2023, контролюючими органами не застосовуються штрафні санкції за порушення законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), вчинені в період з 24.02.2022 по 31.07.2023 на підставі зазначених пунктів, та припиняється нарахування пені.
При цьому, незмінними залишились положення п.9 прим.19 розд.VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VІ, згідно з якими за платниками єдиного внеску, зазначеними в пп.4, 5 та 5 прим.1 частини першої ст.4 Закону №2464-VІ, залишилось право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе з 01 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану та не подавати розрахунок єдиного внеску у складі податкової декларації за період, в якому відповідно до абзацу першого п.9 прим.19 розд.VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VІ єдиний внесок не нараховувався, не обчислювався та не сплачувався.
Проте до платників єдиного внеску, зазначених в пп.4, 5 та 5 прим.1 частини першої ст.4 Закону №2464-VІ, які обчислять і нарахують єдиний внесок та подадуть до контролюючого органу звітність, що містить інформацію щодо сум нарахованого єдиного внеску, та при цьому не сплатять самостійно визначені зобов'язання, з 01.08.2023 контролюючим органом будуть застосовуватись заходи впливу та стягнення визначені частиною одинадцятою ст.25 Закону №2464-VІ.
Враховуючи вищевикладене, контролюючі органи застосовують штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою ст. 25 Закону №2464-VІ, та нараховують визначені частиною одинадцятою ст.25 Закону №2464-VІ, та нараховують пеню за порушення, вчинені у період до 01.03.2020 та починаючи з за порушення, вчинені у період з 01.03.2020 та починаючи з 01.08.2023.
За порушення платниками законодавства про єдиний внесок в період з 01.03.2020 по 31.07.2023 контролюючим органом штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою ст.25 Закону №2464-VІ не застосовуються, а пеня нарахована за цей період підлягає списанню.
Відтак, згідно розрахунку штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, ГУ ДПС у Житомирській області правомірно застосовано до ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 10% за 2018-2019 роки.
Щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.08.2023 року №5255-0630, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).
Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VІ платники єдиного соціального внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок.
Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464-VІ, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного І внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути і меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VІ).
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VІ, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Відповідно до п.п.6, 7 ст.13 Закону №2464-VІ та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449) органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464-VІ контролюючий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відповідно до п.3 Розділу VI Інструкції №449 орган ДФС надсилає (вручає) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:
- якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;
- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом 3 або 4 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
Згідно ч.16 ст.25 Закону №2464-VІ строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Відповідно до п.4 Розділу VI Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Аналогічна правова позиція викладена у справі Верховного Суду №826/11623/16 від 11.09.2018.
З наведеного вище слідує, що органам ДПС надано право формувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі облікових даних з інформаційної системи контролюючого органу.
Наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску та фінансових санкцій є самостійною підставою для направлення платникові вимоги про сплату недоїмки, без проведення додаткових перевірок.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту позапланової документальної невиїзної перевірки від 03.04.2023 №84217/06-30-24-06/2966004623 ОСОБА_1 донараховано єдиний внесок у розмірі 34 551,55 згідно вимоги від 01.06.2023 №80096942406.
За обліковими даними з інформаційної системи за позивачем, станом на 01.06.2023 рахувалася переплата по єдиному соціальному внеску у розмірі 341,12 грн.
У зв'язку з донарахованою сумою єдиного внеску по акту перевірки, недоїмка зменшилася відповідно на суму переплати та станом на 13.07.2023, становила 34210,43 грн.
Відповідно на дану суму недоїмки, ГУ ДПС у Житомирській області правомірно винесено вимогу про сплату боргу від 22.07.2023 №Ф-5255-0630, яку направлено засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення платнику.
Позивач у позиві не погодився з винесеними вимогами та рішенням, проте обґрунтованих доводів в спростування підстав щодо їх прийняття не навів.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
На підставі ст.139 КАС України, у зв'язку з відмовою в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст.73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295КАС України, -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003; код ЄДРПОУ ВП 40967813) про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович
17.10.25