17 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/14350/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.03.2025 року 063550006894 про відмову в призначенні йому пенсії зі зниженням пенсійного віку на умовах, визначених статтею 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, яка постійно проживала та працювала в зоні гарантованого добровільного відселення та станом на 01 січня 1993 року прожила в цій зоні не менше 3-х років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити йому пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років на умовах, визначених статтею 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка постійно проживала та працювала в зоні гарантованого добровільного відселення та станом на 01 січня 1993 року прожила та пропрацювала в цій зоні не менше 3-х років, з 06 лютого 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії. З 26.04.1986 року по 27.08.1986 року та з 10.07.1989 року по даний час постійно проживає в с-щі Кварцитне (смт. Першотравневе) Коростенського району (Овруцького району) Житомирської області, яке відповідно до постанови КМ України №106 від 23.07.1991 року віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Позивач 06.02.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення йому пенсії відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, яка постійно проживала в зоні гарантованого добровільного відселення та станом на 01 січня 1993 року прожила в цій зоні більше 3-х років та до даного часу проживає в зоні добровільного гарантованого відселення. Проте відповідач, на думку позивача, протиправно відмовив у призначенні пенсії. Вважаючи таку відмову протиправною, звернувся до суду за захистом порушених прав.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України.
Розглянувши дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257 - 262 КАС України, а також дослідивши подані сторонами документи, суд встановив таке.
Позивач є потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, що підтверджується копією посвідчення сері НОМЕР_1 .
06.02.2025 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення йому пенсії відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, яка постійно проживала в зоні гарантованого добровільного відселення та станом на 01 січня 1993 року прожила в цій зоні більше 3-х років та до даного часу проживає в зоні добровільного гарантованого відселення.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву та 31.03.2025 прийняло рішення №063550006894 про відмову у призначенні пенсії. В рішенні вказано, що вік заявника 54 роки 0 місяців 1 день, страховий стаж особи становить 30 років 9 місяців 11 днів. Документами підтверджено, що особа станом на 01.01.1993 проживала у зоні гарантованого добровільного відселення 1 рік 9 місяців 28 днів. Відмовлено в призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання або постійного проживання чи постійної праці у зоні гарантованого добровільного відселення (до 01.01.1993 року) не менше 3-х років, який дає право на даний вид пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно з положеннями статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.
Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2018 по 31.12.2018 - не менше 25 років; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - не менше 26 років; з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років; з 01.01.2021 по 31.12.2021 - не менше 28 років; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - не менше 29 років; з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років; з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року - не менше 31 року; з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років; з 01.01.2026 по 31.12.2026 - не менше 33 років; з 01.01.2027 по 31.12.2027 - не менше 34 років; починаючи з 01.01.2028 - не менше 35 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення передбачає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Статтею 55 Закону України №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Приписами пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи:
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку передбачено 3 роки* та додатково 01 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац 5).
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 01 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання.
Відповідно до частини 3 статті 55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) визначені у статті 56 Закону №796-XII, згідно з частиною другою якої право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку.
Отже, для отримання пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону № 796-XII особа має відповідати певним вимогам:
наявність певного віку, визначеного за правилами статті 55 Закону № 796-XII;
факт проживання/постійної роботи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993;
наявність відповідного страхового стажу (станом на 2025 рік), який може бути зменшено на кількість років зменшення пенсійного віку (але не більше 6 років), проте не менше 26 років страхового стажу.
Таку ж правову позицію підтримує Верховний Суд у постановах від 09.07.2024 у справі №240/16372/23 та від 16.07.2024 у справі № 460/11267/23.
Ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивача права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796-XII.
Судом встановлено, що відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , копія якого долучена до позову та досліджена судом, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на день звернення до територіального органу Пенсійного фонду України (06.02.2025) був особою, якій виповнилося 54 роки.
Загальний страховий стаж позивача, який враховано при розгляді заяви про призначення пенсії, становить 30 років 9 місяців 11 днів.
Відповідачем не заперечується та не ставилось під сумнів, що у позивача наявний страховий стаж, необхідний для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Відмовляючи у задоволенні заяви про призначення пенсії пенсійний орган стверджує, що відповідно до поданих довідок підтверджено період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 тривалістю 1 рік 09 місяців 28 днів, а тому право на зниження пенсійного віку не підтверджено.
Щодо підтвердження періоду роботи (проживання) позивачем на територіях радіоактивного забруднення, суд вважає за необхідне вказати таке.
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Гладицької сільської ради Коростенського району Житомирської області №128 від 03.02.2025 ОСОБА_1 дійсно постійно зареєстрований і постійно проживає в с-щі Кварцитне (смт. Першотравневе) Коростенського (Овруцького) району з 26.04.1986 року по 27.08.1986 року, з 10.07.1989 року по даний час.
Згідно довідки ПАТ «Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат» №413 від 22.05.2025 ОСОБА_1 дійсно працює з 09.12.1991 по даний час на різних посадах гірничо-дробильного цеху ПрАТ «Товкачівський ГЗК».
Місце знаходження підприємства: с-ще Кварцитне, вул. Залізнична, 9, Коростенський р-н, Житомирська обл.
Згідно Розпорядження Представника Президента України в Овруцькому районі Житомирської області від 22.09.1992 року № 252 на базі Товкачівського щебеневого заводу утворено Арендне підприємство Товкачівський щебеневий завод. Згідно Наказу регіонального відділення Фонду державного майна по Житомирській області № 29-АТ від 18.11.1994 року на базі Арендного підприємства Товкачівський щебеневий завод створено Відкрите акціонерне товариство «Гірничо-переробне підприємство кварцитів «Товкачівський» (ВАТ ГППК «Товкачівський»). Згідно наказу по ВАТ ГППК «Товкачівський» від 18.02.2011 року № 36 Відкрите акціонерне товариство «Гірничо-переробне підприємство кварцитів «Товкачівський» перейменовано в Приватне акціонерне товариство «Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат» (ПрАТ «Товкачівський ГЗК») (довідка ПАТ «Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат» №413 від 22.05.2025).
Відповідно до ст. 15 Закону № 796-XII довідка про період проживання, роботи на цих територіях є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Отже, судом встановлено, що позивач постійно проживав/працював в с-щі Кварцитне (смт. Першотравневе) 3 роки 9 місяців 25 дні станом на 01.01.1993 та проживає/ працює на даний час.
Таким чином, період роботи/проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить більше 3-х років, що надає йому право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
Враховуючи зазначене правове регулювання та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.03.2025 року 063550006894 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XIІ є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Питання відшкодування судового збору вирішується на підставі положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 241 - 246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.03.2025 року № 063550006894 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XIІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XIІ , з 06 лютого 2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко