16 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/13730/25
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою, вимоги якої уточнював, та у якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №918060171496 від 11.04.2025 щодо незарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі за денною формою 1 рік 11 місяців; стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом, та яка надавала право для призначення на посаду судді 3 роки; період проходження строкової військової служби 2 роки 13 днів; стажу роботи на посаді слідчого та начальника слідчого відділення 12 років 2 місяці 9 днів та обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 52%;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі за денною формою 1 рік 11 місяців; стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом, та яка надавала право для призначення на посаду судді З роки; період проходження строкової військової служби 2 роки 13 днів; стажу роботи на посаді слідчого та начальника слідчого відділення 12 років 2 місяці 9 днів, та здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди визначеної в довідці №695/25 від 28 березня 2025 року, з 27.03.2025.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем неправильно обраховано стаж, який враховується при обчисленні щомісячного грошового утрмання судді у відставці, а саме враховано лише стаж безпосередньо на посаді судді 21 рік 2 місяці 1 день, при цьому інший стаж роботи не враховано.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач в задоволенні позову просить відмовити. Щодо вимоги позивача здійснити позивачу як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від відповідних сум суддівської винагороди, врахувавши стаж на посаді судді 40 років 03 місяці 03 дні зазначає, що ця вимога суперечить рішенню Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020. Також зазначив, що відповідно до електронної пенсійної справи до страхового стажу позивача зараховано час навчання з 01.09.1983 по 27.06.1987 в одинарному розмірі та проходження строкової військової служби з 14.04.1981 по 27.04.1983. Вказані періоди, а також стаж на посаді слідчого і начальника слідчого відділення не зараховані до стажу на посаді судді, оскільки це не передбачено ст. 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Таким чином, стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 21 рік 00 місяців 28 днів, що є підставою для виплати 52% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, подано до суду пояснення щодо позову, за змістом яких вважає адміністративний позов ОСОБА_1 безпідставним та необґрунтованим, а дії відповідача - законними і вмотивованими. Звертає увагу суду, що чинним законодавством не передбачено врахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, а також періодів роботи на посадах слідчого, старшого слідчого та начальника слідчого відділення. На переконання третьої особи, чинним законодавством передбачено збільшення щомісячного довічного грошового утримання саме за роботу на посаді судді, оскільки стаж на посадах судді становить 21 рік 28 днів, то щомісячне довічне грошове утримання встановлено у розмірі 52 % від суддівської винагороди судді.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
Позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно з Законом України "Про судоустрій та статус суддів" у розмірі 52% судідвської винагороди .
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 13.05.2025 повідомило позивача, що управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області його заяву від 01.04.2025 опрацьовано за принципом екстериторіальності та прийнято рішення про призначення щомісячного грошового утримання судді. Оскільки стаж позивача на посаді судді становить 21 рік 28 днів, то відповідно до вимог ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 52 % від суддівської винагороди. Також повідомлено про відсутність підстав для врахування до стажу на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищих навчальних закладах та періодів роботи на посадах слідчого, старшого слідчого та начальника відділення Ємільчинського РВ УМВС в Житомирській області.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
У статті 126 Конституції України визначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п'ятої).
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до ч. 2 ст. 142 Закону №1402-VIII суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. (ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VI).
Частиною четвертою та п'ятою статті 142 вказаного Закону передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Абзацом четвертим пункту 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
При цьому будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Вказані норми кореспондують зі статтею 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Поряд з наведеним суд враховує, що позивач Указом Президента України від 12 січня 2004 року № 32/2004 призначений на посаду судді Ємільчинського районного суду Житомирської області строком на п'ять років. Постановою Верховної Ради України від 8 жовтня 2009 року № 1633-VІ обраний на посаду судді Ємільчинського районного суду Житомирської області безстроково.
Відповідно до абзацу 2 ч. 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15.12.1992 (чинного на день призначення позивача суддею) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Приписами статті 1 Указу Президента України №584/95 від 10.07.1995 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" було передбачено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Після втрати чинності статтею 1 вказаного Указу Президента України питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545.
Згідно зі абзацом 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01.01.2012.
Таким чином, законодавством, яке діяло до набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, календарний період проходження строкової військової служби, час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, а також час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях.
Конституційний Суд України у Рішенні від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).
Таким чином, вказаними вище положеннями передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, календарний період проходження строкової військової служби, час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, а також час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях.
Вказані висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 08.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4458/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 31.03.2021 у справі №235/7316/16-а, від 13.02.2020 у справі №592/5433/17, від 12.05.2020 у справі №303/1504/17-а, від 26.05.2025 у справі № 380/25592/23.
Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву та рішення № 918060171496 від 11.04.2025 відповідачем до стажу роботи позивача на посаді судді зараховано періоди роботи суддею, а саме з 04.02.2004 по 28.02.2025 (21 рік та 28 днів). Утім, як було встановлено вище, позивача звільнено з посади судді Ємільчинського районного суду Житомирської області у зв'язку з поданням заяви про відставку рішенням Вищої Ради Правосуддя №509/0/15-25 від 13.03.2025. Відтак, стаж роботи ОСОБА_1 виключно на посаді судді на момент прийняття Вищою радою правосуддя рішення становив 21 рік 1 місяць та 10 днів, а на момент відрахування зі штату суду - 21 рік 1 місяць та 23 дні.
Відповідачем зазначене залишено поза увагою, підстави не зарахування позивачу періоду роботи суддею з 01 до 26 березня 2025 року відповідачем не вказані.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 13 квітня 1981 року до 27 квітня 1983 року проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил СРСР; з 1 вересня 1983 року до 1 липня 1987 року навчався у Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського; з 01 серпня 1987 року до 06 серпня 1992 року працював слідчим Ємільчинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області; з 07 серпня 1992 року до 15 грудня 1998 року та з 7 квітня 2000 року до 03 лютого 2004 року обіймав посаду заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Ємільчинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області.
Також записами трудової книжки НОМЕР_1 підтверджено стаж ОСОБА_1 на посаді судді:
- з 04.02.2004 до 03.06.2007 суддею Ємільчинського районного суду Житомирської області;
- з 04.06.2007 до 11.01.2009 суддею, заступником голови Ємільчинського районного суду Житомирської області;
- з 12.01.2009 до 12.12.2011 суддею Ємільчинського районного суду Житомирської області;
- з 13.12.2011 до 19.02.2014 суддею, заступником голови Ємільчинського районного суду Житомирської області;
- з 12.04.2014 до 04.01.2016 суддею Ємільчинського районного суду Житомирської області;
- з 04.01.2016 до 26.03.2025 суддею, головою Ємільчинського районного суду Житомирської області.
Зважаючи на те, що стаж роботи позивача на посаді судді становить більше 10 років, то до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, враховується період половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі (1 рік і 11 місяців), період проходження строкової військової служби (2 роки і 13 днів) та стаж роботи на посаді слідчого та начальника слідчого відділення (15 років 2 місяці 12 днів).
Таким чином, з наведеного слідує, що законодавством, яке діяло на момент призначення (обрання) позивача суддею та в період роботи позивача на посаді судді, передбачалось право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, а саме на денному відділенні юридичного факультету, та період проходження строкової військової служби.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у зарахуванні позивачу до стажу роботи судді, який дає право на одержання довічного грошового утримання, половини строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті (1 рік 11 місяців) та періоду проходження строкової військової служби (2 роки 13 днів) не відповідає вимогам чинного законодавства, яке регулює питання визначення стажу роботи судді, який дає право на одержання довічного грошового утримання судді, а тому є протиправною.
Щодо зарахування періоду роботи позивача на посаді слідчого та начальника слідчого відділення (тривалість стажу 15 років 2 місяці 12 днів) та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом, та яка надавала право для призначення на посаду судді 3 роки, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд зазначає наступне.
За правилами ч. 1 ст. 116 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до ст. 137 цього Закону, має право подати у відставку.
Відповідно до ст. 137 Закону №1402-VIII у первісній редакції 2016 року до стажу роботи на посаді судді зараховувалась лише робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосудця, Вищої ради юстиції. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Однак, Законом України від 12.07.2018 №2509-VІІІ “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку з прийняттям Закону України “Про Вищий антикорупційний суд», ст.137 Закону №1402-VIII доповнено частиною другою такого змісту: “До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».
Отже, з дати набрання чинності Законом №2509-VІІІ, тобто з 05.08.2018, законодавець встановив нові правила обчислення стажу роботи на посаді судді, згідно з якими до суддівського стажу також зараховується період роботи у сфері права, вимога щодо якого була необхідною для призначення (обрання) особи на посаду судді вперше в силу вимог закону, який діяв на момент такого призначення (обрання).
Системний аналіз наведених норм доводить, що положення ст. 137 та абз. 4 п. 34 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України “Про судоустрій і статус суддів» передбачають, що з моменту набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України “Про Вищий антикорупційний суд», яким внесені зміни до ст. 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», суддям додатково до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.05.2019 у справі №9901/805/18 зазначено, що внесені до ст. 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» зміни дозволяють зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення особи на посаду судді.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15.12.1992 (чинного на день призначення позивача суддею) на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Таким чином, на момент призначення позивача суддею для зайняття такої посади, серед іншого, необхідною була наявність стажу роботи в галузі права не менш як три роки.
Як зазначалося вище, позивач у періоди:
- з 01.08.1987 до 01.10.1990 працював слідчим Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області;
- з 02.10.1990 по 06.08.1992 працював старшим слідчим Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області;
- з 07.08.1992 по 15.12.1998 працював заступником начальника відділу - начальником слідчого відділення Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області;
- з 07.04.2000 по 03.02.2004 працював заступником начальника відділу - начальником слідчого відділення Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області.
Проте вказані періоди роботи при призначенні пенсії відповідачем теж не зараховано, а враховано лише стаж роботи на посаді судді.
При визначенні періодів трудової діяльності, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді, відповідачем не враховано положення абзацу 4 пункту 24 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ, яким регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Позивач був призначений (обраний) на посаду до набрання чинності Законом №1402-VIIІ, а тому норми Закону №1402-VIIІ, щодо порядку обчислення стажу роботи на посаді судді до позивача застосовуватись не можуть.
Не зарахування певних періодів до стажу роботи на посаді судді позивача у випадку спірних правовідносин свідчить про протиправність дій органу Пенсійного фонду в частині невиконання покладених на нього обов'язків щодо правомірного та обґрунтованого визначення стажу роботи на посаді судді, який впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно, враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що до розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 необхідно також зарахувати роботу слідчим з 01.08.1987 до 01.10.1990, старшим слідчим з 02.10.1990 по 06.08.1992, заступником начальника відділу - начальником слідчого відділення з 07.08.1992 по 15.12.1998 та з 07.04.2000 по 03.02.2004.
На переконання суду, наведене свідчить про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку додатково 3 років стажу (досвіду роботи) професійної діяльності у сфері права.
У зв'язку з вказаним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування позивачу до стажу роботи судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання вказаних періодів стажу роботи (професійної діяльності) у сфері права є протиправними, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
З урахуванням висновків суду та враховуючи досліджені судом докази, стаж роботи позивача на посаді судді становить 21 рік 1 місяць 23 дні (з 04.02.2004 по 26.03.2025), при цьому загальний стаж роботи судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового судді у відставці, становить 40 років 2 місяці 18 днів = (21 рік 1 місяць 23 дні + 1 рік 11 місяців (половина строку навчання) + 2 роки 13 днів (період проходження строкової військової служби) + 3 роки (стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді) + 12 років 2 місяці 12 днів (стаж роботи на посаді слідчого та начальника слідчого відділення).
Отже, з урахуванням викладеного, позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці має зараховуватися повних 40 років.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що щомісячне довічне грошове утримання позивача як судді у відставці, відповідно до вимог ч.3 ст.142 Закону України №1402 VIII, має обраховуватися і складати 90% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (50% + 40% за 20 додаткових років роботи на посаді судді), виходячи зі стажу роботи на посаді судді понад 40 років (сукупний стаж роботи на посаді судді 21 рік 1 місяць 23 дні, половини строку навчання на юридичному факультеті, що становить 1 рік 11 місяців, період проходження строкової військової служби, що становить 2 роки 13 днів, стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки, а також стаж роботи на посаді слідчого та начальника слідчого відділення - 12 років 2 місяці 12 днів).
Щодо посилання відповідача на рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, то суд враховує таке.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Враховуючи це суд доходить висновку, що позивач має право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до вимог ч.3 ст.142 Закону України №1402 VIII, яке має обраховуватися і складати 90% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №918060171496 від 11.04.2025 щодо незарахування до стажу роботи, що враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі за денною формою 1 рік 11 місяців; стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом, та яка надавала право для призначення на посаду судді 3 роки; період проходження строкової військової служби 2 роки 13 днів; стажу роботи на посаді слідчого та начальника слідчого відділення 12 років 2 місяці 12 днів та обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 52% є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за можливе відповідно до положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №918060171496 від 11.04.2025 щодо незарахування до стажу роботи, що враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду роботи позивача суддею з 01 до 26 березня 2025 року.
Враховуючи викладене, з метою захисту порушеного права позивача, задоволенню підлягає похідна вимога про зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі за денною формою 1 рік 11 місяців; стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом, та яка надавала право для призначення на посаду судді 3 роки; період проходження строкової військової служби 2 роки 13 днів; стажу роботи на посаді слідчого та начальника слідчого відділення 12 років 2 місяці 12 днів, періоду роботи суддею з 01 до 26 березня 2025 року, та здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди визначеної в довідці №695/25 від 28 березня 2025 року, з 27.03.2025, з урахуванням проведених виплат.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 гривень, тому ці витрати необхідно присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5 Держпром 3 під'їзд, 2 поверх,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022. РНОКПП/ЄДРПОУ: 14099344), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №918060171496 від 11.04.2025 щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу роботи, що враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі за денною формою 1 рік 11 місяців; стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом, та яка надавала право для призначення на посаду судді 3 роки; період проходження строкової військової служби 2 роки 13 днів; стажу роботи на посаді слідчого та начальника слідчого відділення 12 років 2 місяці 12 днів, періоду роботи суддею з 01 до 26 березня 2025 року, та обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 52%.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі за денною формою 1 рік 11 місяців; стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом, та яка надавала право для призначення на посаду судді 3 роки; період проходження строкової військової служби 2 роки 13 днів; стажу роботи на посаді слідчого та начальника слідчого відділення 12 років 2 місяці 12 днів, періоду роботи суддею з 01 до 26 березня 2025 року (26 днів).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди визначеної в довідці №695/25 від 28 березня 2025 року, з 27.03.2025, з урахуванням проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
16.10.25