Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 жовтня 2025 року Справа№200/7106/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
15 вересня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний Суд», надійшов позов адвоката Дзісь А.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
- визнання протиправним та скасування и рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.08.2025 року № 204750011910;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 02.01.1979 по 18.09.1982, з 01.10.1982 по 01.09.1989, з 01.09.1989 по 01.09.1991, з 06.04.1993 по 28.08.1995, з 01.09.1995 по 09.03.2022 (дату призначення пенсії за віком) роки;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.
В обґрунтування позову позивач вказує, що з 09.03.2022 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 11.08.2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою в якій просила призначити та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, передбачену п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області рішенням від 19.08.2025 року № 204750011910 відмовив позивачу у проведенні нарахування грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зазначивши, що на момент призначення пенсії, працювала на посадах та в закладах вищої освіти, що не передбачені постановою № 909 та не дають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій. Вважає таке рішення протиправним та таким, що порушує її законне право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано копії та докази.
30 вересня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Відповідач 1) просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсзяі. В обгрунтування своєї позиції Відповідач 1 вказав, що до територіального органу Пенсійного фонду України звернулась ОСОБА_1 із заявою щодо перерахунку зміни надбавки, для отримання виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За прицнипом екстериторіальності заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та винесено рішення від 19.08.2025 року № 204750011910 про відмову в перерахунку зміни надбавки, для отримання виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також вказує, що перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального закладу і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». При розгляді документів встановлено, що заявниця, на момент призначення пенсії, працювала на посадах та в закладах вищої освіти (військовий інститут внутрішніх військ МВС України), що не передбачені постановою №909 та не дають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій. Виходячи з вищевикладеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято правомірен рішення відмовити про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно заяви від 11.08.2025 №3070.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Відповідач 2) із позовними вимонами не погодилось, 09 жовтня 2025 року надало до суду відзив на позовну заяву, яким мотивований тим, що при аналізі матеріалів електронної пенсійної справи та документів доданих до заяви від 11.08.2025 №3070 встановлено, періоди роботи позивача: з 02.01.1979 по 18.09.1992 на посаді музичного працівника дитячого садка, з 01.10.1982 по 16.09.1985 в ДЮСШ-9 на посаді акомпаніатора, З 16.09.1985 по 01.09.1989 ДЮСШ №7 на посаді акомпаніатора З 01.09.1989 по 01.09.1991 на посаді викладача в Харківському державному інституті фізичної культури, з 06.04.1993 по 28.08.1995 на посаді викладача (старшого викладача, доцента) в Харківському державному інституті фізичної культури, з 01.09.1995 по 31.08.2001 на посаді доцента в Харківському військовому університеті, з 01.09.2001 по 31.08.2007 в Харківському державному інституті мистецтв ім. І.П. Котляревського на посаді доцента. Вищезазначені займані посади та заклади не передбачені постановою №909. Відповідно не дають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, як отримувач пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
11 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення та виплату , про призначення та виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, передбачену п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву позивача від 11.08.2025 року розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.08.2025 року № о/р НОМЕР_2 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії згідно заяви від 11.08.2025 №3070, у зв'язку з тим, що при розгляді документів встановлено, що заявниця, на момент призначення пенсії, працювала на посадах та в закладах вищої освіти (військовий інститут внутрішніх військ МВС України), що не передбачені постановою №909 та не дають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.
Не погодившись з рішення відповідача , позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
За приписами статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку.
Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 1191 від 23.11.2011 року «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок-30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV (далі Порядок № 1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Перелік № 909).
Згідно з п. 4 Порядку № 1191 страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах й 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Тобто, конструкція зазначеної норми права свідчить про те, що право особи на отримання грошової допомоги виникає за умови неотримання такою особою будь-якого іншого виду пенсії до моменту виникнення у неї права на призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.06.2021 р. у справі № 328/1620/17, умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-ІV. Слід зазначити й про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Законом України від 23 травня 1991 року № 1060-XII «Про освіту» (далі - Закон № 1060-XII), Законом України від 16.01.2020р. № 463-ІХ «Про повну загальну середню освіту» (далі Закон № 463-ІХ), Законом України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту» (далі - Закон №103/98-ВР), Законом України від 06.06.2019р. № 2745-VІІІ «Про фахову передвищу освіту» (далі Закон № 2745-VІІІ), Законом України від 01.07.2014р. № 1556-VІІ «Про вищу освіту» (далі Закон № 1556-VІІ) передбачено, що повна загальна середня освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта є структурними ланками освіти та її підсистемою.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про освіту» невід'ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Статтею 5 Закону України "Про позашкільну освіту" передбачено, що структуру позашкільної освіти становлять:
заклади позашкільної освіти;
інші заклади освіти як центри позашкільної освіти, до числа яких належать: заклади загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, заклади професійної та фахової передвищої освіти;
гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об'єднання на базі закладів загальної середньої освіти, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, закладів професійної та фахової передвищої освіти;
клуби та об'єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності;
культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади освіти, установи;
фонди, асоціації, діяльність яких пов'язана із функціонуванням позашкільної освіти.
Частинами 1-2 статті 12 Закону України "Про позашкільну освіту" передбачено, що заклад позашкільної освіти є юридичною особою. Форма власності закладу позашкільної освіти визначається відповідно до законодавства.
Статус державного має заклад позашкільної освіти, заснований на державній формі власності.
Статус комунального має заклад позашкільної освіти, заснований на комунальній формі власності.
Статус приватного має заклад позашкільної освіти, заснований на приватній формі власності.
Права та обов'язки закладу позашкільної освіти, передбачені Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими законами, мають також фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності яких є освітня діяльність у сфері позашкільної освіти.
Частиною 3 вищезазначеної статті визначено, що заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
Таким чином, незалежно від форми власності позашкільного закладу, оскільки позивач у спірний у цій справі період працювала на посадах: музичного працівника, акомпаніатора, які передбачені Постановою № 909, то такий період має бути їй зарахований до спеціального страхового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України також встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктами 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз. 1 п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 439/1148/17.
У трудовій книжці НОМЕР_3 від 03.07.1980 року містять наступні періоди роботи ОСОБА_1 :
з 02.01.1979 по 18.09.1982 роки займала посаду музичного працівника дитячого садочка (записи 1-2);
з 01.10.1982 по 01.09.1989 роки займала посаду акомпаніатора Дитячої юнацької спортивної школи №7 (записи № 3-6);
з 01.09.1989 по 01.09.1991 роки займала посади викладача кафедри марксизма-ленінізма та викладача кафедри філософії та історії культури в Харківському державному інституті фізичної культури (записи 7-8);
з 06.04.1993 по 28.08.1995 роки займала посаду викладача/старшого викладача кафедри філософії та історії культури в Харківському державному інституті фізичної культури (записи 12-15);
з 01.09.1995 по 31.08.2001 на посаді доцента в Харківському військовому університеті (записи №
з 01.09.2001 по 31.08.2007 в Харківському державному інституті мистецтв ім. І.П. Котляревського на посаді доцента (записи 23-25);
З 01.02.2006 по по 09.03.2022 роки (дата призначення пенсії за віком) на посаді доцента в Національній академії Національної гвардії України (записи 26-44).
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджено "Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (Перелік № 909), яким установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років: у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах - учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Разом з тим, відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, до посад педагогічних працівників відносяться, зокрема, вчителі, викладачі всіх спеціальностей, асистент вчителя, асистент вчителя - реабілітолога, старший викладач вищого навчального закладу I і II рівня акредитації, майстер виробничого навчання, педагог професійного навчання, старший вихователь, вихователь, асистент вихователя, соціальний педагог по роботі з дітьми з інвалідністю, логопед закладу охорони здоров'я та соціального забезпечення, методист, педагог-організатор, практичний психолог, соціальний педагог, керівник гуртка, секції, студії, інших форм гурткової роботи; концертмейстер, художній керівник, культорганізатор, акомпаніатор, екскурсовод, інструктор з туризму закладів освіти; старший вожатий, вожатий, вихователь-методист, музичний керівник, інструктор з фізкультури, інструктор з праці, інструктор слухового кабінету, фахівець (консультант) інклюзивно-ресурсного центру, старший керівник та керівник туристських груп (походу, екскурсії, експедиції) у позашкільних закладах; старший майстер у професійно-технічному навчальному закладі, перекладач - дактилолог; помічник директора з режиму, старший черговий з режиму, черговий з режиму у закладах освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги і реабілітації.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963, до переліку посад науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів відносяться керівник (ректор, президент тощо), заступник керівника (перший проректор, проректор, перший віце-президент, віце-президент), діяльність якого безпосередньо пов'язана з освітнім або науковим процесом; керівник філії, заступник керівника філії, діяльність якого безпосередньо пов'язана з освітнім або науковим процесом; керівник закладу післядипломної освіти для осіб з вищою освітою (у тому числі з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, освітнім ступенем молодшого бакалавра), обов'язковість підвищення кваліфікації яких передбачена законом, його заступник, діяльність якого безпосередньо пов'язана з освітнім або науковим процесом; завідувач кафедри, професор, доцент, старший викладач, викладач, асистент, викладач-стажист, провідний концертмейстер, концертмейстер; декан, його заступник; керівник навчально-наукового інституту у складі закладу вищої освіти, його заступник, діяльність якого безпосередньо пов'язана з освітнім або науковим процесом; учений секретар, завідувач: докторантури, аспірантури, лікарської резидентури, інтернатури, підготовчого відділення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що посади педагогічного працівника та науково-педагогічного працівника з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 та положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 поширюється і на посаду «музичного працівника, акомпаніатора, викладача, доцента».
Як зазначено вище, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Аналіз зазначених ном свідчить про те, що для отримання права на виплату грошової допомоги при призначенні пенсії за віком в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення особа має відповідати таким критеріям:
1) на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа має працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
2) наявність для жінок страхового стажу не менше 30 років на таких посадах;
3) будь-який з видів пенсії раніше ним не призначався.
Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд наголошує, що в даному випадку позивач відповідає вищевказаним критеріям, а відтак має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Суд зазначає, що підставою для відмови у нарахуванні грошової допомоги в розмірі 10 пенсій слугувало те, що заявниця не працювала у закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, та не має 30 років роботи на таких посадах, то підстави для виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій при призначенні пенсії за віком відсутні.
Враховуючи проаналізовані вище норми права, зважаючи на висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 876/5312/17, від 13.02.2019 у справі № 233/4308/17, суд вважає вказані доводи пенсійного органу, покладені в основу відмови, такими, що не можуть бути підставою для позбавлення права позивача на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
З огляду на наведене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.08.2025 року № 204750011910 про відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо підстав визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має вчиняти дії та здійснювати розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у даній справі, суд зазначає наступне.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).
Відповідно до абз.13 п.4.2 вказаного Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п.4.10 Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії, а у разі призначення пенсії за віком автоматично - не пізніше одного місяця з дня надходження повідомлення про обраний особою спосіб виплати пенсії.
В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача № 3070 від 11.08.2025 року здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п.4.2 Порядку №22-1. Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов'язок щодо відновлення порушених прав позивача в межах даних спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У постанові від 05.09.2018р. у справі №826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №2340/2921/18.
Оскільки під час розгляду справи судом визнано неправомірним не зарахування періоду роботи позивача з 02.01.1979 по 18.09.1982, з 01.10.1982 по 01.09.1989, з 01.09.1989 по 01.09.1991, з 06.04.1993 по 28.08.1995, з 01.09.1995 по 09.03.2022 до спеціального стажу, то позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачену пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 02.01.1979 по 18.09.1982, з 01.10.1982 по 01.09.1989, з 01.09.1989 по 01.09.1991, з 06.04.1993 по 28.08.1995, з 01.09.1995 по 09.03.2022.
Відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014р. № 28-2, відповідач є територіальними органами Пенсійного фонду України, а згідно із п. 4.3 цього Положення організовує роботу управлінь Фонду, зокрема щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій. Таким чином питання призначення (перерахунку) і виплати пенсій належить до виключної компетенції Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Враховуючи, що призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.08.2025 року про нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір, сплачений при подачі позову до суду.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.08.2025 року № 204750011910 про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»..
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., місто Слов'янськ, Площа Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) зарахувати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачену пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 02.01.1979 по 18.09.1982, з 01.10.1982 по 01.09.1989, з 01.09.1989 по 01.09.1991, з 06.04.1993 по 28.08.1995, з 01.09.1995 по 09.03.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., місто Слов'янськ, Площа Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) від 11.08.2025 року про нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., місто Слов'янськ, Площа Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова