Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 жовтня 2025 року Справа№640/6481/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування рішення та скасування картки відмови,
У березні 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Галицької митниці Держмитслужби (далі - Митниця), в якому просить: - визнати протиправними дії щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ФОП ОСОБА_1 , за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються; - скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2021/00218; - визнати протиправними і скасувати рішення про корегування митної вартості № UA209000/2021/900002/2 від 24.02.2021.
На обґрунтування позову фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржуване рішення відповідача є незаконними, прийнятим без достатніх правових підстав, оскільки ним поданий вичерпний перелік документів для митного оформлення товарів, які підтверджують митну вартість товарів відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України. Розбіжності, які були наявні, на думку позивача, фактично відсутні.
Відповідач надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки в документах, які надані позивачем разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі документи, які підтверджують складові митної вартості, а саме: транспортні витрати до митного кордону України, які відповідно до умов поставки не були включені до ціни товару, що передбачені наказом МФУ №599 від 18.06.2012; у гр. 3 СМR №860963 Місце розвантаження вказано Київ - пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про «місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки»; у першому абзаці екологічного висновку 212.2.1-ВИХ/1548-20 від 27.05.2020 наведено посилання на документ, а саме додаткову угоду від 01.01.2020 року, проте цей документ декларантом не надано. Що, на думку відповідача, робить неможливим перевірку правильності визначення митної вартості товарів.
Крім того зазначає, що з метою обрання методу для визначення митної вартості Галицькою митницею Держмитслужби було послідовно розглянуто можливість застосування методів 2а - 2г та встановлено відсутність можливості застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VІ розділ III. У документах, поданих до митного оформлення, відсутні будь-які характеристики товару, які б обґрунтовували визначення мінімального рівня цін на ввезений товар. Перелік товарів у комерційному інвойсі подано у розрізі бренду, країни походження та типу шини. Рівень цін на кожну із понад 30-ти позицій є ідентичний-20 ЕUR/шт.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій останній вважає викладені вище доводи відповідача необґрунтованими та такими, що не спростовують суті його позовних вимог. Додатково акцентував увагу на тому, що виявлені митним органом розбіжності у поданих документах є формальними та несуттєвими, що не впливають на рівень заявленої митної вартості та в повному обсязі дозволяли відповідачу перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2021 року відкрито провадження у справі.
Цю справу передано до Донецького окружного адміністративного суду відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 5 травня 2025 року суддею прийнято позовну заяву до провадження. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року замінено відповідача у справі з Галицької митниці Держмитслужби на його правонаступника Львівську митницю (далі - відповідач) як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені обставини, дійшов наступних висновків.
11 травня 2014 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та «Dikabo GМВН» (Німеччина), (продавець), укладено зовнішньоекономічний договір № GМВН-0102, відповідно до умов якого продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує вантажні шини, що були у вжитку, придбані для подальшого використання, у кількості та по цінам, вказаним у інвойсах, що є невід'ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Євро за одиницю товару та вказана в інвойсі, умови поставки визначаються на умовах FСА (Spell) Інкотермс 2010.
Відповідно до інвойсу № RЕ21-24846 від 20.02.2021 продавцем та покупцем була узгоджена номенклатура, ціна та кількість товару. Загальна кількість товару складає - 287 штук, загальна вартість товару умовах FСА (Spell) - 5740,00 Євро.
Для здійснення митного оформлення придбаного товару позивачем подано до Галицької митниці Держмитслужби митну декларацію №UA209170/2021/013377 від 24.02.2021 разом із пакетом супровідних документів, які включали в себе: пакувальний лист (Packing list) б/н від 20.02.2021; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № RE21-24846 від 20.02.2021; автотранспортна накладна (Road consignment note) №860963 від 20.02.2021; декларація про походження товару (Dtclaration of origin) RE21-24846 від 20.02.2021; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 20.02.2021; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується № GMВН-0102 від 11.05.2014; договір про надання послуг митного брокера ЛТШ-4360 від 26.10.2020; договір (контракт) про перевезення б/н від 16.02.2021; договір (контракт) про перевезення №251221 від 16.02.2021; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів № 212.2.1-ВИХ/1548-20 від 27.05.2020; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державами №6625173 від 23.02.2021; декларація-інвойс, складена експортером якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро № RE -21-24846 від 20.02.2021; прайс лист б/н від 20.02.2021; копія митної декларації країни відправлення №21DE535644547576E9 від 20.02.2021.
Митна вартість товару була визначена позивачем за першим методом - за ціною договору на рівні від 22,86 до 24,03 Євро / шт. у залежності від ваги (розміру) шини (або 0,39 Євро/ кг. нетто). Транспортний засіб НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , умови поставки FCA, DE Spelle.
Відповідно до договору про перевезення № 251221 від 16.02.2021, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛМ Транс», як експедитор, і позивачем, як клієнт, клієнт доручає, а експедитор зобов'язується організувати за винагороду і за рахунок клієнта транспортно-експедиційне обслуговування перевезення експортно-імпортних і транзитних у міжнародному сполученні та на території України, а також надавати іншій транспортно-експедиційні послуги клієнту за погодженням сторін.
Відповідно до договору про перевезення вантажу від 16.02.2021, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛМ Транс», як експедитор, і ФОП ОСОБА_2 , як перевізник, експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях, а також у міжміських сполученнях на території України.
У довідці Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛМ Транс» про транспортно-експедиційні витрати від 20.02.2021 № 20.02.2021р зазначено, що вартість транспортних витрат з перевезення вантажу за маршрутом м. 48480 Spelle (Німеччина) - митний перехід Яготин (кордон України) складає 45000,00 грн. Зазначені посилання на CMR № 860963 від 20.02.2021 і на інвойс № RЕ21-24846 від 20.02.2021. Також указано, що страхування вантажу не проводилося, а перевезення вантажу здійснювалося автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .
24 лютого 2021 року Митницею було надіслано позивачу 2 повідомлення, в яких зазначив, що:
- необхідно подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно ст. 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; каталоги, специфікації прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціальними експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацію про вартість товару або сировини.
- необхідно подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно ст. 53 Митного кодексу України, а саме: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Додатково на запит митного органу позивачем було надано: лист пояснення б/н від 24.02.2021; додаткову угоду від 01.01.2020 до контракту GMВН-0102 від 11.05.2014; декларації щодо митного оформлення ідентичних товарів UA100380/2020/711407 від 10.07.22020 та UA100380/2020/711353 від 10.07.22020.
24 лютого 2021 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2021/900002/2, яким митну вартість товару визначено за резервним (6) методом на рівні 48,07 до 67,80 Євро / шт. у залежності від ваги шини (або 1,02 Євро/за кг. нетто).
У рішенні зазначено, що відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Під час розгляду документів було виявлено наступне: відсутні документи які підтверджують складові митної вартості, а саме транспортні витрати до митного кордону України, які відповідно до умов поставки не були включені до ціни товару, що передбачені наказом МФУ №599 від 18.06.2012. Що в свою чергу робить неможливим перевірку правильності визначення митної вартості товарів. У гр.3 СМР №860963 Місце розвантаження вказано Київ - пункт б ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про «місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки».
Крім того зазначено, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III, Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД № 1)UА204120/2021/15974 від 12.02.2021, UА100060/2021/201981 від 25.01.2021, UА100060/2021/202704 від 29.01.2021, UА209170/2020/87201 від 17.11.2020, UА100060/2020/338286 від 09.10.2020. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Галицькою митницею Держмитслужби прийнято картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2021/00218.
У зв'язку з наведеним позивач 24.02.2021 року подав до митного органу нову МД № UA209170/2021/013593, за якою товар був випущений у вільний обіг.
Незгода позивача із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів зумовила його звернення до суду з цим адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Статтею 49 Митного кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно з частинами а 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Приписами ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Також приписами ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
7) витрати на страхування цих товарів.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні.
Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковим, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Отже, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296 (далі - Правила № 599), га які в оскаржуваному рішенні посилався митний орган, передбачено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Якщо додатковий аркуш А заповнюється на товари декількох найменувань, то витрати на транспортування їх у місце ввезення розподіляються між товарами різних найменувань пропорційно вазі брутто цих товарів.
На підтвердження розміру транспортних витрат позивачем надано довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛМ Транс» про транспортно-експедиційні витрати від 20.02.2021 № 20.02.2021р, а також договір про перевезення № 251221 від 16.02.2021 і договір про перевезення вантажу від 16.02.2021,
Указаними документами спростовано доводи відповідача про не підтвердження позивачем транспортних витрат.
Як було зазначено, пунктом 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Отже, Митний кодекс України не містить чіткого переліку документів, які зобов'язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватися такими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.
Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17, в якій зазначено про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, і дійшов висновку про те, що довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили, що подані позивачем документи щодо транспортних витрат містять розбіжності або містять недостовірні відомості про вартість транспортних послуг, не надав.
Отже, з огляду на те, що розмір транспортних витрат, понесених позивачем під час перевезення оцінюваного товару, підтверджується документально, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав вважати непідтвердженими числові значення складових митної вартості в частині транспортних витрат.
Зазначене відповідає практиці Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18
Також суд вважає безпідставним твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що є неможливим перевірка правильності визначення митної вартості товарів із посиланням на те, що в гр.3 СМР №860963 місце розвантаження вказано Київ, оскільки в довідці Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛМ Транс» про транспортно-експедиційні витрати від 20.02.2021 № 20.02.2021р зазначено, що вартість транспортних витрат з перевезення вантажу за маршрутом м. 48480 Spelle (Німеччина) - митний перехід Яготин (кордон України) складає 45000,00 грн.
Щодо витребування у позивача документів, передбачених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України (висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціальними експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацію про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації) суд зазначає, що такі документи мають бути надані в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Проте, Митницею не наведено належних доводів, які б вказували на наявність обставин, з якими частина 3 ст. 53 Митного кодексу України повзує необхідність надання додаткових документів.
Крім того, суд зазначає, що окрім вимог в частині документів на підтвердження витрат на транспортування, інші вимоги мають не конкретизований зміст. Зокрема, Митниця просила надати інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини щодо товару -вантажні шини, що були у вжитку.
Також суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 3.1 контракту від 11 травня 2014 року № GМВН-0102 оплата здійснюється протягом 30 днів з дати отримання товару покупцем (позивачем).
Наведене також відповідає інвойсу від 20.02.2021.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесено до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, котрі містили розбіжності, що у свою чергу унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною контракту.
При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.
Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Разом з цим, факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.
Викладене, а також та обставина, що відповідачем наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом не доведено, як і не доведено того, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності та/або наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товару необхідними документами, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/900002/2 від 24.02.2021.
За таких обставин, відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у митному оформленні ввезеного на митну територію України товару за заявленою у митній декларації №UA209170/2021/013377 від 24.02.2021 митною вартістю, а тому оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209170/2021/00218 є протиправною і підлягає скасуванню.
Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209170/2021/00218 і визнання протиправнимита скасування рішення про коригування митної вартості № UA209000/2021/900002/2 від 24.02.2021.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови в застосуванні митної вартості, заявленої ФОП ОСОБА_1 , за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, суд зазначає наступне.
При цьому, вимоги в частині визнання протиправними дії щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ФОП ОСОБА_1 за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються задоволенню не підлягають, оскільки такі дії були реалізовані відповідачем шляхом винесення спірного рішення. Саме спірне рішення Митниці створює для позивача негативні наслідки, а не дії під час прийняття цього рішення.
Позивачем надані платіжні доручення про сплату судового збору про сплату судового збору за подання позовної заяви № 8005 від 01.03.2021 на суму 908,00 грн, № 8002 від 01.03.2021 на суму 2270,00 грн і № 8001 від 01.03.2021 на суму 2270,00 грн
Відповідно до ч. 1 і ч. 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, з урахуванням часткового задоволенні позовних вимог, стягненню на користь позивача підлягає 3178,00 грн сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікацій код: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) до Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, 79000, Україна, Львівська область, місто Львів, вулиця Костюшка Т., будинок 1) як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування рішення та скасування картки відмови - задовольнити частково.
Скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2021/00218.
Визнати протиправними і скасувати рішення про корегування митної вартості № UA209000/2021/900002/2 від 24.02.2021.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби суму судових витрат у розмірі 3178 (три тисячі сто сімдесят вісім) гривень 00 копійок.
Повне рішення суду складено 17 жовтня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков