06 жовтня 2025 року Справа №160/1707/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши у письмовому провадженні звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання рішення суду від 21.05.2024 року по адміністративній справі № 160/1707/24,
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 року відмовлено Головному управлінню ПФУ в Дніпропетровській області у прийнятті звіту від 12.05.2025 року про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 року по адміністративній справі №160/1707/24. Встановлено Головному управлінню ПФУ в Дніпропетровській області новий строк, протягом 60 днів з дня отримання цієї ухвали, для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 року по адміністративній справі №160/1707/24.
До суду 23.09.2025 року від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшов звіт про виконання судового рішення, в якому зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 року по справі № 160/1707/24 зобов'язано здійснити перерахунок та провести виплату пенсії в разі втрати годувальника на підставі довідок від 24.11.2023 р. № 3/2516 та № 3/2517 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 р. та на 01.01.2022 р., починаючи з 01.11.2023 р., з урахуванням виплачених сум та провести виплату недоодержаної її чоловіком ОСОБА_1 пенсії у зв'язку зі смертю в розмірі 435 033,72 грн. На виконання рішення суду по цій справі з 01.11.2023 р. проведено перерахунок пенсії. Розмір пенсійної виплати з 01.11.2023 р. становив 11 145,50 грн. Доплата пенсії за період з 01.11.2023 р. по 31.08.2024 р. становить 59 814,66 грн. З огляду на вищезазначене, покладені судом у рішенні суду зобов'язання перерахувати та виплачувати пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі довідок від 24.11.2023 р. № 3/2516 та № 3/2517 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 р. та на 01.01.2022 р. виконані в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах наданих повноважень.
Щодо невиплати донарахованої суми пенсії за період з 01.11.2023 р. по 31.08.2024 р. та обставин, які ускладнюють виплату цієї суми, а також щодо вжитих заходів з цього питання відповідач зазначив наступне. Так, у 2024 році було проведено виплату пенсійних коштів, нарахованих за рішеннями суду в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили, з 21.09.2020 р. по 19.11.2020 р. Погашено заборгованість по 190 рішеннях суду на загальну суму 24,4 млн.грн. Обсяг бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду на 2025 рік доводиться ПФУ згідно із Планом доходів та видатків Головного управління на 2025 рік, бюджет ПФУ на 2025 рік на сьогодні не затверджено. До затвердження бюджету ПФУ фінансування видатків здійснюється на підставі Тимчасового розпису доходів і видатків. Тимчасовим розписом доходів і видатків Головного управління на ІІІ квартал 2025 року не передбачено виплат за рішеннями суду. З метою виконання рішень суду, що набрали законної сили, Головному управлінню ПФУ в Дніпропетровській області щомісячно звертається до ПФУ із запитами щодо виділення бюджетних асигнувань на 2025 рік на відповідну мету: від 12.02.2025 р. № 0400-010406 5/30186, від 06.03.2025 р. № 0400-010406-5/46400, від 01.04.2025 р. № 0400-010406-5/64610, від 01.05.2025 р. № 0400-010406-5/84215, від 04.06.2025 р. №?0400-010406-5/106310 та від 01.07.2025 р. №?0400-010406-5/125324. У відповідь ПФУ листами від 18.03.2025 р. № ? 2800-030102-9/18185, від 10.04.2025 р. № 2800-050203-9/23801, від 29.05.2025 р. № 2800-030102-9/35217, від 07.07.2025 р. № 2800-050203-9/44846 та від 31.07.2025 р. № 2800-050203-9/51078 повідомив, що сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду буде визначена в бюджеті ПФУ на 2025 рік після його затвердження. Також зазначив, що з огляду на положення абзацу другого пункту 7 розділу ІІ Порядку № ?21-2, черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили; сума коштів, що нарахована на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, виплачуватиметься в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Разом із поданим звітом відповідачем долучено до матеріалів справи наступні докази: розрахунок пенсії; розрахунок доплати пенсії; листи Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 12.02.2025 р., від 06.03.2025 р., від 01.04.2025 р., від 01.05.2025 р., від 18.03.2025 р., від 29.05.2025 р., від 04.06.2025 р., від 01.07.2025 р., від 31.07.2025 р., від 17.02.2025 р., від 08.04.2025 р., від 14.05.2025 р., від 30.05.2025 р., тимчасовий розпис доходів та видатків Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області; рішення Комітету Верховної Ради України з питань правової політики від 14.04.2025 р. №04-26-04-2025/85431.
До суду 23.09.2025 року від позивача надійшло клопотання про повторну відмову у прийнятті звіту відповідача про виконання судового рішення, в якому зазначено, що поданий звіт не містить конкретної дати очікуваної виплати, не надає гарантій реального виконання в розумні строки, а лише констатує обставини, що не позбавляють орган влади обов'язку належного виконання судового рішення. У зв'язку з викладеним, позивач просить:
- захистити її конституційні права, не приймати повторний звіт Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про виконання рішення суду від 21.05.2024 р. по справі №160/1707/24, як такий, що поданий всупереч рішенню суду по цій справі;
- зобов'язати відповідача невідкладно виконати рішення суду від 21.05.2024 р. у справі №160/1707/24 та здійснити виплату заборгованості;
- продовжити контроль суду за виконанням рішення та затвердити строк для фактичного надходження коштів на її рахунок;
- продовжити строк для виконання рішення суду на додатковий період, що буде визначений судом.
Згідно із ч.1 ст.382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
За частиною 2 статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 10.02.2022 року у справі №160/13013/19.
В цьому аспекті суд зауважує, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.
Враховуючи вищевикладене, суд констатує вжиття відповідачем достатніх заходів для забезпечення виконання рішення суду в цій справі в повному обсязі. В свою чергу неможливість остаточного виконання рішення суду зумовлена об'єктивними підставами відсутністю фінансування, що не залежить від волі відповідача.
Тим не менш, вищевикладене свідчить про те, що рішення суду не виконано в повному обсязі, а саме - виплата заборгованості позивачу не здійснена, в зв'язку з чим підстави для застосування процедури судового контролю зберігаються.
Водночас стосовно наявності правових підстав для накладення штрафу на начальника Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області за виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 року у справі №160/1707/24, суд зазначає наступне.
Згідно із статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Судом встановлено, що Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області, зокрема нарахувало доплату позивачу за період з 01.11.2023 р. по 31.08.2024 р., однак грошові кошти не виплатило їй через відсутність бюджетних асигнувань.
Таким чином, відповідач в особі керівника Головного управління вживав конкретні заходи з метою виконання рішення суду від 21.05.2024 р. по справі № 160/1707/24.
Фактична невиплата нарахованих пенсійних виплат за минулий період зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості прийняття. Тому, за умови дотримання Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області встановленого порядку виконання судового рішення, рішення щодо накладення штрафу на керівника управління є передчасним, оскільки жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічну позицію Верховний Суд України висловив, зокрема, в ухвалі від 19 травня 2015 року № 21-1044а15 та в постанові від 22 листопада 2016 року у справі № 804/5081/13-а та підтримав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі №405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18.
Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду. Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи Верховний Суд не вбачає наявності таких підстав.
Зважаючи на те, що Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області виконало конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 року по справі №160/1707/24, суд доходить висновку про не можливість застосування до начальника Головного управління штрафу за виконання судового рішення.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне встановити новий строк Головному управлінню ПФУ в Дніпропетровській області для подання звіту про виконання рішення суду по адміністративній справі №160/1707/24.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.241, 248, 256, 382 КАС України, суд,
Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у прийнятті звіту від 23.09.2025 року про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 року по адміністративній справі №160/1707/24.
Звільнити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від сплати штрафу відповідно до частини 3 статті 382-3 КАС України за наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 року по адміністративній справі №160/1707/24.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області новий строк, протягом 60 днів з дня отримання цієї ухвали, для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 року по адміністративній справі №160/1707/24.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 КАС України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст.295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма