16 жовтня 2025 року Справа № 160/19882/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 -відсутній щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.06.2025 про надання відстрочки від призову під час мобілізації та внесення відомостей військового обліку відстрочки до системи «Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів» «Оберіг»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.06.2025 та прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з направленням її рекомендованими засобами Укрпошта, та внесенням відповідних відомостей до приватної системи Резерв+, «Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів» «Оберіг».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви позивача про надання відстрочки на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та не оформлення відстрочки за нормами Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.
Згідно наданого відповідачем відзиву на позов, відповідач заперечує щодо позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову, зазначає, що Комісією під час розгляду документів позивача встановлено, що у матері позивача, громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, від по переднього шлюбу наявна донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка не є військовозобов'язаною. Звертаючись до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову позивач не надав доказів того, що донька ОСОБА_3 не може утримувати та надавати матеріальну допомогу матері ОСОБА_2 . Також позивачем не було долучено копії свідоцтва про одруження з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та копії свідоцтва про його смерть, як доказ відсутності інших близьких родичів, які відповідно до вимог чинного законодавства зобов'язані або могли б здійснювати догляд. Позивач не довів факт відсутності інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати у зв'язку з встановленням II групи інвалідності. Комісією відповідача 19.06.2025 прийнято рішення щодо відмови в оформленні відстрочки позивачу, з обгрунтуванням причин відмови.
Згідно наданої позивачем відповіді на відзив, позивач зазначив про необгрунтованість доводів відповідача, та про те, що рішення Комісії відповідача від 19.06.2025 ним не отримано.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 .
31.07.2025 року позивач направив до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 поштовим зв'язком заяву від 10.06.2025 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До заяви про надання відстрочки від 10.06.2025 позивачем додано копія паспорту ОСОБА_1 та ідентифікаційного коду, копія паспорта та ідентифікаційного номера ОСОБА_2 , копія пенсійного посвідчення та витягу з рішення експертної команди з оцінювання функціонування особи №231/25/1859/В від 03.06.2025 року, копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та смерть ОСОБА_5 ; довідка про склад сім'ї, копія нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_2 про визначення утриманця ОСОБА_1 , копія нотаріально засвідченного паспорту та ідентифікаційного номера ОСОБА_6 , копія нотаріально засвідченної трудової книжки ОСОБА_6 , копія акту про фактичне місце проживання ОСОБА_6 , копія нотаріальної заяви ОСОБА_6 про неможливість проведення нею догляду, копія витягу з реєстру речових прав ОСОБА_6 , копія висновку ЛКК №2255 від 21.11.2024 року ОСОБА_6 .
Відповідачем вказана заява отримана 13.06.2025, проте, як зазначив позивач, станом на час подання позову, відповідного рішення відповідачем не прийнято.
Отже, відповідна бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача від 10.06.2025 про надання відстрочки стала підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - ЗУ № 3543-XII).
Статтею 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин, визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України “Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до частин 3, 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 ЗУ № 3543-XII.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, яка набрала чинності з 18.05.2024 (в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації; далі Порядок №560), визначено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», “Про військовий обов'язок і військову службу» та цим Порядком.
Згідно з п. 56 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Як встановлено судом, позивач засобами поштового зв'язку направив до відповідача заяву підписану особисто з копіями документів, які, на його думку, дають йому право на відстрочку від призову під час мобілізації, на підставі п. 1 ч.3 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вказана заява отримана відповідачем 13.06.2025.
Перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (ч. 7 ст. 23 Закону № 3543-XII).
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 8 цього Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 11 вищевказаного Положення районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Відповідно до п. 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Пунктом 60 Порядку №560 встановлено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Проте судом встановлено, що 19.06.2025 комісією відповідача за результатами розгляду заяви позивача від 10.06.2025 прийнято рішення №25 про відмову у наданні відстрочки, з огляду на те, що позивачем не надано того, що донька матері позивача від попереднього шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка не є військовозобов'язаною, не може утримувати та надавати матеріальну допомогу матері ОСОБА_2 , та ненадання позивачем свідоцтва про одруження з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та копії свідоцтва про його смерть, як доказ відсутності інших близьких родичів, які відповідно до вимог чинного законодавства зобов'язані або могли б здійснювати догляд.
За наслідками засідання комісії складено повідомлення, від 19.05.2025 №4/1718, яким позивачу повідомлено про відсутність підстав у наданні відстрочки.
Вказане повідомлення надано відповідачем до відзиву на позов.
На думку відповідача, позивач не довів факт відсутності інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону утримувати матір позивача у зв'язку з встановленням їй II групи інвалідності.
Повідомлення від 19.06.2025 надіслано позивачу поштою тільки 29.07.2025 (трек- номер 5000600102751) та отримано останнім 31.07.2025, тобто вже під час розгляду даної справи судом.
Ці обставини встановлені судом згідно інформації сайту УКРПОШТА.
При цьому, суд критично ставиться до дій відповідача щодо надсилання позивачу рішення (повідомлення) від 19.06.2025 тільки 29.07.2025, зазначене є порушенням пункту 60 Порядку №560, згідно якого таке рішення надсилається особі не пізніше наступного дня після ухвалення рішення.
Отже, суд зазначає, що відповідачем свій обов'язок щодо розгляду заяви позивача від 10.06.2025 виконано, проте несвоєчасно виконано обов'язок щодо надсилання позивачу повідомлення з обгрунтуванням причин відмови у наданні відстрочки.
Аналізуючи положення пункту 60 Порядку №560, суд зазначає, що дії ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо вивчення матеріалів заяв про надання відстрочки, направлення відповідних запитів, розгляду комісією на засіданнях заяв про надання відстрочки, їх ухвалення та надсилання ухвалених за результатами розгляду заяв певних рішень, становлять цілісну процедуру, передбачену п. 60 Порядку №560.
Отже станом на час звернення до суду з даним позовом, позивач був впевнений про вчинену відповідачем бездіяльність щодо не розгляду його заяви, оскільки відповідач вчасно не надіслав позивачу рішення за результатами розгляду його заяви, а також не повідомив позивача іншими альтернативними засобами зв'язку.
Разом з тим, враховуючи, що відповідачем заява позивача від 10.06.2025 розглянута 19.06.2025, про що в матеріалах справи є відповідні докази, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду його заяви від 10.06.2025 про надання відстрочки задоволенню не підлягають, тоді як задоволенню підлягають позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача стосовно недотримання процедури з розгляду заяви позивача про надання відстрочки, що передбачена пунктом 60 Порядку №560.
Однак, враховуючи встановлений судом факт розгляду відповідачем заяви позивача від 10.06.2025, у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача від 10.06.2025 слід відмовити, у зв'язку із відсутністю порушеного права, яке підлягає захисту судом.
Також суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з направленням її рекомендованими засобами Укрпошта, та внесенням відповідних відомостей до приватної системи Резерв+, «Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів» «Оберіг», оскільки відповідачем прийнято рішення за наслідками поданої позивачем заяви від 10.06.2025, проте таке рішення не є предметом даного позову, виходячи з його предмету та підстав.
За приписами частин 2, 3 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Тобто, саме позивач у позовній заяві визначає порушене право та спосіб його захисту.
Враховуючи, що позивач не звертався до суду із заявою про зміну предмета або підстав позову, та відсутність у суду повноважень самостійно обирати за позивача предмет та підстави позову, прийняте відповідачем рішення від 19.06.2025 щодо відмови у наданні позивачу відстрочки не може бути предметом розгляду судом в рамках цієї судової справи.
Натомість, воно може бути предметом окремого позову.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Керуючись ст. 2, 5, 241-246, 255, 295, 297 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), які полягають у розгляді заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 10.06.2025 про надання відстрочки від призову під час мобілізації з порушенням процедури передбаченої пунктом 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 16.10.2025 року.
Суддя Н.Є. Калугіна