17 жовтня 2025 року Справа 160/29727/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення нарахування та виплати житлової субсидії ОСОБА_1 з травня 2023 року та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 1173058364-2023-1 від 01.06.2023, яким ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні житлової субсидії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області негайно поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 житлової субсидії згідно з наявними документами та здійснити перерахунок і виплату житлової субсидії з урахуванням сум, які не були нараховані раніше (з травня 2023 року);
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000 (десять тисяч) гривень 00 коп.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суд зазначає, що позов не відповідає вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
Частиною 1 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
До позовної заяви позивачем додано заяву про поновлення пропущеного строку, в якій позивач просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду за захистом прав позивача та поновити позивачу строк на звернення до адміністративного суду, та прийняти до розгляду позов.
Заява обґрунтована тим, що про прийняття відповідачем рішення № 1173058364-2023-1 від 01.06.2023 про відмову у призначенні житлової субсидії позивач дізнався після отримання відповіді відповідача від 07.07.2023 на звернення позивача. Зазначено, що позивач оскаржував дії відповідача щодо відмови у призначенні житлової субсидії до органів державної влади та до суду, однак, провадження у справі № 160/27328/23 (суддя Златін С.В.) не було відкрито у зв'язку з несплатою судового збору. Позивач вважає, що підстави для звернення до суду виникли після відмови відповідача у призначенні субсидії, що підтверджено листом № 27744-30809/В-01/8-0400/25 від 17.07.2025.
Розглянувши заяву позивача про поновлення пропущеного строку, дослідивши додані до позовної заяви документи, суд зазначає наступне.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів внаслідок дій або бездіяльності відповідача.
До позовної заяви додано копію листа Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України № 27744-30809/В-03/8-2800/25 від 17.07.2025, яким надано відповідь на звернення ОСОБА_1 від 19.06.2025 та 09.07.2025 з питання призначення житлової субсидії за наявності заборгованості зі сплати за житлово-комунальні послуги. У листі зазначено, що про відмову у призначенні житлової субсидії з травня 2023 року ОСОБА_1 було повідомлено 07.07.2023. За результатами розгляду заяв ОСОБА_1 , поданих 22.08.2023, 05.06.2025, було відмовлено у призначенні житлової субсидії у зв'язку з наявною інформацією про прострочену понад три місяці заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком.
Отже, про оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 1173058364-2023-1 від 01.06.2023 про відмову у призначенні житлової субсидії позивач дізнався 07.07.2023. Дату, коли позивач дізнався про припинення нарахування та виплати житлової субсидії з травня 2023 року, у заяві не зазначено.
Згідно з відомостями комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 160/27328/23 було залишено без задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повернуто позивачу. В ухвалі судом зазначено, що 19.10.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому остання просила визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №1173058364-2023-1 від 01.06.2023, № 31931-24385/В-01/8-0400/23 від 07.07.2023, № 37227- 29038/В-01/8-0400/23 від 07.08.2023, № 36807-29038/В-01/8-0400/23 від 04.08.2023 про відмову у призначенні їй субсидії, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з 01.05.2023.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2023 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернуто ОСОБА_1 .
Постановою Верховного Суду від 12.11.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2023 залишено без змін.
Крім того, згідно з відомостями комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» ОСОБА_1 23.09.2025 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення нарахування та виплати житлової субсидії ОСОБА_1 з травня 2023 року;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 1173058364-2023-1 від 01.06.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні житлової субсидії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області негайно поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 житлової субсидії згідно з наявними документами, здійснити перерахунок і виплату житлової субсидії з урахуванням сум, які не були нараховані раніше (з травня 2023 року);
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 10000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі №160/27443/25 (суддя Рянська В.В.) визнано неповажними зазначені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди - залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків позовної заяви, який становить 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання (надіслання) до суду:
- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску відповідного строку;
- документа про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн або обґрунтованого клопотання про звільнення від сплати судового збору з доказами на підтвердження зазначених у ньому обставин.
Позивачем не усунуто недоліки позовної заяви на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху в межах справи №160/27443/25 (суддя Рянська В.В.), натомість, 06.10.2025 позивачем подано заяву про відкликання позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 у справі №160/27443/25 (суддя Рянська В.В.) позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди - повернуто позивачеві.
З цією позовною заявою ОСОБА_1 втретє звернулася до суду 14.10.2025.
З матеріалів позовної заяви судом не встановлено переконливих фактичних обставин, які би свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав з цією позовною заявою.
Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Крім того, частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 8 ст. 160 КАС України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 5 ст. 161 КАС України у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору.
До позовної заяви позивачем додано заяву про звільнення від сплати судового збору, в якій зазначено, що позивач є особою з інвалідністю третьої групи, не працює, отримує мінімальну пенсію, яка є єдиним її доходом. Позивач не має банківських вкладів та іншого нерухомого майна, крім квартири, у якій проживає. За станом здоров'я потребує постійного медикаментозного лікування. Тому, наголошує, що є малозабезпеченою особою та не має можливості сплатити судовий збір.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028,00 грн.
Позивачем заявлено пов'язані вимоги немайнового характеру, що випливають з незгоди позивача з діями відповідача щодо припинення нарахування та виплати житлової субсидії з травня 2023 року та рішенням відповідача № 1173058364-2023-1 від 01.06.2023 про відмову у призначенні житлової субсидії. Позовна вимога про зобов'язання вчинити певні дії є похідною. За позовну вимогу про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, заявлену в адміністративному судочинстві, зумовлену вимогою про вирішення публічно-правового спору, судовий збір не справляється.
Відповідно до п. п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлено ставку судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211,20 грн (3028,00 х 0,4 = 1211,20).
Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від його сплати.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
При цьому, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
До позовної заяви позивачем додано копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №018947 від 01.11.2018, якою позивачу встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням з 01.11.2018 безстроково.
Разом з тим, суд зазначає, що позивач не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору за ч. 2 ст. 3 та ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та, відповідно, повинен сплачувати судовий збір.
Натомість, до матеріалів позовної заяви не додано доказів, які б свідчили про сплату позивачем судового збору.
У позовній заяві позивач просить суд про звільнення від сплати судового збору, в порядку статті 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 133 КАС України.
Частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Частиною другою статті 8 Закону № 3674-VI закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Стаття 133 КАС України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.
Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, податкова декларація про доходи тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.
У розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, заявник має довести існування фінансових труднощів.
Згідно з доданими до заяви про звільнення від сплати судового збору відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 27.11.2024 (1-3 квартали 2024 року), ОСОБА_1 нараховано та виплачено соціальні виплати у липні 2024 року в сумі 5000,00 грн, вересні 2024 року - 1500,00 грн. Відповідні відомості за повний 2024 рік до заяви не додано.
За змістом довідок про доходи пенсіонера ОСОБА_1 , виданих відділом обслуговування громадян № 2 (сервісним центром) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, сума пенсії ОСОБА_1 за 2024 рік становила 35320,00 грн.
З урахуванням доданих до заяви ОСОБА_1 документів, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання до суду цієї позовної заяви (1211,20 грн) не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік (2091 грн).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981 та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 КАС України, Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання позовної заяви, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, суд критично оцінює заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у відповідності до висновків викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні та чи мала «розгляд судом». Враховуючи ці чинники, далі суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду (п. 60, 61).
Також, Європейського суду з прав людини у пунктах 62, 66 та 67 вказаного рішення дійшов висновку, що судовий збір у розмірі середнього річного заробітку в країні є значним та надмірним, що становить непропорційне обмеження права доступу до суду.
Вказані висновки Європейського суду з прав людини кореспондуються з положеннями статті 8 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства в Україні, а саме, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті, усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов'язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору, незалежно від того є вони платниками податків чи суб'єктами владних повноважень.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Втім, стаття 133 КАС України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.
Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, податкова декларація про доходи, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.
У розумінні приписів статті 8 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
При цьому, позивач має довести існування фінансових труднощів.
Водночас, наведених позивачем доводів та наданих копій документів недостатньо для ухвалення судового рішення про звільнення позивача від сплати судового збору. Зі змісту заяви не вбачається підстав, які б беззаперечно вказували на необхідність звільнення позивача від сплати судового збору, що також досліджено та надано оцінку колегією суддів в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/27328/23 при поданні даної позовної заяви раніше.
Приймаючи до уваги надані скаржником довідки про річний дохід, застосовуючи чинні положення КАС України та висновки Європейського суду з прав людини до конкретних обставин справи, а також враховуючи, що сума судового збору, яка підлягає сплаті при поданні позовної заяви (1211,20 грн), не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік (2091 грн), суд дійшов висновку про те, що доводи позивача не свідчать про неможливість сплатити судовий збір і не є підставою для звільнення від сплати суму судового збору, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору.
Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
З урахуванням вимог статті 133 КАС України, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 8 Закону України «Про судовий збір» з власної ініціативи.
Крім того, даною статтею передбачено безпосереднє право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору.
Сплата ж судового збору за подання позовної заяви, в силу положень статті 161 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовною заявою.
Оскільки позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені в заяві не можуть бути визнані поважними, у зв'язку з чим заява про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
При цьому, суд роз'яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із такою заявою із обов'язковим наданням необхідних доказів.
В порядку усунення недоліків позовної заяви позивач має подати (надіслати) до суду обґрунтоване клопотання про звільнення від сплати судового збору з доказами на підтвердження зазначених у ньому обставин або оригінал документа про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн.
За приписами ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на наведене, позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, тому, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовною заявою.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою - відмовити.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який становить 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом подання (надіслання) до суду:
- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску відповідного строку;
- документа про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн або обґрунтованого клопотання про звільнення від сплати судового збору з доказами на підтвердження зазначених у ньому обставин.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 256 КАС України, з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.О. Лозицька