17 жовтня 2025 р.Справа №160/28932/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
06.10.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
-визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності), полковника ОСОБА_2 від 16.08.2025 року № 27 «Про результати службового розслідування» в частині притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності в сумі 107 081,25 грн.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.161 КАС України, та підлягає залишенню без руху.
Ухвалою суду від 13.10.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду цієї позовної заяви у розмірі 968,96 грн., сплаченого в установленому порядку, або докази на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору.
15.10.2025 позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить: зупинити дію індивідуального акта, а саме наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності), полковника ОСОБА_2 від 16.08.2025 року № 27 «Про результати службового розслідування» в частині притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності в сумі 107 081,25 грн. до набрання законної сили судовим рішенням в даній адміністративній справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що до Дніпропетровського окружного адміністративного суду була подана позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами визнати протиправним і скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 року № 27 «Про результати службового розслідування» в частині притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності в сумі 107 081,25 грн. Наразі є підстави для забезпечення позову через те, що очевидними є ознаки протиправності оскаржуваного наказу від 16.08.2025 № 27, так як він, як акт індивідуальної дії, не відповідає вимогам, які мають висуватись до нього, в частині обґрунтованості, повноти, наведення конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Також не наведені конкретні норми права, які були порушені позивачем, тож незрозуміло за яке саме діяння його було притягнуто до відповідальності і відповідно через це доведення вини також є неможливим. Наведені обставини свідчать про очевидну протиправність оскаржуваного рішення. Таким чином, з метою забезпечення захисту прав позивача необхідно зупинити дію наказу від 16.08.2025 №27 в частині щодо його притягнення до матеріальної відповідальності. Крім того, відповідач до вирішення спору в суді може вжити заходи, в тому числі стягнути суму у розмірі 107081,25 грн., у зв'язку з чим під питанням стане ефективність захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Положенням частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням приписів частини першої статті 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).
З огляду на приписи наведеної статті, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18, від 13.07.2023 у справі № 640/16003/22.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому, небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної протиправності, небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
У спірному випадку позивач звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 .
Суд зазначає, що предметом заявленого позову є визнання протиправним та скасування наказу Військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 № 27 «Про результати службового розслідування» в частині притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності в сумі 107 081,25 грн.
За змістом заяви про забезпечення позову підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом є протиправний, за твердженням позивача, наказ Військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 №27 в частині притягнення його до матеріальної відповідальності, оскільки відповідачем не обґрунтовано та не наведено конкретних мотивів його прийняття, а також норм права, які були порушені позивачем, що у сукупності вказує на очевидність ознак протиправності такого наказу, тому є необхідність у забезпеченні позову шляхом зупинення його дії, окрім того відповідач до вирішення спору у суді може вжити заходи, в тому числі стягнути суму 107 081,25 грн.
Надаючи правову оцінку вказаним аргументам, суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач не посилається на конкретні обставини, що свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі або що захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову можливістю настання певних негативних наслідків, для виправлення яких буде необхідно докласти значних зусиль та витрат, позивачем їх не конкретизовано та не наведено мотивів, відповідно яким відмова у зупиненні дії оскаржуваного наказу може істотно ускладнити чи не унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
А тому посилання позивача на можливе настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому, за відсутності відповідних доказів, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Щодо «очевидності» ознак протиправності наказу відповідача та порушення прав позивача, суд зазначає, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони (рішення, дії чи бездіяльність) повинні свідчити про протиправність поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності рішень, дій/бездіяльності у спірних правовідносинах, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що таке рішення, дії (бездіяльність) явно суперечать вимогам закону за критеріями, передбаченими ч.2 ст.2 КАС України, порушують права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
При цьому, твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Безумовно, рішення чи дії/бездіяльність суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
В даному випадку позивачем не надано належних та допустимих доказів очевидності ознак протиправності наказу відповідача від 16.08.2025 № 27 в частині притягнення його до матеріальної відповідальності поза розумним сумнівом, що в свою чергу, має бути досліджено судом при вирішенні справи під час судового розгляду.
При цьому, доводи позивача про непогодження з оскаржуваним наказом не вказують на очевидність ознак протиправності такого рішення суб'єкта владних повноважень, а судження позивача щодо цього мають оціночний, тобто суб'єктивний характер.
Наведеним обставинам може бути надана правова оцінка при розгляді справи по суті.
Отже, зміст заяви про забезпечення позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно з положень статті 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки позивачем жодних доказів, у розумінні статей 73, 76 КАС України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, до суду надано не було.
За таких обставин, наведені доводи у межах поданої заяви про забезпечення позову не є достатніми та обґрунтованими, у зв'язку із чим суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та у строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.М. Бухтіярова