17 жовтня 2025 рокуСправа №160/25551/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,-
08.09.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 07.09.2025 року через систему “Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати неправомірною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка проявилася в тому, що військова частина НОМЕР_1 у встановлені чинним законодавством України строки не надала відповідь на скаргу від 08 травня 2025 року (початок перебігу строку звернення до суду ОСОБА_1 пов'язує із 26 липня 2025 року - датою, коли ОСОБА_1 за його розрахунками мала би бути вручена відповідь військової частини НОМЕР_1 на скаргу від 08 травня 2025 року, дану бездіяльність ОСОБА_1 не оскаржував в позасудовому порядку, шестимісячний строк оскарження в судовому порядку спливає 26 січня 2025 року);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 відповідь на скаргу від 08 травня 2025 року (початок перебігу строку звернення до суду ОСОБА_1 пов'язує із 26 липня 2025 року - датою, коли ОСОБА_1 за моїми розрахунками мала би бути вручена відповідь військової частини НОМЕР_1 на скаргу від 08 травня 2025 року, дану бездіяльність ОСОБА_1 не оскаржував в позасудовому порядку, шестимісячний строк оскарження в судовому порядку спливає 26 січня 2025 року).
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що саном на дату подання позовної заяви відповідь військової частини НОМЕР_1 на скаргу ОСОБА_1 від 08.05.2025 року позивачу не вручено. На думку позивача, військова частина НОМЕР_1 не повідомляла його про продовження строку розгляду скарги від 08.05.2025 року до 45 днів, тому відповідь на скаргу мала бути надана йому не пізніше 30 днів з дня отримання скарги від Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону. Отже, ненадання військовою частиною НОМЕР_1 відповіді на скаргу від 08.05.2025 року протягом 30 днів з дня отримання скарги, є неправомірною бездіяльністю.
30.09.2025 року від представника військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив про те, що позивачем зазначено, що військова частина НОМЕР_1 не надала відповідь на звернення позивача від 08.05.2025 року та/або не повідомила про продовження строку його розгляду, у відповідності до статті 20 Закону України “Про звернення громадян». Так, на адресу військової частини НОМЕР_1 за вх. № 38444 від 18.06.2025 року, у порядку статті 7 Закону України “Про звернення громадян», від Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (вих. № 5-4-4953ВИХ-25 від 18.06.2025) надійшло згадане звернення позивача. Стаття 19 Закону України “Про звернення громадян» визначає, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. Норми чинного законодавства не містять вимоги щодо порядку та способу повідомлення громадянина за результатами розгляду його звернення. Посадовими особами НОМЕР_1 , за результатами розгляду звернення позивача, було підготовлено та надану відповідь від 01.07.2025 за вих. № 684/12108, яка була направлена на адресу Позивача, зазначену у зверненні, а саме: АДРЕСА_1 . Відправлення було здійснено простим листом засобами оператора поштового зв'язку України АТ “Укрпошта». Отже, посадовими особами А2256 позивача було належно повідомлено про розгляд його звернення від 08.05.2025 року. До того ж, поданий позивачем позов має цілком штучний характер, заявлені позивачем вимоги не спрямовані на досягнення юридично значущого результату щодо захисту прав та інтересів позивача як фізичної особи у правовідносинах з суб'єктами владних повноважень. На думку представника відповідача, з боку позивача наявний факт зловживання процесуальними правами, що є неприпустимим відповідно до частини 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України.
06.10.2025 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем зазначено про те, що відповідач стверджує, що відповідь на скаргу від 08.05.2025 року була надіслана йому простим листом засобами АТ Укрпошта на ту адресу, яка була зазначена позивачем у скарзі. Разом з тим, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування у справі, де відповідачем є суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, що він надіслав позивачу відповідь на скаргу від 08.05.2025 року до того часу, коли позивач звернувся до суду з адміністративною позовною заявою. Відповідь відповідача на скаргу від 08.05.2025 року позивач вперше побачив 01.10.2025 року з додатком до відзиву відповідача на позовну заяву. Отже, позивач просить суд врахувати викладене у відповіді на відзив під час прийняття рішення у справі, адміністративну позовну заяву задовольнити.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 10.09.2025 року передана судді Пруднику С.В.
15.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 : письмові та вмотивовані пояснення щодо не надання відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 08.05.2025 року. Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 07.10.2025 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 08.05.2025 року звернувся, зокрема, до Офісу Генерального прокурора зі скаргою від 08.05.2025 року.
З матеріалів справи убачається, що 08.05.2025 року позивач звернувся до Верховної Ради України, до Президента України, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, до Міністерства оборони України та до Офісу Генерального прокурора із скаргою, в якій просив: 1. переглянути рішення, які були прийняті ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 за результатом розгляду скарги від 09.01.2025 року. 2. притягнути до дисциплінарної відповідальності начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 за відмову розглянути мою попередню скаргу від 09.01.2025 року щодо побиття та можливого викрадення громадянина у місті Дніпрі 09.12.2024 року. 3. переглянути рішення, які були прийняті ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_2 за результатом розгляду скарги від 06.03.2025 року. 4. притягнути до дисциплінарної відповідальності тимчасово виконуючого обов'язки начальника штабу - заступника командира військової часини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_3 за відмову розглядати скаргу ОСОБА_1 від 06.03.2025 року. 5. притягнути до дисциплінарної відповідальності командира військової часини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_4 за неналежний розгляд скарг від 09.01.2025 року та від 06.03.2025 року, які стосується побиття цивільного у автомобілі ТЦК.
До означеної скарги у якості додатків зазначено було як: 1. копія скарги від 09.01.2025 року з додатками - 7 сканкопій. 2. копія відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.02.2025 року №55/3/5 та конверт, у якому зазначена відповідь надсилалась - 3 сканкопії. 3. копія відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) від 24.01.2025 року №684/1815, конверт у якому зазначена відповідь надсилалась, скріншот трекінгу рекомендованого повідомлення, яким зазначена відповідь надсилалась - 3 сканкопії. 4. копія відповіді Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області від 04.03.2025 року №9201-2025 - 1 сканкопія. 5. копія скарги від 06.03.2025 року з додатками - 17 сканкопій. 6. копія відповіді військової частини НОМЕР_3 від 21.03.2025 року, конверт у якому зазначена відповідь надсилалась - 3 сканкопії. 7. копія відповіді військової частини НОМЕР_3 від 28.03.2025 року, конверт у якому зазначена відповідь надсилалась - 3 сканкопії. 8. копія відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) від 24.04.2025 року №684/8343, конверт у якому зазначена відповідь надсилалась - 4 сканкопії.
Як зазначає позивач у поданій до суду позовній заяві, скарга від 08.05.2025 року направлялася на електронну пошту Офісу Генерального прокурора у вигляді Pdf-файлу, на який накладено кваліфікований електронний підпис. Електронна копія електронного документу, а саме, скарги від 08.05.2025 року, скріншот електронної пошти позивача, яким підтверджується направлення скарги від 08.05.2025 року до Офісу Генерального прокурора від 08.05.2025 року.
Листом від 09.06.2025 року №11/2/1-Р Офісом Генерального прокурора на адресу спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на адресу ОСОБА_1 повідомлено про те, що надсилається для розгляду в межах компетенції скарга ОСОБА_1 від 08.05.2025, яка надійшла з Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, щодо можливих неправомірних дій військових службових осіб, результатів розгляду попередніх звернень, притягнення до відповідальності та з інших питань. Про результати розгляду необхідно повідомити у встановленому законом порядку автора скарги. Другому адресату надсилається для відома. Додаток: на 48 арк., з нашим вх. № 138662-25 від 04.06.2025, першому адресату.
Позивач зазначає, що 09.06.2025 року позивачу на електронну пошту надійшла відповідь Офісу Генерального прокурора від 09.06.2025 року, якою проінформовано про те, що його скарга від 08.05.2025 року направлена на розгляд до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону. Відповідь Офісу Генерального прокурора від 09.06.2025 року направлялася на електронну пошту позивача у вигляді Pdf-файлу, який було отримано шляхом сканування паперового носія.
Листом від 10.06.2025 року №04/06-2162 вих-25 Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону на адресу Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони та адресу ОСОБА_5 повідомлено про те, що направляється за належністю для розгляду в межах компетенції скарга ОСОБА_1 , яка надійшла з Офісу Генерального прокурора, щодо можливих неправомірних дій військових службових осіб, результатів розгляду попередніх звернень, притягнення до відповідальності та з інших питань. Про результати розгляду звернення необхідно повідомити заявника у строки передбачені законом. Другому адресату направляється до відома. Додаток (першому адресату): за текстом на 49 арк.
Позивач стверджує, що 10.06.2025 року позивачу на електронну пошту надійшла відповідь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 10.06.2025 року, якою проінформовано про те, що його скарга надіслана на розгляд до Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону. Відповідь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 10.06.2025 року направлялася на електронну пошту позивача у вигляді Pdf-файлу, який було отримано шляхом сканування паперового носія.
Листом від 18.06.2025 року №5-4-4953ВИХ-25 Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 на адресу ОСОБА_5 повідомлено про те, що у порядку ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» направляється скарга ОСОБА_1 щодо можливих протиправних дій працівників ТЦК та СП, а також з інших питань. Дніпровська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону про результати розгляду просила повідомити автора звернення. Також, в означеному листі зазначено про те, що другому адресату направляється до відома та роз'яснюється, що прийняте за зверненням рішення, відповідно до ст. 55 Конституції України «Про звернення громадян» може бути оскаржено прокурору вищого рівня або до суду. Додаток: за текстом на 50 арк. в 1 прим. (першому адресату).
У поданій до суду позовній заяві позивач зазначає, що 03.07.2025 року на його поштову пошту надійшла відповідь Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 18.06.2025 року, якою проінформовано про те, що його скарга направлена на розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 - це і є відповідач, тобто військова частина НОМЕР_1 ).
Позивач стверджує, що станом на дату подання адміністративної позовної заяви відповідь військової частини НОМЕР_1 на скаргу від 08.05.2025 року йому не вручено.
З матеріалів справи убачається, що листом від 01.07.2025 року №684/12108 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивачу наступне. До військової частини НОМЕР_1 18.06.2025 за вх. № 38444 від Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону надійшло звернення ОСОБА_1 з приводу перегляду рішень, прийнятих за результатами розгляду звернень ОСОБА_1 від 09.01.2025 та від 06.03.2025, та з інших питань. Відповідно до статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 19 Закону України “Про звернення громадян» визначені обов'язки органів державної влади їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, зокрема зазначено обов'язок об'єктивно, всебічно і вчасно їх перевіряти. Відповідач у даному листі повідомив, що посадовими особами військової служби правопорядку звернення ОСОБА_1 від 09.01.2025 та 06.03.2025 були розглянуті, за результатами розгляду яких ОСОБА_1 було надано відповіді від 24.01.2025 № 684/1815 та від 24.04.2025 № 684/8343, відповідно, тобто надані вчасно та в межах повноважень, визначених Законом України “Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України». Поряд з тим, відповідно до статті 16 Закону України “Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. Право на доступ до захисту своїх суб'єктивних прав, шляхом оскарження і правосуддя, не є абсолютним і обмежене передусім встановленими строками такого оскарження та звернення до суду. У відповідності до статті 17 Закону України “Про звернення громадян» скарга па рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Інститут строків сприяє юридичній визначеності та стимулює учасників правовідносин до виконання своїх обов'язків, про що свідчить, визначена Законом України “Про судоустрій і статус суддів» єдність судової практики. Враховуючи вимоги статті 55 Конституції України, статей 16, 17 Закону України “Про звернення громадян», ОСОБА_1 має право на його оскарження у порядку підлеглості вищому органу чи посадовій особі, що не позбавляє ОСОБА_1 права звернутися до суду.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що на адресу військової частини НОМЕР_1 за вх. № 38444 від 18.06.2025 року, у порядку статті 7 Закону України “Про звернення громадян», від Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (вих. № 5-4-4953ВИХ-25 від 18.06.2025) надійшло згадане звернення позивача. Посадовими особами НОМЕР_1 , за результатами розгляду звернення позивача, було підготовлено та надану відповідь від 01.07.2025 за вих. № 684/12108, яка була направлена на адресу позивача, зазначену у зверненні, а саме: АДРЕСА_1 . Відправлення було здійснено простим листом засобами оператора поштового зв'язку України АТ “Укрпошта». Отже, посадовими особами А2256 позивача було належно повідомлено про розгляд його звернення від 08.05.2025 року.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Згідно з ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно положень ст.3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Згідно положень ст.7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Відповідно до положень ст.14 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду. Пропозиції (зауваження) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.
Згідно положень ст.15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до положень ст.16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто. Скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів вирішуються в судовому порядку. Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками. Скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність. До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину. Особливості розгляду скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Особливості розгляду скарг громадян на реєстраційні дії, відмову в державній реєстрації, бездіяльність державного реєстратора визначаються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Згідно положень ст.17 Закону України «Про звернення громадян» скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу. Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.
Відповідно до положень ст.19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
Згідно положень ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Як стверджує позивач, що станом на дату подання адміністративної позовної заяви відповідь військової частини НОМЕР_1 на скаргу від 08.05.2025 року йому не вручено.
Разом з тим судом установлено, що листом від 01.07.2025 року №684/12108 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивачу наступне. До військової частини НОМЕР_1 18.06.2025 за вх. № 38444 від Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону надійшло звернення ОСОБА_1 з приводу перегляду рішень, прийнятих за результатами розгляду звернень ОСОБА_1 від 09.01.2025 та від 06.03.2025, та з інших питань. Відповідно до статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 19 Закону України “Про звернення громадян» визначені обов'язки органів державної влади їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, зокрема зазначено обов'язок об'єктивно, всебічно і вчасно їх перевіряти. Відповідач у даному листі повідомив, що посадовими особами військової служби правопорядку звернення ОСОБА_1 від 09.01.2025 та 06.03.2025 були розглянуті, за результатами розгляду яких ОСОБА_1 було надано відповіді від 24.01.2025 № 684/1815 та від 24.04.2025 № 684/8343, відповідно, тобто надані вчасно та в межах повноважень, визначених Законом України “Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України». Поряд з тим, відповідно до статті 16 Закону України “Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. Право на доступ до захисту своїх суб'єктивних прав, шляхом оскарження і правосуддя, не є абсолютним і обмежене передусім встановленими строками такого оскарження та звернення до суду. У відповідності до статті 17 Закону України “Про звернення громадян» скарга па рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Інститут строків сприяє юридичній визначеності та стимулює учасників правовідносин до виконання своїх обов'язків, про що свідчить, визначена Законом України “Про судоустрій і статус суддів» єдність судової практики. Враховуючи вимоги статті 55 Конституції України, статей 16, 17 Закону України “Про звернення громадян», ОСОБА_1 має право на його оскарження у порядку підлеглості вищому органу чи посадовій особі, що не позбавляє ОСОБА_1 права звернутися до суду.
При цьому, у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що на адресу військової частини НОМЕР_1 за вх. № 38444 від 18.06.2025 року, у порядку статті 7 Закону України “Про звернення громадян», від Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (вих. № 5-4-4953ВИХ-25 від 18.06.2025) надійшло згадане звернення позивача. Посадовими особами НОМЕР_1 , за результатами розгляду звернення позивача, було підготовлено та надану відповідь від 01.07.2025 за вих. № 684/12108, яка була направлена на адресу позивача, зазначену у зверненні, а саме: АДРЕСА_1 . Відправлення було здійснено простим листом засобами оператора поштового зв'язку України АТ “Укрпошта». Отже, посадовими особами А2256 позивача було належно повідомлено про розгляд його звернення від 08.05.2025 року.
Суд враховує, що умовою для звернення особи до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб таких органів є наявність у позивача суб'єктивного переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.
В свою чергу, порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею такого права, що унеможливлює одержання особою того, на що вона може розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.
Тобто, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків такої особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
При цьому, виходячи з наведених вище положень законодавства, особа-позивач на власний розсуд визначає, чи порушені її права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Разом з цим, задоволення відповідних позовних вимог особи можливе лише в разі наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, при цьому така зміна відбувається з порушенням критеріїв правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, встановлених КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.
Під час розгляду справи позивач не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності бездіяльності відповідача щодо розгляду скарги від 08.05.2025 року.
Отже, позивачем не доведено факту вчинення з боку відповідача порушення його прав, свобод та інтересів.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У розвиток цієї конституційної норми частиною 1 та 3 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
При цьому, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах (стаття 2 КАС України).
Конституційний Суд України, надаючи тлумачення частини другої статті 55 Конституції України в своєму Рішенні від 14.12.2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Це означає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, який стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 826/4406/16 та від 29.06.2021 року у справі № 1/380/2019/000578.
З урахуванням зазначеного, якщо право позивача порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб'єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
В даному ж випадку під час розгляду справи суд не встановив порушення прав та законних інтересів позивача з боку відповідача, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.
Суд наголошує, що відповідно до статей 73, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, саме позивач зобов'язаний довести обставини, на яких ґрунтується його позов. У справах, що стосуються оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень, ключовим є встановлення юридичного факту, з яким пов'язується виникнення обов'язку відповідача - зокрема, отримання звернення. Якщо такий факт не доведено, відповідно не виникає і обов'язку щодо розгляду звернення по суті, а відтак - не може бути визнано наявності бездіяльності.
Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі № 826/5953/17 виклав правову позицію, згідно з якою:
«Обов'язок суб'єкта владних повноважень розглянути звернення виникає лише у випадку його належного надходження до цього суб'єкта. Непідтверджене звернення не може бути підставою для висновку про порушення обов'язку щодо його розгляду».
Наведена практика узгоджується також із висновками Верховного Суду у постановах від 15.10.2020 у справі № 160/2369/20 та від 03.03.2022 у справі № 160/8117/21, в яких підкреслено, що належність доказів у справах про бездіяльність повинна відповідати підвищеним стандартам достовірності, зокрема коли йдеться про електронну форму звернення.
За таких обставин, вимоги позивача щодо визнання неправомірною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , яка проявилася в тому, що військова частина НОМЕР_1 у встановлені чинним законодавством України строки не надала відповідь на скаргу від 08 травня 2025 року (початок перебігу строку звернення до суду ОСОБА_1 пов'язує із 26 липня 2025 року - датою, коли ОСОБА_1 за його розрахунками мала би бути вручена відповідь військової частини НОМЕР_1 на скаргу від 08 травня 2025 року, дану бездіяльність ОСОБА_1 не оскаржував в позасудовому порядку, шестимісячний строк оскарження в судовому порядку спливає 26 січня 2025 року) та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 відповідь на скаргу від 08 травня 2025 року (початок перебігу строку звернення до суду ОСОБА_1 пов'язує із 26 липня 2025 року - датою, коли ОСОБА_1 за моїми розрахунками мала би бути вручена відповідь військової частини НОМЕР_1 на скаргу від 08 травня 2025 року, дану бездіяльність ОСОБА_1 не оскаржував в позасудовому порядку, шестимісячний строк оскарження в судовому порядку спливає 26 січня 2025 року) є необґрунтованими та безпідставними та такими, що не належать до задоволення.
Суд звертає увагу, що гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Суд зазначає, що за результатами розгляду справи фактів порушення прав позивача з боку відповідача не доведено.
З урахуванням зазначеного, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв'язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не належать до задоволення.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, № 303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник