17 жовтня 2025 рокуСправа №160/25015/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
01.09.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 31.08.2025 року через систему “Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.08.2025 року № 045550031009 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за вислугу років відповідно до п. “є» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Означені позовні вимоги вмотивовані спірністю та протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.08.2025 року № 045550031009 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсії.
ГУ ПФУ в Черкаській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач зазначив що, Головним управлінням розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 15.08.2025 № 045550031009 про відмову у призначені пенсії за вислугу років. Позивач звернувся до Головного управління із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII). Пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закон № 1058-ІV передбачено право на пенсію за вислугу років за умови, якщо особи на день набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років, передбачену статтями 52, 54 та 55 Закону № 1788-XII. Відповідно до п. "е" статті 55 Закону № 1788-XII право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України - (на 11.10.2017 на дату введення в дію Закону № 1788-XII - 26 років 6 місяців. За результатами розгляду документів, доданих позивачем до заяви про призначення пенсії, встановлено, що страховий стаж становить 26 років 5 місяців 8 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_2 . Спеціальний стаж роботи на 11.10.2017 - становить 6 років 20 днів. Головним управлінням у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років на підставі ст. 55 Закону №1788-XII.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 02.09.2025 року передана судді Пруднику С.В.
08.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 21.07.2025 року звернулася до відділення ГУ ПФУ у Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років, згідно п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З метою підтвердження у позивача права на отримання вищевказаної пенсі було надано: трудову книжку, паспорт та РНОКПП, посвідчення майстра спорту України Міжнародного класу, орден, диплом спеціаліста, докази щодо зміни прізвища.
Однак, 28.07.2025 ГУ ПФУ в Одеській області було вручено позивачу рішення про відмову у призначені пенсії.
У даному рішення ГУ ПФУ в Одеській області зазначило, що згідно пункту «є» статті 55 Закону «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають: спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 25 років у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України від 12.10.1992 № 583, незалежно від віку. Заявниця працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення № 045550031009 від 28.07.2025 про відмову у призначені пенсії за вислугу років за відсутності страхового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років - 25 років, в наявності 6 років 20 днів.
Вважаючи, що вищевказаним ГУ ПФУ невистачило документів, які надають право на отримання пенсії за вислугу років Позивачка звернулася до Мінмолодьспорт із проханням видати їй відповідні підтверджуючі довідки щодо її перебування у складі національної збірної команди України з волейболу.
Опісля отримання позивачем вищевказаних довідок від Мінмолодьспорту, вона повторно звернулася із заявою про призначення їй пенсії.
Однак, рішенням № 045550031009 від 15.08.2025 ГУ ПФУ в Черкаській області знов відмовлено у призначені пенсії.
При цьому, відповідач зазначає, що страховий стаж заявниці становить 26 років 5 місяців 8 днів, у тому числі спеціальний стаж за вислугою років станом на 11.10.2017 - 6 років 20 днів.
Також у даному рішенні відповідач роз'яснює, що відмовив у призначені пенсії через відсутність необхідного спеціального стажу за вислугу років.
Не погоджуючись з прийняттям відповідачем спірного рішення позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно із статтею 7 Закону №1788-ХІІ, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Відповідно до статті 52 Закону №1788-ХІІ, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, спортсмени відповідно до пункту «є» статті 55.
Пунктом «є» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції до внесених змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ, що набрали чинності 01.04.2015) було встановлено, що спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, зокрема п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» був викладений в наступній редакції: «Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 25 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.».
Втім, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII.
Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 зазначено, що на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом № 213 до оспорюваних положень Закону №1788 щодо підвищення на п'ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону № 1788, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях54,55 Закону № 1788. Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону №1788 випливає, що стан здоров'я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами «а», «б», «в», «г», «д», «е», «є», «ж» статті 55 Закону № 1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв'язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019, положення пункту «а» статті 54, статті55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто, зазначені положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» втратили чинність з 04.06.2019.
Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугу років необхідно керуватися статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції чинній до внесення до неї змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, які визнано неконституційними.
Згідно з приписами п. «є» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України №213-VIII від 02.03.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається КМ України, незалежно від віку.
Тобто, особа, яка станом на момент звернення до пенсійного органу має не менше 20 років стажу роботи у порядку, який визначається КМ України, така особа має право на призначення пенсії за вислугу років, незалежно від її віку.
Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 (далі - Порядок № 583).
Відповідно до п. 1 Порядку № 583 пенсії за вислугу років призначаються спортсменам, які мають особливі заслуги перед фізкультурним рухом, - заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу при стажі роботи не менше 25 років і перебуванні в складі збірних команд України не менше 6 років незалежно від віку.
Відтак, з огляду на викладене, при призначенні пенсії з 04.06.2019 повинні застосовуватись норми п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, таким же чином повинні застосовуватись і положення п. 1 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України, затвердженого постановою № 583, щодо загального стажу роботи - не менше 20 років.
За приписами п. 1, п. 4 Порядку №583 до стажу роботи зараховується перебування вказаних осіб у складі збірних команд України, а також інші види діяльності, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, обчислюється на підставі трудової книжки та інших документів, що підтверджують перебування в складі збірних команд України, а також у разі наявності звання заслуженого майстра спорту або майстра спорту міжнародного класу.
Пенсії за вислугу років призначаються і виплачуються за умови вибуття вказаних осіб зі збірних команд України.
З аналізу вказаних норм вбачається, що право на пенсію за вислугу років мають:
- спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд;
- за наявності загального стажу роботи не менше 20 років незалежно від віку;
- перебування в складі збірних команд України не менше 6 років;
- вибуття вказаних осіб зі збірних команд України.
У контексті наведеного суд враховує, що статтею 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» від 24.12.1993 № 3808-ХІІ (далі - Закон № 3808-ХІІ) визначено, що спортсмен - фізична особа, яка систематично займається певним видом (видами) спорту та бере участь у спортивних змаганнях.
Частинами 4-6 ст. 37 Закону №3808-ХІІ встановлено, що склад національних збірних команд щорічно затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, та включає основний склад та склади спортсменів різних вікових груп з урахуванням вимог міжнародних спортивних федерацій.
До основного складу національних збірних команд включаються спортсмени, які мають найвищі спортивні результати на всеукраїнських та міжнародних змаганнях.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, на конкурсній основі формує штатну команду національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських та національних видів спорту, що включає спортсменів та фахівців сфери фізичної культури і спорту, зокрема тренерів, а з видів спорту осіб з інвалідністю - Український центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, укладає трудовий договір (контракт) із спортсменами та фахівцями штатної команди національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських та національних видів спорту, а з видів спорту осіб з інвалідністю - Український центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю.
Спортсмени - члени штатної команди національних збірних команд України беруть участь у міжнародних змаганнях або інших спортивних змаганнях, не включених до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих спортивних заходів та спортивних змагань України, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, відповідно до умов трудового договору (контракту) (ч. 9 ст. 37 Закону № 3808-ХІІ).
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМ України.
Постановою КМ України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок
підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
За приписами п.1, 2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.
Так, відповідно до диплому НОМЕР_3 , виданого 24.06.1998 р., зазначено, що ОСОБА_2 закінчила Дніпропетровський державний інститут фізичної культури та спорту за спеціальністю фізичне виховання та спорт, присвоєно кваліфікацію спеціаліста викладач фізичного виховання та спорту.
01.12.2009 позивач прийнята за контрактом на посаду спортсмена-інструктора штатної збірної команди України серед спортсменів-інвалідів за сумісництвом в Український центр з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт».
23.08.2011 позивач переведена на основне місце роботи на посаду спортсмена-інфструктора штатної збірної команди України серед спор стемнів-інвалідів.
06.03.2018 позивач звільнена з угодою сторін.
Більше того, відповідно до наказу № 4134 від 19.11.2010 позивачу було видано посвідчення № 860 Майстра спорту України міжнародного класу з волейболу сидячи.
17.09.2012 позивач отримала Орден княгині Ольги ІІІ ступеня.
Відповідно до довідки № 7003/ДУ-ІС від 04.07.2025, виданої Мінмолодьспорт, підтверджено, що ОСОБА_3 є чемпіонкою Європи 2011 та 2015 років, бронзовою призеркою чемпіонкою світу 2010 року, та бронзовою призеркою XIV літніх Паралімпійських ігор 2012 року з волейболу сидячи серед спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату.
Відповідно до довідки № 8385/ДУ-ІС від 06.08.2025, виданої Мінмолодьспорт, підтверджено, що майстер спорту України міжнародного класу ОСОБА_3 перебувала у складі національної збірної команди України з волейболу сидячи серед спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату з 2010 по 2017 роки.
Отже, факт того, що позивач є майстром спорту України міжнародного класу та перебувала понад 6 років (точніше 6 років та 20 днів) у складі збірної команди України з волейболу сидячи серед спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату (при необхідному 6 років).
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.08.2025 року № 045550031009 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за вислугу років відповідно до п. “є» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Суд не може підміняти своїм рішенням компетенцію уповноваженого органу державної влади, через що вимоги про зобов'язання призначити пенсію також задоволенню не підлягають.
З урахуванням зазначеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 08.08.2025 року про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.
Обираючи такий спосіб захисту порушених прав позивача, суд керується тим, що статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 968,96 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 968,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.08.2025 року № 045550031009 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 08.08.2025 року, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник