16 жовтня 2025 рокуСправа №160/6140/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047050029961 від 08.01.2025 року про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № l;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, подану 02.01.2025 року, та з урахуванням висновків суду, наведених в його рішенні;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 період роботи з 13.10.1997 року по 28.02.2001 року та період роботи згідно довідки № 229/151 від 26.11.2024.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047050029961 від 08.01.2025 року позивачеві протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VІІІ), з посиланням на недосягнення позивачем необхідного віку (50 років), визначеного положеннями п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003р. (далі - Закон №1058-ІV), у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII), а також на відсутність у позивача достатнього пільгового стажу, передбаченого п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV (7 років 6 місяців). На думку позивача, пенсійний орган при розгляді її заяви про призначення пенсії мав врахувати рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 у справі №1-5/2018 (746/15), яким зміни до статті 13 Закону №1788-ХІІ щодо збільшення пенсійного віку, внесені Законом №213-VІІІ, були визнані неконституційними та вирішено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом №213-VIII, отже, відповідач протиправно визначив датою набуття позивачем права на таку пенсію досягнення нею 50 років відповідно до приписів п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При такому підході відповідачем віддано перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства та залишено поза увагою вищевказане рішення Конституційного Суду України, що є неприпустимим. Також спірним рішенням протиправно відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоди роботи з 10.10.1997 по 28.02.2001 згідно довідки №589 від 09.12.2024, з посиланням на те, що дата зарахування на роботу не відповідає періоду, зазначеному у трудовій книжці, а також період роботи згідно довідки №229/151 від 26.11.2024 через те, що відсутня атестація робочих місць від 10.04.2013 та відсутня інформація, що АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» має право користуватися атестацією ПАТ «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС». Водночас, на думку позивача, нею було дотримано всіх вимог, яких вимагає закон, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, спірні період роботи підтверджено відповідними записами трудової книжки позивача, що є основним документом, який підтверджує трудовий стаж працівника, а також уточнюючими довідками та наказами про проведення атестації робочих місць, які були надані пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії. Однак, вказані документи безпідставно не взяті відповідачем до уваги. Враховуючи вищезазначене, позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає відмову у призначені йому пенсії за віком на пільгових умовах протиправною і незаконною, у зв'язку із чим просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6140/25 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Також вказаною ухвалою суду витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
Копія позовної заяви з додатками до неї та копія ухвали суду від 10.03.2025 року скерована за допомогою електронних засобів зв'язку до електронного кабінету відповідача та доставлена до електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 25.02.2025 року та 19.03.2025 року, відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронних листів, наявними в матеріалах справи, однак, станом на час розгляду справи відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
При цьому, за приписами частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
10.06.2025 року до суду відповідачем на виконання вимог ухвали суду надано завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.01.2025р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
На час звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії їй виповнилося 46 років.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 від 02.01.2025р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням №047050029961 від 08.01.2025 року відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв'язку із недосягненням позивачем пенсійного віку, який згідно з частиною другою статті 114 Закону №1058-ІV у редакції, чинній на день її звернення за призначенням пенсії, становить 50 років, в той же час вік позивача лише 46 років 9 місяці 19 днів, що є недостатнім., а також через відсутність у позивача достатнього пільгового стажу, передбаченого п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV (7 років 6 місяців), в той час як пільговий стаж позивача складає лише 6 років 1 місяць 16 днів, що є недостатнім. При цьому вказаним рішенням відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду роботи з 10.10.1997 по 28.02.2001 згідно довідки №589 від 09.12.2024, з посиланням на те, що дата зарахування на роботу не відповідає періоду, зазначеному у трудовій книжці; періоду роботи з 17.04.2002 по 19.09.2007, оскільки відсутній наказ про атестацію робочих місць від 04.03.2002; а також період роботи згідно довідки №229/151 від 26.11.2024 через те, що відсутня атестація робочих місць від 10.04.2013 та відсутня інформація, що АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» має право користуватися атестацією ПАТ «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС».
Незгода позивача з вищевказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та із не зарахуванням відповідачем спірних періодів роботи до пільгового стажу позивача зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з пунктом “а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом №213-VIII, який набув чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом “а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років. При цьому, одночасно запроваджено правила поетапного збільшення показника вікового цензу за якими, жінки, дати народження яких припадали, зокрема, на період з 01 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року набували право на пенсію по досягненню 50 років.
Законом №2148-VIII від 03.10.2017 року, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п.1 ч.2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017р.
Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом “а» статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 року та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.
Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III “Прикінцеві положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
З вищевикладеного слідує, що з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт “а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.
Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом “а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та 50 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Вирішуючи спір, суд доходить висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, а саме положенням пункту “а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.
Такий висновок суду відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20. В даному судовому рішенні Суд вказав на наявність колізії між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Суд зазначав, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України»). У цьому випадку, за висновками Суду, застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56), зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
При цьому, слід звернути увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та № 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, такі обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Враховуючи частину першу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.
Відповідачем у даному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь пенсіонера.
Як встановлено судом, позивач на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії 02.01.2025р. досягла 46 років, відтак, доводи пенсійного органу про відсутність у ОСОБА_1 необхідного пенсійного віку на момент її звернення з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 є безпідставними, а рішення про відмову у призначенні пенсії з підстави недосягнення необхідного пенсійного віку - протиправним.
Судом також встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії та доданих до неї документів відповідачем враховано ОСОБА_1 страховий стаж у кількості - 31 рік 9 місяців 1 день, з яких 6 років 1 місяць 16 днів - пільговий стаж роботи за Списком №1.
Водночас, спірним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047050029961 від 08.01.2025 року позивачеві, зокрема, було відмовлено у зарахуванні до її пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду роботи з 10.10.1997 по 28.02.2001 згідно довідки №589 від 09.12.2024, з посиланням на те, що дата зарахування на роботу не відповідає періоду, зазначеному у трудовій книжці, а також періоду роботи згідно довідки №229/151 від 26.11.2024 через те, що відсутня атестація робочих місць від 10.04.2013 та відсутня інформація, що АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» має право користуватися атестацією ПАТ «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС».
Суд зазначає, що статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, пунктами 1 та 2 Порядку №637, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.
За приписами п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, тобто до Списку №1 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах та досягнення відповідного віку, встановленого законом.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з п.4.3 Порядку №383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 4.4 Порядку №383 передбачено, що у разі якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. В разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як слідує з трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , позивач працювала:
ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат»:
- 10.10.1997р. прийнята на роботу у відомчу воєнізовану охорону стрілком 2 категорії 3 класу (наказ №529 від 10.10.1997р.);
- 13.10.1997р. переведена у відділ технічного контролю пробовідбірником збагачувальної фабрики по 2 розряду (наказ №143к від 10.10.1997р.);
- 01.03.2001р. переведена до служби якості пробовідбірником дільниці збагачувальної фабрики відділу технічного контролю по 2 розряду (наказ №35к від 12.02.2001р.);
- 01.12.2003р. переведена у відділ технічного контролю пробовідбірником дільниці збагачувального виробництва по 2 розряду (наказ №323к від 25.11.2003р.);
- ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат» ГАК «Українські поліметали» 15.12.2004р. реорганізовано у філію «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ЗАТ «Кримський ТИТАН» (наказ №01 від 16.12.2004р.);
- найменування підприємства філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ЗАТ «Кримський ТИТАН» с 05.05.2011р. змінено на філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПАТ «Кримський ТИТАН» (наказ від 26.04.2011р. №87);
- 31.12.2014 року звільнена у зв'язку із переведенням до філії «Вільногірський ГМК» ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на підставі п.5 ст.36 КЗпП України (наказ №662п від 29.12.2014р.);
Філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»:
- 01.01.2015р. прийнята за переведенням у відділ технічного контролю пробовідбірником дільниці збагачувального виробництва по 2 розряду (наказ №151п від 29.12.2014р.);
- Державне підприємство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» 01.12.2016р. перетворено на Публічне акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15.11.2016р. №1913); Філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» 09.12.2016р. перейменована на Філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (рішення Правління від 08.12.2016р., протокол №1);
- Публічне акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» 27.12.2018р. змінило тип та перейменоване на Акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.12.2018р. №1955); Філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» 27.12.2018р. перейменована на Філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (рішення Правління від 27.12.2018р., протокол №25);
- 11.08.2023р. звільнена за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України (наказ №217 від 08.08.2023р.).
Водночас, з довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 09.12.2024р. №589, виданої ПрАТ «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС», слідує, що ОСОБА_1 дійсно працювала повний робочий день у Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПрАТ «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС» та виконувала наступні роботи у період:
- з 10.10.1997р. по 28.02.2001р. (3 роки 04 місяці 18 днів) - роботи по відбору проб продукції збагачування на дільниці доведення в умовах іонізуючого випромінювання дільниці збагачувальної фабрики відділу технічного контролю, за професією, посадою: пробовідбірник, що передбачена Списком №1, розділ ХХІІ, підрозділ 1, код КП 12201000-1754б, постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162 (робітники постійно зайняті на роботах з радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці понад 10 мілікюрі радію-226 або еквівалентною за радіотоксичністю кількістю радіоактивних речовин, а також ремонт устаткування в цих умовах). Наказ про атестацію робочих місць №147 від 17.04.1997р., погоджено з головним Держекспертом області з умов праці №14/1-42 від 23.04.1997р.;
- з 01.03.2001р. по 15.01.2003р. (01 рік 10 місяців 14 днів) - роботи по відбору проб продукції збагачування на дільниці доведення в умовах іонізуючого випромінювання дільниці збагачувальної фабрики відділу технічного контролю служби якості, за професією, посадою: пробовідбірник, що передбачена Списком №1, розділ ХХІІ, підрозділ 1, код КП 12201000-1754б, постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162 (робітники постійно зайняті на роботах з радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці понад 10 мілікюрі радію-226 або еквівалентною за радіотоксичністю кількістю радіоактивних речовин, а також ремонт устаткування в цих умовах). Наказ про атестацію робочих місць №147 від 17.04.1997р., №127 від 04.03.2002р., погоджено з головним Держекспертом області з умов праці №14/1-42 від 23.04.1997р., №003/07-1-68 від 13.03.2002р.;
- з 16.01.2003р. по 30.11.2003р. (10 місяців 14 днів) - роботи по відбору проб продукції збагачування на дільниці доведення в умовах іонізуючого випромінювання дільниці збагачувальної фабрики відділу технічного контролю служби якості, за професією, посадою: пробовідбірник, що передбачена Списком №1, розділ ХХІІ, підрозділ 1, код КП 22.1-1б, постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003р. №36 (робітники постійно зайняті на роботах з радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці понад 10 мілікюрі радію-226 або еквівалентною за радіотоксичністю кількістю радіоактивних речовин, а також ремонт устаткування в цих умовах). Накази про атестацію робочих місць №127 від 04.03.2002р., погоджено з головним Держекспертом області з умов праці №003/07-1-68 від 13.03.2002р.;
- з 01.12.2003р. по 31.12.2014р. (11 років 01 місяць) - роботи по відбору проб продукції збагачування на дільниці доведення в умовах іонізуючого випромінювання дільниці збагачувальної фабрики відділу технічного контролю, за професією, посадою: пробовідбірник, що передбачена Списком №1, розділ ХХІІ, підрозділ 1, код КП 22.1-1б, постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003р. №36 (робітники постійно зайняті на роботах з радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці понад 10 мілікюрі радію-226 або еквівалентною за радіотоксичністю кількістю радіоактивних речовин, а також ремонт устаткування в цих умовах). Накази про атестацію робочих місць №127 від 04.03.2002р., №336 від 20.09.2007р., №129 від 10.04.2013р., погоджено з головним Держекспертом області з умов праці №003/07-1-68 від 13.03.2002р.; №003/07-1-128 від 22.11.2007р., №1437/0/192-13 від 11.04.2013р.
Також у вказані довідці, зокрема, зазначено, що найменування підприємства філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПАТ «Кримський ТИТАН» з 24.03.2015р. змінено на Філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПрАТ «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС» (рішення акціонерів від 18.03.2015р. №70).
Крім цього, відповідно до довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 26.11.2024р. №229/151, виданої Філією «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», ОСОБА_1 дійсно працювала повний робочий день у Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» та виконувала наступні роботи у період:
- з 01.01.2015р. по 02.08.2016р. (01 рік 07 місяців 02 дні) - роботи з пробовідбору продукції збагачувального виробництва з активністю радіоактивних речовин на робочому місці понад 10 мілікюрі радію-226 або еквівалентною за радіотоксичністю кількістю радіоактивних речовин, за професією (посадою): пробовідбірник дільниці збагачувального виробництва відділу технічного контролю, що передбачена Списком №1, розділ ХХІІ, підрозділ 1, позиція 22.1-1б, код КП 8290, постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003р. №36. Наказ «Про результати чергової атестації робочих місць, пов'язаних з виконанням робіт з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань» від 10.04.2013р. №129, погоджено з головним Держекспертом області з умов праці 11.04.2013р. №1437/0/192-13. Застосування результатів атестації робочих місць, проведених у філії «ВГМК» ПрАТ «Кримський ТИТАН» погоджено Головним державним експертом з умов праці Дніпропетровської області 30.10.2014р., лист «Про пільги і компенсації за умовами праці робітникам філії «ВГМК» ДП «ОГХК» від 29.10.2014р. №01-10/132;
- з 03.08.2016р. по 08.12.2016р. (04 місяці 07 днів) - роботи з пробовідбору продукції збагачувального виробництва з активністю радіоактивних речовин на робочому місці понад 10 мілікюрі радію-226 або еквівалентною за радіотоксичністю кількістю радіоактивних речовин, за професією (посадою): пробовідбірник дільниці збагачувального виробництва відділу технічного контролю, що передбачена Списком №1, розділ ХХІІ, підрозділ 1, код КП 8290, постанова Кабінету Міністрів України від 24.06.2016р. №461, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2017р. №479. Наказ «Про результати чергової атестації робочих місць, пов'язаних з виконанням робіт з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань» від 10.04.2013р. №129, погоджено з головним Держекспертом області з умов праці 11.04.2013р. №1437/0/192-13. Застосування результатів атестації робочих місць, проведених у філії «ВГМК» ПрАТ «Кримський ТИТАН» погоджено Головним державним експертом з умов праці Дніпропетровської області 30.10.2014р., лист «Про пільги і компенсації за умовами праці робітникам філії «ВГМК» ДП «ОГХК» від 29.10.2014р. №01-10/132;
- з 09.12.2016р. по 31.03.2022р. (05 років 07 місяців 29 днів) - роботи з пробовідбору продукції збагачувального виробництва з активністю радіоактивних речовин на робочому місці понад 10 мілікюрі радію-226 або еквівалентною за радіотоксичністю кількістю радіоактивних речовин і на ремонті технологічного устаткування в цих умовах, за професією (посадою): пробовідбірник дільниці збагачувального виробництва відділу технічного контролю, що передбачена Списком №2, розділ ХХХІІ, код КП 8290, постанова Кабінету Міністрів України від 24.06.2016р. №461, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2017р. №479. Наказ «Про результати вперше проведеної атестації робочих місць, пов'язаних з виконанням робіт з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань» від 31.03.2017р. №103, погоджено з начальником відділу державної експертизи умов праці та з питань охорони праці - Головним державним експертом з умов праці управління трудових відносин, зайнятості населення та умов праці Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації 31.03.2017р.;
- з 01.04.2022р. по 11.08.2023р. (01 рік 04 місяці 11 днів) - роботи з пробовідбору продукції збагачувального виробництва з активністю радіоактивних речовин на робочому місці понад 10 мілікюрі радію-226 або еквівалентною за радіотоксичністю кількістю радіоактивних речовин і на ремонті технологічного устаткування в цих умовах, за професією (посадою): пробовідбірник дільниці збагачувального виробництва відділу технічного контролю, що передбачена Списком №2, розділ ХХХІІ, код КП 8290, постанова Кабінету Міністрів України від 24.06.2016р. №461, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2017р. №479. Наказ «Про результати чергової атестації робочих місць, пов'язаних з виконанням робіт з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань» від 01.04.2022р. №182.
Таким чином, професії та посади позивача, за якими він працював у період з 13.10.1997р. по 31.12.2014р. у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПАТ «Кримський ТИТАН» та з 01.01.2015р. по 11.08.2023р. у Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» віднесені до Списку №1 та до Списку №2, що підтверджено вищевказаними довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 09.12.2024р. №589 та від 26.11.2024р. №229/151.
При цьому факт працевлаштування позивача в означені вище періоди за вищевказаними посадами (професіями) підтверджено відповідними записами в його трудовій книжці, що є чіткими та не мають виправлень чи невідповідностей, а проведення атестації цих робочих місць за умовами праці підтверджено наданими пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії копіями наказів про атестацію, що підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача, наданими відповідачем на виконання вимог ухвали суду, в яких містяться копії таких наказів.
Водночас безпідставними є вказані у спірному рішенні відповідача доводи про відсутність інформації відносно того, що АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» має право користуватися атестацією ПАТ «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС», оскільки безпосередньо у довідці про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 26.11.2024р. №229/151, виданої Філією «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», вказано, що застосування результатів атестації робочих місць, проведених у філії «ВГМК» ПрАТ «Кримський ТИТАН» погоджено Головним державним експертом з умов праці Дніпропетровської області 30.10.2014р., лист «Про пільги і компенсації за умовами праці робітникам філії «ВГМК» ДП «ОГХК» від 29.10.2014р. №01-10/132.
Разом з цим суд також зазначає, що на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації (в тому числі чергової) робочих місць за умовами праці.
Обов'язок щодо проведення атестації робочих місць законодавцем покладено на керівників підприємств.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання.
Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадина його конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
З урахуванням викладеного, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Викладене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а.
Правова позиція щодо необхідності включення до пільгового стажу періоду роботи на посадах, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах, у випадках порушення термінів проведення чергової атестації підприємством-роботодавцем неодноразово висвітлювалась Верховним Судом.
Зокрема, у постанові від 16.09.2014 року (справа №21-307а14) Верховний Суд зазначив, що аналіз положень Порядку проведення атестації та розроблених на виконання цієї постанови Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року №41, дає підстави вважати, що якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений Верховним Судом і у постановах від 21.02.2018 року у справі №352/547/16-а (К/9901/20098/18) та від 03.05.2018 року у справі № 352/1840/14-а (К/9901/5403/18).
За таких обставин, суд вважає, що оскаржуваним рішенням відповідача безпідставно та необґрунтовано відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу позивача за Списком №1 вищевказаних спірних періодів його роботи: з 13.10.1997р. по 28.02.2001р. відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 09.12.2024р. №589, виданої ПрАТ «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС», та з 01.01.2015р. по 11.08.2023р. відповідно до довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 26.11.2024р. №229/151, виданої Філією «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія».
Відтак, з метою поновлення порушеного вищевказаним протиправним рішенням відповідача права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд доходить висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоди її роботи з 13.10.1997р. по 28.02.2001р. відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 09.12.2024р. №589, виданої ПрАТ «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС», та з 01.01.2015р. по 11.08.2023р. відповідно до довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 26.11.2024р. №229/151, виданої Філією «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія».
Крім цього, зважаючи на те, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047050029961 від 08.01.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 прийняте з посиланням на недосягнення позивачем необхідного пенсійного віку та на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу (7 років 6 місяців), виходячи із зробленого відповідачем розрахунку пільгового стажу ОСОБА_1 - 6 років 01 місяць 16 днів, разом з цим, судом встановлено, що позивач на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії 02.01.2025р. досягла 46 років, що є достатнім пенсійним віком у розумінні приписів пункту "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020р.), та мала загальний страховий стаж - 31 рік 9 місяців 1 день, з яких - 6 років 1 місяць 16 днів - пільговий стаж роботи за Списком №1 визнаний відповідачем, при цьому, пенсійним органом безпідставно не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоди роботи з 13.10.1997р. по 28.02.2001р. та з 01.01.2015р. по 11.08.2023р., тобто понад 11 років, що, в свою чергу, у загальному розрахунку (з урахуванням самостійно зарахованих пенсійним органом років пільгового стажу) становить понад 17 років пільгового стажу за Списком №1 та, відповідно, свідчить про помилковість викладених в оскаржуваному рішенні висновків пенсійного органу щодо кількості пільгового стажу позивача і щодо його достатності для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд доходить висновку про протиправність та необґрунтованість рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047050029961 від 08.01.2025 року, а, отже, про скасування цього рішення і задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, подану 02.01.2025 року, та з урахуванням висновків суду, наведених в його рішенні, суд зазначає наступне.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки оскаржуваним рішенням відповідача було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через недосягнення пенсійного віку та через відсутність необхідного пільгового стажу, водночас, судом встановлено, що позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії необхідного пенсійного віку досягла (46 років) та мала як загальний страховий стаж (понад 31 рік), так і пільговий стаж за Списком №1 (понад 17 років), що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у розумінні приписів пункту “а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення позивачеві пенсії.
Таким чином, та з урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення відповідача не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, при цьому, судом встановлено протиправність цього рішення відповідача про відмову у призначені позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та наявність у позивача права на призначення такої пенсії, суд, керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, якими передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, при цьому суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог і зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, оскільки позивач досягла пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах (45 років), 13.03.2023р., а матеріали справи свідчать, що із заявою про призначення пенсії позивач звернулася 02.01.2025р., тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення позивачем пенсійного віку, внаслідок чого пенсія має бути призначена з дня такого звернення, а саме: з 02.01.2025р.
З огляду на означене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 02.01.2025 року на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного у сукупності, зважаючи на підтвердження обґрунтованості позовних вимог до відповідача відповідними доказами та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позов належить задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211,20грн, тому, зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань підлягають судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20грн.
Керуючись ст.ст.241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047050029961 від 08.01.2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоди її роботи з 13.10.1997р. по 28.02.2001р. відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 09.12.2024р. №589, виданої ПрАТ «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС», та з 01.01.2015р. по 11.08.2023р. відповідно до довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 26.11.2024р. №229/151, виданої Філією «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 02.01.2025 року на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова