про продовження процесуального строку
17 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/11435/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Сорока Ю.Ю., вивчивши позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Трофимюка Павла Володимировича від 22.09.2025 року №14703 у виконавчому провадженні №77506477 про накладення на ІНФОРМАЦІЯ_2 штрафу у розмірі 10200 грн.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із вказанням поважних підстав для поновлення строку звернення до суду із даним позовом або надати суду докази отримання спірної постанови, яким довести що позовну заяву подано саме у 10-ти денний термін; подання (надіслання) до суду документу про сплату судового збору в розмірі 2 422,20 грн. за подання позову та надати суду оригінал платіжного документа або надати докази звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
16 жовтня 2025 року засобами поштового зв'язку позивачем подано клопотання про клопотання про відстрочення сплати судового збору, на виконання вимог ухвали від 14 жовтня 2025 року про залишення позовної заяви без руху, в якій просив у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, з метою забезпечення належного розгляду позовної заяви, відстрочити сплату судового збору у адміністративній справі №140/11435/25.
Клопотання про відстрочення сплати судового збору до задоволення не підлягає, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Як передбачено частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
За приписами частини другої статті 8 Закону № 3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 вказала, що з аналізу статті 8 Закону № 3674-VI чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням. Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
З системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
У нормах частини другої статті 132 КАС відсилання до норм Закону № 3674-VI, зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору. Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Суд враховує, що предметом даного позову, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тому підстави для розгляду судом питання про звільнення юридичній особі від сплати судового збору відсутні.
При цьому, наведені в клопотанні про відстрочення сплати судового збору причини не є обґрунтованими підставами для відстрочення сплати судового збору.
За таких обставин, враховуючи наведене, суд вважає, що клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до частин першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини п'ятої статті 74 Закону України “Про виконавче провадження» встановлено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Таким чином, спеціальним законом у справах щодо оскарження рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення встановлено спеціальний строк оскарження - 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав.
З наведеним кореспондуються положення статті 287 КАС України, якими визначено таке.
Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша).
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів (частина друга).
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач у даній справі оскаржує постанову від 22.09.2025 у виконавчому провадженні №77506477 про накладення на ІНФОРМАЦІЯ_2 штрафу у розмірі 10200 грн., однак до суду звернувся лише 06.10.2025, тобто з пропуском 10-ти денного строку звернення до суду. Крім того, суд зауважує, що у доданих до позовної заяви документів не можливо встановити, коли саме позивач отримав спірну постанову.
Позивач як особа, яка ініціювала судовий процес з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів, має бути зацікавлений у тому, щоб володіти вчасною та повною інформацією про процес захисту його прав. Ініціювавши судовий розгляд справи, насамперед позивач повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Отже саме позивач має вживати заходів, щоб дізнатись про стан ініційованого ним судового провадження.
За правилами частин першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
За правилами статті 119 КАС України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
Так, частинами другою, третьою статті 121 КАС України процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Враховуючи те, що станом на 17 жовтня 2025 року існують підстави для залишення позовної заяви без руху, суд вважає за необхідне продовжити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на десять днів із дня вручення позивачу цієї ухвали.
Позивачу у цей строк необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із вказанням поважних підстав для поновлення строку звернення до суду із даним позовом або надати суду докази отримання спірної постанови, яким довести що позовну заяву подано саме у 10-ти денний термін; подання (надіслання) до суду документу про сплату судового збору в розмірі 2 422,20 грн. за подання позову та надати суду оригінал платіжного документа або надати докази звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Керуючись статтями 118, 119, 121, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Продовжити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, на десять днів із дня вручення копії цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, позовну заяву у визначеній частині буде повернуто позивачу.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена
Суддя Ю.Ю. Сорока