16 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7570/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-рейс» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-рейс» (далі - ТОВ «Бізнес-рейс», товариство, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від №UA205050/2025/000143/1 від 02.06.2025; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці №UA205050/2025/000461.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.05.2025 між фірмою Autohandel Vreriks (Німеччина) та ТОВ «Бізнес-рейс» було укладено контракт №20052025, за умовами якого продавець зобов'язався поставити позивачу, а позивач оплатити вантажний автомобіль MAN TGE 3.180 WMA16VUZ9J9005738, 2018 року, об'єм двигуна 1968 см3 бувший у використанні.
Ціна та загальна вартість кожної партії товару вказується в інвойсах, та оформляються на умовах DAP Ковель згідно правил «ІНКОТЕРМС» за редакцією 2020 року. Загальна вартість контракту в еквіваленті складає 6500 Євро. Фірмою Autohandel Vreriks (Німеччина) 20.05.2025 було виставлено рахунок (інвойс) на суму 6500 Євро, у зв'язку із чим позивач перерахував на рахунок контрагента грошові кошти у сумі 6 500,00 євро.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до митного посту «Ковель» Волинської митниці було надано пакет документів. Разом із тим, вартість товару в митній декларації 25UA205050021118U8 від 02.06.2025 позивач визначив із застосуванням основного методу: за ціною договору (контракту).
ТОВ «Бізнес-рейс» 02.06.2025 в програмі «MD Office» від Волинської митниці отримало повідомлення, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. Також в означеному електронному повідомленні відповідач запропонував декларанту надати додаткові документи.
Додаткові документи позивачем не подавалися та 02.06.2025 відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000143/1. Тоді ж і було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000461.
Представник позивача зауважує, що задекларована в митній декларації №25UA205050021118U8 від 02.06.2025 вартість товару, а саме 6 500,00 Євро, відповідає ціні товару, що вказана в контракті №20052025 від 20.05.2025 та в інвойсі від 20.05.2025. Означена сума коштів була сплачена позивачем на рахунок фірми продавця, що підтверджено відповідною платіжною інструкцію та, зрештою, тим, що товар ввозився на митну територію України.
Натомість, відповідач не підтвердив належними доводами, що у документах, що подані позивачем до митного оформлення, наявні будь-які розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
Відповідач вказав, що однією з підстав для коригування митної вартості товару, що ввезений позивачем на митну територію України, є те, що надане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 07133466854 від 23.04.2025 видане в Нідерландах, а не в Німеччині, та виписане на особу, яка є відмінною від продавця товару. На думку відповідача, вказане свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов і ціни придбання товару.
Переконаний, що чинним законодавством не передбачено обов'язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митного органу та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов'язаний здійснювати його реєстрацію за собою. Наявність у нього права продажу може бути обумовлена цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. Відтак, продавець та власник товару не повинен бути обов'язково однією і тією ж особою.
Сторона позивача уважає хибним висновок відповідача, що підставою для коригування митної вартості товару є те, що в графі 15 МД №25UA205050021118U8 вказано Німеччину, тоді як митна декларація країни відправлення №25PL301010001КХ5В5 від 01.06.2025 була оформлена в Польщі.
Умови поставки DAP за правилами Інкотермс-2020 передбачають, що відправник - фірма Autohandel Vreriks (Німеччина) несе всю відповідальність за заповнення товаросупровідних документів, повноту та достатність інформації, яка там міститься. Крім того, обов'язок заповнення граф експортної митної декларації покладається на відправника. фірма Autohandel Vreriks зареєстрована у Німеччині, тобто у країні Європейського Союзу.
Відповідач стверджує, що підставою для коригування митної вартості товарів є те, що до митного оформлення декларантом позивача не подано рахунок-проформу, однак в рахунку б/н від 20.05.2025 вказано усі дані, які дозволять ідентифікувати товар та його ціну. В рахунку також здійснено посилання на номер контракту, його дату та умови поставки. Зрештою в рішенні, що оскаржується відповідачем не зазначено, які саме дані щодо митної вартості товарів не підтверджені рахунком б/н від 20.05.2025. Лише констатовано факт неподання рахунку-проформи.
Також уважає помилковим твердження відповідача, що платіжна інструкція в іноземній валюті №272 від 22.05.2025 не може бути взята до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, оскільки вона не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених постановою Правління НБУ №216 від 28.07.2008, зокрема підпису (власноручного/електронного) відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком. Оплата товару за Контрактом №20052025 від 20.05.2025 була проведена позивачем з використанням системи «Інтернет-Банкінг» АТ «ОЩАДБАНК». Відтак, платіжна інструкція №2272 від 22.05.2025 була підписана шляхом накладення відповідного електронно-цифрового підпису позивача у передбаченому договором з банком порядку.
З урахуванням наведеного уважає оскаржувані рішення протиправними та просить адміністративний позов задовольнити повністю (арк. спр. 1-14).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 50).
У відзиві на позовну заяву від 28.07.2025 представник відповідача заперечує проти позовних вимог, в обґрунтування своєї позиції вказує, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:
- продавець товару згідно Контракту від 20.05.2025 № 20052025 - компанія Autohandel Vreriks (Німеччина), тоді як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23.04.2025 № 0713466854 видане в Нідерландах та виписане на «J.G.Loc». Вказане може свідчити про надання неправдивих відомостей щодо умов та ціни придбання товару;
- в графі 15 ЕМД № 25UA205050021118U8 декларантом вказано країною відправлення товару Німеччину. При цьому, декларантом надано копію митної декларації країни відправлення від 01.06.2025 № 25PL301010001KX5B5, оформлену в Польщі. Вказане може свідчити про надання неправдивих відомостей та документів;
- одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункти 4 та 6, частини другої статті 53 Митного кодексу України). Пунктом 4 Контракту передбачена передоплата за товар на основі рахунку- проформи. Рахунок- проформу декларантом не надано. Окрім того, згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216. З урахуванням викладеного, надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 22.05.2025 № 272 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, зокрема підпису(ів) [власноручного(их)/електронного(их)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком;
- в пункті 2 та пункті 3 Контракту вказані умови поставки DAP Ковель. Пунктом 2 Контракту визначено, що продавець здійснює відправку товару самостійно. Згідно з наявною в АСМО «Інспектор» інформацією, перевізником товару зазначено безпосередньо ТОВ "Бізнес-рейс", що ставить під сумнів достовірність заявлених відомостей щодо умов поставки та включення при цьому до митної вартості такої складової митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваного товару.
Декларант відмовився від надання вищевказаних документів, про що зазначено в заяві від 02.06.2025 б/н.
Неподання позивачем витребуваних документів, зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості.
Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару митну вартість товару №UA205050/2025/000143/1 від 02.06.2025, згідно якого митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Кодексу на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС (ЕМД від 25.12.2024 № 24UA204080014103U5).
З урахуванням наведеного уважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є такими, що відповідає вимогам митного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим (арк. спр. 54-64).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за участі сторін за позовом ТОВ «Бізнес-рейс» до Волинської митниці про визнання протиправними дій та скасування рішення (арк. спр. 136).
Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Між ТОВ «Бізнес-Рейс» (Покупець) та Autohandel Vreriks (Продовець) було укладено Контракт №20052025 від 20.05.2025 (арк. спр. 18-19) у відповідності до предмету якого продавець зобов'язався поставити позивачу, а позивач оплатити вантажний автомобіль MAN TGE 3.180 WMA16VUZ9J9005738, 2018 року, об'єм двигуна 1968 см3 бувший у використанні (стаття 1 Контракту).
Поставки здійснюються на умовах DAP Ковель згідно правил «ІНКОТЕРМС» за редакцією 2020 року. Продавець здійснює відправку Товару самостійно (стаття 2 Контракту).
Відповідно до статті 3 Контракту, ціни та загальна вартість кожної партії Товару вказується в інвойсах, та формуються на умовах DAP Ковель згідно правил «ІНКОТЕРМС» за редакцією 2020 року. Загальна вартість контракту в еквіваленті складає 6500 Євро.
Згідно із статтею 4 Контракту, розрахунки за поставлений Товар здійснюються на умовах попередньої оплати на основі рахунку проформи. Валюта платежу по Контракту Євро. Комісією за переказ коштів сплачує Покупець. Оплата здійснюється шляхом банківського переказу.
На виконання вищевказаного Контракту 20.05.2025 фірмою Autohandel Vreriks було виставлено рахунок (інвойс) на суму 6500 Євро (арк. спр. 20-21).
Для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України транспортного засобу, а саме: «Вантажний фургон (пластикова будка), додатково обладнаний гідробортом, дві осі, що був у використанні:- марка згідно з довідником - MAN; - модель згідно з довідником - TGE 3.180, - номер кузова(шасі, рами)- WMA16VUZ9J9005738;- загальна кількість місць, включаючи водія - 3, - призначений для використання по дорогах загального користування;- тип палива - дизель;- об'єм - 1968 см3;- потужність - 130 кВт; - рік виготовлення - 2018;- модельний рік - 2018;- повна маса - 3500 кг;- власна маса - 3250кг;- колісна формула - 4х2;- торговельна марка - MAN;- виробник - MAN;- країна виробник - EU…», ТОВ «Бізнес-Рейс» 02.06.2025 подав до Волинської митниці МД №25UA205050021118U8 (арк. спр. 91).
Для підтвердження митної вартості транспортного засобу позивачем додано: митну декларацію №25UA205050021118U8 від 02.06.2025; Контракт №20052025 від 20.05.2025 (арк. спр. 18-19); рахунок-фактуру (інвойс) від 20.05.2025 (арк. спр. 20-21); платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №272 від 22.05.2025 (арк. спр. 22); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 0713466854 від 23.04.2025 (арк. спр. 26-29); висновок про якісні характеристики товарів №1335 від 02.06.2025 (арк. спр. 30); договір про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів №23/2025-Д від 23.05.2025 (арк. спр. 88-89); митну декларацію країни відправлення №25PL301010001КХ5В5 від 01.06.2025 (арк. спр. 96).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:
- продавець товару згідно Контракту від 20.05.2025 № 20052025 - компанія Autohandel Vreriks (Німеччина), тоді як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23.04.2025 № 0713466854 видане в Нідерландах та виписане на «J.G.Loc». Вказане може свідчити про надання неправдивих відомостей щодо умов та ціни придбання товару;
- в графі 15 ЕМД № 25UA205050021118U8 декларантом вказано країною відправлення товару Німеччину. При цьому, декларантом надано копію митної декларації країни відправлення від 01.06.2025 № 25PL301010001KX5B5, оформлену в Польщі. Вказане може свідчити про надання неправдивих відомостей та документів;
- одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункти 4 та 6, частини другої статті 53 Митного кодексу України). Пунктом 4 Контракту передбачена передоплата за товар на основі рахунку-проформи. Рахунок-проформу декларантом не надано. Окрім того, згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216. З урахуванням викладеного, надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 22.05.2025 № 272 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, зокрема підпису(ів) [власноручного(их)/електронного(их)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком;
- в пункті 2 та пункті 3 Контракту вказані умови поставки DAP Ковель. Пункт 2 Контракту визначено, що продавець здійснює відправку товару самостійно. Згідно з наявною в АСМО «Інспектор» інформацією, перевізником товару зазначено безпосередньо ТОВ "Бізнес-рейс", що ставить під сумнів достовірність заявлених відомостей щодо умов поставки та включення при цьому до митної вартості такої складової митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваного товару.
Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;6)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) копію митної декларації країни відправлення (Німеччина- згідно графи 15 ЕМД № 25UA205050021118U8); 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Декларант відмовився від надання вищевказаних документів, про що зазначено в заяві від 02.06.2025 б/н (арк. спр. 93).
Оскільки документи, що були подані на вимогу митного органу, не усувають вищезазначені невідповідності, а інші додаткові документи не надано, тому відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000143/1 від 02.06.2025 (арк. спр. 33), відповідно до графи 33 даного рішення, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Кодексу на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС (ЕМД від 25.12.2024 № 24UA204080014103U5). За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено,- бувшого у використанні вантажного автомобіля марки MAN, моделі- TGE, країна походження- EU, тип кузова - пластиковий фургон зі встановленим гідробортом, календарний рік виготовлення- 2018, технічні характеристики- 1968 см3, 130 квт, маса в разі максимального завантаження - 3,500т, який ввозився з Франції на умовах поставки DAP Дубно, Україна, та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт). Рівень митної вартості становить 10425 євро за шт (ЕМД від 25.12.2024 № 24UA204080014103U5). Коригування на обсяг партії, комерційні умови не здійснювалося. Оцінюваний товар ввезено в тій же кількості, що і товар за ЕМД №24UA204080014103U5.
Також, у зв'язку з винесенням рішення, Волинською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000461 (арк. спр. 34).
В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за МД № 25UA205050021165U3 від 03.06.2025 (арк. спр. 83) із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України.
Уважаючи таке рішення та картку відмови відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду про їх оскарження.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема: митну декларацію №25UA205050021118U8 від 02.06.2025; Контракт №20052025 від 20.05.2025 (арк. спр. 18-19); рахунок-фактуру (інвойс) від 20.05.2025 (арк. спр. 20-21); платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №272 від 22.05.2025 (арк. спр. 22); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 0713466854 від 23.04.2025 (арк. спр. 26-29); висновок про якісні характеристики товарів №1335 від 02.06.2025 (арк. спр. 30); договір про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів №23/2025-Д від 23.05.2025 (арк. спр. 88-89); митну декларацію країни відправлення №25PL301010001КХ5В5 від 01.06.2025 (арк. спр. 96).
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
При цьому, суд уважає безпідставними твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про встановлено розбіжність, яка обґрунтована тим, що продавець товару згідно Контракту від 20.05.2025 № 20052025 - компанія Autohandel Vreriks (Німеччина), тоді як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23.04.2025 № 0713466854 видане в Нідерландах та виписане на «J.G.Loc». Вказане, на думку відповідача, може свідчити про надання неправдивих відомостей щодо умов та ціни придбання товару.
Суд зауважує, що відомості із свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів не впливають на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений на митну територію України товар.
Крім того, в наданому свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, в графі С.4 чітко вказано: Власник цього реєстраційного свідоцтва не обов'язково є власником транспортерного засобу (арк. спр. 26-29).
Отже, розбіжності щодо власника у свідоцтві про реєстрацію транспортних засобів не обґрунтовують сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та не містять об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню щодо числової вартості транспортного засобу. Зазначені обставини досліджені Верховним Судом, позиція Верховного Суду викладена у постанові від 19.06.2020 (справи №1.380.2019.002044, адміністративне провадження №К/9901/31560/19, №К/9901/34055/19 (ЄДРСРУ №89928600).
Суд також вважає за необхідне звернути увагу, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в розумінні норм МК України не є документом, що підтверджує митну вартість транспортного засобу, а тому відомості даного документу щодо власника товару ніяким чином не впливають на митну вартість та не можуть розцінюватися як критерій ризиковості і підстав для сумнівів у вірності заявленої митної вартості товару.
Суд також вважає необґрунтованим посилання відповідача у спірному рішенні, як на підставу для коригування митної вартості товару на те, що в графі 15 МД № 25UA205050021118U8 декларантом вказано країною відправлення товару Німеччину. При цьому, декларантом надано копію митної декларації країни відправлення від 01.06.2025 № 25PL301010001KX5B5, оформлену в Польщі.
Відповідно до умов Контракту, а саме статті 2 та статті 3, поставки здійснюються на умовах DAP Ковель згідно правил «ІНКОТЕРМС» за редакцією 2020 року. Продавець здійснює відправку Товару самостійно. Ціни та загальна вартість кожної партії Товару вказується в інвойсах, та формуються на умовах DAP Ковель згідно правил «ІНКОТЕРМС» за редакцією 2020 року. Загальна вартість контракту в еквіваленті складає 6500 Євро.
Відтак, умови поставки DAP за правилами Інкотермс-2020 передбачають, що відправник - фірма Autohandel Vreriks (Німеччина) несе всю відповідальність за заповнення товаросупровідних документів, повноту на достатність інформації, яка там міститься. Крім того, обов'язок заповнення граф експортної митної декларації покладається на відправника. фірма Autohandel Vreriks зареєстрований у Німеччині, тобто у країні Європейського Союзу.
Так, відповідно до статті 227 та статті 228 Регламенту Європейського парламенту і ради (ЄС) №952/2013 від 09.10.2013 про встановлення Митного кодексу Союзу, згідно з процедурою внутрішнього транзиту і за встановлених у параграфі 2 умов товари Союзу можуть переміщуватися з одного пункту в інший, що розташовані на митній території Союзу, та через країну або територію, що не є частиною такої митної території, без будь-якої зміни їхнього митного статусу. Аналіз означених попередньо норм дозволяє стверджувати, що при перевезенні по Європі товари не потребують митного оформлення. Проте при вивезенні товарів за межі ЄС обов'язково потрібно оформити експортну декларацію. Німеччина (країна реєстрації продавця товару та його відправлення) та Республіка Польща є країнами Європейського союзу з єдиною митною територією. Відтак, оформлення митної декларації країни відправлення №25PL301010001KX5B5 від 01.06.2025 відбувалося постачальником товару саме в Польщі, як країні, яка безпосередньо межує з Україною республікою, що не входить до складу ЄС.
Однією із розбіжностей під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару митний орган вказує те, що згідно інформаціє, яка наявна в АСМО «Інспектор» перевізником товару зазначено безпосередньо ТОВ «Бізнес-рейс», що ставить під сумнів достовірність заявлених відомостей щодо умов поставки та включення при цьому до митної вартості такої складової митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваного товару.
Пунктом 6 частини десятої статті 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Як судом зазначалось вище, статтею 2 та статтею 3 Контракту передбачається здійснення поставки на умовах DAP Ковель згідно правил «ІНКОТЕРМС» за редакцією 2020 року.
Аналогічна інформації міститься у графі 20 МД №24UA205050021118U8 від 02.06.2025, де умовами поставки вказано DAP.
Умови DAP Інкотермс розшифровується Delivered At Point named point of destination перекладається Поставка в пункті, вказана назва пункту призначення означає, що продавець виконав свої зобов'язання щодо поставки, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув в зазначений пункт призначення.
Згідно умов поставки DAP Інкотермс продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак, продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні. Ціна DAP (DAP price) означає, що контрактна (інвойсова або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення.
Отже, оскільки умови поставки DAP передбачають, що ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення (в тому числі по території країни експорту), витрати на доставку товарів до митного кордону України понесені продавцем - фірмою Autohandel Vreriks (Німеччина) та включені в ціну товару.
Крім того, умови поставки DAP за правилами Інкотермс-2020 не забороняють продавцю постачати товар покупцю силами і засобами інших осіб. Тому, перевізником може бути не сам продавець, а інша особа, в тому числі і покупець. Однак, це жодним чином не впливає на розподіл видатків між покупцем та продавцем, оскільки вартість доставки включається в ціну товару, а позивач не поніс жодних витрат на транспортування товару до митного кордону України.
Вказане свідчить про те, що жодних витрат на транспортування товару до митного кордону України ТОВ «Бізнес-рейс» понесено не було.
Також відповідач в оскаржуваному рішення зазначає, що одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункти 4 та 6, частини другої статті 53 Митного кодексу України). Пунктом 4 Контракту передбачена передоплата за товар на основі рахунку-проформи. Рахунок-проформу декларантом не надано. Окрім того, згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216. З урахуванням викладеного, надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 22.05.2025 № 272 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, зокрема підпису(ів) [власноручного(их)/електронного(их)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком;
Суд зауважує, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Тобто законодавець ставить вимогу подати до митного оформлення один із зазначених рахунків в залежності від операцій з товаром, що імпортується.
Товар, який ввезений позивачем на митну територію України, був об'єктом договору купівлі-продажу. Відтак, до митного оформлення декларантом позивача подано рахунок б/н від 20.05.2025 (арк. спр. 20-21).
Про факт подання даного рахунку відповідачем вказано в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000461 (арк. спр. 34).
В рахунку б/н від 20.05.2025, що виставлений фірмою Autohandel Vreriks (Німеччина), вказано усі дані, які дозволять ідентифікувати товар та його ціна. В рахунку також здійснено посилання на номер контракту, його дату та умови поставки. Жодних зауважень Волинська митниця до рахунку б/н від 20.05.2025 не висловлювала.
За своєю суттю рахунок-проформа - комерційний документ, який містить відомості про ціну товару, але не використовується для здійснення розрахунків за товар (бартер, консигнація, ордерні поставки, давальницька сировина, готова продукція, виставки, ярмарки тощо).
Враховуючи наведене суд погоджується, що у позивача не було обов'язку подавати до митного оформлення рахунок-проформу.
Стосовно доводів відповідача про те, що надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті №272 від 22.05.2025 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216 та відміток виконавця надавача платіжних послуг, суд звертає увагу на таке.
Оплата товару за контрактом №20052025 від 20.05.2025 проведена позивачем з використанням системи Інтернет-Банкінг АТ «ОЩАДБАНК». Тобто, платіжна інструкція №272 від 22.05.2025 підписана шляхом накладення відповідного електронно-цифрового підпису у передбаченому договором з банком порядку та як наслідок не містить відміток виконавця надавача платіжних послуг.
Кваліфікований електронний підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. КЕП накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (Закон України «Про електронні довірчі послуги»).
Суд звертає увагу, що платіжна інструкція містить штамп АТ «ОЩАДБАНК» про проведення платежу банком, що підтверджує безсумнівність здійснення оплати за товар відповідно до контракту №20052025 від 20.05.2025.
В пункті 54 частини першої статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» видно, що платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
Стаття 40 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем.
Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом. Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом. Надавач платіжних послуг зобов'язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції.
Частина друга статті 47 Закону України « Про платіжні послуги» встановлено, що у разі зазначення платником у платіжній інструкції дати валютування надавач платіжних послуг платника зобов'язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок надавача платіжних послуг отримувача протягом операційного дня в зазначену дату валютування. До настання дати валютування сума платіжної операції обліковується на рахунку надавача платіжних послуг платника.
Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов'язані забезпечити виконання платіжної операції в повній сумі, зазначеній у платіжній інструкції, якщо інше не визначено цим Законом або договором між надавачем платіжної послуги та користувачем.
Надана ТОВ «Бізнес-рейс» платіжна інструкція №272 від 22.05.2025 не відкликалися, вона містить усю необхідну інформацію для здійснення перерахунку коштів, в тому числі вказівку на дату та номер контракту, а також ціну товару.
Разом з тим, для підтвердження факту перерахунку коштів фірмі Autohandel Vreriks (Німеччина) за платіжною інструкцією №272 від 22.05.2025 ТОВ «Бізнес-рейс» до позову додав виписку по рахунку ТОВ «Бізнес-рейс» в АТ «ОЩАДБАНК» з 23.05.2025 (арк. спр. 23).
Правові висновки щодо протиправності дій митного органу в неприйнятті/відхиленні платіжних інструкцій в іноземній валюті викладені в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022 у справі №1.380.2019.006980.
Отже, в даному випадку вірними є висновки суду першої інстанції, що такі доводи митного органу є безпідставними та необґрунтованими.
Вказана позиція узгоджується із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2025 у справі №140/885/25.
Суд зазначає, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Вимога митного органу про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписки з бухгалтерської документації; копії митної декларації країни відправлення; висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Однак, за обставин цієї справи митний орган не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
При цьому вимога митного органу надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, може мати місце тоді, якщо позивач вступав у договірні відносини із третіми особами, проте жодні докази у справі не вказують на такі обставини.
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).
З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (підтримана постановою Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 300/784/24).
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 11.11.2021 у справі № 808/1411/17, від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Таким чином, доводи митного органу про наявність істотних розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
З урахуванням наведеного висновки у спірних рішеннях про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а спирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митого оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 у справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митною органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 10.10.2019 у справі № 809/1469/16.
Таким чином, з огляду на зазначене, суд констатує, що прийняте Волинською митницею рішення про коригування митної вартості товару №UA205050/2025/000143/1 від 02.06.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Як було зазначено вище, за митною декларацією №25UA205050021118U8 від 20.02.2025 позивачу було відмовлено у митному оформленні товару шляхом винесення картки відмови №UA205050/2025/000461 з підстав неподання декларантом додаткових документів на вимогу митного органу (арк. спр. 34).
Відповідно до статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом, рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Пунктами 7.1., 7.2. «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631 передбачено, що у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
Враховуючи, що спірна Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару, яке підлягає скасуванню, то її також слід визнати протиправною та скасувати.
Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 4 844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок), який сплачений згідно із платіжною інструкцією від 08.07.2025 №6420 (арк. спр. 15).
Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн (дванадцять тисяч гривень) суд зазначає наступне.
Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: Договір про надання правничої допомоги та здійснення представництва від 13.06.2025 (арк. спр. 36-38); рахунок до про надання правничої допомоги та здійснення представництва від 13.06.2025 (арк. спр. 39); інформація про рух коштів по рахунку за 16.06.2025 (арк. спр. 40); акт приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання правничої допомоги та здійснення представництва від 13.06.2025 (арк. спр. 41).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що заявлена сума на правничу допомогу є завищеною та необґрунтованою. Також посилається щодо співмірності витрат на правничу допомогу до значення справи для сторін варто зазначити, що дана справа не несе жодного публічного інтересу.
За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев'ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що справа про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару є спором як майнового характеру незначної складності.
Тому суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев'ятою статті 139 КАС України, вважає, що з огляду на зміст наданих послуг, суму позову та складність даної справи, наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3 000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.
Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат по здійсненню перекладу в розмірі 3 050,00 грн (три тисячі п'ятдесят гривень) суд зазначає наступне.
За приписами частин п'ятої восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19, які полягають у такому.
Склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Так, представник позивача на понесення витрат на послуги з перекладу надав: Договір №Б/Н від 13.06.2025 укладений між ТОВ «Бізнес-рейс» та ФОП ОСОБА_1 ; акт надання послуг №62037 від 13.06.2025; рахунок-фактура №62037 від 13.06.2025 та платіжна інструкція №6360 від 18.06.2025 на суму 3 050,00 грн (арк. спр. 42-46).
Позивачем до позовної заяви додано переклад із нотаріально засвідченим підписом перекладача Войчука Максима Володимировича документів, які досліджувались судом при ухваленні рішення по справі у кількості три штуки.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей щодо здійснення перекладу Овод Вірою Василівною, із якою був укладений договір, а інформація щодо наявності у ФОП ОСОБА_1 найманих працівників в особі Войчука Максима Володимировича, який безпосередньо здійснював такий переклад відсутня.
Разом із тим, відповідно до акту надання послуг №62037 від 13.06.2025, до вказаних послуг також входить засвідчення перекладу, однак таке здійснювалось приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального окружну Волинської області Фелісієнко О. В., а тому не може бути включена до витрат по здійсненню перекладу.
Враховуючи наведене, на переконання суду, представником позивача не доведено понесення витрат на щодо здійснення перекладу нідерландської та німецької мов на українську ФОП ОСОБА_1 , у зв'язку із чим стягнення витрат, пов'язаних із залученням перекладача, з бюджетних асигнувань відповідача задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-рейс» (45032, Волинська область, Ковельський район, село Вербка, вулиця Шкільна, будинок 61А, ідентифікаційний код юридичної особи 33199331) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000143/1 від 02 червня 2025 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000461.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-рейс» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір у розмірі 4 844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок) та 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-рейс» про стягнення з відповідача витрат по здійсненню перекладу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович