16 жовтня 2025 р. Справа № 120/7804/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
04.06.2025 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачка є власницею двох об'єктів нежитлової нерухомості, розташованих у смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області, а саме:
- будівлі свинарника № 3 "А" з прибудовами "а" і "а1", водонапірною баштою "Б" та артезіанською свердловиною № 1, загальною площею 475,6 кв. м, за адресою: 3-й провулок Київський, 16-В;
- будівлі консервного цеху "Б", котельні "Б1", убиральні "Д" та огорожі № 1, загальною площею 581,2 кв. м, за адресою: вул. Алеї, 75-3.
27.02.2025 та 08.04.2025 позивачка отримала податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області, якими їй визначено податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно за 2022, 2023 і 2024 роки, а саме:
- від 13.02.2025 № 0013791-2407-0228-UA05020230000029909 на суму 18 889,00 грн;
- від 13.02.2025 № 0013818-2407-0228-UA05020230000029909 на суму 3 091,40 грн;
- від 13.02.2025 № 0013857-2407-0228-UA05020230000029909 на суму 19 470,20 грн;
- від 13.02.2025 № 0013858-2407-0228-UA05020230000029909 на суму 15 932,60 грн;
- від 18.03.2025 № 0096127-2407-0228-UA05020230000029909 на суму 41 265,20 грн;
- від 18.03.2025 № 0096128-2407-0228-UA05020230000029909 на суму 33 767,60 грн.
Ці рішення були прийняті податковим органом після проведення звірки за зверненнями адвоката позивачки від 05.02.2025 та 10.02.2025. У відповіді податкового органу зазначено, що об'єкти ОСОБА_1 обліковуються як будівлі промисловості та склади й підлягають оподаткуванню на загальних підставах.
Позивачка не погоджується з цими висновками, оскільки вважає, що зазначені будівлі фактично є будівлями сільськогосподарського призначення та використовуються нею для власних господарських потреб ? утримання тварин, зберігання кормів і продукції.
Позивачка також вказує на те, що податкові повідомлення-рішення прийняті щодо тих самих об'єктів нерухомості, які вже були предметом судового розгляду у справі № 120/7302/21-а. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2022 попередні податкові повідомлення-рішення стосовно цих самих будівель за 2021 рік були скасовані. Незважаючи на це, податковий орган у 2025 році знову визначив податкові зобов'язання за ті самі об'єкти.
Відтак позивачка звертається до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про нарахування їй грошових зобов'язань з цього виду податків за 2022-2024 роки.
Ухвалою суду від 09.05.2025 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
17.06.2025 до суду надійшла заява позивачки про зміну предмета позову.
У заяві зазначається, що після подачі позовної заяви до суду, 05.06.2025 на адресу позивачки було направлено нове податкове повідомлення-рішення № 0485123-2407-0228-UA05020230000029909 від 18.03.2025 на суму 41265,20 грн за податковий період 2024 року, яке, як з'ясувалося, прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області за результатами звірки, проведеної на підставі її письмового звернення від 24.04.2025, у зв'язку з чим попереднє оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0096127-2407-0228-UA05020230000029909 від тієї ж дати на ту ж суму та за той самий період було відкликане як помилкове (скасоване).
За цих обставин позивачка вимушена змінити предмет позову та просить суд вважати таким, що оскаржується, нове податкове повідомлення-рішення № 0485123-2407-0228-UA05020230000029909 від 18.03.2025.
Ухвалою від 27.06.2025 заяву позивачки про зміну предмета позову прийнято до розгляду.
23.06.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Відповідач зазначає, що податкові повідомлення-рішення від 13.02.2025 та 18.03.2025 були сформовані правомірно, оскільки у власності позивачки перебувають об'єкти нежитлової нерухомості, які підлягають оподаткуванню. Податок обчислено на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформаційних баз податкової служби, його розрахунок здійснено з урахуванням ставок, затверджених рішеннями Стрижавської селищної ради на відповідні роки.
Відповідач наголошує, що підстави для звільнення від сплати податку відсутні, оскільки позивачка не є суб'єктом господарювання та не здійснює діяльності з виробництва або реалізації сільськогосподарської продукції. Сам факт належності об'єктів до певного типу будівель не є достатнім для застосування податкової пільги.
26.06.2025 до суду надійшло заперечення позивачки на клопотання відповідача про закриття провадження в частині, однак суд не бере його до уваги, оскільки відповідне клопотання відповідачем до суду не подавалося та відсутнє у матеріалах справи.
Також 26.06.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивачка зазначає, що відповідач не спростував основні твердження та аргументи, викладені у позовній заяві на обґрунтування позовних вимог, а натомість неправомірно переклав обов'язок доказування на сторону позивачки. Просить суд позов задовольнити повністю.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд при вирішенні справи керується такими мотивами.
Згідно з п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України).
Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
В силу положень пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є та була у спірні періоди (2022-2024 роки) власницею об'єктів нежитлової нерухомості: свинарника № 3 "А", прибудов "а" та "a1", водонапірної башти "Б" й артезіанської свердловини № 1 загальною площею 475,6 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а також будівель консервного цеху "Б", котельні "Б1", убиральні "Д" та огорожі "№ 1" площею 581,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказана обставина у межах розгляду цієї справи є безспірною та підтверджується, зокрема, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.10.2018 № 142719652, який підтверджує право власності ОСОБА_1 на нежитлові будівлі свинарника № 3 "А", прибудови "а" та "a1", водонапірну башту "Б" і артезіанську свердловину № 1 загальною площею 475,6 кв. м, на підставі рішення Стрижавської селищної ради від 18.09.2018 № 120, технічного паспорта, виданого 23.10.2018 (№ 70-Н3/102018), та повідомлення про готовність об'єкта до експлуатації від 23.10.2018 № 19.
Також це підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.12.2018 № 147631128, яким засвідчено право власності ОСОБА_1 на будівлі консервного цеху "Б", котельні "Б1", убиральні "Д" та огорожі "№1" площею 581,2 кв. м, набуте на підставі договору дарування від 30.11.2018, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Дробахою В.О., реєстровий № 777.
Таким чином, як власник зазначених об'єктів нерухомого майна, позивачка є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виходячи з площі належних їй будівель та споруд і відповідних ставок податку, затверджених рішеннями Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області: від 14.07.2021 № 1, від 14.07.2022 № 1 та від 14.07.2023 № 3 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Стрижавської територіальної громади".
У зв'язку з цим контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- від 13.02.2025 № 0013791-2407-0228-UA05020230000029909 на суму 18 889,00 грн;
- від 13.02.2025 № 0013818-2407-0228-UA05020230000029909 на суму 3 091,40 грн;
- від 13.02.2025 № 0013857-2407-0228-UA05020230000029909 на суму 19 470,20 грн;
- від 13.02.2025 № 0013858-2407-0228-UA05020230000029909 на суму 15 932,60 грн;
- від 18.03.2025 № 0485123-2407-0228-UA05020230000029909 на суму 41 265,20 грн;
- від 18.03.2025 № 0096128-2407-0228-UA05020230000029909 на суму 33 767,60 грн.
Щодо наявності у позивачки податкових пільг з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки з приводу будівлі консервного цеху ? "Б", котельня "Б1", убиральня ? "Д", огорожа ? "№ 1", площею 581,2 кв. м., яка розташована за адресою: 3-й провулок Київський, 16-В, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, то суд зазначає таке.
В силу положень пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (у редакції чинній впродовж спірного періоду) не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин та їх існування у 2022-2024 рр. для застосування податкової пільги, передбаченої пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, та звільнення платника податку від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, необхідною була сукупність таких умов:
1) будівля (споруда) належить на праві власності сільськогосподарському товаровиробнику, в тому числі фізичній особі;
2) будівля (споруда) відноситься до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
3) будівля (споруда) не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.
Надаючи оцінку наявності перерахованих умов для застосування податкових пільг в контексті розгляду цієї справи, суд виходить з наступного.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором України будівель та споруд ДК 018-2000.
Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 будівлі для тваринництва, 1271.2 будівлі для птахівництва, 1271.3 будівлі для зберігання зерна, 1271.4 будівлі силосні та сінажні, 1271.5 будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, 1271.6 будівлі для тепличного господарства, 1271.7 будівлі рибного господарства, 1271.8 будівлі підприємств лісівництва і звірівництва, 1271.9 будівлі сільськогосподарського призначення інші.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором України будівель та споруд ДК 018-2000.
Суд враховує, що належні позивачці на праві власності нежитлові будівлі, розташовані за адресою: 3-й провулок Київський, 16, будинок "В", смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області, а саме свинарник № 3 "А", прибудови "а" та "a1", водонапірна башта "Б" та артезіанська свердловина № 1, за своїми технічними характеристиками відносяться до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, тобто є об'єктами, що підпадають під визначення споруд, звільнених від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Однак віднесення нежитлової будівлі до відповідного класу ще не є безумовною підставою для звільнення фізичної або юридичної особа, яка нею володіє, від сплати цього виду податків, адже законодавець ставить у залежність використання сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Відтак необхідно також з'ясувати, чи є можна вважати позивачку сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Так, за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Водночас застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 0340/1905/18.
Позивачка наголошує на тому, що спірні нежитлові будівлі використовуються для ведення сільськогосподарської діяльності. У власності позивачки є земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орендовані ділянки для сінокосіння, а також вона є членом фермерського господарства "Бондарук" (код ЄДРПОУ 37836875).
Перевіряючи наведені доводи, суд зазначає, що за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 18 січня 2001 року № 2238-ІІІ "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" (далі - Закон № 2238-III), сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім того, до виробників сільськогосподарської продукції відносять юридичних осіб, фізичних осіб (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності (далі - КВЕД), мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин (ст. 1 Закону України від 23 вересня 2008 року № 575-VІ "Про сільськогосподарський перепис").
Законом № 2238-III визначено, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг.
Коди продукції сільського господарства та пов'язані з цим послуги визначені розділом 1 секції А "Продукція сільського господарства, лісового господарства та рибного господарства" Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457.
Таким чином, фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Державного класифікатора продукції та послуг, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, володіють та використовують будівлі, споруди, що призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться до сільськогосподарських товаровиробників, з метою визначення об'єкта оподаткування згідно з пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Відтак належність особи до категорії сільськогосподарських товаровиробників не залежить від організаційної форми здійснення нею сільськогосподарської діяльності (юридична особа, фізична особа чи фізична особа-підприємець).
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17, від 10.04.2020 у справі № 823/1751/17, від 24.04.2020 у справі № 540/2206/19, від 17.02.2021 у справі № 820/3707/17 та від 22.04.2021 у справ № 822/3289/17.
Такої ж позиції дотримується Сьомий апеляційний адміністративний суд (постанова від 23.05.2024 у справі № 560/20003/23 та постанова від 27.11.2024 у справі № 120/19168/23).
Крім того, у власності позивачки перебувають земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зокрема:
- ділянка з кадастровим номером 0520682500:04:001:0130, площею 0,0963 га;
- частка у земельній ділянці з кадастровим номером 0520682500:01:004:0020 площею 1,4186 га, яка розташована на території Ксаверівської сільської ради Вінницького району.
Також позивачка орендує земельні ділянки на підставі договорів оренди від 11.07.2023:
- з кадастровим номером 0520688900:01:007:0277 площею 1,0084 га;
- з кадастровим номером 0520688900:02:007:0271 площею 7,0801 га, передані для сінокосіння.
Позивачка зазначає, що вказані ділянки нею самостійно обробляються, а належні нежитлові будівлі ? свинарник № 3 "А" з прибудовами, водонапірна башта "Б" та артезіанська свердловина № 1 фактично використовуються у сільськогосподарській діяльності для зберігання вирощеної продукції, кормів і сіна.
Наведеним спростовуються твердження відповідача про те, що позивачка у спірний період не може вважатися сільськогосподарським товаровиробником-фізичною особою.
Той факт, що нежитлові будівлі, на які нараховані грошові зобов'язання, позивачкою не здаються в оренду (лізинг, позичку) відповідачем не заперечується, тобто є безспірним.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що матеріалами справи доводиться наявність обов'язкових умов, які є необхідними для звільнення від оподаткування належного позивачу об'єкта нежитлової нерухомості, відмінного від земельної ділянки, відповідно до положень пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України за 2022-2024 роки.
Щодо будівлі консервного цеху ? "Б", котельня "Б1", убиральня ? "Д", огорожа ? "№ 1", площею 581,2 кв. м., яка розташована за адресою: вул. Алеї, 75-3, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, то суд враховує, що спір між тими самими сторонами щодо нарахування податку на нерухоме майно за податковий період 2021 року стосовно тих самих об'єктів уже був предметом судового розгляду у справі № 120/7302/21-а. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2022 оскаржувані податкові повідомлення-рішення було скасовано. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачка є власником об'єктів промисловості та з врахуванням виду діяльності фермерського господарства, до якого належить позивачка, а також враховуючи використання таких об'єктів за функціональним призначенням щодо виробництва продукції, є можливим застосування абзацу "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Таким чином, оскільки у спірний період нормативно-правове регулювання правовідносин між сторонами, так само як і фактичні обставини справи не змінилися, суд вважає, що наведений вище висновок суду апеляційної інстанції підлягає застосуванню при розгляді цієї справи на підставі положень ч. 4 ст. 78 КАС України.
При цьому суд наголошує, що Законом № 3603-IX від 23.02.2024, який набрав чинності з 16.03.2024, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, а саме:
ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Також вказаним Законом змінено редакцію підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України та установлено, що не є об'єктом оподаткування:
є) будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто, відповідними змінами до податкового законодавства істотно змінено умови звільнення від оподаткування об'єктів нежитлової нерухомості, відмінних від земельної ділянки, що, у свою чергу, свідчить про те, що як висновки суду, зроблені при вирішенні справи за № 120/7302/21-а, так і висновки суду, зроблені при вирішенні цієї справи не можуть розповсюджуватися на подальші правовідносини між сторонами, зокрема у разі визначення позивачці зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, майбутніх податкових періодів.
Згідно з положеннями ст.ст. 77, 90 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши надані ними докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить здовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1347,99 грн стягуються на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0013791-2407-0228-UA05020230000029909 від 13.02.2025, яким визначено до сплати суму податкового зобов'язання, а саме податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 18889,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0013818-2407-0228-UA05020230000029909 від 13.02.2025, яким визначено до сплати суму податкового зобов'язання, а саме податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 3091,40 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0013857-2407-0228-UA05020230000029909 від 13.02.2025, яким визначено до сплати суму податкового зобов'язання, а саме податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 19470,20 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0013858-2407-0228-UA05020230000029909 від 13.02.2025, яким визначено до сплати суму податкового зобов'язання, а саме податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 15932,60 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0485123-2407-0228-UA05020230000029909 від 18.03.2025, яким визначено до сплати суму податкового зобов'язання, а саме податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 41265,20 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0096128-2407-0228-UA05020230000029909 від 18.03.2025, яким визначено до сплати суму податкового зобов'язання, а саме податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 33767,60 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1347,99 грн (тисяча триста сорок сім гривень 99 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 );
2) відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028).
Повне судове рішення складено 16.10.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович