м. Вінниця
16 жовтня 2025 р. Справа № 120/5437/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши в письмовому проваджені звіт про виконання судового рішення за виконанням судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2025 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2024 скасовано та ухвалено нове, яким:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не проведення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 24.10.2023 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.03.2024 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796.
26.05.2025 на адресу суду надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду в порядку визначеному статтею 382 КАС України шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Заява мотивована тим, що відповідно до висновків суду, викладених у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2025 у справі №120/5437/24 індексація пенсії позивачу повинна здійснюватися шляхом підвищення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 10 846,37 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197, установлений Постановою КМУ № 168, починаючи з 01.03.2023, та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796, установлений Постановою КМУ № 185, починаючи з 01.03.2024.
Таким чином, на виконання постанови суду апеляційної інстанції розмір пенсії позивача повинен визначатися із проіндексованого показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески у розмірі:
- 12983,10 грн з 01.03.2023 - з розрахунку 10846,37*1,197, де 10846,37- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої? сплачено страхові внески за 2019-2021 роки; 1,197 - коефіцієнт індексації відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 №168);
- 14016,56 грн з 01.03.2024 - з розрахунку 10846,37*1,197*1,0796, де 10846,37- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки; 1,197 - коефіцієнт індексації відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 №168; 1,0796 - коефіцієнт індексації відповідно до постанови КМУ від 23.02.2024 №185).
Представник позивача зауважує, що всупереч постанові суду апеляційної інстанції відповідач самостійно порушуючи спосіб виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2025 у справі №120/5437/24, не здійснює індексацію пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,079. Відповідач не враховує висновки суду, зокрема, що положення статті 42 Закону №1058-IV та Порядку №124 не містять застережень, що пенсії призначені пізніше 2019 року підлягають індексації виходячи з показника середньої заробітної станом на 1 жовтня 2017 року.
Враховуючи викладене, представник позивача вказує, що станом на день звернення до суду із цією заявою постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2025 у справі №120/5437/24 не виконане у повному обсязі без поважних причин.
Ухвалою від 04.06.2025 заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду призначено до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області 10-денний строк з дня отримання цієї ухвали для подання письмових пояснень по суті поданої заяви та відповідних доказів.
16.06.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на заяву, в якому зазначив, що з урахуванням зазначених в постанові суду вимог розрахунок пенсії з 24.10.2023 становить:
8411,03 грн - основний розмір пенсії від середнього заробітку 10846,37 (середня заробітна плата за 2019-2021 роки) х 1,197 х 1,60290 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати) х 0,40417 коефіцієнт стажу);
104,65 грн - доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз. 2)(за 5 років);
Загальний розмір пенсії - 8515,68 грн.
Розрахунок пенсії позивача на 01.03.2024 наступний:
7586,09 грн - основний розмір пенсії від середнього заробітку (10846,37 грн х 1,0796 х 1,6029 х 0,40417 коефіцієнт стажу);
118,05 грн - доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз. 2)(за 5 років);
Загальний розмір пенсії з 01.03.2024 склав - 7704,14 грн.
Серед іншого зауважують, що постановою суду не передбачено послідовне застосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Отже, розмір пенсії з 24.10.2023 після упорядкування пенсійної справи та з урахуванням виконання постанови суду складає 8515,68 грн, з 01.03.2024 - 7704,14 грн.
Відповідач вважає, що постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2025 у справі №120/5437/24, Головним управлінням виконано в межах покладених судом зобов'язань та у відповідності до вимог чинного законодавства.
17.06.2025 представником позивача подано заперечення в яких вказує, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не на користь якого ухвалено рішення, нівелює саму суть судового рішення та ігнорує обов'язковість його належного виконання, що є підставою для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та накладення на відповідальних осіб штрафу.
Ухвалою суду від 05.08.2025 заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2025 у справі № 120/5437/24 задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати до 04.10.2025 звіт про виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2025 у справі № 120/5437/24.
У встановлений судом строк відповідачем подано звіт про виконання рішення суду, в якому він зазначає про повне виконання такого рішення в межах покладених повноважень.
Так, на виконання Постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2025 року, з врахуванням висновків суду викладених в ухвалі Вінницького окружного адміністративного суду від 05.08.2025 у справі №120/5437/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснено:
з 24.10.2023 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197, що підтверджується алгоритмом розрахунку пенсії за віком, збільшений на коефіцієнт показник ЗП склав 12983,10 грн (10846,37*1,197). Середньомісячний заробіток для обчислення склав 20810,62 грн.
Розмір пенсії позивача з 24.10.2023 після перерахунку склав 8515,6868 грн, що підтверджується рішенням 025450007514 від 11.06.2025 року.
з 01.03.2024 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1.2922812(1,0796*1,197), що підтверджується алгоритмом розрахунку пенсії за віком. Збільшений на коефіцієнт показник ЗП склав 14016,56 грн (10846,37*1.2922812), середньомісячний заробіток для обчислення склав 22467,14 грн.
Розмір пенсії позивача з 01.03.2024 після перерахунку склав 9198,60 грн, що підтверджується рішенням 025450007514 від 01.10.2025 року.
Донараховані кошти в сумі 29889,20 грн за період з 24.10.2023 по 31.10.2025 будуть виплачені позивачу у найближчому періоді.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши звіт про виконання судового рішення, суд при вирішенні питання про його прийняття керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні вимоги передбачені статтею 14 КАС України.
Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Тому обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
За змістом положень частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Особливості прийняття судом рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення регламентуються статтею 382-3 КАС України.
Так, частинами першою, другою зазначеної статті визначено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Водночас за правилами, передбаченими абзацом 2 частини п'ятої статті 382-3 КАС України, якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Також відповідно до положень частини десятої, одинадцятої статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду від 05.09.2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2025 року вказане рішення скасовано та прийнято нову постанову, якою, зокрема:
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 24.10.2023 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.03.2024 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796.
В той же час, як слідує з долучених представником відповідача до звіту доказів, Головним управлінням на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2025 року здійснено індексацію пенсії ОСОБА_1 з 24.10.2023 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197, що підтверджується алгоритмом розрахунку пенсії за віком. Збільшений на коефіцієнт показник ЗП склав 12983,10 грн (10846,37*1,197). Середньомісячний заробіток для обчислення склав 20810,62 грн.
Окрім того, розмір пенсії позивача з 24.10.2023 року після перерахунку склав 8515,68 грн, що підтверджується рішенням 025450007514 від 11.06.2025 року.
Також на виконання вказаної постанови Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснено індексацію пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,2922812 (1,0796*1,197, тобто з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,197), що підтверджується алгоритмом розрахунку пенсії за віком. Збільшений на коефіцієнт показник ЗП склав 14016,56 грн (10846,37*1,2922812) (де 1,2922812, те ж саме, що 1,0796*1,197), середньомісячний заробіток для обчислення склав 22467,14 грн.
Розмір пенсії позивача з 01.03.2024 року після перерахунку склав 9198,60 грн, що підтверджується рішенням 025450007514 від 01.10.2025 року.
Із зазначеного слідує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області в повній мірі виконано постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2025 року у справі № 120/5437/24.
З огляду на викладене суд приходить до переконання про відсутність перешкод для прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання відповідного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2025 року в адміністративній справі № 120/5437/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна