м. Вінниця
15 жовтня 2025 р. Справа № 120/7965/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Бугай Олени Валентинівни
позивача: не з'явився
представників відповідача: Бондаря Ярослава Олеговича
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2022 адміністративний позов задоволено., зокрема зобов'язано Департамент соціальної політики Вінницької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми грошової допомоги.
19.06.2025 до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду, подана в порядку, визначеному статтею 382 КАС України, шляхом зобов'язання Департамент соціальної політики Вінницької міської ради у місячний строк подати звіт про виконання вищезазначеного судового рішення.
24.06.2025 до суду надійшли пояснення Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Ухвалою від 30.06.2025 заяву позивача задоволено частково, зобов'язано Департамент соціальної політики Вінницької міської ради подати звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2022 у справі №120/7965/22.
27.08.2025 до суду надійшов звіт Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про виконання вказаного рішення суду. Представник зазначив, що згідно з приписами законодавства виплата щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни здійснюються Департаментом виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Водночас Департамент немає інших фінансових можливостей для здійснення відповідних виплат. На сьогодні рішення суду у справі № 120/7965/22 перебуває у списку черговості виконання за № 2175 і буде виконане Департаментом після надходження коштів з Мінсоцполітики за бюджетною програмою КПКВК 2501290 "Забезпечення виконання рішення суду".
Відповідач вважає, що ним здійснюються усі необхідні заходи для виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача, однак виконати таке судове рішення неможливо через відсутність бюджетних коштів та причин, що не залежать від Департаменту.
29.08.2025 до суду надійшли заперечення, в яких позивач наголошує на тому, що рішення суду досі залишається невиконаним. Також, на думку позивача, відсутність фінансування, як про це зазначає відповідач у поданому звіті, жодним чином не впливає на право позивача отримати виплату. Відповідачем не доведено вжиття достатніх та вичерпних заходів з метою виконання рішення суду, а подання відповідачем інформації щодо потреб в бюджетних асигнуваннях для забезпечення грошових зобов'язань, які виникли на підставі рішень на користь стягувача за бюджетною програмою за КПКВК 2501290 "Забезпечення виконання рішень суду" про виділення фінансування, не свідчить про повне його виконання.
Відтак позивач просить суд відмовити у прийнятті звіту та змінити спосіб виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2022 у справі № 120/7965/22 шляхом стягнення з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на його користь заборговану допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі 8179,00 грн.
29.08.2025 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких просить прийняти звіт про виконання судового рішення та відмовити у задоволенні заяви щодо розгляду питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідно до частини дев'ятої статті 382-3 КАС України суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.
Водночас за приписами частини другої статті 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.
Отже, враховуючи подану позивачем заяву в процесі здійснення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі, ухвалою суду від 01.10.2025 для вирішення заяви позивача про зміну способу виконання судового рішення та питання щодо прийняття звіту відповідача про виконання рішення суду від 14.11.2022 у справі № 120/7965/22 призначено судове засідання на 15.10.2025.
Позивач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать довідка про доставку документу в електронному вигляді "Ухвала про призначення заяви до розгляду " в електронний кабінет.
У судовому засіданні представник відповідача просив прийняти звіт про виконання судового рішення та заперечив щодо зміни способу та порядку виконання рішення суду. Зауважив, що єдиною причиною, яка ускладнює виконання судового рішення, є неналежне фінансування витрат по виплаті щорічної разової грошової допомоги. Відтак можливість виконання судового рішення не залежить від визначеного судом способу виконання, а зміна способу не призведе до фактичного виконання. Водночас виконання рішення суду, прийнятого на користь позивача, напряму залежить від наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частиною першою статті 205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України у разі неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки в судове засідання учасника справи, який був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
Крім того, за приписами ч. 2 ст. 378 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів, суд вважає можливим провести розгляд питання про прийняття звіту суб'єкта владних повноважень та заяви позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши звіт відповідача та заперечення позивача щодо можливості його прийняття, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами другою-четвертою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Такі ж вимоги передбачені статтею 14 КАС України.
Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Тому обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
За змістом положень частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Особливості прийняття судом рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення регламентуються статтею 382-3 КАС України.
Так, частинами першою, другою зазначеної статті визначено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Водночас за правилами, передбаченими абзацом 2 частини п'ятої статті 382-3 КАС України, якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Також відповідно до положень частини десятої, одинадцятої статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2022 у справі № 120/7965/22, яке в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 15.12.2022, зобов'язано Департамент соціальної політики Вінницької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми грошової допомоги.
На виконання вказаного судового рішення відповідач нарахував позивачу недоплачену за 2022 рік спірну грошову допомогу у розмірі 8179,00 грн, але її виплату не здійснив, посилаючись на відсутність для цього необхідного фінансування із Державного бюджету України.
Отже, суд констатує часткове виконання Департаментом рішення суду від 14.11.2022 у справі № 120/7965/22, ухвалене на користь ОСОБА_1 .
Згідно з частиною першою статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон 367-XIV) щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Відповідно до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 540 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються:
Пенсійному фонду України - відповідно до поданої ним заявки щодо сум грошової допомоги, що включені у відомості (списки) на виплату пенсій за червень 2022 р., на підставі інформації, що обробляється в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах), та витрат на оплату послуг, пов'язаних із виплатою та доставкою грошової допомоги, що проводиться організацією, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання;
регіональним органам соціального захисту населення - відповідно до поданої ними інформації щодо сум грошової допомоги, сформованої на підставі інформації місцевих органів соціального захисту населення та центрів по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, для проведення виплат особам, зазначеним у абзаці першому підпункту 2 пункту 3 цього Порядку, за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Крім того, в силу приписів підпункту "б" пункту 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на щорічну разову грошову допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань.
Ураховуючи викладене, суд погоджується з твердженнями відповідача, що за нормами чинного законодавства спірна грошова допомога виплачується виключно за рахунок коштів державного бюджету і головним розпорядником таких бюджетних коштів та відповідальним виконавцем відповідної бюджетної програми є Мінсоцполітики.
Відповідно до пункту Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2021 року № 902 (зі змінами), цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за бюджетною програмою "Забезпечення виконання рішень суду" (далі - бюджетні кошти), для забезпечення виконання рішень суду, прийнятих національними судами, в тому числі про відшкодування моральної шкоди, судових витрат, а також сплати виконавчих витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до пунктів 3-5 вказаного Порядку № 902 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.
Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є Нацсоцслужба та її територіальні органи, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат.
Бюджетні кошти спрямовуються з дотриманням такої пріоритетності напрямів:
2) забезпечення виконання грошових зобов'язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", боржниками у виконанні яких визначено регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, територіальні органи Пенсійного фонду України, а також відшкодування моральної шкоди та судових витрат.
В силу вимог пунктів 6-10 Порядку № 902 не допускається спрямування бюджетних коштів на здійснення видатків, які не пов'язані з напрямами, зазначеними в пункті 5 цього Порядку, та фінансуються за рахунок інших бюджетних програм.
Черговість виконання рішень визначається боржником за датою їх надходження до боржника, в межах однієї дати - за датою набрання рішенням законної сили, якщо рішення, які виконуються за датою набрання ними законної сили, прийнято стосовно декількох позивачів, - за прізвищами в алфавітному порядку.
Боржник формує окремі списки за черговістю виконання рішень відповідно до пріоритетності спрямування коштів, визначеної пунктом 5 цього Порядку (далі - списки).
Розподіл бюджетних коштів між боржниками здійснюється Мінсоцполітики з дотриманням пріоритетності напрямів пропорційно потребі в забезпеченні виконання рішень на підставі інформації, наданої Мінсоцполітики Нацсоцслужбою, Пенсійним фондом України та регіональними органами соціального захисту населення за встановленою Мінсоцполітики формою.
Регіональні органи соціального захисту населення розподіляють бюджетні кошти між районними органами соціального захисту населення та центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат з дотриманням пріоритетності їх спрямування пропорційно потребі в забезпеченні виконання рішень на підставі інформації, сформованої відповідно до черговості.
Боржник перераховує кошти стягувачу відповідно до визначених пріоритетності та черговості виконання рішень (списків).
Боржник бере бюджетні зобов'язання та проводить платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом.
Отже, Урядом України чітко визначено порядок, спосіб та послідовність виконання Мінсоцполітики та відповідними органами соціального захисту населення грошових зобов'язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня для забезпечення виконання рішень суду.
У свою чергу, суд не має повноважень щодо зміни відповідного порядку, зокрема в інтересах позивача на порушення прав та інтересів інших стягувачів, на користь яких раніше були ухвалені судові рішення і так само мають правомірні очікування щодо їх виконання.
Здійснюючи судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі, суд вправі задіювати лише ті механізми, які визначені нормами процесуального закону з метою спонукання суб'єкта владних повноважень рішення суду в конкретній адміністративній справі.
Як можна побачити з наданої відповідачем інформації щодо потреби в бюджетних асигнуваннях для забезпечення грошових зобов'язань, які виникли на підставі рішень на користь стягувача за бюджетною програмою за КПКВК 2501290 "Забезпечення виконання рішень суду" по Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, станом на 01.08.2025 потреба Департаменту у бюджетних коштах становить загалом 32 106 821,75 грн, які необхідні для виконання 1439 судових рішень.
Водночас у Списку черговості осіб та нарахованих сум з метою виплати вказаних грошових зобов'язань ОСОБА_1 включений за № 2175 із сумою 8179,00 грн.
Отже, встановлені судом обставини справи вказують на неможливість самостійного виконання відповідачем рішення суду у цій справі в частині виплати позивачу зазначеної заборгованості, що обумовлюється відсутністю у Департаменту належного фінансового забезпечення з Державного бюджету України, необхідних для виконання судового рішення.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі № 373/436/17, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а, від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17 та інших, невиконання боржником (державним органом) судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Таким чином, оскільки часткове невиконання відповідачем рішення суду у цій справі обумовлюється об'єктивними причинами, а належних доказів, які б свідчили про намір суб'єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення не здобуто, суд доходить висновку про відсутність підстав для накладення на керівника Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради штрафу в порядку, визначеному частиною третьої статті 382-3 КАС України.
При цьому суд враховує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Водночас прийняття судом рішення про накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу у даному випадку не вплине на виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача, та, відповідно, не відновить його право на отримання присуджених бюджетних коштів.
Також суд застосовує правову позицію Верховного Суду щодо підстав для накладення штрафу на керівника територіального управління Пенсійного фонду, сформовану у подібних правовідносинах в постанові від 23.04.2020 при вирішенні справи № 560/523/16.
Так, колегія суддів Верховного Суду зазначила, що, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення, та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду, або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Отже, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, беручи до уваги висновки Верховного Суд у справі № 560/523/16, суд не вбачає наявності вищезазначених підстав для накладення на керівника Департаменту штрафу за невиконання рішення суду у цій справі.
Разом з тим наведені вище обставини, а саме відсутність фінансування на виплату коштів та не виділення Мінсоцолітики коштів на такі цілі не свідчить про виконання в повному обсязі рішення суду від 14.11.2022 у справі № 120/7965/22, а лише є підтвердженням того, що невиконання судового рішення об'єктивно не залежить виключно від дій посадових осіб Департаменту.
Зважаючи на це, суд вважає, що у поданому звіті відповідач не підтвердив документально повне виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача.
Відтак за наслідками розгляду поданого Департаментом звіту та доданих до нього матеріалів, з огляду на конституційний принцип обов'язковості виконання судового рішення, суд доходить висновку про неможливість прийняття звіту відповідача.
Щодо заяви позивача про зміну способу виконання рішення суду в невиконаній частині із зобов'язання вчинити дії на стягнення з Департаменту заборгованої щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі 8179,00 грн, то суд виходить з наступного.
Як уже наголошувалося судом вище, частиною третьою статті 382-3 КАС України визначено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу (частина дев'ята статті 382-3 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною третьою статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
У даному випадку рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2022 у справі № 120/7965/22 набрало законної сили ще 15.12.2022.
Водночас вказане рішення залишається невиконаним в частині фактичної виплати позивачу перерахованої грошової допомоги в сумі 8179,00 грн.
Як зазначає Департамент у звіті про виконання судового рішення, єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, ухваленого на користь позивача, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті таких сум заборгованості.
Отже, відсутність відповідного фінансування Департаменту з боку розпорядника бюджетних коштів вищого рівня є обставиною, що істотно ускладнює виконання рішення у цій справі.
З матеріалів справи видно, що відповідне судове рішення не виконується вже понад два роки з дня набрання ним законної сили.
Також у межах процедури судового контролю відповідачу встановлювався достатній строк для вжиття необхідних заходів для реального виконання рішення суду, однак безрезультатно.
Наведене дає підстави вважати, що покладення на відповідача чергового обов'язку щодо подання звіту є неефективним та не призведе до відновлення порушеного права позивача і повного виконання судового рішення.
Відтак, беручи до уваги тривале невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2022 у справі № 120/7965/22 в частині виплати позивачу заборгованої грошової допомоги до 5 травня 2022 року в сумі 8179,00 грн, а також наявність обставин, що істотно ускладнюють його виконання, суд доходить висновку про наявність підстав для зміни способу виконання цього рішення в частині зобов'язання відповідача виплатити вказану заборгованість на стягнення з Департаменту на користь ОСОБА_1 такої заборгованості за рахунок коштів бюджетної програми за КПКВК 2501290 "Забезпечення виконання рішень суду".
Частиною третьою статті 3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Суд наголошує, що частиною третьою статті 378 КАС України визначено, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Водночас вказана норма за своїм змістом має імперативний характер та фактично покладає на суд обов'язок змінити порядок і спосіб виконання судового рішення у справах цієї категорії, у разі його невиконання суб'єктом владних повноважень понад два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Отже, за наслідками розгляду звіту Департаменту про виконання рішення суду від 14.11.2022 у справі № 120/7965/22 та враховуючи заяву позивача про зміну способу виконання цього рішення в порядку здійснення процедури судового контролю, суд доходить висновку, що у прийнятті звіту відповідача належить відмовити з одночасною зміною способу виконання рішення суду у цій справі в невиконаній частині.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 378 КАС України, -
Відмовити у прийнятті звіту суб'єкта владних повноважень-відповідача про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2022 в адміністративній справі № 120/7965/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Звільнити керівника Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради від сплати штрафу за невиконання судового рішення.
Заяву позивача про зміну способу виконання судового рішення задовольнити.
Змінити спосіб виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2022 в адміністративній справі № 120/7965/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, встановивши новий спосіб виконання цього судового рішення в частині виплати позивачу заборгованої грошової допомоги, а саме:
"Стягнути з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ 38782790, місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 50, м. Вінниця, 21050) за рахунок коштів бюджетної програми за КПКВК 2501290 "Забезпечення виконання рішень суду" на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік, як учаснику бойових дій, відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 8179,00 грн.".
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна