СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/9903/25
пр. № 2/759/4929/25
29 липня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Бондарчук М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,
І. Позиції учасників справи
Аргументи позивачки
09 травня 2025 року до суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана 05 травня 2025 року, до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Позов обґрунтований тим, що:
- ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 ;
- 24 лютого 2025 року і 27 лютого 2025 року відбулося залиття вказаної квартири, в результаті чого позивачці була заподіяна майнова шкода; окрім того, внаслідок залиття квартири позивачка зазнала моральних страждань;
- залиття відбулось з вини власниці квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 ;
- про відшкодування шкоди в позасудовому порядку позивачка і відповідачка не домовилися.
З наведених підстав просила суд стягнути з відповідачки 42 286,00 гривень майнової шкоди і 5 000,00 моральної шкоди.
У судове засідання позивачка не з'явилася. 29 липня 2025 року, до початку розгляду справи по суті, подала заяву, в якій просив справу розглядати без її участі. Позов підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.
Позиція відповідачки
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином.
Відзив на позовну заяву відповідачка не подала.
ІІ. Процесуальні дії суду
19 травня 2025 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій визначив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначив судове засідання на 24 червня 2025 року.
У зв'язку з неявкою відповідачки, судове засідання, призначене на 24 червня 2025 року, суд відклав на 29 липня 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вирішуючи питання про проведення заочного розгляду справи, суд зазначає таке.
Поштовий конверт, яким відповідачці на її зареєстроване місце проживання суд направив ухвалу про відкриття провадження у справі, повернулися до суду без вручення. На довідці про причини повернення / досилання стоять відмітки «повертається», «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 70).
Суд зауважує, що листи, що повернулися з відміткою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Указана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).
Також суд повідомляв ОСОБА_2 про розгляд справи через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (а.с. 71).
Отже, суд ужив всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідачки про розгляд справи.
З огляду на те, що відповідачка відзив на позовну заяву не подала, в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила, а також ураховуючи те, що позивачка проти ухвалення заочного рішення не заперечила, суд без оформлення окремого документа ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
ІІІ. Обставини, які встановив суд
ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим Ковальчуком С.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 22.11.2016 за р. № 11277 (а.с. 14-15).
Право власності ОСОБА_1 на квартиру зареєстроване 22.11.2016, що підтверджуєтеся витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 73582778, виданим державним реєстратором прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., 22.11.2016, номер запису про право власності 17553115 (а.с. 12-13).
ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією, сформованою за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» 29.04.2025, номер витягу 5005176340003, номер інформаційної довідки 16795284246 (а.с. 10-11).
Відповідно до акта про залиття, затвердженого начальником житлово-експлуатаційної дільниці № 5 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» 10.03.2025, 24 лютого 2025 року і 27 лютого 2025 року трапилось залиття квартири АДРЕСА_1 (а.с. 7-8).
При візуальному огляді 10.03.2025 квартири АДРЕСА_3 , яка розташована на 9 поверсі 18-ти поверхового будинку, залитими виявлено:
- коридор (3,7 кв.м.) - стеля, водоемульсійне фарбування, на якій спостерігаються руді плями загальною площею до 2,5 кв.м., та стіни водоемульсійне фарбування, на якій спостерігаються руді плями загальною площею до 0, (цифра не відображена) кв.м.;
- кухня (10,2 кв.м.) - стеля, шпалери, на якій спостерігаються руді плями, загальною площею до 3,5 кв.м., та стіни водоемульсійне фарбування, на якій спостерігаються руді плями, загальною площею до 0,5 кв.м.;
- вбиральня (1,0 кв.м.) - стеля, шпалери, на якій спостерігаються руді плями, загальною площею до 0,3 кв.м.
Перше залиття квартири АДРЕСА_3 відбулося 24.02.2025 внаслідок закритого оглядового вікна у вище розташованій квартирі АДРЕСА_4 , що погіршує необхідну циркуляцію повітря та, як наслідок, утворення конденсації, що призвело до корозії трубопроводу холодного водопостачання; протягом 2022-2025 років письмових звернень та заявок на диспетчерську «Городок» від квартири АДРЕСА_4 на пошкодження трубопроводу холодного водопостачання не надходило.
Друге залиття квартири АДРЕСА_3 відбулося 27.02.2025 з вище розташованої квартирі АДРЕСА_4 через халатне відношення власниці квартири АДРЕСА_4 до сантехнічного обладнання.
На момент обстеження пошкодження внутрішньобудинкових інженерних мереж не виявлено.
Згідно зі звітом про оцінку збитків, нанесених власниці квартири АДРЕСА_1 , складеним фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 14.04.2025 за № 26/25, розмір матеріальних збитків, завданих ОСОБА_1 в результаті неодноразового залиття квартири АДРЕСА_1 , становить 42 286,00 гривень (а.с. 28-62).
ІV. Мотиви і оцінка суду
Загальні зауваження
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Аналогічна за змістом норма наведена у частині першій статті 4 ЦПК України.
Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, до загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності
Щодо відшкодування майнової шкоди
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі. Підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі (див. постанову Верховного Суду від 28 серпня 2024 року в справі № 686/32571/23).
Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування майнової шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
При цьому, з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Тобто тягар доказування у справах про відшкодування майнової шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки розподіляється так: потерпілий доводить розмір шкоди та причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та шкодою, а особа, яка завдала шкоди, доводить відсутність протиправності своєї поведінки та вини.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина третя статті 22 ЦК України).
Відповідно до статті 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У справі, що розглядається, ОСОБА_1 вказує, що внаслідок протиправної поведінки відповідачки була завдана шкода належному їй майну (квартирі).
На підтвердження завдання майнової шкоди відповідачкою ОСОБА_1 подала акт про залиття квартири від 10.03.2025, відповідно до якого залиття відбулося внаслідок закритого оглядового вікна у вище розташованій квартирі АДРЕСА_4 , що погіршує необхідну циркуляцію повітря, утворення конденсації, що призвело до корозії трубопроводу холодного водопостачання та внаслідок халатного відношення власниці квартири АДРЕСА_4 до сантехнічного обладнання.
На підтвердження розміру шкоди позивачка надала звіт про оцінку збитків, відповідно до якого розмір матеріальних збитків, завданих ОСОБА_1 в результаті неодноразового залиття квартири АДРЕСА_1 , становить 42 286,00 гривень.
Зазначені вище докази є належними, допустимими, достовірними і достатніми, позаяк вони з достатнім ступенем переконливості підтверджують розмір завданих позивачці матеріальних збитків внаслідок залиття належної їй квартири з вини відповідачки.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, не скористалася своїми процесуальними правами учасника справи, не подала відзиву на позов та не навела суду будь-яких аргументів, якщо у неї такі існували, що спростовують доводи позивачки і надані нею докази в обґрунтування позовних вимог.
Доказів відсутності протиправності та вини відповідачки у завданні позивачці майнової шкоди матеріали справи не містять.
За таких обставин, вимогу про відшкодування майнової шкоди суд задовольняє повністю.
Щодо відшкодування моральної шкоди
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 279/1834/22).
У постановівід 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20).
Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).
Позивачка зазначає, що внаслідок неодноразового залиття належної їй квартири вона зазнала душевних страждань, оскільки деякий час була позбавлена можливості нормально вести свій побут та була змушена докладати додаткових зусиль для відновлення своїх прав, що призвело до порушення її повсякденного устрою життя.
Очевидно, що внаслідок залиття квартири, яка сталася з вини відповідачки, позивачка зазнала душевних страждань. При визначенні грошової компенсації моральної шкоди суд ураховує характер і наслідки правопорушення, зокрема те, що залиття сталося двічі, зміну звичного способу життя позивачки через необхідність відновлювати порушені права, а також те, що позивачка є особою з інвалідністю ІІ групи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що стягненню на користь позивачки підлягає 5 000,00 гривень грошової компенсації моральної шкоди з відповідачки як з особи, винної в її завданні. Такий розмір компенсації моральної шкоди найбільш повно відповідає засадам розумності і справедливості та є достатнім для задоволення потреб позивачки.
V. Висновки суду
ОСОБА_1 пред'явила вимоги про відшкодування ОСОБА_2 майнової шкоди в сумі 42 286,00 гривень і моральної шкоди в сумі 5 000,00 гривень.
Обидві вимоги суд визнав обґрунтованими.
З огляду на викладене, суд задовольняє позов повністю.
VІ. Розподіл судових витрат
Розподіл судового збору
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільнені особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою серії КИЕ-1 № 535875, виданою Спеціалізованою психіатричною МСЕК № 2 30.11.1999 (а.с. 5).
Отже, за подання цього позову позивачка звільнена від сплати судового збору.
Відповідно до п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», яка є чинною на час ухвалення рішення суду, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.
Доказів звільнення відповідачки від сплати судового збору матеріали справи не містять.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлюється ставка судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна пред'явленого позову становить 47 286,00 гривень.
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-IX від 19.11.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року становить 3 028,00 гривень.
Отже, сума судового збору, яку позивачка мала би сплатити при поданні позову, якби не була звільнена від сплати судового збору, становить 1211,20 гривень.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, судовий збір у сумі 1211,20 гривень підлягає стягненню з відповідачки на користь держави.
Розподіл витрат на проведення оцінки матеріального збитку
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до положень ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У позовній заяві ОСОБА_1 просила стягнути з відповідачки витрати на проведення оцінки матеріального збитку в сумі 5 000,00 гривень.
На підтвердження здійснення вказаних витрат позивачка надала:
- договір на проведення робіт з незалежної оцінки № 29/25, укладений 07 квітня 2025 року між ОСОБА_1 (замовницею) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (виконавцем) (а.с. 21-23).
Згідно з п. 1.1. договору замовниця доручає виконавцеві проведення незалежної експертної оцінки вартості матеріального збитку внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 .
Загальна вартість робіт за цим договором становить 5 000,00 гривен (пункт 2.1. договору);
- акт прийому-передачі виконаних робіт, складений 14 квітня 2025 року ОСОБА_1 (замовницею) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (виконавцем) про те, що виконавець передає, а замовниця приймає роботи з проведення оцінки вартості матеріального збитку внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 (а.с. 25);
- квитанцію серії 03 ААВ № 3336318, видану 14 квітня 2025 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 за проведення оцінки збитку (звіт № 26/25) на суму 5 000,00 гривень (а.с. 24).
Отже, позивачка документально підтвердила фактично понесені нею витрати на оплату послуг спеціаліста.
Зазначені витрати є такими, що пов'язані з розглядом справи, розмір таких витрат є обґрунтованим та співмірним зі складністю виконаної спеціалістом роботи та ціною позову.
З огляду на те, що суд задовольнив позов повністю, витрати на проведення оцінки матеріального збитку в сумі 5 000,00 гривень підлягають стягненню з відповідачки на користь позивачки.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 139, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280, 282, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 42 286,00 (сорок дві тисячі двісті вісімдесят шість гривень 00 копійок) гривень як відшкодування майнової шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000,00 (п'ять тисяч гривень 00 копійок) гривень як грошову компенсацію моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 211,20 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення оцінки транспортного засобу в сумі 5 000,00 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідачка: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий).
Повне рішення суду складене 04 серпня 2025 року.
Суддя Ю.В. Кравченко