пр. № 6/759/203/25
ун. № 2-431/11
01 жовтня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Косінської І.В.,
за участю: представника стягувача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві заяву ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк», Приватний виконавець Авторгов Андрій Миколайович про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,
у квітні 2025 р. заявник звернувся до суду із зазначеною заявою а порядку ст. 432 АЦК України, просить суд визнати виконавчий лист №2/759/40/13, виданий 15.03.2021 року Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитними договорами від 22.02.2007 року та 27.07.2007 року у розмірі 3745535 грн 41 коп. та судових витрат у розмірі 1820 грн 00 коп., але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, таким, що не підлягає виконанню.
Заяву обґрунтовує тим, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10.12.2013 не повинно підлягати виконанню, оскільки підлягає виконанню рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16.05.2019 та постанова Київського апеляційного суду від 15.06.2021 по справі №759/12367/16-ц, адже цими судовими актами остаточно встановлений обсяг зобов'язань боржника- ОСОБА_4 , як спадкоємця після смерті її батька - ОСОБА_6 перед стягувачем, як кредитором, спадкоємця після смерті її батька - ОСОБА_6 перед стягувачем, як кредитором, врахований розмір зобов'язань боржника, встановлений у рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 10.12.2013 по справі № 2-431/11. Внаслідок чого виконавче провадження НОМЕР_1 станом на дату подання цієї скарги ще не закінчене, то не може підлягати виконанню виконавче провадження НОМЕР_2, оскільки це провадження відкрито на підставі вказаного рішення Святошинського районного суду від 10.12.2013 по справі № 2-431/13 (стягувачу виданий дублікат виконавчого документа за № 2/759/40/13) і за видом стягнення повністю аналогічне виду стягнення за провадженням № НОМЕР_3.
Матеріали цивільної справи №2-431/11 передано у провадження судді Ул'яновської О.В. 24.09.2025.
Заявник та її представник у судове засідання не з'явилися, про слухання справи повідомлені належним чином, 29.09.2025 до суду надійшла заява про слухання справи за їх відсутності.
Представник стягувача у судовому засіданні проти задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню заперечував у повному обсязі, просив відмовити, підтримавши подані 30.09.2025 заперечення на зазначену заяву.
Відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України, суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, перевіривши наведені заявником підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10.12.2013 року по справі №2-431/11 стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитними договорами від 22.02.2007 р. та 27.07.2007 р. у розмірі 3 745 535 грн. 41 коп. та 1 820 грн. судових витрат, а всього стягнуто 3 747 355 грн. 41 коп., але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
На підставі дубліката виконавчого листа №2/759/40/13 виданого Святошинським районним судом м. Києва, відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитними договорами від 22.02.2007 р. та 27.07.2007 р. у розмірі 3 745 535 грн. 41 коп. та 1 820 грн. судових витрат, а всього стягнуто 3 747 355 грн. 41 коп., але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16.05.2029 року по справі №759/12367/16-ц в рахунок погашення боргу ОСОБА_6 у сумі 5037612,66 грн. за кредитними договорами № К2ХVGК00000086 від 22.02.2007 року та № К2ХVGК00260098 від 27.07.2007 року укладеними між ПАТ КБ «Приватбанк» ухвалено звернути стягнення на спадкове майно в межах його вартості, яке прийнято спадкоємцями ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 а саме: на - домоволодіння загальною площею 236,1кв.м., житлова площа 98.4 кв.м. розташованого за адресою АДРЕСА_1 ; - земельна ділянка, об'єкт незавершеного будівництва розташований за адресою АДРЕСА_2 .;- 1/4 частини квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 .
Постановою Київського апеляційного суду від 15.06.2021 року постановлено змінити рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16.05.2029 року по справі № 759/12367/16-ц, шляхом стягнення з відповідачів в рахунок погашення боргу ОСОБА_6 у сумі 3 745 535 грн 41.
05.05.2023 року приватним виконавцем ВО м. Києва винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа №759/12367/16-ц виданого 12.08.2022 року Святошинським районним судом. Києва.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
За змістом ч.ч.1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Тобто, виконавчий лист, є похідним від судового рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч. 2 статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Аналіз змісту вищезазначеної правової норми свідчить про те, що можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню передбачена, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов'язку), зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 винесеній у справі № 2-4671/11.
Також Верховним Судом у постанові від 19.01.2023 по справі № 824/2/22 викладено висновок, що у зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом. Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц (провадження № 61-43447св18), від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20 (провадження № 61-10482ав21), від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001 (провадження № 61-1762ав22).
Як було встановлено в постанові Київського апеляційного суду від 15.06.2021 року суд першої інстанції не врахував рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року у справі № 2-143/11, яким стягнуто з відповідачів на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитними договорами у розмірі 3 745 535,41грн., але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Отже, вказаною постановою Київського апеляційного суду від 15.06.2021 року не передбачено, що попереднє рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10.12.2013 року по справі №2-43/11 автоматично не виконується, якщо на думку заявника воно враховане, а прийшов до висновку, що вказане судове рішення в установленому законом порядку набрало законної сили, проте є невиконаним.
Окрім цього, якщо на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 виконавчий лист (дублікат) № 2/759/40/13 від 19.02.2016 повністю відповідав вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а тому у приватного виконавця не було правових підстав для відмови стягувачеві у прийнятті до примусового виконання зазначеного виконавчого документа з наведених у заяві доводів.
Згідно зі ст. 1 закону «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
З огляду на зазначене питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перешкодою для завершення судового провадження.
Виконавчий лист у даній справі виданий на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Відтак будь - якої помилки при видачі виконавчого листа не встановлено.
Необхідним для позитивного вирішення питання щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є порушення прав боржника видачею виконавчого листа чи його виконанням.
У даній справі судом не встановлено будь - яких порушень прав та інтересів боржника, оскільки не відбулося подвійного стягнення, через невиконання рішення суду.
Виконавчий документ видано у той період, коли рішення набрало законної сили. Подальші питання щодо здійснення стягнення за даним виконавчим листом вирішуються у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до положень ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є «обов'язковість рішень суду».
Отже, у найвищому за юридичною силою законі закріплено конституційний принцип обов'язковості рішень судів, за ознакою територіальності - на всій території нашої держави.
Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Ч. 1 ст. 18 ЦПК України закріпила - «Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державних влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.»
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», саме виконавче провадження являється завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами.
На підставі ст. 3 Закону «Про виконавче провадження» виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, видані судами, накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, у випадках, передбачених законом, судові накази, виконавчі написи нотаріусів, посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі рішень цих комісій, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування будівлями та майном, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу, рішення інших органів державної виконавчої влади, у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу, рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Виконавче провадження - то є квінтесенція процесу поновлення порушених прав, повернення грошових коштів, звернення стягнення на майно, торжество правосуддя, реалізація конституційного принципу обов'язковості виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
Оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, та при розгляді справи керується виключно принципом верховенства права, то, виходячи із приписів ст. ст. 10,13 ЦПК України, суд не вбачає правових підстав для визнання виконавчих такими, що не підлягають виконанню.
Жодних інших, визначених ст. 432 ЦПК України підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню заявником не зазначено.
Водночас, суд зауважує, що безпідставне визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, призведе до ненадходження до бюджету суми виконавчого збору у розмірі 10% від стягуваної суми відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».
За таких обставин, оскільки судом не встановлено передбачених ч. 2 ст. 432 ЦПК України підстав, за наявності яких виконавчий лист може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 17, 18, 260, 261, 353, 432 ЦПК України,-
у задоволені заяви ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк», Приватний виконавець Авторгов Андрій Миколайович про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст ухвали суду складено 10.10.2025.