СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/11529/25
пр. № 2/759/5434/25
17 жовтня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді П'ятничук І.В.,
за участю секретаря Кульбовської В.В.,
представника позивача Скритуцької О.І.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа: Святошинський районний в м. Києві центр соціальних служб про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
Позивач Орган опіки та піклування в особі Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , яким просить позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути аліменти з ОСОБА_1 у розмірі 1/4 доходу з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, на користь особи або того закладу, де перебуватиме дитина, для її утримання до досягнення ним повноліття, починаючи стягнення з дня подачі позову до суду.
Позов обґрунтовано тим, що у Службі у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, перебуває малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку із ухиленням матері від виконання батьківських обов'язків.
Малолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , 17.12.2024 року за актом органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, доставлено до дитячої клінічної лікарні № 3 Солом'янського району м. Києва, для проходження медичного обстеження, так як дитина певний час перебувала без догляду матері, місце перебування якої встановити не вдалось.
Враховуючи, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу не виявляє до дитини батьківської уваги та турботи, не виявляє бажання повернути дитину та займатися її вихованням, питання щодо неналежного виконання нею батьківських обов'язків було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації, рішенням якої рекомендовано ініціювати у судовому порядку питання про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.
У зв'язку із тим, що ОСОБА_1 злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про здоров'я дитини, її фізичний, моральний розвиток, вживає спиртні напої, виходячи з інтересів дитини позивач позов просив задовольнити.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді П'ятничук І.В.
Ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва від 06.06.2025 року було відкрито провадження у даній справі.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні відповідач заперечувала проти задоволення позову, просила відмовити у повному обсязі.
Третя особа в судове засідання явку свого представника не забезпечила, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, подала до суду клопотання, яким просить розгляд справи провести за відсутності представника служби.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 13.05.2015 року відповідач по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народила ОСОБА_2 .
Батько дитини - ОСОБА_3 , згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька, записаний відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.
З актів обстеження умов проживання дітей від 13.11.2024 року, 19.12.2024 року, 15.01.2025 року, 25.04.2025 року, 12.05.2025 року встановлено, що спеціалістами Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено, що умови проживання не задовільні, квартира потребує прибирання, недопалки та пусті пляшки з під алкоголю на підлозі, мати дитини ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Для дитини облаштоване окреме спальне місце, одяг та взуття у наявності.
Наказом № 246 від 19.12.2024 року Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 поставлено на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Розпорядженням Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації № 1234 від 27.12.2024 року «Про влаштування в сім'ю патронатного вихователя малолітнього ОСОБА_2 », малолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 улаштовано в сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_4 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
З доповідної записки від 17.12.2024 року класного керівника ОСОБА_5 на ім'я директора ЗЗСО № 223 від 17.12.2024 року, вбачається, що останній зі слів учня 4-го А класу ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 стало відомо про його побиття ОСОБА_6 і його матір'ю
ОСОБА_7 матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильство по відношенню до свого малолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 : 17.12.2024 року за ч. 1 ст. 178 КУпАП, 10.09.2024 року за ч.1 ст. 175-1 КУпАП, 04.11.2024 року за ч. 1 ст. 184 КУпАП, 25.11.2024 року за ч. 1 ст. 184 КУпАП, 18.12.2024 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до висновку Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування від 19.05.2025 року № 107-3776 у зв'язку із ухиленням ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Частиною третьою статті 51 Конституції України встановлено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
При цьому, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, а також і санкція за протиправну винну поведінку батьків.
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 червня 2021 року у справі № 758/9706/18 (провадження № 61-17898св20).
Відповідно до положень статті 121 Сімейного кодексу України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125цього Кодексу.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до положень статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно із статтею 165 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20), ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Отже, під час вирішення спору, суд ставить на перше місце якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 724/743/15-ц (провадження № 61-16157св18) сформульовано висновки про те, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Верховний Суд зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте першочергово мають враховуватися якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для ухвалення рішення, а також оцінку всіх доказів у справі, які підтверджують виконання чи нехтування батьком/матір'ю своїми батьківськими обов'язками. Позбавлення батьківських прав, здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права батька/матері є пропорційним меті позбавлення батьківських прав. Крім того, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Орган опіки та піклування в особі Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, зазначив, що мати дитини ОСОБА_1 не виконує свої батьківські обов'язки закріплені ст. 150 СК України, не реагує на пропозицію служби щодо проходження лікування від алкогольної залежності, ігнорує рекомендації служби та ухиляється від співпраці зі спеціалістами Центру соціальних служб, не створює умови для проживання дитини, не працює, не контролює учбовий процес дитини та відвідування дитиною школи.
Приписами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частинами першою, другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, судом встановлено, що відповідач не створив належних умов для проживання та виховання дитини. Фактично дитина не отримує від матері жодної допомоги для морального та фізичного розвитку.
З огляду на викладене, оцінивши надані докази, враховуючи вік дитини та її інтереси, суд дійшов висновку, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо своєї дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому є підстави для позбавлення її батьківських прав та задоволення позовних вимог в цій частині.
При вирішенні цієї вимоги враховується, що такий крайній захід спрямований на захист інтересів дитини з метою забезпечення їй належного виховання, розвитку, медичного та соціального нагляду. Тому позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , повністю відповідає інтересам дитини, і є справедливим, передбачуваним та невідворотним наслідком свідомого вибору ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання про стягнення аліментів на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої, третьої статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до частини першої статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
З аналізу вищезазначених положень чинного законодавства вбачається, що звернутись до суду з вимогою про стягнення аліментів на утримання дитини має право, зокрема законний представник дитини, разом з яким проживає дитина.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи, що суду не наданого жодного належного доказу на підтвердження того, що позивач є законним представником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також повноважень останнього на її представництво, тому суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача, який не є законним представником неповнолітньої дитини, аліментів на її утримання, а тому вважає доцільним відмовити у задоволенні вимог в цій частині.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, ураховуючи повне задоволення позовних вимог та звільнення позивача від сплати судового збору, відповідно до пункту 12 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
З урахуванням положень статті 169 СК України суд роз'яснює відповідачу, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,
Позов Органу опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа: Святошинський районний в м. Києві центр соціальних служб про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав, відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суд протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Суддя І.В. П'ятничук