Справа №752/18959/24
Провадження № 2/752/2481/25
Іменем України
17.10.2025 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Чекулаєва С.О.,
з участю секретаря Пастух З.Ф., Шевченко В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів
до Голосіївського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі за текстом також - позивач) до ОСОБА_2 (надалі за текстом також - відповідач), з вимогою:
-стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 неустойку (пеню) за прострочення по сплаті аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з 19.07.2016 по 01.08.2024 у розмірі 98 904,73 гривень.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 10.10.2016 по справі № 289/1105/16-ц була задоволення позовна вимога щодо стягнення з відповідача аліментів. Суд вирішив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 800,00 гривень щомісячно, починаючи з 19.07.2016 і до досягнення дитиною повноліття.
10.10.2016 був виданий виконавчий лист, який позивачкою був поданий для примусового виконання до Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_3.
Із наданого Голосіївським ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Розрахунку заборгованості по аліментах за період з липня 2016 року по серпень 2022 року вбачається що боржником (відповідачем) аліменти жодного разу не сплачувалися, борг становить 70 616,50 гривень.
Згідно розрахунку заборгованості по аліментах за період з липня 2022 по травень 2024 борг відповідча по аліментах становить 33 264,50 гривень.
Враховуючи наведене, заборгованість по аліментам виникла виключно з вини відповідача, тому позивач, як одержувач аліментів, має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини.
Заяви та/або клопотання учасників справи
Відповідач своїм право на подання відзиву не скористався.
Інші процесуальні дії у справі
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024 головуючим суддею у справі визначений суддя Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєв С.О.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 21.09.2024 відкрито провадження у справі; постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначене на 07.11.2024.
У зв'язку з неявкою відповідача судове засідання відкладено на 20.01.2025.
У зв'язку з неявкою відповідача судове засідання відкладено на 01.04.2025.
У зв'язку з неявкою відповідача судове засідання відкладено на 17.10.2025.
В судовому засіданні 17.10.2025 у режимі відеоконференції брав участь представник позивача, адвокат Салівонський Олексій Миколайович.
Відповідач в судове засідання 17.10.2025 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Так, з матеріалів справи вбачається, що копія ухвали про відкриття провадження у справі, позовна заява з доданими до неї документами неодноразово направлялися відповідачу рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням (штрих-коди Укрпошти: 0610227681708 та 0610239933176) на відому адресу його зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_1 ) проте, відповідно до довідок відділення поштового зв'язку копія ухвали суду разом з доданими до неї документами, не вручені та повернуті на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судові засідання неодноразову відкладалися у зв'язку з неявкою відповідача.
Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Умови проведення заочного розгляду справи визначені статтею 280 ЦПК України, згідно якої передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
В цьому випадку наявна вся сукупність умов для проведення заочного розгляду справи, а тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
Фактичні обставини встановлені судом
ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Радомишльського районного управління юстиції у Житимирській області відано Свідоцтво про народження від 21.06.2014.
Батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 10.10.2016 по справі № 289/1105/16-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 800,00 гривень щомісячно, починаючи з 19.07.2016 і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду набрало законної сили 20.10.2016.
27.03.2017 Радомишльським районним судом Житомирської області виданий виконавчий лист № 289/1105/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 800,00 гривень щомісячно, починаючи з 19.07.2016 і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 15.10.2024 у справі №289/1332/24 змінено спосіб стягнення аліментів з відповідача, а саме вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення законної сили до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно постанови державного виконавця Голосіївського районного відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 13.04.2021 відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 800,00 гривень щомісячно, починаючи з 19.07.2016.
Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного старшим державним виконавцем Танащуком О.М., в межах виконавчого провадження НОМЕР_4, станом на 01.08.2022 борг ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 становив 70 616,50 гривень.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного Голосіївським районним відділом ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), в межах виконавчого провадження НОМЕР_4, станом на 17.06.2024 борг ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 становить 33 264,50 гривень.
Доказів сплати відповідачем цієї заборгованості матеріали справи не містять.
Мотиви, з яких суд дійшов висновків та закон, яким керувався суд
Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві.
Відповідно до частини першої статті 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст. 179 СК України).
Згідно з положеннями Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, а також частини сьомої, восьмої статті 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
За змістом частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 СК України).
Відповідно до статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (частина друга статті 196 СК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.11.2021 в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25.04.2018 у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».
Суд зазначає, що тлумачення вказаних норм свідчить, що:
загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства;
учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб'єктивні сімейні обов'язки. Свої обов'язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов'язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов'язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов'язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов'язку за допомогою інших суб'єктів;
невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов'язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов'язаної особи;
стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів;
розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %;
при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред'явлення позову чи на інший момент), то при пред'явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред'явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
Суд встановив, що ОСОБА_2 жодного дня не сплачував аліментів призначених на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 10.10.2016 по справі № 289/1105/16-ц.
Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного старшим державним виконавцем Танащуком О.М., в межах виконавчого провадження НОМЕР_4, станом на 01.08.2022 борг ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 становив 70 616,50 гривень.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного Голосіївським районним відділом ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), в межах виконавчого провадження НОМЕР_4, станом на 17.06.2024 борг ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 становить 33 264,50 гривень.
Загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів становить 103 881,00 гривню = (70 616,50 + 33 264,50).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, які підтверджували, що відповідач з поважних причин не міг сплачувати аліменти на дитину.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його арифметично правильним. Відповідач заперечень щодо розрахунку пені не надав. Розмір нарахованої пені за період з липня 2016 року по травень 2024 року не перевищує 100 відсотків заборгованості, яка станом на травень 2025 року становила 103 881,00 гривню.
Отже, заявлений позивачем розмір пені, який вона просить стягнути із відповідача відповідає вимогам частини першої статті 196 СК України.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Оскільки відповідач не надав суду доказів того, що його матеріальний або сімейний стан потребують додаткових витрат, суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки згідно частини другої статті 196 ЦПК України.
Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд приймає до уваги позицію викладену у додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 загалом, та зокрема щодо обов'язку доведення неспівмірності витрат, які покладаються на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Крім цього, щодо принципу змагальності, який знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частини п'ятої та частини шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) від 27.06.2018, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 753/15687/15-ц від 14.11.2018, № 753/15683/15 від 26.09.2018 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 910/3929/18 від 18.06.2019.
Суд враховує, що відповідно до частин першої та третьої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у прохальній частині позову міститься вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 гривень.
На підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи позивачем долучено:
- копію договору про надання правничої допомоги від 13.06.2024 укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Салівонським Олексієм Миколайовичем;
- довідку від 13.06.2024 видану адвокатом Салівонським О.М. про отримання від ОСОБА_1 суми гонорару у ромірі 7 000,00 гривень;
- копію ордера про надання правничої допомоги ОСОБА_1 серії ВТ №1043586.
Суд бере до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Суд також бере до уваги те, що відповідач своїм правом на подачу письмових пояснень чи заперечень, а також на звернення з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не скористався, хоча положеннями пункту 6 статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності відповідних витрат покладено саме на нього.
Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).
Так, Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 19.02.2020.
Отже, при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи зазначене, результат розгляду справи в суді (задоволення позову), оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також врахувавши поведінку сторони під час розгляду справи та відсутність клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню у визначеному ним розмірі - у сумі 7 000,00 гривень, що у даній справі відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.
На підставі ст.ст.180, 194-196 СК України та керуючись ст.ст.76, 141, 247, 258, 259, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з липня 2016 року по серпень 2024 року у розмірі 98 904 (дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот чотири) гривні 73 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) 00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Повний текст судового рішення складено 17.10.2025
Суддя С.О. Чекулаєв