Справа № 723/2427/25
Провадження № 2/723/3490/25
17 жовтня 2025 року м. Сторожинець
Сторожинецький районний суд Чернівецької області у складі:
головуючого судді Посохова І.С.,
за участю секретаря судового засідання Полішенко С.П.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Казюка О.О.,
представника третьої особи Никифорюка М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сторожинець в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою адвоката Казюка Олександра Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав,
Адвокат Казюк Олександр Олексійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Сторожинецького районного суду Чернівецької області із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача ОСОБА_3 зазначає, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 проживали в зареєстрованому шлюбі, від якого у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12.09.2011 шлюб між сторонами розірвано. Відповідачка не приймає участі у вихованні сина, не цікавиться його розвитком та станом здоров'я, навчанням дитини та не надає йому матеріальної підтримки. Згідно з рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 20.08.2012 з відповідачки на користь позивача стягуються аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі у розмірі 275 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Оскільки відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, передбачених законом, позивач просить позбавити її батьківських прав відносно неповнолітнього сина.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило. Відповідачка своїм правом на подачу відзиву не скористалася.
У судовому засіданні представник третьої особи - Органу опіки та піклування Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області Никифорюк М.І. позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.
Допитаний в судовому засіданні в порядку ст. 232 ЦПК України неповнолітній свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він маму не пам'ятає, вона ніколи не вітала його з днем народження або з іншими святами, ніколи не спілкувалась з ним навіть по телефону, вважає її чужою для себе людиною. Батько його повністю забезпечує і з ним він проживає, дідуся і бабусю по матері він також не знає. Рідних братів та сестер у нього немає. Вважає, що маму слід позбавити батьківських прав.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, представника третьої особи, неповнолітнього свідка, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 01 квітня 2025 року Сторожинецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис № 150. Батьком дитини записаний ОСОБА_1 , а матір'ю - ОСОБА_2 .
Згідно з копією рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12.09.2011 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано та вирішено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 416,00 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 25.08.2011.
Згідно з копією заочного рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 07.03.2012 ОСОБА_1 звільнено від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягуваних за рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12.09.2011 по справі № 2-1017/11.
Згідно з копією рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 20.08.2012 вирішено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 275,00 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 19.06.2012.
Згідно з копією рішення Виконавчого комітету Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 10 листопада 2020 року № 232, виконавчий комітет міської ради вирішив затвердити висновок про доцільність позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 .
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , від 03.04.2025 № 761, в ході обстеження виявлено, що до складу сім'ї входять: ОСОБА_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сестра ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , інвалід І групи. Зі слів сусідів ОСОБА_1 здійснює самостійно догляд за сином ОСОБА_4 , так як біологічну матір вони ніколи не бачили, вона не приходила і не цікавилась сином. Житлові та матеріально-побутові умови задовільні. Важають, що доцільно позбавити батьківських прав мати ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_4 .
Згідно з характеристикою учня 8-Г класу Опорного закладом Сторожинецький ліцей Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 бере активну участь у вихованні своєї дитини, створюючи сприятливу атмосферу для її розвитку. Завжди підтримує інтереси сина, допомагає у навчанні.
Згідно з характеристикою учня Сторожинецької ДЮСШ, відділу баскетболу, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 часто приходить з ним на тренування, відвідує змагання, займається вихованням сина. Зі слів ОСОБА_6 матір він ніколи не бачив, у спортивну школу вона не приходила.
Згідно з копією висновку органу опіки та піклування Сторожинецької районної державної адміністрації № 2035/01-28 від 03.04.2012 «Про доцільність визначення постійного місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 », Сторожинецька районна державна адміністрація як орган опіки та піклування вирішила вважати за доцільне визначити постійне місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителем АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою № 164 від 01.04.2025, виданою КНП «Сторожинецький центр ПМД» СМР ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звертався за медичною допомогою до свого сімейного лікаря ОСОБА_7 в супроводі батька ОСОБА_1 30.12.2024 з діагнозом А44 імунізація/профілактичне лікування.
Згідно із розрахунком зі сплати аліментів за виконавчим листом № 2-689, виданим 07.09.2012 Сторожинецьким районним судом Чернівецької області, про стягнення з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 275,00 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, наявна заборгованість у розмірі 123 948, 00 грн.
Згідно з висновком Органу опіки та піклування Сторожинецької міської ради «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », затвердженим рішенням Виконавчого комітету Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області від 06 травня 2025 року № 133, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків по вихованню та утриманню свого неповнолітнього сина. Вказані правовідносини регулюються нормами Конвенції про права дитини, Сімейного кодексу України та Закону України «Про охорону дитинства».
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, яка набула чинності для України 27.09.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» наголошує, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
З наведених вище письмових доказів судом вбачається, що мати ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток свого сина, не займається його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу.
Отже, ураховуючи поведінку матері, її відношення до дитини та беручи до уваги інтереси дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, суд доходить висновку, що ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками та втратила цікавість до своєї дитини.
З огляду на зазначене, ураховуючи, що ОСОБА_2 повністю ухилилася від виконання батьківських обов'язків по вихованню та утриманню свого неповнолітнього сина та втратила до нього будь-який інтерес, суд вважає, що ОСОБА_2 слід позбавити батьківських прав стосовно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
З матеріалів справи судом вбачається, що відповідно до копії рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 20.08.2012 суд вирішив стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 275,00 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 19.06.2012.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що при задоволенні позову щодо позбавлення відповідача батьківських прав, відсутня необхідність та підстави для одночасного прийняття рішення про стягнення аліментів на дитину.
За таких обставин, ураховуючи інтереси дитини, суд вважає, що позов заявлено обґрунтовано, обставини, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог, є достовірними, підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, у зв'язку з чим позов адвоката Казюка Олександра Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією № 9380-9413-2783-8668 від 06.06.2025 про сплату судового збору у сумі 1 211, 20 грн., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо вимоги позивача про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Отже, до складу витрат, пов'язаних із оплатою правової допомоги, включаються витрати на оплату праці адвоката або іншого фахівця у галузі права (гонорар), а також відшкодування витрат, зумовлених наданням правової допомоги.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
В даному випадку суд вважає, що позивачем доведено факт надання йому правничої допомоги, оскільки згідно із свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 168, виданим 12.12.1997 Головою Чернівецької обласної КДКА, адвокат Казюк Олександр Олексійович має право на заняття адвокатською діяльністю. 03.06.2025 адвокат Казюк О.О. уклав з позивачем договір про надання правової (правничої) допомоги № 40. Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) від 09.10.2025 та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 09.10.2025, адвокат Казюк О.О. надав позивачу перелік послуг, які оцінені у 8 800 грн., а наданою копією квитанції від 06.06.2025 підтверджується їх оплата у сумі 8 800, 00 грн.
Відповідно до п. 107-111 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
За таких обставин суд вважає розмір витрат на правову допомогу у цій справі розумним, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а тому зазначені у позовній заяві витрати на професійну правничу (правову) допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 8 800, 00 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов адвоката Казюка Олександра Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стосовно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 800 (вісім тисяч вісімсот) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
- позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ;
- третя особа: Орган опіки та піклування Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, місцезнаходження: 59000, Чернівецька область, Чернівецький район, м. Сторожинець, вул. Чернівецька, буд. 6-а, код ЄДРПОУ 04062179.
Суддя Іван ПОСОХОВ