Справа № 702/1001/25
Провадження № 2-о/702/45/25
17 жовтня 2025 року м. Монастирище
Суддя Монастирищенського районного суду Черкаської області Барська Т.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Бондаренко Олександр Іванович, про встановлення факту, що має юридичне значення,
Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить встановити юридичний факт про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хоча і був зареєстрований за адресою спадкодавця ОСОБА_3 на момент його смерті, але фактично за зареєстрованою адресою на час відкриття спадщини не проживав.
Встановлення цього факту заявниці необхідно у зв'язку з тим, що нотаріус відмовився видати їй свідоцтво про право на спадщину на 1/4 частку у праві власності на спадкове майно і вказав, що спадкоємцями за законом покійного ОСОБА_3 є його дружина - заявниця ОСОБА_1 , його син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право (постанова Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20)).
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов. А саме, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить - виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Тож справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки зробив Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19 (провадження № 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20 (провадження № 61-5204св21).
Перевіряючи подану в порядку окремого провадження ОСОБА_1 заяву, суддя встановила, що встановлення факту не проживання одного зі спадкоємців за своїм зареєстрованим та зареєстрованим місцем проживання спадкодавця має юридичне значення і саме від нього залежить припинення права власності сина покійного спадкодавця на вже успадковане майно покійного батька, оскільки за імперативним правилом ч.5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю з часу її відкриття.
Підстави припинення права власності особи на майно визначає ч.1 ст. 317 ЦК України, в якій, зокрема, унормовано, що право власності припиняється у разі:1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Отже, факт існування між заявником та ОСОБА_2 спадкових прав на майно обумовлює існування спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження, в якому буде встановлено спадкову масу, коло спадкоємців померлого та підтверджено чи спростовано факт прийняття ними спадщини.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Бондаренко Олександр Іванович про встановлення факту, що має юридичне значення.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 293, 315, 258-261,353 ЦПК України, суддя, -
У відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Бондаренко Олександр Іванович, про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.
Роз'яснити, що відмова у відкритті провадження в порядку окремого провадження не перешкоджає звернутися до суду за захистом порушеного права у порядку позовного провадження.
Ухвала може бути оскаржена в Черкаський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення).
Ухвала складена і підписана 17.10.2025.
Суддя Тетяна БАРСЬКА