Справа №690/324/25
Провадження №2/690/219/25
08 жовтня 2025 року Багачевський міський суд Черкаської області
у складі: головуючого - судді Вахнової Л.А.,
за участю секретаря судового засідання Вельган А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Багачеве Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Багачевської міської ради Черкаської області про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом,
Позивач звернулась до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила наступні обставини. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік, ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 . Спадкове майно належало спадкодавцю на підставі договору купівлі - продажу, зареєстрованого в реєстрі №5282 від 30.10.1992 р. у визначений законом шестимісячний строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте отримала 21.01.2025 відмову у вчиненні нотаріальної дії внаслідок відсутності оригіналів документів та відомостей про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Просила позов задовольнити.
Ухвалою суду від 30.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.
Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
22.07.2025 від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника.
02.10.2025 від представника позивача, адвоката Василенко Т.В., надійшли додаткові письмові докази.
08.10.2025 від представника позивача, адвоката Василенко Т.В., надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
08.10.2025 було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
За таких обставин суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши наявні у справі письмові докази суд встановив наступні фактичні обставини справи.
Після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі - продажу, укладеному 30.10.1992 р. між ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно рішення Ватутінського міськвиконкому №381 від 21.10.1992 р., посвідченому нотаріально та зареєстровано в реєстрі за №5282.
Право власності ОСОБА_3 зареєстровано КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» на 9/50 у домоволодінні АДРЕСА_2 .
Згідно копії паспорта спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на другій сторінці в перекладі на російську мову - ОСОБА_3 , був зареєстрований з 12.11.1964 р. по АДРЕСА_3 , та наявна відмітка про реєстрацію шлюбу 15.11.1963 р. з ОСОБА_4 у Тарасівській с/раді Черкаської області.
Згідно відомостей, викладених в технічному паспорті житловий будинок садибного типу АДРЕСА_2 , збудований у 1959-1962 роках, має 11 відокремлених груп приміщень, в тому числі за №11 загальною площею 53,9 кв.м. та житловою 29,6 кв.м. (у договорі 54,4 кв.м. та 28,2 кв.м. відповідно).
Позивач є спадкоємцем першої черги за законом, як дружина спадкодавця ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, укладеним 15.11.1963 р. Тарасівською с/радою Звенигородського району Черкаської області, актовий запис №25.
Відповідно до постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії від 21.01.2025, 20.06.2024 року приватним нотаріусом було відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_2 за заявою позивачки, яка прийняла спадщину. Інші спадкоємці відсутні. Враховуючи відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно та відсутність відомостей про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно неможливо видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на спадкове майно.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вивчивши доводи позовної заяви, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування.
При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно з пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з частиною першою статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно суду необхідно з'ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.
Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від24травня 2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.
Згідно з пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних та житлово-комунального господарства, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року № 91, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, єтехнічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
При цьому документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, громадські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 року), не подається виходячи з положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності.
Таким чином, індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації.
Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від20 жовтня 2020 року у справі № 201/7012/18 (провадження № 61-8387св19).
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 18 грудня 2013 року у справі № 6-137цс13, та з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06 листопада 2019 року усправі № 559/375/16-ц (провадження № 61-31049св18) та від 05червня 2024року у справі № 678/1418/17 (провадження № 61-16687св23).
Встановивши, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 збудований у 1959-1962 роках, на земельній ділянці з відповідним цільовим призначенням, а ОСОБА_5 набув права власності 30.10.1992 року, врахувавши наданий позивачем технічний паспорт на житловий будинок, суд дійшов висновку, що за життя спадкодавець набув право власності на виділену окремо квартиру АДРЕСА_4 в цьому житловому будинку, а ОСОБА_1 , яка звернулась у передбачений законом строк із заявою про прийняття спадщини, має право на його успадкування.
Згідно статті 1261 ЦК України до спадкоємців першої черги за законом належать діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Порядок здійснення права на спадкування визначений главою 87 Книги шостої ЦК України.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частини перша, третястатті 1268 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другоїстатті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Статтею 1273 ЦК України спадкоємцю надано право протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, відмовитися від прийняття спадщини, подавши нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини відповідну заяву, яку може бути відкликано протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина першастатті 1270 ЦК України).
Статтею 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріуса зобов'язано, зокрема: здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам; виконувати інші обов'язки, передбачені законом.
У пунктах 2, 9 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, та в інших випадках, передбачених законом.
При цьому, згідно підпунктів 4.16, 4.19 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (в редакції станом на дату вчинення нотаріальної дії), видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Натомість позивач оригінали правовстановлюючих документів, зокрема оригіналу договору купівлі-продажу від 30.10.1992 р. нотаріусу не надала внаслідок його відсутності, а реєстрація права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за спадкодавцем ОСОБА_6 відсутня.
За таких підстав невизнане право позивача можливо відновити виключно у судовому порядку шляхом визнання її права власності на спадкове майно після смерті її чоловіка.
Щодо судових витрат
Виходячи із положень статей 133, 141 ЦПК України суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша статті 141 ЦПК України).
Враховуючи, що суд дійшов висновку прозадоволення позовних вимог ОСОБА_1 , то з Багачевської міської ради Черкаської області на користь позивача підлягає стягненню 1 211,20 грн судового збору за подання позовної заяви до суду.
Разом з тим, позивач просить не відшкодовувати понесені витрати.
Керуючись ст.ст. 76-82, 133, 141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 , на підставі договору купівлі -продажу від 30.10.1992 р., зареєстрованому в реєстрі №5282.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.
Повне рішення суду складено 17 жовтня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач - Багачевська міська рада Черкаської області, ЄДРПОУ - 33088050, місцезнаходження: вул. Дружби, 8, м. Багачеве, Звенигородський район, Черкаська область.
Головуючий суддя: Л.А. Вахнова