Дата документу 14.10.2025Справа № 554/6473/25
Провадження № 1-кп/554/816/2025
«14» жовтня 2025 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження №12025170420000323 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,
В провадженні Шевченківського районного суду міста Полтави перебуває кримінальне провадження №12025170420000323 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави. Клопотання обґрунтовано тим, що під час досудового розслідування до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави. Обґрунтованість подання саме такого клопотання визначається наявністю ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду, оскільки, перебуваючи на волі, через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк, а саме за злочин, який йому інкримінований, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, а тому останній може ухилятися від суду, що унеможливлює своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому кримінального покарання за скоєний злочин. Крім того, ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеною особою, переїхав з м. Костянтинівка, Донецької області, виказував намір про переїзд на тимчасово окуповану територію. Також обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого та свідків, анкетні дані яких йому відомі, з метою зміни ними показів на його користь, що унеможливить об?єктивний судовий розгляд провадження. Після вчинення злочину ОСОБА_3 зник з місця події та позбувся знаряддя вчинення злочину. Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст. 177 КПК України. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому просить продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
Потерпілий ОСОБА_5 та його представник - адвокат ОСОБА_6 підтримали клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити йому запобіжний захід на більш м'який.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, підтримав позицію свого підзахисного.
Суд, вислухавши клопотання прокурора, думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків:
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
З вимог ч. 1 ст. 131 КПК України вбачається, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч. 1 ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі інші обставини, визначені у вказаній статті.
Так, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, визначених ч.5 ст. 194 КПК України. Обов?язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються (ч. ч. 1-5, 7 ст. 194 КПК України).
Порядок продовження тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
З вимог ч.ч.4,5 ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Порядок розгляду клопотання підозрюваного, обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, визначений ст. 201 КПК України.
Вирішуючи клопотання про продовження обвинуваченому раніше застосованого до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, суд враховує, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких, такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом'якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.
Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_3 на досудовому розслідуванні застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави. В подальшому вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався ухвалами Шевченківського районного суду міста Полтави, останній раз продовжено строком до 20 жовтня 2025 року.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного, особливо тяжкого кримінального правопорушення, а саме закінченому замаху на вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, яке не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі. За вчинення інкримінованого кримінального правопорушення передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до п?ятнадцяти років. Тому обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки, перебуваючи на волі, через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк, останній може ухилятися від суду, що унеможливлює своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому кримінального покарання за скоєний злочин.
Після вчинення злочину ОСОБА_3 зник з місця події та позбувся знаряддя вчинення злочину.
Також обвинувачений ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеною особою, переїхав з м. Костянтинівка, Донецької області, а отже, у разі застосування до нього іншого, більш м?якого запобіжного заходу, може повернутись до свого постійного місця проживання.
Крім того, обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого та свідків, анкетні дані яких йому відомі, з метою зміни ними показів на його користь, що унеможливить об?єктивний судовий розгляд провадження.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, то прокурором зазначено, що після вчинення злочину ОСОБА_3 позбувся знаряддя злочину. Разом з тим, на сьогодні досудове розслідування завершено, всі речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення зібрані, а тому суд вважає такий ризик малоймовірним.
Таким чином, існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні і суд погоджується з доводами прокурора щодо їх наявності, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, впливати на потерпілого та свідків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній, з метою уникнення покарання, передбаченого за інкриміноване кримінальне правопорушення, може вдатися до відповідних дій.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, а саме вчинення закінченого замаху на вбивство, тобто умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині, яке не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі, вони свідчать про їх небезпечність для суспільства, а отже і про наявний у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес,який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та потерпілого.
Крім того, слід зазначити, що зважаючи на введення воєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії рф, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах, як то ухилення від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, значно збільшується, а застосування більш м?якого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе перешкодити обвинуваченому вчинити спроби ухилення від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень.
З урахуванням вимог ст. 331 КПК України, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199 КПК України, суд вважає необхідним клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід є обґрунтованим, відповідає тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , обставинам вчинення ним вказаного злочину, вагомості наявних доказів по кримінальному провадженню, тяжкості покарання, що загрожує, у разі визнання його винуватими у кримінальному правопорушенні, особі обвинуваченого, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, ризики чого є реальними та дійсними, з часом не зменшились та не змінились.
Крім того, кримінальне провадження по суті не розглянуто, потерпілий та свідки не допитувались, письмові та речові докази не досліджувались, процесуальні дії з цього приводу судом не здійснювались.
Отже, для досягнення мети застосування запобіжного заходу, яка вказана у ст. 177 КПК України, тобто забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання ризикам, визначених у ч.1 вказаної статті, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який суд не знаходить, оскільки стороною захисту не доведено обставин, які б свідчили про зменшення або взагалі відсутність встановлених ризиків по кримінальному провадженню, які б могли вплинути на можливість застосування до обвинуваченого більш м?якого запобіжного заходу, який, на думку суду, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо вплине на дотримання розумних строків судового розгляду.
Крім того, вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , зокрема закінченому замаху на вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, яке не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі, його майнового та сімейного стану, інших даних про його особу, а також наявних ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, враховуючи вимоги п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає необхідним не визначати розмір застави, оскільки вважає, що у цьому разі застава, як запобіжний захід, не зможе достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 199, 201, 331, 369-372 КПК України,
Клопотання процесуального прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 12 грудня 2025 року, без визначення розміру застави.
Визначити строк дії ухвали до 12 грудня 2025 року, включно.
Копію ухвали надіслати до ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» для виконання, а учасникам кримінального провадження, до відома.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
У разі, якщо особа перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Шевченківського районного суду
міста Полтави: ОСОБА_8