Дата документу 15.10.2025Справа № 554/14485/25
Провадження № 1-кс/554/12478/2025
«15» жовтня 2025 року Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава заяву судді Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_3 про самовідвід від участі в розгляді скарги ОСОБА_4 на бездіяльність ТУ ДБР (з дислокацією в м. Полтава), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР,
В провадження слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_3 надійшла скарга ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого ТУ ДБР (з дислокацією в м. Полтава), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
10.10.2025 суддя ОСОБА_3 заявила самовідвід від участі в розгляді скарги ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого ТУ ДБР (з дислокацією в м. Полтава), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Заява обґрунтована тим, що зі змісту скарги вбачається, що заявник оскаржує бездіяльність ТУ ДБР (з дислокацією в м. Полтава), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР відносно судді Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_5 . Оскільки вона працює в одному суді із суддею ОСОБА_5 вказане може викликати сумніви в її об?єктивності та неупередженості при розгляді даної скарги.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2025 року, заява про самовідвід надійшла в провадження судді ОСОБА_1 .
В судове засідання учасники кримінального провадження не з?явились, заявник ОСОБА_4 в телефонному режимі повідомила секретарю про те, що не заперечує проти розгляду самовідводу за її відсутності, рішення просить прийняти на розсуду суду.
Представник ТУ ДБР (з дислокацією в м. Полтава) в судове засідання не з?явився з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином. Його неявка не є перешкодою для розгляду заяви.
Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_3 у судове засідання не з?явилась, в заяві про самовідвід зазначено нею, що вона просить розглянути її заяву за її відсутності.
Суд, вивчивши доводи поданої заяви, дослідивши доводи скарги, приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 21 КПК кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Перелік підстав, за наявності яких особами, які беруть участь в кримінальному провадженні, може бути заявлено відвід судді, визначений частиною 1 статті 75 КПК, а саме: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Крім того, частиною 1 статті 76 КПК визначено, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Частиною 1 статті 80 КПК визначено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов?язані заявити самовідвід.
Відповідно до частини 5 статті 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим. При цьому, згідно з частиною 4 статті 80 КПК заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу.
З вимог ч.1 ст. 81 КПК України вбачається, що у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.
Згідно з частиною 3 статті 81 КПК, при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.
Суд зазначає, що інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Відвід (самовідвід) дає змогу виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду. Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета відводу (самовідводу) - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Таким чином, право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом є гарантією права на справедливий суд, як в процесі щодо прав та обов'язків цивільного характеру, так і щодо кримінального обвинувачення і неупередженість суду є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя, з метою дотримання якої учасники судового провадження наділені правом заявити відвід/самовідвід.
Як зазначив Європейський суд у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб?єктивного та об?єктивного критеріїв. За суб?єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Стосовно суб?єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
Відповідно до об?єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).
Аналогічно в пункті 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» (заява №7577/02) від 03 травня 2007 року зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб?єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі, тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження та об?єктивного критерію, тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з?ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. При чому позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об?єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення ЄСПЛ у справі "Феррантеллі та Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), п. 58). У цьому зв?язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є довіра, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, зазначено, що об?єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, в якій він повинен винести рішення. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об?єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (пункти 1.2, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів).
Згідно з висновком Венеційської Комісії від 11.12.2020 № 1012/2020 для суддів важливим є не лише діяти неупереджено, а й доносити до громадськості сприйняття неупередженості.
ЄСПЛ у справі «DeCubber v. Belgium» зазначив, що «правосуддя має не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться». Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві («Wettstein v. Switzerland», «CastilloAlgar v. Spain», «Білуха проти України»). Отже, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, судді зобов?язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Достатньою підставою для відводу є обґрунтоване припущення, що суддя в силу дії певних чинників не зможе виглядати в очах незацікавлених спостерігачів безстороннім та неупередженим.Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об?єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.
Так, згідно поданої скарги, заявник оскаржує бездіяльність ТУ ДБР (з дислокацією в м. Полтава), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення відносно судді Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_5 . Оскільки суддя ОСОБА_3 , на розгляд якої надійшла вказана скарга, працює в одному суді із суддею ОСОБА_5 вказане може викликати сумніви в її об?єктивності та неупередженості при розгляді даної скарги, а тому, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема положення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо права кожного на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, з метою усунення у розсудливого спостерігача будь-яких сумнівів в безсторонності та неупередженості суду, а також з метою сприяння у підтримці до зростання довіри суспільства, представників юридичної професії і сторін у справі до об?єктивності та незалежності суддів та судових органів, тобто в цілому до судової влади, з метою виключення сумніву щодо об?єктивного, безстороннього розгляду справи та для забезпечення умов, за яких у будь-якого розсудливого спостерігача не виникало б сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви судді ОСОБА_3 про самовідвід.
Керуючись ст. ст. 75, 80, 81, 369-372, 376 КПК України,
Заяву судді Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_3 про самовідвід від участі в розгляді скарги ОСОБА_4 на бездіяльність ТУ ДБР (з дислокацією в м. Полтава), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР - задовольнити.
Відвести слідчу суддю Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_3 від участі у розгляді скарги ОСОБА_4 на бездіяльність ТУ ДБР (з дислокацією в м. Полтава), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність ТУ ДБР (з дислокацією в м. Полтава), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР передати відповідальному працівнику апарату суду для повторного автоматизованого розподілу скарги іншому складу суду, в порядку встановленому статтею 35 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.
Суддя Шевченківського
районного суду міста Полтави: ОСОБА_6