Справа № 541/3937/25
Провадження № 1-кс/541/899/2025
14 жовтня 2025 рокум. Миргород
Слідчий суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , представника потерпілої, адвоката ОСОБА_3 , дізнавача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Миргороді скаргу представника потерпілої ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 від 25 вересня 2025 року про закриття кримінального провадження №12025175550000177, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
До Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшла скарга представника потерпілої ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 від 25 вересня 2025 року про закриття кримінального провадження №12025175550000177, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що оскаржуваною постановою дізнавача від 25 вересня 2025 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025175550000177 від 10.08.2025 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з встановленням відсутності у діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Заявник вважає, що незаконність оскаржуваної постанови обґрунтовую наступним. В основу свого процесуального рішення про закриття кримінального провадження дізнавач поклав висновок судово - медичного експерта № 331 від 22 вересня 2025 року, за яким тілесних ушкоджень на тілі потерпілої ОСОБА_5 не виявлено. Одночасно з цим суб'єкт оскарження в постанові посилається на показання потерпілої, яка під час допиту повідомляла йому, що від тягання її за волосся ОСОБА_6 та нанесення ударів по її тілу їй ним було завдано значного фізичного болю. Тобто, навіть при відсутності на її тілі тілесних ушкоджень, дії нападника слід було б кваліфікувати по ч. 1 ст. 126 КК України. Оскільки потерпіла ОСОБА_5 для проведення судово - медичного обстеження до судово - медичного експерта дізнавачем не направлялася та безпосередньо цим експертом не оглядалася, вона була позбавлена можливості висловити експерту наявні у неї скарги на стан здоров'я, надати експерту наявні у неї медичні документи, які підтверджували її неврологічний статус станом на 27.06.2025 року, а відтак і наявність на її тілі відповідних тілесних ушкоджень, зазначених у довідці № 2852 від 27.06.2025 року травмпункту місцевої лікарні. При цьому, два лікарі, які проводили первинний огляд потерпілої у травмпункті та діагностували у неї закриту черепно - мозкову травму з відповідним синдромом суб'єктом оскарження не встановлювалися та не допитувалися, як свідки по змісту виданої довідки. Одночасно з цим, висновок судово - медичного експерта № 331 від 22 вересня 2025 року складений з грубим порушенням імперативних вимог пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, а відтак не може визнаватися належним і допустимим доказом. У судово - медичного експерта в період з 03 по 22 вересня 2025 року потерпіла не була взагалі, документів, які підтверджують її особу йому не надавала, ним не оглядалася, тобто медичний огляд потерпілої ним не проводився, вичерпні дані про характер нанесених потерпілій ушкоджень, їх клінічний перебіг та інші необхідні відомості, у тому числі і наявні у потерпілої медичні документи про її неврологічний статус станом на 27.06.2025 року експертом від потерпілої не відбиралися та не аналізувалися перед наданням відповідного висновку. З цих підстав заявник вважає оскаржувану постанову незаконною та передчасною, оскільки в межах відповідного провадження має бути проведено додаткову судово - медичну експертизу. Закриваючи відповідне кримінальне провадження і посилаючись у оскаржуваній постанові на відсутність свідків та безпосередніх очевидців, які б підтверджували чи спростовували факт спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , дізнавач фактично наперед висловився про своє процесуальне безсилля та про подальшу перспективу кримінального провадження, проте не провів додаткового допиту потерпілої, не роз'яснив їй права наполягати на притягненні до кримінальної відповідальності кривдника по ст. 126 ч. 1 КК України за умови дійсного підтвердження належними і допустимими доказами відсутності у неї тілесних ушкоджень. При цьому доказування може здійснюватися не тільки на підставі прямих доказів, а і не прямих, про наявність яких дізнавач не цікавився взагалі. Разом з тим, твердження суб'єкта оскарження в постанові щодо відсутності ознак складу кримінального правопорушення суперечить описовій частині цього документу, де цей же дізнавач сам вказує про встановлення конкретних, хай і не повних дій, вчинених нападником. Таким чином, на думку заявника суб'єктом оскарження, при відсутності належного прокурорського нагляду та процесуального керівництва, не вжито жодних реальних, необхідних і можливих заходів до збирання доказів, що мають суттєве значення для виконання ним вимог ст. ст. 2, 9 ч. 2 КПК України.
Підтримуючи в судовому засіданні скаргу, представник потерпілої, адвокат ОСОБА_3 просив скасувати постанову з підстав вказаних у скарзі.
Суб'єкт оскарження дізнавач СД Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області дізнавача ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні скарги.
Заслухавши скаржника - представника потерпілої, суб'єкта оскарження - дізнавача, дослідивши матеріали кримінального провадження слідчий суддя приходить до наступного .
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, на досудовому провадженні, можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
За змістом ч. 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст. ст. 318-380 КПК України, з урахуванням положень глави 26 КПК України. За результатами розгляду скарги слідчий суддя, як це встановлено ч. 2 ст. 307 КПК України, вправі прийняти одне з передбачених цією нормою рішень, в тому числі винести ухвалу про задоволення скарги.
Згідно ч. 2 ст. 22 КПК України, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.
У відповідності до ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. При цьому, положеннями ст. 92 КПК України регламентовано, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12025175550000177 СД Миргородського РВП ГУНП у Полтавській області 10.08.2025 року було розпочато та проводилося досудове розслідування кримінального провадження по факту нанесення тілесних ушкоджень 25.06.2025 року близько 16 год 50 хв, перебуваючи на автодорозі між м. Миргород та с. Зубівка Миргородського району Полтавської області, в ході сварки ОСОБА_5 , її колишнім чоловіком ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
25.09.2025 року дізнавачем СД Миргородського РВП ГУНП у Полтавській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025175550000177 від 10.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з встановленням відсутності у діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Як вбачається з вказаної постанови, в основу свого процесуального рішення про закриття кримінального провадження дізнавач поклав висновок судово - медичного експерта № 331 від 22 вересня 2025 року, за яким тілесних ушкоджень на тілі потерпілої ОСОБА_5 не виявлено.
Одночасно з цим суб'єкт оскарження в постанові посилається на показання потерпілої, яка під час допиту повідомляла йому, що від тягання її за волосся ОСОБА_6 та нанесення ударів по її тілу їй ним було завдано значного фізичного болю.
Також, суб'єкт оскарження в постанові зазначає, що відповідно до інформації отриманої з КНП «МЛІЛ» ММР встановлено, що 27.06.2025 року ОСОБА_5 зверталася за медичною допомогою до травмпункту із діагнозом - S06.0 ЗЧМТ, струс головного мозку, від стаціонарного лікування ОСОБА_5 відмовилася.
Крім того, суб'єкт оскарження в постанові зазначає, що судово - медичну експертизу, за результатами якої зроблено висновок судово - медичного експерта № 331 від 22 вересня 2025 року проведено з урахуванням медичної документації, витребуваної з з КНП «МЛІЛ» ММР та отриманої особисто від ОСОБА_5 .
Таким чином, матеріалами кримінальному провадженні № 12025175550000177 від 10.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України не спростовано доводи представника потерпілої, що оскільки потерпіла ОСОБА_5 для проведення судово - медичного обстеження до судово - медичного експерта дізнавачем не направлялася та безпосередньо цим експертом не оглядалася, вона була позбавлена можливості висловити експерту наявні у неї скарги на стан здоров'я, надати експерту наявні у неї медичні документи, які підтверджували її неврологічний статус станом на 27.06.2025 року, а відтак і наявність на її тілі відповідних тілесних ушкоджень, зазначених у довідці № 2852 від 27.06.2025 року травмпункту місцевої лікарні. При цьому, два лікарі, як проводили первинний огляд потерпілої у травмпункті та діагностували у неї закриту черепно- мозкову травму з відповідним синдромом суб'єктом оскарження не встановлювалися та не допитувалися, як свідки по змісту виданої довідки.
За таких обставин суд вважає слушними доводи представника потерпілої щодо порушення прав потерпілої ОСОБА_5 , оскільки при проведенні досудового розслідування не зібранні та не перевірені докази з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Зокрема, не проведено додаткову судово - медичну експертизу за участі ОСОБА_5 ; незважаючи на встановлення осіб медичних працівників, які проводили первинний огляд потерпілої ОСОБА_5 у травмпункті та діагностували у неї закриту черепно - мозкову травму з відповідним синдромом і яким можуть бути відомі обставини скоєння кримінального правопорушення, останні не допитані як свідки по змісту виданої ними довідки, а також не проведені інші слідчі дії з метою встановлення обставин скоєння кримінального правопорушення.
Отже, в процесі проведення досудового розслідування дізнавачем не були належним чином досліджені всі встановлені обставини, про що свідчить відсутність викладу їх змісту та аналізу у оскаржуваній постанові про закриття кримінального провадження.
З огляду на наведене, неможливо вважати проведене досудове розслідування повним та ефективним та стверджувати про проведення усіх необхідних слідчих дій для досягнення мети кримінального провадження.
Вказані недоліки постанови дізнавача та неповноту досудового розслідування слідчий суддя під час розгляду скарги позбавлений можливості усунути, а тому вони повинні бути усунуті дізнавачем під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Під час досудового розслідування належить виконати необхідні слідчі дії щодо з'ясування обставин про наявність чи відсутність події та складу кримінального правопорушення, та, в залежності від встановленого, прийняти законне та обґрунтоване рішення, яке у будь-якому випадку має бути належним чином мотивованим.
За положеннями ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Заслухавши пояснення представника потерпілої, суб'єкта оскарженя, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що дізнавачем не доведено обставин що стали підставою для закриття кримінального провадження. Зібраних доказів недостатньо для обґрунтованого, беззаперечного висновку про відсутність складу кримінального правопорушення. За таких обставин, з огляду на викладене, скарга підлягає частковому задоволенню.
Зважаючи на вищевикладене постанову дізнавача СД Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 від 25 вересня 2025 року про закриття кримінального провадження № 12025175550000177, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України необхідно скасувати.
Здійснивши системний аналіз вимог ч. 1 ст. 303 та ч. 2 ст. 307 КПК України в контексті права на оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, а також рішень слідчого судді за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування, слідчий суддя вважає, що вимога заявника в частині направлення матеріалів кримінального провадження №12025175550000177 керівнику Миргородської окружної прокуратури для організації належного досудового розслідування у формі дізнання та забезпечення дієвого процесуального керівництва під час такого розслідування, не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 93, 220, 303, 306, 307, 310, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу представника потерпілої ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 від 25 вересня 2025 року про закриття кримінального провадження №12025175550000177, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, задовольнити частково.
Постанову дізнавача СД Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 від 25 вересня 2025 року про закриття кримінального провадження №12025175550000177, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, скасувати.
В задоволенні решти вимог відмовити
Копію ухвали направити СД Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області для відому та продовження досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошений 17 жовтня 2025 року о 09 годині 45 хвилин.
Слідчий суддяОСОБА_1